Рішення

від 13.12.2011 по справі 5015/6426/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6426/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6426/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Дельта Автотранс», м. Київ

до відповідача : Відкритого акціонерного товариства (надалі-ВАТ) «Самбірський завод будівельної кераміки», м. Самбір

про стягнення 303 739,9 грн.

За участю представників:

від позивача  -  Кізіна Г.В.- представник,

від відповідача – В'язов О.О. –директор.

Суть спору:           Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта Автотранс», м. Київ звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Самбірський завод будівельної кераміки»про стягнення 303 739,9 грн. Позовні вимоги мотивовані, зокрема ст. ст. 525, 526, 610, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, п.. 4.1, п. 5 договору позики грошових коштів від 09.02.09 р.

          Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. У поясненні представник позивача зазначив, що на момент укладення договору позики грошових коштів №б/н від 09.02.2009 року діяв статут ТОВ «Дельта Автотранс»в першій редакції, відповідно до п. 10.6.4 якого не передбачено погодження Директором укладення договорів відчуження майна товариства на суму, що становить десять і більше відсотків майна Товариства, Загальними зборами учасників Товариства. При укладенні договору позики Директор Чубар Павло Вадимович мав належні повноваження передбачені Статутом, що був чинний станом на 09.02.2009 року. Зміни до п. 10.6.4 Статуту з'явилися після укладення Договору, а саме 23.04.2009 року шляхом викладення нової редакції Статуту та її відповідної реєстрації.

          Розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних у матеріалах справи ухвалах суду.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.  Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.  Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За договором позики одна сторона  (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 9 лютого 2009 року між ТОВ «Дельта Автотранс»та ВАТ «Самбірський завод будівельної кераміки»було укладено договір позики грошових коштів на суму 360598,50 грн. Згідно п. 4.1  Договору позикодавець надає позику частинами загальною сумою 360598,50 грн. протягом 8 місяців з моменту його підписання. З долучених до позовної заяви банківських виписок вбачається, що позику позичальнику було надано частинами протягом лютого-вересня 2009 року в розмірі 360320,50 грн. Згідно п. 5.1, 6.1 Договору позичальник зобов'язується протягом 1 місяця по закінченні  строку надання позики (2-ох років з моменту укладення договору) повернути суму позики, але не пізніше 9 березня 2011 року. Згідно з випискою банку з 01.09.09 по 30.09.09 - 10-го та 29-го вересня 2009 року було здійснено часткове повернення позики на суму 68598 грн.  Таким чином заборгованість ВАТ «Самбірський завод будівельної кераміки»перед ТОВ «Дельта Автотранс»становить 291722,50 грн. У відповіді на претензію ТОВ «Дельта Автотранс»від 05.06.11 р. ВАТ «Самбірський будівельний завод будівельної кераміки»заборгованість перед ТОВ «Дельта Автотранс»визнало. Заборгованість опосередковано підтверджується актам звірки взаєморозрахунків б/н від 16.11.11 р. по договору №б/н позики від 09.02.09 року. Отже, позовні вимоги в частині стягнення 291722,50 грн. заборгованості підлягають задоволенню. В задоволенні решти суми заборгованості, що не підтверджується поданими доказами, слід відмовити.

Згідно ст. 625 ЦК України  за період за період з 10 березня по 26 жовтня 2011 року з ВАТ «Самбірський завод будівельної кераміки»стягненню підлягає 6693,52 грн. інфляційних та  5562,71 грн. 3 % річних. Проте, позивачем у позовній заяві до стягнення заявлено 6451,7 грн. інфляційних та 5515,7 грн. 3 % річних. Згідно з положенням п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Враховуючи те, що клопотань такого змісту до господарського суду не поступало стягненню підлягають 6451,7 грн. інфляційних та 5515,7 грн. 3 % річних.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог та позовних вимог, провадження у справі щодо яких припинено.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Самбірський завод будівельної кераміки»(81400, Львівська обл., м. Самбір, вул. Заводська,10, ідентифікаційний код 00291210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта Автотранс»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 47, ідентифікаційний код 35428928) 291722,50 грн. основного боргу, 6452,7 грн. інфляційних, 5515,7 грн. 3 % річних, 3036, 89 грн. державного мита та 235,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Бортник О.Ю.

Повне рішення складено 16.12.11 р.