Постанова

від 09.12.2011 по справі 5023/5556/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р.                                                           Справа № 5023/5556/11  

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя   

при секретарі Міракова Г.А.

за участю представників сторін:

ДПІ у Святошинському р-ні  м. Києва - не з‘явився;

ТОВ “ДІНКС”  - не з‘явився;

арбітражного керуючого Філатової В.К. - Філатова В.К., ліцензія НОМЕР_1 від 19.02.2008 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі  м. Києва (вх. № 4657Х/2-6) на постанову Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 (суддя     Швидкін А.О.)

за заявою  Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНКС”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНКС”, м. Харків

про визнання банкрутом, -              

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 р. ліквідатор ТОВ “ДІНКС” Дорошенко О.О. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника банкрутом або визнання його банкрутом”, у зв’язку з тим, що загальними зборами учасників товариства 30.03.2011 р. було прийнято рішення про ліквідацію та про призначення ліквідатора, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатором було здійснено необхідні заходи щодо ліквідації боржника та встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 (суддя Швидкін А.О.) боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Філатову Вікторію Костянтинівну, яку зобов’язано виконати її обов’язки щодо ліквідаційної процедури відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника банкрутом або визнання його банкрутом”.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі  м. Києва, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11, подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати, провадження у справі про банкрутство ТОВ “ДІНКС” припинити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Зокрема апелянт вказує, що оскаржувана постанова безпосередньо зачіпає інтереси державного бюджету у сфері його дохідної частини, від регіональних ДПІ надходять чисельні запити, відповідно до яких проводяться зустрічні перевірки по взаємовідносинах із боржником. Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, на думку апелянта, унеможливлює встановлення податковим органом зобов’язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов’язання.

Ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Філатова В.К. у своєму відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, просить постанову Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 залишити без змін за необґрунтованістю вимог апеляційної скарги.

Боржник відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання   01.12.2011 р. не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи про що свідчить наявне в матеріалах справи відповідне поштове повідомлення.

Апелянт також свого представника в судове засідання 01.12.2011 р. не направив, про причину неявки  суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи про що свідчить наявне в матеріалах справи відповідне поштове повідомлення.

Враховуючи, що неприбуття  представників апелянта і боржника в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи, що розгляд даної апеляційної скарги вже відкладався з 15.11.2011 р. на 01.12.2011 р. неявку представників апелянта і боржника та необхідність сторонам надати додаткові докази у справі, колегія суддів визнала за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у їх відсутність за наявними у справі матеріалами, як це передбачено ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши  повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність  застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство, рішення про ліквідацію ТОВ “ДІНКС”  було прийнято 30.03.2011 р. на загальних зборах учасників товариства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.07.2011 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ “ДІНКС”, за заявою ліквідатора боржника, в порядку статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон), призначено справу до розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 51 Закону якщо вартості майна боржника –юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Оскаржувана постанова Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 про визнання боржника банкрутом, в порядку ст. 51 Закону, мотивована тим, що на час відкриття ліквідаційної процедури боржник фактично припинив свою господарську діяльність. Під час проведення ліквідаційної процедури було встановлено, що боржник має визнану кредиторську заборгованість в розмірі 4663496,65 грн. При цьому активи, які можуть бути направлені на погашення кредиторської заборгованості, у боржника відсутні. За даними проміжного балансу станом на 05.07.2011 р., боржник має неліквідний баланс, актив балансу становить 2,7 тис. грн., пасив балансу також становить 2,7 тис грн., при цьому загальна кредиторська заборгованість складає 4669,4 тис. грн., непокритий збиток становить 4666,9 тис. грн. Відповідно до фінансово-економічного аналізу боржника судом першої інстанції було встановлено, що боржник не має власних ресурсів і здійснювало ведення господарської діяльності за рахунок позикових ресурсів, у зв’язку з чим Господарський суд Харківської області дійшов висновку про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за ст. 51 Закону та відкриття ліквідаційної процедури.

Втім до такого висновку суд першої інстанції дійшов без урахування положень діючого законодавства, які встановлюють наявність необхідних передумов для звернення з заявою про порушення провадження у справ про банкрутство боржника у порядку ст. 51 Закону про банкрутство .

Згідно із ч. 1 ст. 51 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідне правило передбачено нормами ч. 3 ст. 110 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Особлива процедура банкрутства, що передбачена ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону про банкрутство є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 60 ГК України, яка встановлює, що ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про порушення справи про банкрутство за ст. 51 Закону про банкрутство не додані докази повідомлення боржником явних кредиторів (у розумінні ст. 60 ГК України), зокрема органу державної податкової служби за місцем реєстрації Боржника, як платника податків, про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для  якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Ч. 3 ст. 110 ЦК України встановлено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. У справі міститься проміжний ліквідаційний баланс (т. 1 а.с. 37), який не затверджено.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 ГК України, яка регулює загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання, ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що тільки після оцінки вартості наявного майна боржника, в порядку ст. 60 ГК України, публікації оголошення в порядку ст. 105 ЦК України для виявлення кредиторів, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, відповідно до п. 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 р., та складання проміжного ліквідаційного балансу можливе з'ясувати питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів та можливе звернення до господарського суду, після закінчення строку, який передбачений ст. 105 ЦК України, з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка передбачає спрощену процедуру банкрутства.

Як вбачається із заяви про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 спеціального Закону, в ній відсутні посилання на факти щодо: здійснення оцінки наявного майна боржника, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, у встановленому законодавством порядку.

Дослідження зазначених вище обставин необхідно для з'ясування наявності чи відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, за правилами ст. 51 спеціального Закону. Вказані обставини, виходячи з вимог Закону, повинні бути в наявності та з'ясовані на момент порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою, що судом першої інстанції зроблено не було.

Крім того, ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до пункту 8.1.1. Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 юридичній особі, крім військових частин, у разі прийняття рішення про припинення засновниками (учасниками) юридичної особи, уповноваженими органами чи судом, голові комісії з припинення (ліквідатору, ліквідаційній комісії тощо)  чи особі, відповідальній за погашення податкових зобов'язань або податкового боргу платника податків у разі ліквідації платника податків, слід у 3-денний термін від дати внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення подати в орган державної податкової служби , в якому платник податків перебуває на обліку, заяву про припинення платника податків за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП.

Відповідно до пункту 8.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 80 від 19.02.1998 р., у зв'язку з проведенням реорганізації чи ліквідації юридичної особи органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі, у разі одержання, зокрема, заяви за формою N 8-ОПП від платника податків.

Виходячи з викладеного, на платника податків покладено обов'язок повідомити податкові органи про реорганізацію (ліквідацію) підприємства, шляхом подання заяви за формою № 8-ОПП, а податкові органи наділені правом проводити позапланові перевірки своєчасності, достовірності і повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) у випадку реорганізації (ліквідації) підприємств відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" до внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з доводами скаржника про порушення його прав оскаржуваними судовими актами, та зазначає про те, що скаржник є державним органом, якому відповідно до ст.  2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" делеговано повноваження  контролю та справляння податків з суб'єктів підприємницької діяльності, а відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 23 Закону має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що, відповідно, зупиняє виникнення нових податкових зобов'язань, оскільки підприємницьку діяльність банкрут повинен завершити в ліквідаційній процедурі завершенням технологічного циклу. Отже, незаконне введення ліквідаційної процедури перешкоджає виникненню нових податкових зобов'язань, що зачіпає інтереси податкових органів, зобов'язаних забезпечувати надходження до бюджету податкових платежів. Також незаконне введення ліквідаційної процедури припиняє повноваження керівника боржника згідно частини 2 статті 23 Закону, який тим самим звільняється від відповідальності за неповноту сплати податків в попередніх податкових періодах у випадку нарахування податковими органами зобов'язань за наслідком проведеної перевірки в ході ліквідаційної процедури та відповідно до рішення податкового органу, оскільки керівником боржника в ліквідаційній процедурі стає ліквідатор боржника.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення справи, проте Господарський суд Харківської області на них уваги не звернув, залишивши їх без належної правової оцінки.

Таким чином, у даному випадку ліквідаційною комісією Боржника був  порушений порядок добровільної ліквідації, а судом першої інстанції не враховано, що до   заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства за правилами ст. 51 Закону про банкрутство не додані документи, які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою та які не можуть бути витребувані судом  після порушення справи про банкрутство.

Крім того, у вчасно поданих боржником до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкових декларацій ТОВ “ДІНКС” відображалось значний валовий дохід, згідно з декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік валовий дохід від усіх видів діяльності товариства становить 9482616 грн., а кредиторська заборгованість –4663496,65 грн., а також мались активи, але згідно інвентаризації станом на 01.11.2011 р. товарно-матеріальні цінності, основні засоби, грошові кошти в касі підприємства відсутні (а.с. 166-169 т. 1).

Як свідчить наданий до матеріалів справи баланс ТОВ "ДІНКС" станом на 30.06.2010 р., боржник перед порушенням справи про банкрутство мав: основні засоби в сумі 29,5 тис грн., виробничі запаси –340,5 тис грн.; грошові кошти –15,3 тис грн..; інші оборотні активи –3,9 тис грн. Будь-яких документів, з яких можливо встановити долю вказаних активів справа не містить. Справа також не містить і документів, які б свідчили про відсутність зареєстрованого за боржником у відповідних установах (БТІ, ДАІ, Держкомзем, Держтехнагляд, тощо) нерухомого майна, в т.ч. земельних ділянок, автотранспорту.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно довідки ЄДРПОУ № 369770 (а.с. 11 т. 1), з січня 2008 року боржник був зареєстрований у м. Києві, і лише в березні 2010 року (тобто напередодні ініціювання справи про банкрутство) перереєструвався у м. Харків. Зазначені обставини можуть свідчити про навмисні дії відповідальних осіб боржника спрямовані на реалізацію процедури фіктивного банкрутства, тобто ініційованого з метою невиконання зобов’язань перед  кредиторами.

За таких обставин, висновки, зроблені судом першої інстанції, не відповідають вимогам законодавства, тому оскаржувана постанова суду першої інстанції від 09.08.2011 р. про визнання ТОВ “ДІНКС” банкрутом та ліквідаційної процедури підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам чинного законодавства, а провадження у даній справі справа –підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, п. 3 ч. 1 ст. 103,   п.п. 1-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі  м. Києва,  задовольнити.

Постанову Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 скасувати.

Провадження у справі № 5023/5556/11 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНКС”, м. Харків, припинити.

Державному реєстратору за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНКС” (61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 52, код ЄДРПОУ 35703888, Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 253377 від 16.03.2011 р. внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців дані про скасування постанови Господарського суду Харківської області від 09.08.2011 р. у справі № 5023/5556/11 та припинення провадження у справі про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІНКС”, м. Харків (код 35703888) .

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів через Харківський апеляційний господарський суд.  

Головуючий суддя                                                                    

Суддя                                                                                             

Суддя                                                                                             

Повний текст підписаний 06.12.2011 р.