Постанова

від 28.08.2008 по справі 32/113-18/99

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/113-18/99

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.08.2008                                                                                           № 32/113-18/99

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Малетича  М.М.

 За участю представників:

 від позивача - Дякулич О.О.

 від відповідача - Дячок І.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства зобмеженою відповідальністю "Каіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2008

 у справі № 32/113-18/99 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства зобмеженою відповідальністю "Каіс"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгова фірма "Радосинь"

 про                                                  стягнення 352849,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Українсько-американське спільне підприємство у формі Товариства зобмеженою відповідальністю «КАІС» звернулось з позовною заявою до Господарського суду м. Києва про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Виробничо-торгова фірма «Радосинь» суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у ромірі 272 195 грн. (200 000 грн. основного боргу+27 195 грн. інфляційних витрат), 73 500 грн. штрафу, 7 154 грн. трьох процентів річних з простроченої суми, 3 528,49 грн. витрат по сплаті державного мита  та  118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Госпродарського суду м. Києва від 03.06.2008 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  Українсько-американське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС» звернулось  до Київського апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою,  в якій просить  рішення  скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення невірно застосовував положення частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України. Крім того, апелянт вважає, що суд не мав правових підстав для того, щоб визнати факт видачі відповідачем позивачу простих векселів обставиною, що припиняє зобов'язання між сторонами за договором купівлі-продажу № 02/03р від 02.03.2005 року.

Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

02.03.2005 року позивач і відповідач уклали договір купівлі-продажу № 02/03р, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача, а позивач прийняти та оплатити даний товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4.2. договору загальна сума товару складає 3 000 000,00 грн.

Оплата здійснюється в порядку 100% попередньої оплати товару (п. 5.1. договору). Згідно з п. 3.2. договору строк поставки товару встановлюється у додаткових угодах до даного договору.

У п. 6.7. договору визначено, що у випадку не поставки товару протягом 14 днів з моменту закінчення строку поставки, обумовленого п. 3.2. договору, відповідач зобов'язаний повернути протягом трьох банківських днів отриману попередню оплату в повному обсязі, а також сплати штраф у розмірі 30% від суми попередньої оплати.

Пунктом 7.4. договору передбачено, що будь-які зміни та доповнення до договору є його невід'ємною частиною і дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані повноважними представниками сторін.

03.03.2005 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до договору, відповідно до якої сторони домовились вважати ціною товару 88% середньоринкової ціни, що склалася на 10.08.2005 р., про що підписати додаткову угоду не пізніше 12.08.2005 р.

Пунктом 5 додаткової угоди №1 передбачено, що загальна сума поставки складає 45 000,00 грн.

Згідно з пунктом 6 додаткової угоди №1 в забезпечення договірних зобов'язань відповідача останній зобов'язаний надати простий вексель на суму 45 000,00 грн. зі строком платежу –30.08.2005 р. та відсотковою ставкою 36% річних.

04.03.2005 р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, за умовами якої відповідач зобов'язався передати у власність позивача насіння соняшника врожаю 2005 р.; строком поставки визначено 30.09.2005 р.; ціною товару сторони домовились вважати 90% середньоринкової ціни, що склалась на 15.09.2005 р., про що домовились підписати додаткову угоду не пізніше 17.09.2005 р.; загальною сумою поставки визначили 200 000,00 грн.

Пунктом 6 додаткової угоди №2 передбачено, що відповідач з метою забезпечення виконання зобов'язань зобов'язаний надати простий вексель на суму 200 000,00 грн. зі строком платежу –30.09.2005 р. та відсотковою ставкою 36% річних.

24.05.2005 р. між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору, за умовами якої сторони визначили додаткову угоду №1 від 03.03.2005 р. та №2 від 04.03.2005 р. такою, що втратила чинність; попередню оплату у розмірі 245 000,00 грн. сторони враховують попередньою оплатою до наступних угод.

24.05.2005 р. між сторонами укладена додаткова угода № 4 до договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався передати позивачеві насіння соняшника врожаю 2005 року на суму 245 000,00 грн. по ціні, що склалась станом на 01.09.2005 р.; строк поставки визначений до 20.09.2005 р.

01.09.2005 р. між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 5 до договору, за умовами якої сторони домовились вважати ціною товару 1 080,00 грн. за одну метричну тону; кількість товару сторони визначили у кількості 226,251 тон.

Позивач, в якості попередньої оплати товару, перерахував на користь відповідача 245 000,00 грн., згідно з платіжними дорученнями № 186 від 22.04.2005 р. на суму 100 000,00 грн., № 197 від 27.04.2005 р. на суму 100 000,00 грн. та № 85 від 02.03.2005 р. на суму 45 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з додатками угодами № 1 та № 2 до договору відповідач, в забезпечення договірних зобов'язань, передав на користь позивача прості векселі № 3222831789 від 14.06.2005 р. на суму 45 000,00 грн. зі строком платежу – 30.09.2005 р. та № 3222831705 від 26.04.2005 р. на суму 200 000,00 грн. зі строком платежу – 30.09.2005 р., що підтверджується актами приймання – передачі векселів від 14.06.2005 р. та від 26.04.2005 р.

Вексель – цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю) (ч. 1 ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (п.п. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (п.п. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

          Положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін; зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація); новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом; новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором (ст. 604 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що передача відповідачем на користь позивача простих векселів № 3222831789 від 14.06.2005р. та           № 3222831705 від 26.04.2005 р. згідно з додатковими угодами №1 та №2 до договору є обставиною, яка припиняє зобов'язання за договором купівлі-продажу № 02/03р від 02.03.2005 р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється  між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Проте, в даному випадку, апелянтом  всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2008 року у справі № 32/113-18/99 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС»  підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 03.06.2008 року у справі № 32/113-18/99 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС»- без задоволення.    

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Малетич  М.М.

 02.09.08 (відправлено)