Постанова

від 19.09.2011 по справі 2а-10600/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження

місто Київ

        19 вересня 2011 року                              № 2а-10600/11/2670

        Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

   За позовом                          

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва

до

Приватного підприємства «Сокіл»

про

стягнення суми податкової заборгованості

О Б С Т А В И Н И   С П Р А В И

ДПІ у Дніпровському районі міста Києва (надалі –також «Позивач») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Сокіл»(надалі –також «Відповідач») про стягнення суми податкової заборгованості.

5 серпня 2011 року представником ДПІ у Дніпровському районі міста Києва через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва подано клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач –ПП «Сокіл», - явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог до Суду не надав, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців).

Відповідно до частини 4 статті 33 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилається юридичним особам та фізичним особам-підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.

Відповідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи подане представником Позивача клопотання про розгляд справи без його участі та неявку представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, Окружний адміністративний суд міста Києва вирішує справу в порядку письмового провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на час розгляду справи ПП «Сокіл»має заборгованість до бюджету по орендній платі в розмірі 2926,95 грн., –яка всупереч вимогам чинного законодавства України в сфері оподаткування, на сьогоднішній день є непогашеною.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                                      В С Т А Н О В И В  

Спірні правовідносини регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про плату за землю»(станом на час виникнення спірних правовідносин був чинний, станом на час розгляду справи: втратив чинність), Податковим кодексом України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(станом на час виникнення спірних правовідносин був чинний, станом на час розгляду справи: втратив чинність), Законом України «Про державну податкову службу в Україні»(станом на час виникнення спірних правовідносин був чинний, станом на час розгляду справи: частково втратив чинність).

Приватне підприємство «Сокіл»зареєстроване Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 10 липня 2000 року, ідентифікаційний код юридичної особи 30970576; та взято на облік як платника податків в ДПІ у Дніпровському районі міста Києва 30 березня 2001 року .

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначено Законом України «Про плату за землю»(був чинним на час виникнення частини спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про плату за землю»податок –обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (частина 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону України «Про плату за землю»за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Порядок обчислення і строки сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначено Розділом 6 Закону України «Про плату за землю».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про плату за землю»підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним (частина 1 та 2 статті 14 Закону України «Про плату за землю»).

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про плату за землю»власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі –також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (підпункт 4.1.2 статті 4 Закону № 2181).

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, відповідно до якого, а саме пункту 46.1 статті 46: податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1. статті 49 Податкового кодексу встановлено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація, згідно пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Приватним підприємством «Сокіл»до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва подано:

- податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 1771 від 30 січня 2010 року з самостійно визначеним податковим зобов’язанням на суму 594, 01 грн.;

- податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 183 від 17 січня 2010 року з самостійно визначеним податковим зобов’язанням на суму 2379, 65 грн.;

Відповідно до пункту 5. 1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відтак, на підставі вказаних норм права, самостійно визначені Відповідачем в податкових деклараціях податкові зобов’язання вважаються узгодженими.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Так, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 статті 5 Закону № 2181).

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 6.2.1 статті 6 Закону N 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.4. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

4 лютого 2011 року Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Відповідачу було виставлено податкову вимогу № 268 на суму 547, 30 грн.

22 березня 2011 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва у зв’язку з неможливістю вручення податкової вимоги № 268 від 4 лютого 2011 року Приватному підприємству «Сокіл», було розміщено її на дошці податкових оголошень, що підтверджується актом про неможливість вручення податкової вимоги № 28 (аркуш справи 11).

Відтак, враховуючи подані представником Відповідача декларації від 30 січня 2010 року та від 17 січня 2011 року, Судом встановлено, що загальна сума податкового боргу Відповідача відповідно до облікових карток Відповідача, станом на час розгляду даної адміністративної справи становить 2926, 95 грн.

Відповідно до пункту 3.1.1 статті 3 Закону N 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до положень пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фінансові (штрафні) санкції, суми недоїмки, пені, накладені (застосовані) органами державної податкової служби України, сплачуються платниками податків добровільно або стягуються у судовому порядку органами державної податкової служби.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках –коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що Відповідачем оскаржувалась податкова вимога Позивача в судовому порядку.

Крім того, як підтверджується матеріалами справи, суму самостійно узгоджуваного податкового зобов’язання Відповідачем в добровільному порядку не сплачено.

Вивчивши матеріали справи, враховуючи те, що Відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив заборгованості, доказів погашення Відповідачем зазначеної суми станом на день розгляду цього спору не надав, Суд встановив, що загальна заборгованість Приватного підприємства «Сокіл»перед  бюджетом складає  2926, 95 грн.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.     

Докази, які б спростовували доводи Позивача, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.          

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Сокіл» (код ЄДРПОУ 30970576) до Державного бюджету (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077906, Банк одержувач ГУ УДК у м. Києві, МФО 820019, розрахунковий рахунок № 34122999700005, – суму податкової заборгованості у розмірі 2 926, 95 грн. за рахунок активів боржника.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

       Суддя                                                                                                                   Н. Є.  Блажівська