Постанова

від 19.12.2011 по справі 11/5009/1091/11

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2011 р.           справа №11/5009/1091/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Зубченко І.В.,

суддів:

Мартюхіної Н.О., Татенка В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з’явився

від відповідача:

ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 30.09.2011р.

розглянувши апеляційну скаргу

Фермерського господарства «СП», м. Василівка, Запорізька область

на рішення господарського суду

Запорізької області

від

06.05.2011р.

у справі

№11/5009/1091/11 (суддя Гончаренко С.А.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсортнасіннєовоч», м. Запоріжжя

до

Фермерського господарства «СП», м. Василівка, Запорізька область

про

стягнення 13945,99грн. заборгованості за поставлену продукцію

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Запоріжсортнасіннєовоч», м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, до відповідача, Фермерського господарства «СП», м. Василівка, Запорізька область, про стягнення 13945,99грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 позовні вимоги задоволено, стягнуто з ФГ «СП»на користь ВАТ «Запоріжсортнасіннєовоч»13945,99грн. основного боргу, 139,46грн. державного мита і 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2011р. виправлено описку допущену у рішенні господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 щодо зазначення дати підписання повного тексту рішення.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач у березні та квітні 2008 року поставив відповідачу товар в асортименті на суму 20652,49грн., а відповідач, прийняв цей товар на суму 13946,44грн.; позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №07 від 28.01.2011р. про оплату заборгованості за отриманий товар; у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 13945,99грн.; позовні вимоги про стягнення боргу у вказаній сумі є обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені судом.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з’ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, позивач не надав суду належних доказів, які підтверджують передачу товару відповідачу та доказів виникнення господарських зобов’язань у відповідача перед позивачем, тому заявлена заборгованість є необґрунтованою.

Розпорядженням В.о. Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Татенко В.М.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. відновлено пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження у справі №11/5009/1091/11. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 28.11.2011р. та 29.11.2011р. поштових відправлень з цією ухвалою.

Приймаючи апеляційну скаргу ФГ «СП» до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не отримав копії рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11, надісланої на його юридичну адресу, яка підтверджена витягом з ЄДРПОУ, за що відповідальність покладається на відповідача.

Втім, за приписами ч.5 ст.55, ч.2 ст.124 Конституції України, ст.2, ч.3 ст.3, ч.ч.1, 2, 3 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Представник скаржника у судовому засіданні 14.12.2011р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання 14.12.2011р. не з’явився, про наявність поважних причин неявки у судове засідання представника позивач суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав та витребувані в ухвалі Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. документи не надав.

З огляду на викладене, враховуючи ті обставини, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Конституції України, статей 44, 811 ГПК України складено протокол судового засідання.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як стверджує позивач, між ВАТ «Запоріжсортнасіннєовоч»та ФГ «СП»виникли фактичні взаємовідносини з поставки сільськогосподарської продукції. Так, протягом березня та квітня 2008 року позивачем було поставлено насіння гороху, дині, кукурудзи, брусниці на загальну суму 20652,49грн.грн., що підтверджується накладними №495 від 14.03.2008р. на суму 18112,50грн., №540 від 17.03.2008р. на суму 1099,99грн., №780 від 11.04.2008р. на суму 1440грн. Факт отримання відповідачем зазначеної кількості продукції підтверджується довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЗС № 930927 від 15.03.2008р. Частину продукції відповідач повернув, вартість повернутого насіння склала 6706,05грн. 28.01.2011р.. позивачем виставлено відповідачеві вимогу №07 про оплату наявної заборгованості у сумі 13945,99грн. за товар, поставлений за накладними №495 від 14.03.2008р. на суму 18112,50грн., №540 від 17.03.2008р. на суму 1099,99грн., №780 від 11.04.2008р. на суму 1440грн., в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.

Станом на 02.03.2011р. поставлений товар відповідачем оплачений не був, в зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду Запорізької області за захистом своїх порушених прав.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 ЦК України.

Відповідно до статті 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з частиною першої та частиною сьомої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який повинен довести належними засобами доказування факт наявності порушення зобов‘язання.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88, зареєстрованого Мінюстом України 05.06.95р. за № 168/704 - первинні документи є письмовими свідоцтвами, що підтверджують факти підприємницької та іншої діяльності, які впливають на рух товарно-матеріальних цінностей, стан майна, капіталу і фінансових результатів.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості згідно з п.2.4. цього Положення повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За відсутності таких реквізитів документи не можуть слугувати доказом того, що господарська операція (в даному випадку - передача товарів) фактично відбулась, і, відповідно - доказом зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до ст.ст.509, 610 ЦК України та ст.193 ГК України.

Крім того, згідно з п.2.4 Положення залежно від характеру операції до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити, зокрема, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як встановлено судовою колегією, накладні №495 від 14.03.2008р. на суму 18112,50грн., №540 від 17.03.2008р. на суму 1099,99грн., №780 від 11.04.2008р. на суму 1440грн. (копії, арк.спр.9-11) не відповідають вимогам п.2.4 Положення та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки в них відсутні відомості щодо посади, прізвища, ім'я по-батькові особи, яка передала товар, та посади, прізвище, ім'я по-батькові особи, яка отримала товар, і яка відповідає за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також не зазначені дані, які дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Крім цього, у вказаних накладних підпис здійснений одержувачем без розшифровки своїх посади, прізвища, ім'я по-батькові.

В матеріалах справи наявна копія першої сторінки довіреності ЯЗС № 930927, виданої 15.03.2008р. та дійсної до 01.04.2008р. (арк.спр.12), в якій відсутність зразок підпису уповноваженої особи. До того ж товар поставлений за накладними №495 від 14.03.2008р. та №780 від 11.04.2008р. не міг бути виданий на підставі цієї довіреності.

Отже, вказані накладні та довіреність не є первинними документами, які в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України можуть бути допустимими доказами того, що відбулись господарські операції з поставки/передачі товарів.

Інших доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем товару та вказують лише на неналежне оформлення сторонами первинних документів при фактичній поставці товару позивач не надав.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 23.11.2011р. зобов’язано позивача в строк до 12.12.2011р. надати до Донецького апеляційного господарського суду мотивований відзив на апеляційну скаргу із доказами його надсилання скаржнику; докази повернення відповідачем частини продукції на суму 6706,05грн.; оригінал та належним чином засвідчену копію довіреності №930927 від 15.03.2008р.; письмові пояснення, в яких визначити чи були відображені у бухгалтерському обліку позивача розрахунки за поставлену продукцію згідно накладних №495 від 14.03.2008р. на суму 18112,50грн., №540 від 17.03.2008р. на суму 1099,99грн., №780 від 11.04.2008р. на суму 1440грн., всього на загальну суму 20652,49грн.

Вимоги ухвали суду позивачем не виконані, витребувані документи та пояснення до матеріалів справи не надані.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що факт отримання товару відповідачем за накладними №495 від 14.03.2008р. на суму 18112,50грн., №540 від 17.03.2008р. на суму 1099,99грн., №780 від 11.04.2008р. на суму 1440грн. позивачем не доведений, у зв’язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 13945,99грн. є не обґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки, рішення суду першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга Фермерського господарства «СП»підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 скасуванню.

У зв’язку з задоволенням апеляційної скарги, скасуванням рішення господарського суду та відмовою у задоволенні позовних вимог судові витрати за подачу позовної заяви покладаються на позивача, а також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «СП», м. Василівка, Запорізька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 –задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06.05.2011р. у справі №11/5009/1091/11 –скасувати.

У позові Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсортнасіннєовоч»,                  м. Запоріжжя до Фермерського господарства «СП», м. Василівка, Запорізька область, про стягнення 13945,99грн. заборгованості за поставлену продукцію -  відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запоріжсортнасіннєовоч»           (вул. Чумаченка, буд. 34, м. Запоріжжя, 69104; ЄДРПОУ 00492227) на користь Фермерського господарства «СП»(вул. Чкалова, буд. 53, м. Василівка, Василівський район, Запорізька область 71600; ЄДРПОУ 32569591) витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 69,73грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                І.В. Зубченко

Судді:                                                                                           Н.О. Мартюхіна

                                                                                                    В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 1 –позивачу; 2 –відповідачу; 1 –до справи; 1 –ДАГС; 1 –ГС