Рішення

від 14.12.2011 по справі 5021/2464/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.11

          Справа № 5021/2464/2011.

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю «Юго-Восток», м.Лебедин Сумської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс», м. Суми

про стягнення 246 294 грн. 28 коп.  

                                                                                          Суддя         Соп’яненко О.Ю.

                                                 при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

За участю представників:

Від позивача:  ОСОБА_1, довіреність б/н від 05.10.2011р., ОСОБА_3, довіреність б/н від 05.10.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_2., довіреність б/н від 03.10.2011р.

          В судовому засіданні 01.12.2011 р. оголошувалася перерва до 11-30 год. 05.12.2011 р., в судовому засіданні 05.12.2011 р. оголошувалася перерва до 11-00 год. 14.12.2011 р.

Суть спору: позивач просив стягнути з відповідача 246 294 грн. 28 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу від 25.08.2008 р., з яких 158 175 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 18 902 грн. 85 коп. - пеня, 54 746 грн. 67 коп. - інфляційні збитки, 14 469 грн. 76 коп. - 3% річних від простроченої суми, а також витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач 02.11.2011 р. подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову у зв’язку з пропущенням строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого права. Зазначив, що відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу від 25.08.2088 р. остаточний розрахунок між сторонами за цеглу повинен бути проведений до 30.09.2008 р., тобто передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права сплив 30.09.2011 р., а позивач звернувся до суду з позовною заявою лише 19.10.2011 р.

Позивач подав заперечення на відзив відповідача, в якому з посиланням на ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України вказує, що відповідачем були вчинені дії, які свідчать про визнання боргу за договором від 25.08.2008 р., що є необхідною умовою для переривання строку позовної давності; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Такими діями відповідача є часткове погашення заборгованості 02.04.2009 р. та 15.05.2009 р. в сумі 40 000 грн.

Заявою від 21.11.2011 р. позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 225 606 грн. 71 коп. заборгованості,  з яких 159 975 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 23 898 грн. 21 коп. - пеня, 56 060 грн. 23 коп. - інфляційні втрати, 15 673 грн. 23 коп. - 3% річних; а також сплачені судові витрати.

Відповідач надав письмові пояснення № 475 від 29.11.2011 р., в яких зазначив, що по договору купівлі-продажу від 25.08.2008 р. була відвантажена цегла по накладній від 30.10.2008 р. на загальну суму 139 175 грн. Оплата за цеглу, відвантажену по вищевказаному договору, ТОВ “ВКП “Нотехс” не здійснювалася, оскільки між керівниками підприємств була усна домовленість щодо проведення розрахунків за поставлену цеглу квадратними метрами збудованої площі. Загальний розмір заборгованості за договором від 25.08.2008 р. складає 139 175 грн. Окрім того, цегла відвантажувалася на підставі накладних від 29.08.2008 р. на суму 19 000 грн. та від 30.10.2008 р. на суму 41800 грн., в яких не вказаний строк їх оплати, тобто він вважається таким, що не настав.

Також, відповідач просить до вимог про стягнення неустойки застосувати скорочений строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд встановив:

25.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юго-Восток» (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ВКП “Нотехс” (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого продавець (позивач) зобов‘язався передати у власність покупця (відповідача), а відповідач — прийняти та оплатити цеглу червону марки М-75 в кількості 200 000 шт. загальною вартістю 190 000 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У п. 2.1 договору від 25.08.2008 р. сторони узгодили, що обов’язком позивача є передати товар покупцю.

25.08.2008р. позивачем відповідачу був виставлений рахунок-фактура на сплату 190 000 грн. за цеглу, в якому зазначено, що підставою для його виставлення є договір купівлі-продажу від 25.08.2008р.

Відповідач прийняв від позивача цеглу відповідно до накладних № ЮВ-0000029 від 29.08.2008р. у кількості 20 тис. шт. на суму 19 000 грн., № ЮВ-0000034 від 30.09.2008р. у кількості 146,5 тис. шт. на суму 139 175 грн., № ЮВ-0000038 від 30.10.2008р. у кількості 44 тис. шт. на суму 41 800 грн.

З наданих сторонами копій видаткових накладних вбачається, що лише у накладній № ЮВ-0000034 від 30.09.2008р. на суму 139 175 грн. вказана підстава передачі товару — договір. Проте, в судовому засіданні 05.12.2011р. директор ТОВ “ВКП “Нотехс” ОСОБА_4 підтвердив, що поставка цегли за вказаними вище видатковими накладними відбувалася саме на виконання договору купівлі-продажу від 25.08.2008р. Факт наявності заборгованості та часткового її погашення саме за договором від 25.08.2008р. визнавався представником відповідача і в судовому засіданні 08.11.2011 р.

Згідно з умовами п. п. 2.2, 4.1 договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Покупець зобов’язаний розрахуватися за товар до 30.09.2008 р.

Відповідач свої зобов‘язання по договору виконав частково та перерахував позивачу 02.04.2009 р. 20 000 грн. та 15.05.2009 р. 20 000 грн. При цьому, у призначенні платежу відповідачем було зазначено “за цеглу згідно рахунку б/н від 25.08.2008 р.”. Зазначеним спростовується позиція відповідача, наведена у поясненні від 05.12.2011 р., що неможливо переконатися у справжності наданого позивачем рахунку-фактури від 25.08.2008 р., оскільки він не пронумерований і на ньому відсутня відмітка відповідального працівника ТОВ “ВКП “Нотехс” про отримання цього рахунку для оплати.

Пояснення відповідача, що ним було сплачено ще 10 000 грн. за цеглу, придбану за договором від 25.08.2008 р., не приймаються судом, оскільки відповідно до платіжного доручення № 714 від 27.05.2009 р. сплата 10 000 грн. відбулася “за цеглу згідно рахунку б/н від 27.05.2008 р.”, який не має відношення до договору від 25.08.2008 р., оскільки був виставлений раніше.

Сплата відповідачем коштів 02.04.2009 р. та 15.05.2009 р. за цеглу, придбану за договором від 25.08.2008 р., є вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. За таких обставин відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається та після переривання починається заново.

Зазначеним спростовуються заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права.

В судове засідання 14.12.2011 р. відповідачем була подана копія платіжного доручення № 1024 від 13.12.20011 р. про перерахування позивачеві 80 000 грн. кредиторської заборгованості за товар згідно договору купівлі-продажу від 25.08.2011р. Представником позивача були надані пояснення, що у призначенні платежу допущена описка, оскільки сплата кредиторської заборгованості здійснена за договором від 25.08.2008 р. Виходячи з цього, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар становить  79 975 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.3 договору купівлі-продажу за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку покупець зобов’язаний за вимогою продавця сплатити останньому пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня в сумі 23 898 грн. 21 коп. розрахована за період з 01.10.2008 р. по 01.04.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач заявив про застосування позовної давності до вимоги позивача про стягнення пені і суд вважає цю заяву такою, що підлягає задоволенню, оскільки позивачем пропущений спеціальний (скорочений) строк позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15 673 грн. 27 коп.  та 56 060 грн. 230 коп. збитків від інфляції підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Нотехс» (40000, Сумська область, м. Суми, вул. Реміснича, 35-2; код 31208663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юго-Восток» (42200, Сумська обдасть, м. Лебелин, вул. Генерала Дьоміна, 8; код 32015531) 79 975 грн. 00 коп. боргу, 15 673 грн. 27 коп. - 3% річних, 56 060грн. 23 коп. інфляційних втрат, 2326 грн. 01 коп. витрат по сплаті держмита, 214 грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 80 000 грн. 00 коп. провадження у справі — припинити.

4.В іншій частині в задоволенні позову — відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                  СОП‘ЯНЕНКО О. Ю.

          У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

Повний текст рішення підписано 20.12.2011 року.