Постанова

від 13.12.2011 по справі 5002-21/1766-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5002-21/1766-2011

 < Список > 

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 грудня 2011 року Справа № 5002-21/1766-2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Проценко О.І.,

суддів                                                                      Воронцової Н.В.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

за участю представників сторін:

позивача: Шатунов Сергій Всеволодович (повноваження перевірені), протокол  №3   від 07.11.06,  Директор, приватне підприємство "Стройс";

відповідача: не з'явився,  Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;

третьої особи: не з'явився,   Сімферопольська міська рада;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 06 жовтня 2011 року у справі № 5002-21/1766-2011

за позовом           приватного підприємства "Стройс" (вул. Київська, 163, офіс 108,Сімферополь,95000)

до           Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,Сімферополь,95000)

третя особа: Сімферопольська міська рада

про спонукання до підписання договору купівлі-продажу майна                    

                                                            ВСТАНОВИВ:

          Приватне підприємство «Стройс»звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, у якому просило зобов'язати відповідача виконати певні дії, а саме провести заходи щодо приватизації орендованого приватним підприємством «Стройс»нежилого приміщення загальною площею 55,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, офіс 108, шляхом підписання договору купівлі-продажу окремого індивідуального визначеного майна, що підлягає продажу шляхом викупу.

Так позивач зазначав, що відповідно до витягу із додатку №2 до рішення 55-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради №882 від 24 грудня 2009 року, серед усіх об'єктів, що підлягають приватизації у 2010 році, є і орендоване ним приміщення, проте на письмові запити  позивача, щодо приватизації цього об'єкту відповідач відповідав, що не в змозі провести заходи щодо приватизації вказаного приміщення у зв'язку з тим, що на даний час, питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу залишаються законодавчо неврегульованими. Отже, відмовляючи позивачу в законному праві на приватизацію вищевказаного приміщення, відповідач навмисно змінив поняття предмету оренди –нежитлове приміщення на допоміжне, що в свою чергу порушує право позивача. Оскільки загальною підставою набуття юридичною особою власності на нерухоме майно є укладання договору купівлі-продажу, зразок якого затверджено наказом Фонду державного майна України „Про затвердження примірних договорів купівлі-продажу” №2411 від 22 серпня 2005 року, позивач підготував для підписання договір купівлі-продажу та звернувся до суду з вимогами про зобов'язання відповідача провести комплекс заходів щодо приватизації орендованого приміщення, шляхом підписання підготовленого ним договору.

15 червня 2011 р. позивачем було надано заяву за №10/06 від 10.06.2011 р. про зміну позовних вимог, у якій позивач просив зобов'язати  відповідача виконати певні дій - провести повний комплекс заходів щодо приватизації орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 55,8 кв. м., розташованого за адресою : м. Сімферополь, вул.. Київська, 163, офіс 108.

Проте, вказана заява судом першої інстанції до розгляду прийнята не була, оскільки суд вже перейшов до розгляду справи по суті, що відображено в ухвалі Господарського суду АР Крим від 16 червня 2011 р.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Чонгова С.І.) від 06 жовтня 2011 року у справі №5002-21/1766-2011 позов задоволено.

Зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м. Сімферополь виконати певні дії - провести заходи щодо приватизації орендованого приватним підприємством “Стройс”, м. Сімферополь нежилого приміщення, загальною площею 55,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, офіс 108, шляхом підписання договору купівлі продажу окремого індивідуального визначеного майна, що підлягає продажу шляхом викупу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту статей 4, 8, 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»відповідач повинен був виконати певні дії, пов'язані з підготовкою об'єкта малої приватизації до продажу, зокрема, визначити ціни продажу об'єкту, що підлягає приватизації шляхом викупу; підготувати та опублікувати інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних  інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органом приватизації. Однак, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради направив на адресу позивача лист, яким позивачу фактично було відмовлено у проведенні приватизації. При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

           Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

          Заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, були порушені вимоги матеріального та процесуального права, а саме вимог статей  89 та 181 Господарського процесуального кодексу України. Так, апелянт звертає увагу на те, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не встановив, відповідно зі статтею 181 Господарського процесуального кодексу України,  факт надсилання відповідачу проекту договору в редакції позивача, крім цього відповідно до статті 84 вищевказаного кодексу, у спорі про спонукання укласти договір в резолютивній частині вказуються –умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору, чого судом, в своєму рішенні зроблено не було. З урахуванням цих підстав, заявник просить скасувати рішення суду першої інстанції, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 14 листопада 2011 року апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 30 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Головуючий суддя: Проценко О.І. судді: Воронцова Н.В., Фенько Т.П.

                    Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 30 листопада 2011 року, залучено Сімферопольську міську раду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.                    Розгляд справи неодноразово відкладався з різних підстав.

                    08 грудня 2011 року на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду від Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, у зв'язку із не можливістю забезпечити явку останнього.

                    Разом з цим, 08 грудня 2011 року на адресу суду надійшло клопотання від Сімферопольської міської ради, в якому третя особа зазначила, що цілком підтримує позицію заявника апеляційної скарги та просила розглянути справу без участі свого представника.

В судовому засіданні 13 грудня 2011 року представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, а також надав копію листа, яким було направлено на адресу відповідача проект договору купівлі-продажу в двох примірниках.

Інші представники сторін в судове засідання не з'явилися, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористалися.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

          25 грудня 2002 р. між Житлово-експлуатаційним об'єднанням Київського району м. Сімферополя та приватним підприємством «Стройс» був укладений типовий договір оренди нежилого приміщення №81/3, відповідно до якого, Орендодавець (ЖЕО) на підставі розпорядження рай міськвиконкому №02.1-8/385 передає, а Орендар (позивач) приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: вул. Київська, 163, для експлуатації майстерні, площею 55,8 кв. м. Вказаний договір був пролонгований на підставі розпорядження № 021-8/533 від 23.12.2003 р.

Відповідно до пункту 1.2. договору оренди нежитлового приміщення № 81/3 від 25.12.2002 р. вартість орендованого позивачем нежитлового приміщення загальною площею 55,8 кв. м., розташованого по вул. Київська, 163, офіс 108, згідно акту оцінки складає 24804,00 грн.

Рішенням 55 сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання від 24 грудня 2009 р. №882 «Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2010 рік»було затверджено перелік об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації, серед якого було зазначено приміщення по вулиці Київська, 163, площею 55,8 кв. м., яке орендоване позивачем.

          05.10.2010 р. позивач звернувся до відповідача щодо повідомлення про строки та порядок приватизації даного об'єкту.

Листом від 18.10.2010 р. №1098/40/03 Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради підтвердив факт включення об'єкту, орендованого позивачем, до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Також, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради направив на адресу позивача лист, яким зазначив, що не в змозі провести заходи щодо приватизації вказаного приміщення у зв'язку з тим, що в даний час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу залишаються законодавчо неврегульованими.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції з посиланням на норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача, про зобов'язання Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради виконати певні дії –провести заходи щодо приватизації орендованого приватним підприємством “Стройс”, м. Сімферополь нежилого приміщення, загальною площею 55,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 163, офіс 108, шляхом підписання договору купівлі продажу окремого індивідуального визначеного майна, що підлягає продажу шляхом викупу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції з такою правовою позицією суду першої інстанції не може погодитись, у зв'язку із наступним.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Особливості укладення господарських договорів, передбачені статтею 181 Господарського кодексу України, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 179 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Отже статтею 181 Господарського кодексу України передбачений загальний порядок укладання господарських договорів.

Так відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.  У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у договорах з досягненням домовленості у належній формі щодо всіх істотних умов для їх укладення необхідно передати майно або вчинити певні дії, що є предметом виконання договірного зобов'язання, першим за все є направлення оферти (пропозиції) у вигляді проекту договору іншій стороні.

Однак, як вбачається з матеріалів справи позивач підготував для підписання договір купівлі-продажу та звернувся до суду із вимогами зобов'язати відповідача провести комплекс заходів щодо приватизації орендованого приміщення, шляхом підписання підготовленого договору.

Отже позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір купівлі-продажу, лише на момент звернення до суду.

Стосовно цього, апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити наступне.

Щоб пропозиція до вступу у договірні відносини визнавалась офертою (пропозицією), вона повинна відповідати сукупності ознак, а саме:

- заява про бажання укласти договір має бути зроблена рішуче, щоб інша сторона мала можливість зробити однозначний висновок про спрямованість волі оферента на встановлення договірних зобов'язань;

- вона повинна містити всі істотні умови договору, тобто проект договору;

- бути адресованою конкретно визначеній особі.

Крім цього норма статті 181 Господарського кодексу України визначає порядок акцептування оферти, а саме акцепт оферти у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту.

Однак, як вказувалось вище, позивач звернувся із підготовленим проектом договору купівлі-продажу в своєї редакції, лише під час звернення до суду із позовом із вимогами про зобов'язання відповідача провести комплекс заходів щодо приватизації орендованого приміщення, шляхом підписання підготовленого позивачем договору.

Доказів надсилання пропозиції щодо укладення договору купівлі-продажу, до звернення до суду із відповідним позовом, матеріали справи не містять, а також  факт не надсилання відповідної пропозиції відповідачу до виникнення  спору  в судовому порядку, підтвердив і сам позивач в ході розгляду справи у апеляційній інстанції, а тому судова колегія вважає дії позивача такими, що суперечать загальному порядку укладання договорів у відповідності зі статтею 181 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку про те, що вказане звернення позивача, з вимогами укласти договір, не може вважатися офертою (пропозиція) на укладання договору оренди у передбаченому законом порядку, оскільки звернення до суду із вимогами підписати проект договору купівлі-продажу, який не був направлений відповідачу до виникнення спору, не може вважатися пропозицією, оскільки вказані дії не відповідають ознакам оферти (пропозиції) в розумінні статті 181 Господарського кодексу України.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 649 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту яких, і в силу принципу свободи договору, переддоговірні спори, зокрема, про спонукання до укладення договору, тобто, коли одна з сторін ухиляється від його укладення, можуть вирішуватись судом лише якщо спір виник стосовно договору, обов'язковість укладення якого обумовлена законом або правовим актом органу державної влади чи місцевого самоврядування.

Отже, позивач мав довести, а суд першої інстанції мав встановити, чи відповідає вимога про спонукання укласти договір купівлі-продажу за рішенням суду, за відсутності належної пропозиції (оферти) з боку позивача на укладення відповідного договору, вимогам вищезазначених норм законодавства, та чи наявне за таких обставин у позивача права вимагати укладення договору купівлі-продажу.

Стосовно наданих позивачем у судовому засіданні доказів  направлення відповідачу, в якості пропозиції укласти договір двох примірників проекту договору купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок акцептування оферти (пропозиції), щодо вступу в договірні відносини, яка виглядає у формі єдиного документа робиться шляхом підписання договору та проставлення печатки на обох екземплярах договору, один з яких повертається контрагенту. В свою чергу сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Таким чином судова колегія робить висновок, що наданий позивачем лист, в якості доказів направлення пропозиції укласти договір купівлі-продажу не може бути належним доказом виконання загального порядку укладання договорів, який передбачений статтею 181 Господарського кодексу України, оскільки вказаний лист був направлений, лише 02 грудня 2011 року, під час розгляду справи в суді апеляційній інстанції, що в свою чергу не дає можливості відповідачу розглянути вказану пропозицію в передбачені строки, чим порушує вимоги законодавства.

Крім всього викладеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте відповідно до вимог діючого законодавства, яке регулює правовідносини, щодо укладання договорів купівлі-продажу об'єктів малої приватизації, законодавством встановлений чіткий перелік дії, які передують укладанню відповідного договору.

Так, статтею 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Проте матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем вищевказаних дій, а тому звернення позивача із позовом про зобов'язання відповідача до виконання певних дій, а саме проведення заходів щодо приватизації орендованого приватним підприємством «Стройс»нежилого приміщення загальною площею 55,8 кв. м., розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул.. Київська, 163, офіс 108, шляхом підписання договору купівлі продажу окремого індивідуального визначеного майна є передчасними та такими, що не підлягає задоволенню.

Таким чином, позивачем у порушення вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не доведено обґрунтованість позовних вимог, а тому вказаний позов не може бути задоволений.

                    З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог матеріального законодавства, а тому підлягає скасуванню.

                    Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1.Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради задовольнити.

                    2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 жовтня 2011 року у справі № 5002-21/1766-2011 скасувати.

                    3.Постановити  нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Головуючий суддя                              < Підпис >                    О.І. Проценко

Судді                                                            < Підпис >                    Н.В. Воронцова

                                                            < Підпис >                    Т.П. Фенько

Розсилка:  

1.Приватне підприємство "Стройс" (вул. Київська, 163, офіс 108,Сімферополь,95000)

2.Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15,м. Сімферополь,95000)

3.Сімферопольська міська рада (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15, 95000)