Постанова

від 01.09.2008 по справі 5020-3/021-5/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/021-5/136

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-3/021-5/136

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"01" вересня 2008 р.  10:01                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя в складі:

судді Євдокимова І.В., при секретері Саксонової А.І.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі адміністративну справу

За адміністративним позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант” (99043, м. Севастополь, вул. Драпушко,16,кв.3)

до Державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя (99042, м.Севастополь, вул. 7 Листопада,3)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000352310/0, №0000012310/2, №0000022310/2 від 10.06.05

за участю прокурора

Представники сторін:

прокурор - Шульга Антон Миколайович, прокурор відділу прокуратури м. Севастополя, посвідчення № 438 від 20.02.08, Прокуратура м. Севастополя;

позивач - Айметдінова Олена Миколаївна, представник, довіреність №  3/5   від 28.11.05,       Товариство з обмеженою відповідальністю „Акант”;

відповідач - Зінченко Юлія Віталіївна, старший державний податковий інспектор, довіреність №  1194/10   від 06.02.08,     Державна податкова інспекція в Балаклавському районі міста Севастополя;

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Акант”, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, Державної податкової інспекції в Балаклавському районі м. Севастополя, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000022310/2 від 10.06.05 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20620,50 грн., з яких: 13747,00 грн. –основний платіж, 6873,50 грн. –штрафні санкції; №0000012310/2 від 10.06.05 про визначення податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 10261,60 грн., з яких 7419,00 грн. –основний платіж, 2842,60 грн. –штрафні санкції; №0000352310/0 від 10.06.05 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 866,90 грн., які є штрафними санкціями.

          Рішенням господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006  в позові відмовлено.

          Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 рішення господарського суду м. Севастополя від 16.05.2006 та ухвала Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Ухвалою суду від 01.04.2008 справа прийнята до провадження суддею І.В. Євдокимовим.

Ухвалою суду від 15.04.2008 підготовче провадження по справі закінчено, та справа призначена до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підстав для визначення підприємству податкових зобов'язань за вказаними повідомленнями-рішеннями, передбачених чинним податковим законодавством не було, господарська діяльність здійснюється у відповідності з вимогами діючого податкового законодавства, підприємством проводилась реалізація продукції суб'єкту підприємницької діяльності Паршину П.Н. по цінам, не нижче звичайних цін, у зв'язку з чим донарахування контролюючими органами податку на додану вартість було неправомірним, також, правомірно віднесено до податкового кредиту в листопаді 2003 року сум по взаємовідносинам з суб'єктом підприємницької діяльності Кутузовим С.Ю.  

Також, підприємством у 3-му та 4-му кварталах 2003 року порушень Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” в частині  визначення валових доходів як об'єкту оподаткування  не допущено.  

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючі свої заперечення тим, що спірне податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог діючого законодавства України.

01.09.2005 набрав чинність Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV, яким до компетенції адміністративних судів віднесено вирішення публічно-правових спорів, у яких хоча б однією стороною є суб'єкт владних повноважень

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єкта владних повноважень, згідно з яким –це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.       

          Статтею 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

          Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

          Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової адміністрації України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово, шляхом звернення до суду.

          Відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, позов підлягає розгляду господарським судом в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст.ст. 27, 49, 51, 121, 130 Кодексу адміністративного судочинства України, представникам сторін та прокурору в судовому засіданні, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази,  суд

В с т а н о в и в :

В період з 30.08.04 по 08.10.04, з перервами в її проведенні, співробітниками Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя проведена планова комплексна  документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 07.10.02 по 01.07.04.

В ході проведення перевірки перевіряючими встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Акант” вимог податкового законодавства, зокрема підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що виразилося  у заниженні оподатковуваного прибутку у 3-му кварталі 2003 року на суму 20565,00 грн., а отже заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, розрахованих по ставці 30%, на суму 6169,00 грн.;  заниженні оподатковуваного прибутку у 4-му кварталі 2003 року на суму 8582,00 грн., а отже заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, розрахованих по ставці 30%, на суму 2575,00 грн.; заниженні оподатковуваного прибутку у 1-му кварталі 2004 року на суму 87171,00 грн., а отже заниження податкових зобов'язань по податку на прибуток, розрахованих по ставці 30% на суму 21793,00 грн.

Також, перевіркою встановлені порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Акант” вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7  Закону України „Про податок на додану вартість”, що виразилося у заниженні чистої суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 31937,00 грн.

Висновки перевірки містяться в акті  №135/23-123/9373/10/32226641 від 08.10.04.

За результатами розгляду матеріалів перевірки керівництвом Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя 11.01.05 прийняті податкові повідомлення-рішення  №000012310/0/04 про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 18077,70 грн., з яких: 13822,00 грн. –основний платіж, 4255,00 грн. – штрафні санкції, №0000022310/0/03 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 27847,50 грн., з яких 18565,00 грн. –основний платіж, 9282,50 грн. –штрафні санкції.

Рішенням Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя  від 28.03.05  № 2154/25-041/10, прийнятим за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант”, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000022310/0/03 від 11.01.05 в частині донарахування 4818,00 грн. податку на додану вартість та 2409,00 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення № 000012310/0/04 від 11.01.05 в частині донарахування 6403,00 грн. податку на прибуток та 1413,10 грн. – штрафних санкцій.

На підставі вказаного рішення, прийнятого за результатами первинної скарги, Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя 28.03.05 прийняті відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант” податкові повідомлення-рішення № 0000012310/1 і № 0000022310/1.

За результатами розгляду Державною податковою адміністрацією в місті Севастополі  повторної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант”, Державною податковою інспекцією в Балаклавському районі міста Севастополя 10.06.05 скеровані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант” податкові повідомлення-рішення № 0000012310/2 і № 0000022310/2.

Крім того, рішенням Державної податкової адміністрації в місті Севастополі від 10.06.05 № 846/10/25-041, прийнятим за результатами розгляду повторної скарги, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Акант” додатково застосовані штрафні санкції в розмірі 866,90 грн. по податку на прибуток відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Балаклавському районі міста Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352310/0 від 10.06.05 про застосування штрафних (фінансових) санкцій  по податку на прибуток в розмірі 866,90 грн.

Вказане  з'явилося підставою для звернення позивача до суду із зазначеним позовом.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Суд вважає позовні  вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно з п.п. 1.20.2 п. 1.2.0 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

При визначенні звичайної ціни перевіряючими зроблена ув'язка з ціною придбання продукції (товарів) ТОВ „Акант”, у зв'язку з чим зроблений висновок про продаж товарів нижче ціни придбання, тобто нижчі звичайних цін.

Суд вважає, що перевіряючими не було прийнято до уваги те, що позивачем здійснювалась продаж продукції, отриманої в результаті переробки із власної пшениці, у зв'язку з чим, ціна реалізації продукції переробки, яка належить власнику першого етапу –переробки, ніяк не може біти ув'язана з ціною придбання однорідної продукції у постачальників –покупців такої продукції, тобто ціною, яка склалася в результаті невідомої кількості продаж.

Ціна на продукцію виробленою в результаті переробки пшениці позивачем визначена з урахуванням калькуляції і є нижчі ціни придбання аналогічної продукції у інших продавців, так як визначена на підставі здійснених витрат на її виробництво, понесених позивачем.

Згідно зі ст. 4 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” основним принципом  бухгалтерського обліку та фінансової звітності є історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

Як вбачається із матеріалів справи у період, що перевірявся, здійснена переробка пшениці продовольчої ї отриманням продуктів її переробки у наступних розмірах:

-          у листопаді 2003 року висівів 34016 кг. по калькуляції на даний вид продукції встановлена ціна 0,172 грн/кг., відвантажено Паршіну П.Н. у листопаді 2003 року 7819 кг висівів за ціною 0,175 грн/кг.

-          у грудні  2003 року реалізовані Паршіну П.Н. висіви у кількості 97,629  тон, з них – 26,197 тон  з партії переробки у листопаді 2003 року, висіві , які залишились відповідно до п. 2.8 договору про переробку давальницької  сировини отримані від Севастопоольского КХП на умовах займу з наступним відшкодуванням при переробці пшениці позивача. Отримання висівів від Севастопольського КХП на умовах давальницької переробки підтверджено товарно-транспортними накладними Севастопольського КХП.

Відповідно до п. 1.20.8 ст.1  Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Проте, у акті перевірки не визначені та не досліджені заставні умови відповідно до вимог п. 1.20.2 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, в тому числі об'єм партій, що реалізуються, строк реалізації, наявність довгих господарських взаємовідносин, умови оплати, хто є виробником продукції та інше. Так, об'єми партій, реалізованих СПД Паршіну П.Н та іншим споживачам значно різняться.

Об'єм товарної партії, реалізованої  СПД Паршіну П.Н. складає 105,09т, тоді як об'ємі партій відсівів, реалізованих іншим споживачам, є значно меншими: СПД Кухаренко –20,7 т., ТОВ „Гринго-Юг” –11,4т., ТОВ „Деан” –13,05 т.

Таким чином, у зв'язку із значними розбіжностями у об'ємах товарних партій, виходячи з п. 1.20.2 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, умови продажу СПД Паршіну П.Н. та іншим покупцям не можна вважати зіставними.

Також, у акті перевірки вказано, що у листопаді 2003 року допущено завищення податкового кредиту в сумі 5938,00 грн. по взаємовідносинах з СПД Кутузовим С.Ю.

Вказана сума визначна як різниці між вартістю фактично отриманого товару, визначеного по прибутковим накладним в сумі 153332,30 грн., та даними податкових накладних, які виписані з урахуванням здійснених передоплат на суму 159270,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з книгою звіту придбань отримані податкові накладні від СПД Кутузова С.Ю. № 24/04-03 від 24.04.2003 на суму 5487,44 грн., № 31/7-03 від 31.07.2003 на суму 5597,71 грн., № 08/08-03 від 08.08.2003 на суму 2448,88 грн.

Усі податкові накладні отримані позивачем у листопаді 2003 року.

У зв'язку з тим, що п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7   Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), суми податку на додану вартість по податковим накладним включені до податкового кредиту відповідно до п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. СПД Кутузовим С.Ю. суми податку на додану вартість, які вказані у спірних податкових накладних, включені до книги звіту продаж та в податкові зобов'язання, відображені у податкових деклараціях за звітний період, що підтверджується актом перевірки СПД Кутузова С.Ю. від 04.02.2004 № 15/17-2251, у зв'язку з чим, висновки перевіряючих про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 5938,00 грн., сплаченої СПД Кутузову С., у складі ціни придбання товару, протирічить діючому законодавству.

Також, у акті перевірки міститься висновок про те, що в порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у склад валових доходів не включені отримані аванси від СПД Кутузова С.Ю. в сумі 29679,00 грн., в  тому числі у 3 кварталі 2003 року в сумі 20565,00 грн., у 4 кварталі 2003 року в сумі 4167,00 грн., розмірі донарахованого податку на прибуток склав 7419,00 грн.

З посиланням на здійснену без включення у валові витраті передоплати зроблений висновок про те, що в порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем не відображена у книзі звіту продажу товарів (робіт, послуг) та у складі податкових зобов'язань сума податку на додану  вартість у вересні 2003 року в розмірі 4141,00 грн., у жовтні 2003 року в розмірі 833,00 грн. по авансам, перерахованим СПД Кутузовим С.Ю., на розрахунковий рахунок позивача на загальні суму 29679,00 грн., та донарахований податку на додану вартість в розмірі 4947,00 грн.

В обґрунтування вказаного висновку відповідач вказує на те, що у період з жовтня 2002 року по 01.07.2004 отримано  товару від СПД Кутузова С.Ю. на суму 919993,45 грн., оплачено всього позивачем 1306603,50 грн., тобто зайво оплачено позивачем 386609,96 грн., відвантажено товару СПД Кутузову С.Ю. на суму 143051,98 грн., оплачено СПД Кутузовим С.Ю. та у зв'язку  з поверненням грошових коштів на суму 559341,00 грн., в тому числі в оплату за товар –143051,98 грн., повернення грошових коштів за непоставлений товар –386609,96 грн., при цьому віднесення грошових коштів в суми, які надійшли за оплату товару та в повернення грошових коштів, зроблено перевіряючими без врахування формулювань платіжних документів, книги звіту продаж та придбань, на підставі тільки даних прибуткових документів, що є застосуванням непрямих методів, без дотримання необхідної  процедури.

Можливість самостійного розподілення посадовою особою податкової служби грошових коштів, перерахованих одним суб'єктом підприємницької діяльності іншому без врахування формулювань, вказаних у платіжних документах, законодавчими актами не передбачена. Відповідно до ст. 381 Цивільного кодексу УРСР (діючого на момент здійснення господарських операцій) юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності розпоряджаються коштами, що зберігаються на їх рахунках у банках, згідно з цільовим призначенням цих коштів.

Станом на 01.07.2003 кредиторська заборгованість СПД Кутузова С.Ю. перед позивачем за відвантажені товари, виконані послуги, роботи склала 83551,25 грн., що підтверджується в акті перевірки.

Згідно з первісними документами, наданими до перевірки, об'єм реалізації з податком на додану вартість товарів на адресу СПД Кутузова С.Ю. склав у липні 2003 року –57120,72 грн., у серпні 2003 року –2380,00 грн. З 01.09.2003 по 31.12.2003 позивачем реалізація товарів (робіт, послуг) на адресу СПД Кутузова С.Ю. не здійснювалась.

Перерахування грошових коштів СПД Кутузовим С.Ю. на адресу позивача за період з 01.07.2003 по 31.10.2003 здійснювалась наступним чином: у липні 2003 року  - 95800,00 грн. (згідно з банківськими виписками від 04.07.2003, 15.07.2003, 16.07.2003, 25.07.2003, 30.07.2003 –повернення зайво перерахованих сум), у серпні 2003 року –13410,00 грн. (згідно банківських виписок від 01.08.2003, 05.08.2003, 15.08.2003 - повернення зайво перерахованих сум), відповідно до листа СПД Кутузова С.Ю. вказані оплати зараховані в оплату за поставлений товар, у вересні –2003 року –13550,00 грн. (згідно з банківськими виписками від 02.09.2003, 15.09.2003, 19.09.2003 в оплату за товар), у жовтні 2003 року –5000,00 грн. (згідно з банківською випискою від 21.10.2003 в оплату за товар). З 01.11.2003 по 31.12.2003 оплата за товар СПД Кутузовим С.Ю. не здійснювалась.

Таким чином, із переліченого вище слідує, що на 01.08.2003 кредиторська заборгованість СПД Кутузова С.Ю. перед позивачем за відвантажені товари, виконані роботи, послуги склала 44871,97 грн., на 01.09.2003 –33841,97 грн., на 01.10.2003 –20291,97 грн., на 01.10.2003 –15291,97 грн. у зв'язку з чим, ні в жодному із вказаних періодів передоплата за товар СПД Кутузовим С.Ю. на адресу позивача не здійснювалась.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському звіті інформація про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи та послуги узагальнюється окремо від інформації про розрахунки з постачальниками та підрядниками за отримані продукцію, товари, роботи та послуги. Це регламентується Положеннями (стандартами)бухгалтерського звіту № 10 „Дебіторська заборгованість” і № 11 „Зобов'язання”, а також Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186. Отже, роздільно ведеться звіт заборгованості покупця за отримані товари (роботи, послуги) та звіт заборгованості продавця по відвантаженню товарів.

 Таким чином, в ході проведення перевірки було проведено узагальнення інформації про розрахунки позивача з СПД Кутузовим С.Ю. на підставі первісних документів  без обліку їх економічного змісту.

Так, при визначенні заборгованості СПД Кутузова С.Ю. –покупця за отриманий від позивача товар, перевіряючими облікована сума усіх надходжень на розрахунковий рахунок усіх грошових коштів від СПД Кутузова С.Ю. як в оплату за товар (від СПД Кутузова С.Ю. - покупця), так і повернення грошових коштів за непоставлений товар (від СПД Кутузова С.Ю. - постачальника). Повернення грошових коштів за непоставлений товар за своїм економічним смислом не можна вважати формою розрахунку з покупцем за відвантажену продукцію. У зв'язку з чим, дії перевіряючих спричинили невірне визначення суми заборгованості СПД Кутузова С.Ю, - продавця.

Крім того, висновки перевіряючих про отримання позивачем передоплати за товар СПД Кутузова С.Ю. невірно засновані на том, що інспектором на власний погляд був здійснений залік дебіторської та кредиторської заборгованості між СПД Кутузовим С.Ю. та позивачем.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За даними бухгалтерського звіту підприємства, на кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість СПД Кутузова С.Ю. за отриманий  товар перед позивачем склала 15291,97 грн., дебіторська заборгованість позивача перед СПД Кутузовим С.Ю.  склала 44971,04 грн.

Згідно з п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Дані податкового звіту позивача, а саме дані книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) підтверджують, що відповідно до вищезгаданої вимогою Закону підприємством були виписані на адресу СПД Кутузова С.Ю. податкові накладні по першої події –відвантаженню товарів. Так, у склад податкових зобов'язань по податку на додану вартість згідно з даними книги обліку товарів (робіт, послуг) відображені наступні об'єми продаж з урахуванням податку на додану вартість на адресу СПД Кутузова С.Ю.: у липні 2003 року –57120,72 грн., у серпні 2003 року –2380,00 грн., що відповідає об'ємам відвантаження у відповідних податкових періодах. Дані книги обліку продажу за відповідні періоди відповідають даним декларацій по податку на додану вартість за вказані періоди.

На підставі вищезазначеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Балаклавському  районі м. Севастополя № 0000022310/2 від 10.06.2005 про визначення  ТОВ „Акант” податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 20620,50 грн., з яких: 13747,00 грн. –основний платіж, 6873,50 грн. –штрафні санкції.

3.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Балаклавському  районі м. Севастополя № 0000012310/2 від 10.06.2005 про визначення  ТОВ „Акант” податкового зобов'язання по сплаті податку на прибуток підприємств в сумі 10261,60 грн., з яких 7419,00 грн. –основний платіж, 2842,60 грн. –штрафні санкції.

4.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Балаклавському  районі м. Севастополя № 0000352310/0  від 10.06.2005 про визначення  ТОВ „Акант” податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 866,90 грн., які є штрафними санкціями.

5.          Копії постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 Суддя                                                                                                         І.В. Євдокимов

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

08.09.2008

Розсилка:

1.          ТОВ „Акант” (99043, м. Севастополь, вул. Драпушко,16,кв.3)

2.          ДПІ в Балаклавському районі міста Севастополя (99042, м.Севастополь, вул. 7 Листопада,3)

3.          справа

4.          наряд