Рішення

від 13.12.2011 по справі 15/290(4/144-21/30)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/290(4/144-21/30)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11                                                                                           Справа№ 15/290(4/144-21/30)

Господарський суд Львівської області у складі:

судді Костів Т.С.

при секретарі Зошій М.Р.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача –Перунов В.В., Ємченко О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Либідь", м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БК", м. Львів

про стягнення 118289,67 грн.

Суть спору:  Товариство з обмеженою відповідальністю “Либідь”, м. Хмельницький, звернулось із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія БК", м. Львів, про стягнення 118289,67 грн., оплачених за непоставлені сантехнічні вироби.

01.02.2005 р. господарський суд Львівської області порушив провадження по справі та призначив розгляд на 03.03.2005 р. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду. Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2007 р. у позові відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2007 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.06.2008 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Либідь” задоволено частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2008 р. та рішення господарського суду Львівської області від 06.11.2007 р. у справі №4/144-21/30 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому, Вищий господарський суд України вказав, що умови щодо обсягу робіт та ціни сторонами договору визначені не були, хоча, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР, такі умови визнавались істотними для договорів підряду. З цієї підстави Вищий господарський суд України визнав безпідставною відмову судів у проведенні судової бухгалтерсько-технічної експертизи, оскільки недослідженим залишилось питання вартості виконаних робіт та фактичної вартості матеріалів використаних при монтуванні розподільчої мережі системи водяного пожежегасіння і внутрішніх пожежних кранів, а також не встановлена вартість обладнання і трубопроводів.

Ухвалою Верховного суду України від 11.09.2008 р. відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 24.06.2008 р..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2008 р. прийнято справу до розгляду та призначено розгляд на 13.11.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 13.11.2008 р., 20.11.2008 р.. Ухвалою суду від 02.12.2008 р. було зупинено провадження у справі.  Провадження у справі було поновлено ухвалою суду від 10.02.2011 р. та призначено розгляд на 22.02.2011 р.. Розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 22.02.2011 р., 17.03.2011 р.. Ухвалою суду від 25.03.2011 р. було зупинено провадження у справі у зв'язку із призначенням судової комплексної економічної та додаткової судової будівельно-технічної експертизи. Однак, листами від 18.07.2011 р. та 24.10.2011 р. Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив, що рахунки на оплату, скеровані ТзОВ “Либідь”, оплачені не були, у зв'язку із чим ухвали господарського суду Львівської області про призначення зазначених експертиз були повернуті без виконання. Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.10.2011 р. поновлено провадження у справі та призначено розгляд на 22.11.2011 р.. розгляд справи відкладався з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 22.11.2011 р..

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України, призначалась судова експертиза, у відповідності до висновку №4688 від 29.12.2010 р. якої встановити, яка вартість виконаних робіт, яка вартість обладнання і трубопроводів, яка вартість матеріалів використаних при монтуванні розподільчої мережі системи водяного пожежегасіння і внутрішніх кранів не надається можливим. Для надання відповіді на питання, з'ясувати які у відповідності до висновку №4688 від 29.12.2010 р. не надалось можливим, судом призначалась комплексна судова економічна експертиза, а також додаткова судова будівельно-технічна експертиза, які не були проведені у зв'язку із неоплатою вартості експертизи позивачем.

Представникам сторін роз'яснювались їх права згідно ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, витребуваних документів не надав, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує позивачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України, добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких обставин, розглянувши подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи також строки розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність його відхилення.

У попередніх судових засіданнях представник позивача позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві, поясненні до позовної заяви та додаткових поясненнях. Ствердив, зокрема, що на виконання усної домовленості щодо поставки сантехнічних виробів, позивач провів їх авансову оплату відповідачу відповідно до виставленого рахунку №0001513 від 17.06.2003 р. на суму 118289,67 грн.. Однак, сантехнічні вироби позивачем отримані не були, потреба в них відпала. Додатково повідомив про існування між сторонами усної домовленості, за якою відповідач зобов'язався змонтувати на об'єкті позивача в м. Хмельницький по вул. Кам”янецька, 21 систему пожежогасіння. Однак, у зв'язку із непоставкою сантехнічних виробів та зволіканнями у проведенні робіт, акт їх виконання позивач не підписав, а поставку виробів, яких не вистачало, доручив іншим постачальникам. Переглянувши вартість фактично виконаних відповідачем робіт, просить задоволити позов, стягнувши з відповідача лише 117968,07 грн.

У судових засіданнях представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву. Визнав факт існування між сторонами усної домовленості, але не щодо поставки сантехнічного обладнання, а щодо виконання робіт з проектування автоматичної установки водяного пожежогасіння, монтажу трубопроводів і з'єднань розподільчої мережі АУПГ в приміщенні позивача у м. Хмельницький, вул. Кам”янецька, 21. Договір у письмовій формі позивач відмовився підписати незважаючи на неодноразові звернення відповідача. Протягом березня-серпня 2003 р. відповідач повністю виконав усі необхідні передбачені проектом роботи, у тому числі із використанням матеріалів, отриманих від позивача. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З матеріалів справи, зокрема, робочого проекту, вбачається, що у дев'ятиповерховому торговому комплексі товариства з обмеженою відповідальністю “Либідь”, розташованого за адресою м. Хмельницький, вул. Кам”янецька, 21 планувалось встановлення автоматичної установки водяного пожежогасіння у приміщеннях першого-третього поверхів. Матеріалами справи, зокрема, листуванням, рахунками, у яких поряд із матеріалами зазначалась вартість робіт, платіжними дорученнями про оплату повних сум, зазначених у рахунках, поясненнями сторін підтверджується, що монтажні та пусконалагоджувальні роботи на вказаному об'єкті здійснював відповідач.

З листів відповідача №1607/03-5 від 16.07.2003 р., №909/03-2 від 09.09.2003 р. із відмітками про їх отримання позивачем випливає, що позивач неодноразово звертався до позивача щодо укладення договору на проведення проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт, долучав проекти відповідного договору, однак, позивач такий договір не підписав, про причини його непідписання не повідомив.

Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 24.06.2008 р., умови щодо обсягу робіт та ціни сторонами договору визначені не були, хоча, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР, такі умови визнавались істотними для договорів підряду. З цієї підстави Вищий господарський суд України визнав безпідставною відмову судів у проведенні судової бухгалтерсько-технічної експертизи, оскільки недослідженим залишилось питання вартості виконаних робіт та фактичної вартості матеріалів використаних при монтуванні розподільчої мережі системи водяного пожежегасіння і внутрішніх пожежних кранів, а також не встановлена вартість обладнання і трубопроводів. На виконання вимог постанови Вищого господарського суду України була призначена судова будівельно-технічна експертиза, у відповідності до висновку №4688 від 29.12.2010 р. якої встановити, яка вартість виконаних робіт, яка вартість матеріалів використаних при монтуванні розподільчої мережі системи водяного пожежегасіння і внутрішніх кранів, яка вартість обладнання і трубопроводів не надається можливим. Розцінки, встановлені відповідачем, не відповідають вимогам, встановленим для ціноутворення в будівництві, складний в процесі виконання будівельно-монтажних робіт проміжний акт №01031 частково відповідає встановленим вимогам до договорів підряду, а акт №АС-01136 не відповідає вимогам, встановленим для договорів підряду. При цьому, зазначені висновки експертом зроблені на підставі Положення про підрядні контракти у будівництві України, що носять лише рекомендаційний характер.

Для усунення неповноти дослідження, у сторін витребувались додаткові документи та матеріали, призначались бухгалтерська та повторна будівельно-технічна експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач забезпечував виконання передбачених проектною документацією робіт необхідними матеріалами, безпосередньо виконував роботи, а позивач їх оплачував у відповідності до виставлених рахунків.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, угоди юридичних осіб між собою повинні укладатись  у письмовій формі. Однак, згідно із ч. 1 ст. 45 ЦК УРСР, недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначений в законі. Відповідно до ст. 46 ЦК УРСР, недодержання простої форми угоди, що вимагається законом, за загальним правилом не тягне за собою недійсність такої угоди, а лише позбавляє сторони права в разі спору посилатися для підтвердження угоди на показання свідків.

Факт укладення між сторонами підрядного договору та його фактичного виконання підтверджується, зокрема, наказами відповідача на відрядження працівників у м.Хмельницький в ТзОВ “Либідь” для виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт системи водяного пожежегасіння в торговельному комплексі ТзОВ “Либідь”, посвідченнями на відрядження таких працівників, їх проїзними квитками, листами відповідача із доказами їх отримання позивачем з питань, що виникали в ході виконання робіт на об'єкті позивача. Твердження позивача про те, що між сторонами в усній формі був укладений лише договір поставки сантехнічних виробів, у зв'язку із чим позивач оплатив рахунок №0001513 від 17.06.2003 р. на загальну суму 118289,67 грн., спростовується наявними доказами у справі, оціненими у відповідності до ст. 43 ГПК України в їх сукупності. Зокрема, відповідач виставляв, а позивач оплачував й інші рахунки, які, як і рахунок №0001513, на який посилається позивач, окрім вартості сантехнічних виробів включали в себе також і вартість монтажних робіт з їх установки. Належних переконливих доказів окремого існування між сторонами договору поставки на зазначену суму, суду не надано.

Згідно із ст. 332 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних відносин, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу. Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦК України, підрядчик зобов'язаний виконати роботу, обумовлену договором, з своїх матеріалів і своїми засобами, якщо інше не встановлено законом або договором.

Матеріали справи свідчать, що відповідач виставляв позивачу рахунки на оплату робіт та необхідних для їх виконання матеріалів. Зокрема, відповідач виставив, а позивач оплатив рахунок №0000711 від 18.03.2003 р. на загальну суму 61194,06 грн., рахунок №0001513 від 17.06.2003 р. на загальну суму 118289,67 грн.. Зазначені рахунки були повністю оплачені позивачем, що підтверджується, копіями платіжних доручень, банківських виписок та визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Матеріалами справи також підтверджується, що роботи були фактично виконані відповідачем, що підтверджується, зокрема, актом обстеження змонтованої розподільчої мережі системи водяного пожежегасіння і внутрішніх пожежних кранів, листом №1011/03-2 від 10.11.2003 р. про готовність системи до випробувань, висновком №2676 судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі за позовом ТзОВ “Либідь” до ТзОВ “Компанія БК” від 30.07.2007 р.. Зазначеним висновком також підтверджується виконання робіт у відповідності до проекту та встановлених вимог, а також наявність на об'єкті будівництва тих комплектацій них матеріалів та виробів і розхідних матеріалів, які вказані в рахунку від 17.06.2003 р. і які, як стверджує позивач, не були йому доставлені. При цьому, посилання позивача на акти на списання ТМЦ, накладні без зазначеної на них нумерації, не доводять факт придбання зазначених у них товарно-матеріальних цінностей взамін тих, які були передбачені рахунком №0001513 від 17.06.2003 р. та у зв'язку із їх стверджуваним неотриманням від відповідача.

Належних доказів невиконання робіт із врахуванням вартості матеріалів на суму, зазначену у позовних вимогах, суду не надано, підстави для повернення сплачених сум не доведені. При цьому, суд приймає до уваги також ту обставину, що не доведення цих обставин пов'язане, зокрема, із відмовою позивача оплатити призначені судом для дослідження цих питань експертиз.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, позов не підлягає задоволенню, судові витрати, у тому числі сплачені відповідачем за проведення експертизи в сумі 1509 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6167 від 31.08.2005 р., покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 353, 210, 215, 222 ЦК України, ст.ст. 33, 41, 42, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Либідь” (29013 м. Хмельницький, вул. Кам”янецька, 21, ЄДРПОУ 14170191) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія БК” (м.Львів, вул. Наливайка, 12/2а, ЄДРПОУ 19170650) 1509 грн. судових витрат.

3.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

            Суддя                                                                                      Костів Т.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 19.12.2011 року.