Постанова

від 31.03.2008 по справі 21/769-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000,

м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"31"

березня 2008 р.                                                           

Справа № 21/769-А

за

позовом  Управління Пенсійного фонду

України у м. Хмельницькому 

до

Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про

стягнення 155,68 грн.

Суддя  Огороднік

К.М.                Секретар судового засідання Козій Т.М.

Представники сторін:

від позивача -    Герасимова Л.Я. -за довіреністю

від відповідача-  не з'явився

У

судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.

160 КАС України .   

Позивач

у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з

відповідача заборгованість перед ПФУ в розмірі 155,68 грн. доплати до

фіксованого розміру страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування за перший квартал 2005 року.

Відповідач,

повідомлений належним чином про розгляд справи заперечень на позов не подав,

повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив.

Розглядом

матеріалів справи  встановлено наступне.

Згідно

свідоцтва про сплату єдиного податку відповідач є платником фіксованого

податку.

За

січень-лютий 2005 року у відповідача утворилась заборгованість до Пенсійного

Фонду України в сумі 155,68 грн. згідно акту позивача, у якому проведений

розрахунок суми доплати до мінімального страхового внеску, а саме: за перший

квартал 2005 року належало до сплати 248,82 грн. фіксованого розміру страхового

внеску (83,84 грн. за січень та лютий, 81,14 грн. за березень). При цьому

відповідачем  сплачено 120,00 грн.

фіксованого податку. Частина фіксованого податку в розмірі 12,00 грн. (10%) не

була зарахована на особовий рахунок ПФУ Держказначейством, тому до сплати

належить різниця між належним до сплати розміром фіксованого страхового внеску

та сплаченою сумою страхового внеску у складі фіксованого податку, яка

становить 155,68 грн.

Позивачем

направлена відповідачу вимогу про сплату боргу від 05.06.2007 року № Ф-952, яка

залишена останнім без реагування.

У

зв'язку з наявністю заборгованості відповідача подано позов.

Досліджуючи

надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення,

оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідач,

як платник єдиного податку відповідно до Указу Президента „Про спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” у 2005 році

сплачував страхові внески до ПФ України в складі фіксованого податку.

Відповідно

до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” страхувальниками є, серед інших, фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,

придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб

на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених

законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Дані

суб'єкти  згідно ст. 15 Закону є

платниками страхових внесків.             

Відповідно

до пп. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону фізичні особи -суб'єкти

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань

особливого оподаткування сплачують страхові внески у порядку, визначеному цим

Законом у фіксованому розмірі.

Відповідно

до ст. 45 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” фізичні

особи -суб'єкти підприємницької діяльності за період з 01.01.2005 року по

31.03.2005 року повинні були сплатити до ПФУ фіксований розмір страхових

внесків за січень, лютий та 30 днів березня 2005 року в розрахунку 83,84 грн.

за місяць з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, перерахованих

Державним казначейством у грудні 2004 року за 2005 рік (в березні -81,14 грн.).

З

прийняттям Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку

та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України

частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок

безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року” установлено, що фізичні

особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які у I кварталі 2005 року

працювали за спрощеною системою оподаткування, зобов'язані сплатити до

Пенсійного фонду фіксований розмір страхового внеску, розрахований як  різниця між встановленою ставкою внеску та

частиною єдиного або фіксованого податків, що не надійшли до ПФ України.

Тому

згідно вимог чинного законодавства за перший квартал 2005 року відповідачу

належало сплатити 248,82 грн. фіксованого страхового внеску. При цьому ним

сплачено 12,00 грн. в складі фіксованого податку, які не були перерозподілені

Державним казначейством на рахунки ПФ України, однак не вважаються

заборгованістю і враховуються в рахунок сплати страхових внесків. 

Відповідно

за перший квартал 2005 року відповідачу належить сплатити до ПФ України різницю

між установленим розміром фіксованого страхового внеску та  сумою страхових внесків, сплачених в складі

фіксованого податку, яка складає 155,68 грн.

Відповідно

до ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” суми страхових

внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,

визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними

органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20

цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових

внесків  і стягуються з нарахуванням пені

та застосуванням фінансових санкцій.  При

цьому  згідно  пункту 3 

даної статті територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки,

визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають

недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим

документом.

Протягом

десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник

зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У

разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного

фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не

сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього

фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним

органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у

разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки

протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний

орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає

вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.

У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду

чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення

органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду

передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не

застосовуються.

З

матеріалів справи вбачається, що відповідач протягом десяти днів із дня

отримання вимоги про сплату боргу не сплатив зазначену у ній суму, не оскаржив

вимогу до суду.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72

цього Кодексу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не

надав. Тому суд вважає, що позивач обґрунтовано просить стягнути з відповідача

заборгованість по страхових внесках.

За

таких обставин позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами,

відповідає чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Керуючись

ст.ст. 6, 14, 71, 86, 104, 105, 158-163, 167, 254-255, п. 6 Розділу 7

„Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України, СУД

П О С Т А Н О В И В :

Позов

Управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому м. Хмельницький до

Приватного підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 155,68 грн.

заборгованості задоволити.

Стягнути

з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Управління

Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому м. Хмельницький (код. НОМЕР_2)

155,68 грн. (сто п'ятдесят п'ять гривень 68 коп.) заборгованості. 

Згідно

ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі

мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення,

апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне

оскарження. Подаються до апеляційного 

суду через суд першої інстанції.

Згідно

ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України  набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана

у строк, постанова  суду першої інстанції

набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної

скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                     

К.М. Огороднік

Постанова оформлена та

підписана 04.04.2008 року.

Віддрук. 3 прим.:

1 -до справи, 2

-позивачу, 3 - відповідачу.