Рішення

від 05.12.2011 по справі 5023/9331/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/9331/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2011 р.                                                            Справа № 5023/9331/11

вх. № 9331/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С. 

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився 3-ї особи < Текст > відповідача - не з*явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Торгова Компанія "Люммакс", с. Петропавлівська Борщагівка 3-я особа < Текст > 

до  ПП "Кроккус", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення коштів в сумі 34818,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"Торгова компанія "Люммакс" ( позивач) просить суд стягнути з Приватного підприємства "Кроккус" ( відповідача) суму основного боргу 29021,94 грн., пеню 244 грн., 3 % річних- 1887,76 грн., інфляційних- 3665,51 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на  договір поставки за № 06-ЛМ-100222/1 від 22.02.10 року у відповідності до якого позивачем було поставлено  компактні  люмінесцентні лампи, а відповідач зобов*язався оплатити товар.

Ухвала суду про порушення провадження у справі № 5023/9331/11 від 10.11.11 року повернулася до матеріалів справи з відміткою " за зазначеною адресою не проживає".

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві  для підготовки  до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.02.10 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 06-ЛМ-100222/1. У відповідності до умов договору позивач зобов*язався передати у встановлений термін у власність відповідача компактні люмінісценті лампи, а відповідач зобов*язався прийняти та оплатити їх в порядку і на умовах, передбачених даним договором.( 1.1. договору). Кількість продукції,що підлягає поставці, та її часткове співвідношення ( асортимент, номенклатура) визначається відповідачем за погодженням з позивачем і вказується у відповідній письмовій заявці відповідача ( п.2.2.договору).  Письмова заявка відповідача складається на підставі специфікації ( додаток за № 1 до договору) ( п.3.3 договору). Оплата продукції за даним договором здійснюється  відповідачем у безготівковій формі  шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту прийняття відповідачем кожної партії заявленої продукції та підписання відповідних товаросупровідних документів ( видаткова накладна) ( п.5.2 договору). У випадку порушення  терміну оплати платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної  облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення платежу ( п.8.3 договору).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання зазначеного договору позивачем було поставлено другому відповідачу товар на загальну суму 29021,94 грн гривень, що підтверджується видатковими накладними: № 364 від 28.02.10 року на суму 20770,20 грн., №418 від 15.03.10 року на суму 6732 грн., №423 від 15.03.10 року на суму 26601 грн., № 698 від 01.004.10 року на суму 4986 грн., № 641 від 14.04.10 року на суму 3900,60 грн., № 644 від 14.04.10 року на суму 4224 грн., № 781 від 06.05.10 року на суму 2724 грн., № 782 від 06.05.10 року на суму 8735,40 грн., № 964 від 03.06.10 року на суму 4233,60 грн.,  (а.с. 31-39).

Оплата відповідачем була проведена частково в сумі 6000 грн. ( а.с.40). Повернуто відповідачем товару на загальну суму 47884,86 грн, про що свідчать накладні на повернення товару позивачу ( а.с.41-53).

Борг станом на день звернення з позовом становить 29021,94 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо стягнення пені в сумі 244,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, 1) визнати  недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству; 2) виходити за межі позовних вимог,  якщо  це  необхідно  для захисту  прав  і  законних  інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет  спору  і  про  це  є клопотання заінтересованої сторони; 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені),  яка   підлягає   стягненню   зі   сторони,   що   порушила зобов'язання тощо.

На підставі викладеного пеня в розмірі 244 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1887,76 грн. 3% річних та 3665,51 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,49,82-85 ГПК України, суд

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

В задоволені клопотання щодо забезпечення позову- відмовити.

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з  Приватного підприємства "Кроккус" (Харківська обл, м.Харків, вул.Польова,83 код ЄДРОПУ 36815723) на користь  ТОВ"Торгова Компанія "Люммакс" ( Київська обл, Києво-Святошинський район,  с.Петропавлівська Борщогівка, вул.Шкільна, 25 а, оф.12, код ЄДРПОУ 36449142) суму основного боргу 29021,94 грн., пені- 244 грн., 3 % річних- 1887,76 грн., інфляційних втрат- 3665,51 грн., державне мито 348.20 грн, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Лаврова Л.С.

рішення підписане 05.12.11 року.