Рішення

від 16.12.2011 по справі 1/191/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.11                                                                                 Справа № 1/191/2011

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно України - Н", м. Луганськ  

про стягнення 496169 грн. 11 коп.

                                                                                                     Суддя   Зюбанова Н.М.

Представники не прибули

Суть спору: про стягнення 360000 грн. 00 коп.  передплати, 41684 грн. 33 коп. інфляційних нарахувань, 14543 грн. 01 коп. 3 % річних, 79941 грн. 77 коп. пені за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 30/09 від 28.12.09.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав,  у судове засідання не прибув.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Неприбуття вдруге у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 ГПК України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому, направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Дослідивши обставини справи, додатково надані  документи, суд  дійшов до наступного.

Так, 28.12.09 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Зерно України-Н" /відповідачем/ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А" /позивачем/ було укладено договір № 30/09 купівлі-продажу нафтопродуктів, за умовами якого відповідач прийняв зобов''язання передати у власність позивача нафтопродукти, що передбачено п. 1.1 договору, а позивач зобов'язався здійснити 100% передплату після отримання рахунку-фактури у відповідності до умов розділу 2 договору.

Як свідчать матеріали справи, після одержання від відповідача рахунку-фактури № Сф-0000051 від 31.03.10 на суму 400000 грн. 00 коп. позивач перерахував ТОВ "Зерно України-Н" у якості передплати грошові кошти, що підтверджено доданою до справи випискою банку, який обслуговує позивача, за 31.03.10 про перерахування  відповідачу 400000 грн. 00 коп.

Але відповідач, як продавець не передав позивачу товар, у той час, як у відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином у відповідності до вимог договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та  вимог –у відповідності з вимогами ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Правове регулювання договірних зобов‘язань щодо купівлі-продажу здійснюється Цивільним кодексом України, зокрема ст. 655 даного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона /продавець/ передає або зобов‘язується передати майно /товар/ у власність другій стороні /покупцеві/, а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно /товар/ і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу згідно ст. 656 ЦК України може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений /придбаний, набутий/ продавцем у майбутньому.

У відповідності до ст. 691 ЦК України, яка регулює ціну товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов‘язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як передбачено ст. 629 ЦК України, договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Тому позивач обґрунтовано посилається на ст. 693 ЦК України, якою регулюється купівля-продаж та передбачено - якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Оскільки відповідач не відвантажив товар протягом 5-ти банківських днів з моменту проведення передплати на підставі наданих покупцем вантажних реквізитів на повну партію товару, обумовлену в додатковій угоді (п. 2.2 договору),  господарський суд встановлює факт прострочення поставки нафтопродуктів  відповідачем та наявність з його боку заборгованості перед позивачем у сумі 360000 грн. 00 коп. (з урахуванням часткового повернення коштів у сумі 40000 грн. 00 коп.).

Відповідачем позов фактично не оспорений, доказів поставки товару або повернення решти передплати не надано.

Пунктом 4.1.3 договору сторони передбачили, що у разі непоставки або несвоєчасної поставки попередньо оплаченого товару продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару. У разі неможливості своєчасно поставити товар продавець повідомляє про це покупця, і має право повернути попередню оплату товару, здійснену покупцем; за умови повернення попередньої оплати санкція, передбачена п. 4.1.3 до продавця не застосовується.

Вимога позивача про стягнення з відповідача  пені  в сумі 79941 грн. 77 коп. на підставі п. 4.1.3 договору є необґрунтованою з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у тому числі неустойкою, якою згідно з ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому законодавець визначив, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, сторони у п. 4.1.3 договору передбачили відповідальність у вигляді сплати пені за невиконання не грошового зобов‘язання, оскільки йдеться про непоставку товару, а не неповернення попередньої оплати, наприклад.

  Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань" передбачено граничний розмір пені за прострочення платежу за договором, сума якої не може перевищувати ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Сторони у договорі № 30/09 купівлі-продажу нафтопродуктів визначили саме такий розмір пені, але не звернули уваги, що вказаний Закон регулює відповідальність за несвоєчасне виконання саме грошових зобов‘язань.  

Тому у стягненні пені за даним позовом слід відмовити за необгрунтованістю.

Щодо решти позовних вимог, то за ст. 625 ЦК України, на яку посилається позивач, передбачена відповідальність також за порушення грошового зобов’язання, яка полягає у тому, що  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14543 грн. 01 коп. (за період з 12.04.10 по 02.08.11) та інфляційні втрати в сумі 41684 грн. 33 коп. (за період з 30.07.10 по 17.09.11).

У цій частині позову суд погоджується з доводами позивача, оскільки після оформлення ним вимоги про повернення коштів за листом від 01.04.10 № 61/1 на адресу відповідача, у останнього з 12.04.10 виникло грошове зобов‘язання по поверненню коштів передплати.  

За таких обставин позов задовольняється частково та до стягнення підлягає 360000 грн. 00 коп.  передплати та 14543 грн. 01 коп. 3 % річних.

Інфляційні нарахування стягуються у сумі 37772 грн. 27 коп. за уточненим розрахунком суду, оскільки розрахунки позивача (арк. справи 29, 30) є невірними :

- з 30.07.10 не враховується, оскільки індекс інфляції обчислюється за місяць та береться у разі прострочення, яке виникло до 15 числа кожного місяця, тому за період з серпня по вересень 2010 року інфляційні нарахування складають 15298,76 грн. (370000,00 х 104,13% - 370000,00);

- з жовтня 2010 року по липень 2011 року - 22473,51 грн. (360000,00 грн. х 106,24% - 360000,00).  

У вимогах про стягнення пені та решти інфляційних втрат слід відмовити.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог  згідно ст.44, 49 ГПК України.

Щодо витрат на оплату послуг адвоката, то вони з урахуванням результатів вирішення спору складають 12464 грн. 96 коп. зі сплачених 15000 грн. 00 коп., але до відшкодування підлягають у розмірі 5000 грн. 00 коп., оскільки зменшуються судом з урахуванням складності спору.

Обгрунтованість даних витрат, наданих адвокатом ОСОБА_1. /свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 002309 від 30.03.06/ підтверджується  угодою про надання правової допомоги від 27.07.11, укладеною між позивачем та адвокатом ОСОБА_1., предметом якої згідно п. 1.1 є прийняття адвокатом на себе доручення клієнта про надання останньому юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою. Перерахування позивачем адвокату грошових коштів у сумі 15000 грн. 00 коп. підтверджено платіжним дорученням від 05.08.11 № 527.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України,   суд                                                                               

                         в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Зерно України-Н”, м.Луганськ, вул. Ломоносова, б.13, код 32915847 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ю.С.А.”, м. Київ, вул. І.Лепсе, б.4 корп.21, код 25392923  - 360000 грн. 00 коп. передплати, 37772 грн. 27 коп. інфляційних нарахувань, 14543 грн. 01 коп. 3 % річних, витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 4123 грн. 15 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 196 грн. 12 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

           Повне рішення складене та підписане 20.12.11.

Суддя                                                                                 Н.М.Зюбанова

Помічник судді                                                                      Г.А.Кравцова