Рішення

від 10.11.2011 по справі 5020-2/019-5/319-2/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/019-5/319-2/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року справа № 5020-2/019-5/319-2/312

За позовом        Міністерства оборони України  

                         (03168, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 6)

до відповідача: державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку”

                          (99053, м. Севастополь, вул. Вакуленчука, 29)

за участю          військового прокурора Севастопольського гарнізону

                          (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)

про                     зобов'язання виконати умови  контракту,

суддя Шевчук Н.Г.

За участю представників:

позивача –не з'явився,

відповідача –не з'явився,

прокурор –Жовнір С.О., посвідчення №357 від 15.07.2010.

Суть спору:

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку” про стягнення штрафних санкції у розмірі 1678109,40 грн. за прострочення виконання умов державного контракту від 31.10.2000 за №117610 та про зобов'язання відповідача виконати умови цього контракту.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що відповідач, як головний виконавець по контракту, своєчасно не повідомив позивача (генерального замовника) про готовність до здачі 4 етапу робіт і не виготовив дослідні зразки. Які є предметом виконання цього етапу робіт.

При цьому ні у позовній заяві, ні у процесі розгляду справи судом позивач не визначив умови контракту, зобов'язання по виконанню яких, на його думку, повинні бути покладені на відповідача судовим рішенням.

У порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України військовий прокурор Севастопольського гарнізону вступив у справу  (заява №345 від 03.02.2009).

Ухвалою господарського суду від 10.11.2011 провадження у справі в частині вимог про стягнення штрафних санкції у розмірі 1678109,40 грн. за прострочення виконання державного контракту від 31.10.2000 за №117610 припинено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 у справі №5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229 за заявою відкритого акціонерного товариства „Новинка” про визнання банкрутом державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку” за результатом розгляду касаційної скарги Міністерства оборони України на судові рішення господарського суду міста Севастополя та Севастопольського апеляційного господарського суду щодо кредиторський вимог Міністерства, в тому числі і про стягнення штрафу за неналежне виконання умов державного контракту від 31.10.2000 за №117610, Міністерство оборони України визнано кредитором державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку” з грошовими вимогами у розмірі штрафу у загальній сумі 2233624,00грн (арк..с. 63-66, 70-74, 76-77).

Таким чином, предметом подальшого розгляду справи є вимога про зобов'язання відповідача виконати умови державного контракту від 31.10.2000 за №117610.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (Генеральний замовник, Замовник) та державним підприємством „Конструкторське бюро радіозв'язку” (Головний виконавець, Виконавець) 31.10.2000 укладений державний контракт реєстраційний №117610, відповідно до якого  Виконавець зобов'язаний виконати і здати Замовнику, а останній  зобов'язаний прийняти і оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі: „Розробка станції середньої потужності” ШИФР „Ринг” (арк.. с .4-26).

Терміни виконання роботи і її етапів сторони визначили у відомості виконання робіт, яка є невід'ємною частиною договору.

У процесі виконання контракту сторони шляхом укладення узгоджувальних протоколів коригували (змінювали у сторону збільшення) строки виконання етапів робіт і відповідно роботи в цілому, та збільшували термін дії контракту (арк. с. 19-26).

Так, відповідно до узгоджувального протоколу, затвердженого Виконавцем 20.09.2006 та Замовником 29.09.2006, завершення 4 етапу робіт визначено 31.10.2007, а термін виконання контракту визначений з 01.11.2000 по 31.12.2007 (арк.. с 25-26).

Окрім того, господарським судом міста Севастополя та Севастопольським апеляційним господарським судом при розгляді заяви Міністерства оборони України про визнання його кредитором державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку” у розмірі заборгованості та штрафних санкцій, в тому числі і за невиконання зобов'язань по контракту  №117610 від 31.10.2000, у справі №5020-5/549-9/360-5/412-5/154-3/229 за заявою відкритого акціонерного товариства „Новинка” про визнання банкрутом державного підприємства „Конструкторське бюро радіозв'язку” встановлено та постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2011 підтверджено, що сторони узгоджувальним протоколом від 29.12.2007 продовжили строк виконання робіт та дію контракту до 31.12.2008 (арк.. с. 70-74).

          Суд встановив, що за своєю правовою природою укладений сторонами державний контракт від 31.10.2000 за №117610 є договором підряду на виконання дослідно-конструкторських робіт, а тому правовідносини сторін регулюються нормами глави 62 Цивільного кодексу України.

          Згідно статті 892 Цивільного кодексу України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.

          Відповідно до статті 894 цього Кодексу виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати.  Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін.

          Відповідальність виконавця за порушення договору визначена статтею 900 Цивільного кодексу України, відповідно до якої виконавець відповідає перед замовником за порушення договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини. Виконавець зобов'язаний відшкодувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких виявлено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором. Упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом.

          Виходячи з аналізу зазначених правових норм та враховуючи особливість дослідно-конструкторських та технологічних робіт, зумовлений особливістю інтелектуальної, творчої діяльності та пов'язаною з нею можливістю одержання негативного чи незапланованого результату дослідно-конструкторських робіт, застосування до Виконавця заходів примусового характеру щодо виконання договірних зобов'язань, як то рішення суду та його виконання органами Державної виконавчої служби, за відсутності результату таких робіт є неможливим.    

Позивачем не визначені конкретні умови державного контракту, зобов'язання по виконанню яких, на його думку, повинні бути покладені на відповідача судовим рішенням.   

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

          Одним із таких способів, зокрема, є присудження до виконання (примусове виконання) обов'язку в натурі.

          Отже, під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.  

          Такий спосіб захисту як  примусове виконання обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок.

          Винесення рішення суду про зобов'язання відповідача виконати умови державного контракту від 31.10.2000 за №117610, про що просить позивач, спір між сторонами щодо виконання цього контракту по суті не вирішує.

          Судовий розгляд, яким справа вирішується по суті, закінчується ухваленням рішення суду, яке є обов'язковим до виконання на усій території України.

          А отже рішення суду має бути таким, що вирішує спір по суті і може бути реально виконане в тому числі і у примусовому порядку органами Державної виконавчої служби.

          За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позову.

          Беручи до уваги викладене та керуючись статтями  49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:    

У позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                                          Н.Г.Шевчук

Рішення підписане 14.11.2011.