Рішення

від 12.12.2011 по справі 5023/9471/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІ ВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. ка нцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2011 р. Справа № 5023/9471/11

вх. № 9471/11

Суддя господарського суд у Светлічний Ю.В.

при секретарі судового зас ідання Ліпчанська В.В.

за участю представників ст орін:

позивача - ОСОБА_1 довір еність б/н від 01.01.11 р.;

1-го відповідача - не з"явився ;

2-го відповідача - не з"явився ; 3-ї особи < Текст > відповід ача - < Текст > 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за поз овом Товариства з обмежен ою відповідальністю "Мар'їнс ьке", м. Харків 3-я особа < Текст >

до 1) Товариства з обмеже ною відповідальністю "Атун", м . Дніпропетровськ;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-Г еологія", м. Харків; 3-я особа < Те кст >

про розірвання та визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариств о з обмеженою відповідальніс тю "Мар' їнське", що є уповнова женим представником Договор у про спільну діяльність № 10-03/2 002 від 16.01.2002 р. (податковий номер 466 573605), звернулося до господарськ ого суду із позовною заявою д о відповідачів: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Атун" (код ЄДРПОУ 36207128); 2) Товарис тва з обмеженою відповідальн істю "Інвестор-Геологія", м. Ха рків; про визнання недійсним договору поставки № 2/02-1 від 02.02.20 09 р.

У судовому засіданні 05 груд ня 2011 року судом оголошувалас ь перерва до 07 грудня 2011 року о 10 :00.

Присутній представник поз ивача у судовому засіданні п ідтримала поданий позов та п росила суд його задовольнити . Свої вимоги Позивач обґрунт овує тим, що йому стало відомо про те, що під час укладення т а строку дії зазначеного дог овору у Відповідача були від сутні необхідні умови для до сягнення відповідних резуль татів економічної діяльност і в силу відсутності управлі нського та технічного персон алу, основних засобів, складс ьких приміщень та транспортн их засобів, що свідчить про ві дсутність у Відповідача адмі ністративно-господарських м ожливостей на виконання госп одарських зобов'язань. Таким чином, на думку Позивача, дого вір поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р., з ог ляду на норми діючого законо давства, є недійсним.

Представник 1-го відповідач а у судове засідання не з' яв ився, свого повноважного пре дставника не направив, про да ту та час був повідомлений на лежним чином, але відзив на по зов та витребувані судом док ументи не надав.

Представник 2-го відповідач а у судове засідання не з' яв ився, свого повноважного пре дставника не направив.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов' язку господарського суду витребу вати у сторін документи і мат еріали, необхідні для виріше ння спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Ко нституції України визначає о дним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведе нні перед судом їх переконли вості, суд вважає, що господар ським судом в межах наданих н им повноважень створені нале жні умови для надання сторон ами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребув ання додаткових доказів, а та кож вважає за можливе розгля д справи за позовною заявою п озивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали спр ави, вислухавши пояснення пр едставника, перевіривши наяв ні у справі матеріали на пред мет їх юридичної оцінки, досл ідивши докази у їх сукупност і, судом встановлено наступн е.

Між Позивачем та 1-им Відпов ідачем було укладено договір поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. Відпов ідно до п. 1.1., п. 1.2. договору № 2/02-1 ві д 02.02.2009 р. Відповідач зобов' яз увався поставити матеріали т ехнічного забезпечення (прод укцію) на підставі заявок Поз ивача та передавати продукці ю Позивачу, а Позивач зобов' язувався прийняти заказану п родукцію та оплатити її варт ість після прийняття. Наймен ування, вартість та характер истики продукції після отрим ання заявки Відповідачем, за значаються в специфікаціях, підписаних обома сторонами т а які є невід' ємною частино ю договору. На виконання умов договору Відповідачем було поставлено Позивачу первинн ий реагент РМ-2000 згідно зі спе цифікацією № 1 до договору від 02.02.2009 р. та видатковими накладн ими № РН-20 від 05.02.2009 р. на суму 2 615 936,60 грн., № РН-21 від 06.02.2009 р. на суму 311 112,54 грн. Також Позивачем було отр имано від 1-го Відповідача под аткову накладну № 05022 від 05.02.2009 р. н а суму 2 615 936,60 грн., податкову нак ладну № 06021 від 06.02.2009 р. на суму 311 112,54 грн., які були включені Позива чем до реєстру отриманих под аткових накладних.

В судовому засіданні встан овлено, що зазначені матеріа ли технічного забезпечення П озивачем було використано в його господарській діяльнос ті, пов' язаній з видобуванн ям природного газу на Мар' ї нському нафтогазоконденсат ному родовищі.

Як стверджує Позивач, зазна чений договір не спричинив р еального настання правових н аслідків та є нікчемним з огл яду на приписи статей 203, 215, 216, 228 Ци вільного кодексу України (да лі - ЦК України), оскільки у в ідповідача під час укладення зазначеного договору були в ідсутні необхідні умови для досягнення відповідних резу льтатів економічної діяльно сті в силу відсутності управ лінського та технічного перс оналу, а тому вказаний догові р є таким, що суперечить інтер есам держави і суспільства. У випадку недодержання вимог щодо відповідності правочин у інтересам держави і суспіл ьства, його моральним засада м такий правочин має бути виз наний недійсним.

Дослідивши матеріали спра ви, вислухавши пояснення пре дставника позивача, за своїм внутрішнім переконанням, як е ґрунтується на всебічному, повному і об' єктивному роз гляді в судовому процесі всі х обставин справи в їх сукупн ості, керуючись законом, оцін ивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфік ацію викладеним обставинам с прави з урахуванням фактични х та правових підстав позовн их вимог учасників судового процесу, користуючись принци пом об' єктивної істини, при нципами добросовісності, роз умності та справедливості су д вважає, що позовні вимоги По зивача не підлягають задовол енню, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК У країни, сторони є вільними в у кладенні договору, виборі ко нтрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимо г цього Кодексу, інших актів ц ивільного законодавства, зви чаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливост і.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовле ність двох або більше сторін , спрямована на встановлення , зміну або припинення цивіль них прав та обов'язків. Також у відповідності до п. 1 ст. 629 ЦК Ук раїни договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 Господарсько го кодексу України (надалі - ГК України) господарським ви знається зобов'язання, що вин икає між суб'єктом господарю вання та іншим учасником (уча сниками) відносин у сфері гос подарювання з підстав, перед бачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'яза на сторона, у тому числі боржн ик) зобов'язаний вчинити певн у дію господарського чи упра влінсько-господарського ха рактеру на користь іншого су б'єкта (виконати роботу, перед ати майно, сплатити гроші, над ати інформацію тощо), або утри матися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має прав о вимагати від зобов'язаної с торони виконання її обов'язк у.

У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарюв ання та інші учасники господ арських відносин повинні вик онувати господарські зобов'я зання належним чином відпові дно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо ви конання зобов'язання - відп овідно до вимог, що у певних ум овах звичайно ставляться.

Статтею 179 ГК України встано влено, що майново-господарсь кі зобов' язання, які виника ють між суб' єктами господар ювання або між суб' єктами г осподарювання і не господарю ючими суб' єктами - юридичн ими особами на підставі госп одарських договорів, є госпо дарсько-договірними зобов' язаннями. Виконання господар ських зобов' язань забезпеч ується заходами захисту прав та відповідальності учасник ів господарських відносин, п ередбачених законодавством України.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України під ставою недійсності правочин у є недодержання в момент вчи нення правочину стороною (ст оронами) вимог, які встановле ні частинами першою - третьою , п'ятою та шостою статті 203 цьог о Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечит и цьому Кодексу, іншим актам ц ивільного законодавства, а т акож моральним засадам суспі льства, волевиявлення учасни ка правочину має бути вільни м і відповідати його внутріш ній волі, правочин має вчинят ися у формі, встановленій зак оном, правочин має бути спрям ований на реальне настання п равових наслідків, що обумов лені ним.

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК Укра їни, недійсним є правочин, якщ о його недійсність встановле на законом (нікчемний правоч ин). У цьому разі визнання тако го правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, вс тановлених цим Кодексом, нік чемний правочин може бути ви знаний судом дійсним.

Згідно ст. 228 ЦК України право чин вважається таким що пору шує публічний порядок, якщо в ін був спрямований на поруше ння конституційних прав і св обод людини і громадянина, зн ищення, пошкодження майна фі зичної або юридичної особи, д ержави, Автономної Республік и Крим, територіальної грома ди, незаконне заволодіння ни м.

Як встановлено у судовому з асіданні, договір поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. було складено згі дно з вимогами Цивільного та Господарського кодексів Укр аїни та підписано двома стор онами. Також судом встановле но виконання сторонами належ ним чином та в повному обсязі умов зазначеного договору в рамках діючого законодавств а України. На виконання умов д оговору поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р . були складені та підписані с торонами відповідні видатко ві та податкові накладні. Фак т виконання умов договору ст оронами також не заперечуєть ся.

Позивач вважає, що договір п оставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. не сприч иняє реального настання прав ових наслідків, а тому порушу є публічний порядок та є нікч емним.

Проте суд, надавши правову о цінку матеріалам справи з ур ахуванням вимог чинного циві льного законодавства, приход ить до висновку про хибність позиції Позивача. Такий висн овок суду випливає з наступн ого.

Перелік правочинів, які є ні кчемними як такі, що порушуют ь публічний порядок, визначе ний статтею 228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на п орушення конституційних пра в і свобод людини і громадяни на;

2) правочини, спрямовані на з нищення, пошкодження майна ф ізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республ іки Крим, територіальної гро мади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посяг ають на суспільні, економічн і та соціальні основи держав и, зокрема: правочини, спрямов ані на використання всупереч закону комунальної, державн ої або приватної власності; п равочини, спрямовані на неза конне відчуження або незакон не володіння, користування, р озпорядження об'єктами права власності українського наро ду - землею як основним націон альним багатством, що перебу ває під особливою охороною д ержави, її надрами, іншими при родними ресурсами (стаття 14 Ко нституції України); правочин и щодо відчуження викраденог о майна; правочини, що порушую ть правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права то що.

Усі інші правочини, спрямов ані на порушення інших об'єкт ів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публіч ний порядок.

При кваліфікації правочин у за статтею 228 ЦК має враховув атися вина, яка виражається в намірі порушити публічний п орядок сторонами правочину а бо однією зі сторін. Доказом в ини може бути вирок суду, пост ановлений у кримінальній спр аві, щодо знищення, пошкоджен ня майна чи незаконного заво лодіння ним тощо. Такої ж прав ової позиції дотримується В ерховний Суд України в Поста нові Пленуму № 9 від 06.11.2009 р. "Про с удову практику розгляду циві льних справ про визнання пра вочинів недійсними".

Така ж позиція знаходить св оє відображення у п. 11 Роз'ясне ння Вищого Арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.99 року "Про д еякі питання практики виріше ння спорів, пов'язаних з визна нням угод недійсними", п. 1.3. Огл ядового листа вищого Арбітра жного суду України № 01-8/481 від 20.04. 2001 "Про деякі питання практики вирішення спорів про визнан ня угод недійсними (за матері алами судової колегії Вищого арбітражного суду України п о перегляду рішень, ухвал, пос танов)" і у змісті Листа Держав ного комітету України з пита нь регуляторної політики та підприємництва від 19.03.2010 № 3446.

Спірний договір поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. не є правочином, що посягає на суспільні, економ ічні та соціальні основи дер жави, а тому не є таким, що пору шує публічний порядок. Крім т ого, договір поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. відповідає вимогам дію чого законодавства України т а зобов' язання за ним було в иконано сторонами у повному обсязі. Виконання умов догов ору поставки № 2/02-1 від 02.02.2009 р. під тверджуються документами до лученими до матеріалів справ и.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК У країни недійсний правочин не створює юридичних наслідків , крім тих, що пов'язані з його н едійсністю. Нікчемний правоч ин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших н аслідків, крім тих, що пов' яз ані із його недійсністю.

Суд зазначає, що п. 3 ст. 215 ЦК Ук раїни передбачено, якщо неді йсність правочину прямо не в становлена законом, але одна із сторін або інша заінтерес ована особа заперечує його д ійсність на підставах, встан овлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний прав очин).

Статтею 204 ЦК України передб ачено, що правочин є правомір ним, якщо його недійсність пр ямо не встановлена законом а бо якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги що до відповідності правочину і нтересам держави і суспільст ва, його моральним засадам та кий правочин може бути визна ний недійсним.

Стаття 207 ГК України, також пе редбачає, що господарське зо бов'язання, що не відповідає в имогам закону, або вчинено з м етою, яка завідомо суперечит ь інтересам держави і суспіл ьства, або укладено учасника ми господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб'єктнос ті), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного о ргану державної влади визнан о судом недійсним повністю а бо в частині.

Таким чином, враховуючи той факт, що договір поставки № 2/02- 1 від 02.02.2009 р., укладений між Пози вачем та Відповідачем, сприч инив реальне настання правов их наслідків та зобов' язанн я за ним були виконані сторон ами у повному обсязі, суд вваж ає, що зазначений договір від повідає п. 1 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 21 6, ст.ст. 92, 204, 228, 509, 526, 532, 626, 627, 629, 837 ЦК Україн и, ст. 3, п. 3 ст. 5, п. 1 ст. 7, п. 1 ст. 203, ст.ст . 3, 173, 179, 193, 207 ГК України, є дійсним, н е суперечить інтересам держа ви та суспільства та не поруш ує публічний порядок.

За таких обставин, суд вважа є, що позовні вимоги заявлені позивачем є необґрунтованим и та такими, що не підлягають з адоволенню. Позивачем не дов едено у чому конкретно діста ла вияв спрямованість укладе ного договору на порушення п ублічного порядку та в чому у кладений договір суперечить інтересам держави та суспіл ьства.

Відповідно до ст. 33 ГПК Украї ни, кожна сторона повинна дов ести ті обставини, на які вона посилається як на підставу с воїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, вс тановлює, що господарський с уд оцінює докази за своїм вну трішнім переконанням, що ґру нтується на всебічному, повн ому і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обста вин справи в їх сукупності, ке руючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на під ставі яких господарський суд у визначеному законом поряд ку встановлює наявність чи в ідсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і запере чення сторін, а також інші обс тавини, які мають значення дл я правильного вирішення госп одарського спору.

Враховуючи вищенаведене т а те, що з урахуванням заяви по зивача про уточнення позовни х вимог до 2-го відповідача не пред"явлено вимог проваджен ня у справі у цій частині підл ягає припиненню згідно п.1.1 ст . 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення п озову, витрати по сплаті держ авного мита та витрати на інф ормаційно-технічне забезпеч ення судового процесу поклад аються на сторони, пропорцій но розміру задоволених вимог . Тобто суд вважає за необхідн е покласти витрати по сплаті державного мита та витрати н а інформаційно-технічне забе зпечення судового процесу на позивача оскільки у задовол енні позовних вимог відмовле но повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Кон ституції України, статтями 202, 203, 204, 215, 228, 626, 627, 509 Цивільного кодекс у України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Г осподарського процесуально го кодексу України, - суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Провадження у справі в час тині вимог до 2-го відповідача припинити.

Суддя (підпис< Текст > Светлічний Ю.В.

Справа №5023/9471/11

Повне рішення складене 13 грудня 2011 р оку.