Рішення

від 29.11.2011 по справі 5020-1783/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1783/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року справа № 5020-1783/2011

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Юрія»

(18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, будинок 108, ідентиф. код 00447853)

до                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»

(99043, м. Севастополь, вул. Ракетна, будинок 8, кВ. 85, ідентиф. код 36598364)

про стягнення заборгованості у розмірі 6463,50 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ПАТ "Юрія") –не з'явився;   

Відповідач (ТОВ "Южний регион") –не з'явився.   

Суть спору:

          Публічне акціонерне товариство «Юрія»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»про стягнення 6463,50 грн.

          Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №105 від 01.08.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманої продукції.

          Ухвалою від 03.11.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 17.11.2011.

          До початку розгляду справи позивач у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника (вх. 12383/11 від 14.11.2011).

          У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 17.11.2011 на 29.11.2011.

          Відповідач у судові засідання явку уповноважених представників не забезпечував, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно,  за адресою, що зазначена у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке було підписано уповноваженим представником відповідача, про причини нез'явлення не сповістив (арк.с. 40).

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази,  суд -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2010 між Закритим акціонерним товариством «Юрія»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»(покупець) укладений договір постачання №105 (далі –Договір) (арк.с. 9-11), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець –прийняти та оплатити молочну продукцію на умовах цього Договору.

Поставка продукції в асортименті та кількості здійснюється на підставі накладних згідно з замовленнями Покупця. Загальна сума даного договору визначається сумою всіх накладних на поставку продукції за даним Договором (п. 1.2-1.3 Договору).

Постачальник зобов'язується поставляти продукцію за цінами, зазначеними у Специфікації або інших документах, які затверджені сторонами. Ціна продукції міститься у накладних, які надаються Постачальником Покупцю разом із партією продукції, що постачається (п. 2.1 Договору).

Відповідно до пункту 2.3 Договору, розрахунки за продукцію здійснюються Покупцем в безготівковому порядку або готівкою на умовах відстрочки платежу 7 календарних днів з дня отримання продукції покупцем, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Згідно з пунктами 5.4-5.6 Договору Поставка продукції покупцю здійснюється засобами постачальника і покупця та оформлюється шляхом підписання товарно-транспортних накладних. Продукція вважається прийнятою по кількості місць –згідно з кількістю місць, зазначених у накладній.

Відповідно до пункту 5.8 Договору, перехід ризиків та права власності на продукцію відбувається в момент прийому-передачі продукції.

Розділом 6 Договору передбачена відповідальність сторін, зокрема, за порушення умов договору винна сторона відшкодує контрагенту спричинені цим порушенням збитки у повному обсязі (п. 6.1); у випадку немотивованої відмови покупця прийняти замовлену продукцію він сплачує на рахунок продавця штраф в розмірі 10% від вартості неприйнятої продукції (п. 6.2); за порушення терміну розрахунку покупець виплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення та штраф в розмірі 20% від суми неоплаченої продукції (п. 6.3); у випадку порушення покупцем строку здійснення розрахунків за отриману продукцію більш ніж на 10 днів постачальник вправі без додаткового погодження з покупцем встановлювати для покупця ціну згідно з діючим прайс-листом з меншою знижкою, або без врахування знижки взагалі, а також вправі в односторонньому порядку позбавити покупця наданого йому права здійснювати розрахунки за продукцію на умові відстрочки платежу (п. 6.5).

Відповідно до пункту 9.1-9.3, дійсний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31.12.2010. Якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не заявить про своє бажання розірвати даний договір, останній вважається кожен раз продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах.

Переукладання на новий строк або припинення Договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов'язань, передбачених Договором, і не виконаних на момент припинення дії Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов'язань (п. 9.3).

Відповідно до пункту 9.4 Договору по результатам діяльності за кожен календарний місяць, сторони зобов'язуються проводити звірення взаєморозрахунків, результати якого оформлюються відповідним актом. Данні, підтверджені сторонами в Акті звірення є підставою для остаточних взаєморозрахунків.

У виконання зобов'язань постачальника, позивач виконував свої обов'язки та здійснював поставку продукції.

Поставка товару позивачем відповідачу підтверджується наступними документами: товарно-транспортними накладними №135348 від 25.08.2010 на суму 11087,09 грн., №136604 від 30.08.2010 на суму 6913,47 грн., №137253 від 31.08.2010 на суму 10905,52 грн., №138378 від 06.09.2010 на суму 6443,63 грн., а всього 35349,71 грн.

Відповідач оплатив отриману продукцію лише частково –ним було перераховано 30349,70 грн. на рахунок позивача, що підтверджується довідкою ПАТ «Ерсте Банк»від 28.10.2011 (арк.с. 22) та платіжними дорученнями (арк.с. 24-32).

Наявність суми заборгованості за Договором у розмірі 5000,01 грн. і стала причиною для звернення позивача до Господарського суду міста Севастополя з позовними вимогами про стягнення суми боргу з відповідача, а також інфляційних витрат у розмірі 295 грн., 3% річних в сумі 168,49 грн., а також штрафу в сумі 1000 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманої за договором Продукції, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У встановлені строки відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання щодо оплати за отриману Продукцію належним чином не виконав.

Докази погашення відповідачем суми заборгованості у розмірі 5000,01 грн. за поставлений товар станом на дату розгляду справи – суду не представлені.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5000,01 грн. є обґрунтованими, та такими, що підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 295 грн. та 3% річних у сумі 168,49 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 168,49 грн. та індексу інфляції в розмірі 295 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 1000 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою  (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, пунктом 6.3 Договору передбачено, що за порушення терміну розрахунку покупець виплачує постачальникові штраф в розмірі 20% від суми неоплаченої продукції.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 1000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 5000,01 грн., сума штрафу –1000,00 грн., 3% річних - 168,49 грн., інфляційних витрат –295 грн., а всього 6463,50 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»(99043, м. Севастополь, вул. Ракетна, будинок 8, кВ. 85, ідентиф. код 36598364) на користь Публічного акціонерного товариства «Юрія»(18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, будинок 108, ідентиф. код 00447853) суму основного боргу у розмірі 5000,01 грн., штраф –1000,00 грн, 3% річних - 168,49 грн., інфляційні витрати –295 грн., а всього 6463,50 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят три грн. 50 коп.).

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»(99043, м. Севастополь, вул. Ракетна, будинок 8, кВ. 85, ідентиф. код 36598364) на користь Публічного акціонерного товариства «Юрія»(18030, м. Черкаси, вул. Вербовецького, будинок 108, ідентиф. код 00447853) витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                       підпис                                                О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 30.11.2011