Рішення

від 20.12.2011 по справі 5015/6957/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6957/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.11                                                                                           Справа№ 5015/6957/11

Суддя    Н.Березяк   при секретарі О.Іванило розглянула матеріали справи  

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька основа”, м. Львів

До відповідача: Приватного підприємства „ФАРІЗ-Буд”, м. Львів

Про стягнення 46 298,06 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Стельмащук Д.М. –представник

від відповідача: не з'явився

          Представнику позивача роз'яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Товариством з обмеженою відповідальністю „Галицька основа” до відповідача Приватного підприємства „ФАРІЗ-Буд” про  стягнення 46 298,06 грн.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до позовної заяви та матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити  позовні  вимоги  та стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 46 298,06 грн., з яких: 46000,00 грн. –сума основної заборгованості, 83,18 грн. –сума 3% річних, 214,88 грн. –штрафні санкції, з  мотивів наведених  в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

          Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 20.12.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

           Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши  матеріали  справи, та оцінивши  докази в їх сукупності, встановив наступне:

          30.07.2008 року Товариством з обмеженою відповідальністю „ Галицька основа” було передано Приватному підприємству” ФАРІЗ-Буд” розчинонасос Р-13 вартістю 75 000,00 грн., про що було складено відповідний акт купівлі-продажу розчинонасоса Р-13 від 30.07.2008 р. (а.с.6). За отриманий товар відповідач зобов'язувався провести оплату, однак, розрахувався лише частково в розмірі 29 000,00 грн.

Позивачем була направлена вимога № 246/09-11 від 30.09.2011 р. про оплату заборгованості в сумі 46 000,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Таким чином, станом на день подання позову основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 46 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три відсотки річних в розмірі 83,18  грн., які просить стягнути з відповідача. Крім того, позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції відповідно до ст. 231 ГК України в розмірі 214,88 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При  прийнятті  рішення,  суд  виходив  з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи,  відповідач - ПП „ФАРІЗ-Буд” отримав від позивача - ТзОВ „Галицька основа”  розчинонасос Р-13 вартістю 75 000,00 грн., про що було складено відповідний акт купівлі-продажу розчинонасоса Р-13 від 30.07.2008 р. (а.с.6).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково, провівши оплату в розмірі 29 000,00 грн.  Решта сума боргу за отриманий товар в розмірі 46 000,00 грн. відповідачем залишилась непогашеною.

Відповідно до п.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011 року позивачем була направлена відповідачу вимога № 246/09-11 від 30.09.2011 р. про оплату заборгованості в сумі 46 000,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Отже, станом на момент розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 000,00 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані позивачем три відсотки річних в сумі 83,18 грн. підлягають до сплати.

За несвоєчасну оплату товару позивачем нараховані відповідачу штрафні санкції відповідно до ст. 231 ГК України в розмірі 214,88 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України –законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Ч.2 ст.231 ГК України передбачено що, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються якщо інше не передбачено законом чи договором у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ні Товариство з обмеженою відповідальністю „Галицька основа”, ні Приватне підприємство „ФАРІЗ-Буд” не належать до державного сектора економіки та зобов'язання оплати поставленого товару, а саме: розчинонасоса Р -13, не пов'язане з виконанням державного контракту. Відтак, нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій відповідно до ст. 231 ГК України є безпідставним.

З огляду на викладене, в частині позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 214,88 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи  викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в розмірі 46 083,18 грн., з яких: 46 000,00 грн. –сума основного боргу, 83,18 грн. –три відсотки річних. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 214,88 грн. слід відмовити.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1 404,95 грн. судового збору.

Керуючись  ст.ст. 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „ФАРІЗ-Буд” (79052, м. Львів, вул. Підлісна, буд. 27, код ЄДРПОУ 35287073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галицька основа” (79017, м. Львів, вул. Водогінна, буд. 2, оф. 229, код ЄДРПОУ 33419843) –46 000,00 грн. –основної заборгованості, 83,18 грн. –три відсотки річних, 1404,95 грн. –судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 214,88 грн. – відмовити

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                                                 Н. Березяк

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.12.2011 р.

Суддя                                                                                             Березяк Н.Є.