Рішення

від 19.06.2008 по справі 40/107-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром,

8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022, 

тел.

приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2008 р.                                                           

Справа № 40/107-08

вх.

№ 4408/4-40

Суддя

господарського суду Хотенець П.В.

при секретарі

судового засідання Карімов В.В.

за участю

представників сторін:

позивача -

ОСОБА_1 - приватний підприємець 

відповідача - Греков В.О.

розглянувши

справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Київ 

до  Приватного підприємства

"ХАРПРОМІНФОСЕРВІС", м. Харків  

про визнання

права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач -

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача

- Приватного підприємства "ХАРПРОМІНФОСЕРВІС" про визнання за ним

права власності на нежитлові приміщення в літ. "А-9" загальною площею

525,2 кв.м, що складаються з приміщень підвалу площею 117,8 кв.м. та приміщень

першого поверху площею 407,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, пр.

Гагаріна, 201.

В обґрунтування

позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за договором позики від

01 лютого 2008 року своїх зобов'язань по поверненню суми позики не виконав, а

тому позивачем відповідно до умов зазначеного договору було використано його

право притримання у своєму володінні зазначеного об'єкту нерухомого майна й у

якості реалізації свого права на задоволення своїх вимог, просить суд визнати

його право власності на ці нежитлові приміщення.

Позивач у

судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити

у повному обсязі.

Представник

відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю, зазначивши, що

не мав наміру порушувати взяті ним за договором позики зобов'язання щодо

повернення позики, але внаслідок тяжкого фінансового становища не може зробити

це належним чином та, вважає, обраний позивачем спосіб задоволення своїх вимог таким,

що повністю відповідає чинному законодавству.

Дослідивши

матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено,

що 01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір

позики грошей, відповідно до умов якого відповідачу була надана грошова позика.

Згідно з

пунктом 4.1 вказаного договору, позика надавалася відповідачу строком до 01

червня 2008 року, й згідно з пунктом 5.1 цього договору відповідач після спливу

вказаного строку повинен був повернути позику у повному обсязі на протязі двох

днів з дня закінчення терміну позики, тобто не пізніше 04 червня 2008

року. 

Судом також

було встановлено, що станом на 04 червня 2008 року відповідач своїх зобов'язань

по поверненню позивачу грошей не виконав.

Договором позики

грошей від 01 лютого 2008 року було встановлено такий спосіб забезпечення

виконання відповідачем своїх зобов'язань по поверненню позики як притримання

майна.

Так, зокрема,

пунктом 7.2. договору позики встановлено, що виконання позичальником своїх

зобов'язань по поверненню  позикодавцю

суми позики, на підставі статей 594-597 Цивільного кодексу України,

забезпечується притриманням позикодавцем будь-якого майна позичальника, яким

він правомірно володіє на момент повернення позики.

Як вбачається з

матеріалів справи 01 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем було

укладено договір позички нежитлових приміщень, відповідно до умов якого

позивачу відповідачем у тимчасове користування були надані спірні нежитлові

приміщення.

Відповідач 02

червня 2008 року на підставі пунктів 7.2, 7.3 договору позички нежитлових

приміщень відмовився від цього договору та звернувся до позивача з вимогою про

припинення користування спірними нежитловими приміщеннями та їх повернення.

Зазначене

свідчить, що на момент виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення

суми грошової позики позивач правомірно володів спірними нежитловими

приміщеннями й ці приміщення підлягали поверненню відповідачу.

Згідно частини

1 статті 594 Цивільного кодексу України кредитор, який володіє річчю, що

підлягає передачі боржникові, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо

оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших

збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Згідно частини

2 статті 594 Цивільного кодексу України притриманням речі можуть

забезпечуватися інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлене договором або

законом.

Відповідно до

частини 1 статті 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у

себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.

З матеріалів

справи вбачається, що позивачем у відповідності з вимогами статті 595

Цивільного кодексу України було направлено відповідачу повідомлення про

притримання майна, яке відповідач отримав 04 червня 2008 року.

Згідно статті

597 Цивільного кодексу України вимоги кредитора, який притримує річ у себе,

задовольняються з її вартості відповідно до статті 591 Цивільного кодексу

України.

Згідно статті

591 Цивільного кодексу України реалізація майна, на яке звернено стягнення,

провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено

договором.

Пунктом 7.4.

договору позики грошей від 01 лютого 2008 року було встановлено, що у разі,

якщо позичальник протягом п'яти днів після початку притримання майна не виконає

своїх зобов'язань по поверненню позикодавцю суми позики, позикодавець має право

отримати задоволення своїх вимог з майна, яке він притримує, шляхом набуття

права власності на це майно

Таким чином,

судом встановлено, що, оскільки, такий спосіб забезпечення виконання

відповідачем своїх зобов'язань як притримання спірних нежитлових приміщень був

прямо встановлений договором, позивач правомірно володів спірними нежитловими

приміщеннями, ці нежитлові приміщення підлягали поверненню, а відповідач не

виконав своїх зобов'язань по поверненню грошової суми, то позивач правомірно

притримує спірні нежитлові приміщення та має право на задоволення своїх вимог з

вартості зазначеного майна, у спосіб визначений договором позики грошей від 01

лютого 2008 року, а саме шляхом набуття права власності на спірні нежитлові

приміщення.

Таким чином,

суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та

такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до

статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь

якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої

сторони.

Витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані

з розглядом справи, покладаються при задоволені позову на відповідача.

Враховуючи

викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,

статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального

кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задовольнити.

Визнати за

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце

реєстрації: АДРЕСА_1) право власності на нежитлові приміщення в літ. “А-9”

загальною площею 525,2 кв.м., що складаються з приміщень підвалу площею 117,8

кв.м. та приміщень першого поверху площею 407,4 кв.м., які знаходяться за

адресою: м.Харків, проспект Гагаріна, будинок №201.

Стягнути з

Приватного підприємства "ХАРПРОМІНФОСЕРВІС", поточний рахунок

260080132314 В ЗАТ БАНК "НРБ", м. Київ, МФО 320627, код ЄДРПОУ 35589034,

адреса: 61125, м. Харків, вул. Урицького, 13, кв. 7 на користь Фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1, поточний рахунок 26009301240439 в Жовтневому відділенні

Промінвестбанку, м. Київ, МФО 322067, ідентифікаційний № НОМЕР_1, адреса:

АДРЕСА_1 - 2000,00 грн. державного мита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ

після набрання рішенням законної сили.

Повний текст

рішення підписаний 19.06.2008 року.

Суддя                                                    

                                       Хотенець

П.В.

Секретар судового

засідання                        Карімов

В.В.