Рішення

від 22.12.2011 по справі 2757-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИ М

Автономна Республіка К рим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Нев ського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2011 Справа №5002-32/2757-2011

Господарський суд Автоном ної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому суд овому засіданні справу

За позовом Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (98542, АР Крим, м . Алушта, смт. Партеніт, іденти фікаційний код 07672406).

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальніст ю «Парт - Інет» (98542, АР Крим, м. А лушта, смт. Партеніт, вул. Фрун зенське шосе, 8, кв. 6, ідентифіка ційний код 33520583).

Про визнання недійсним дог овору оренди

За зустрічним позовом Това риства з обмеженою відповід альністю «Парт - Інет» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, в ул. Фрунзенське шосе, 8, кв. 6, іде нтифікаційний код 33520583).

До відповідача Центру мед ичної реабілітації та санато рного лікування «Крим» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, і дентифікаційний код 07672406).

Про визнання чинним та прол онгованим договір оренди

За участю представників:

Від позивача (позивача за зу стрічним позовом) - ОСОБА_ 1., довіреність №135 від 23.02.2011р.

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом) - О СОБА_2, директор, протокол за гальних зборів №3 від 21.12.2010р.

Представникам роз'яснено п рава і обов'язки передбачені статтею 22 Господарського про цесуального кодексу Україн и, зокрема право відводу судд і, відповідно до статті 20 Госп одарського процесуального У країни. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Центр мед ичної реабілітації та санато рного лікування «Крим» зверн увся до господарського суду АР Крим з позовом до Товарист ва з обмеженою відповідальні стю «Парт - Інет» про визнан ня недійсним договору оренди від 01.04.2006р.

Ухвалою Господарського су ду АР Крим від 01.07.2011р. порушено п ровадження у справі.

16.08.2011р. до господарського суд у АР Крим надійшла зустрічна позовна заява відповідача п ро визнання чинним та пролон гованим до 01.04.2012р. договору орен ди від 01.04.2006р.

Ухвалою господарського су ду АР Крим від 16.08.2011р. зустрічну позовну заяву Товариства з о бмеженою відповідальністю « Парт - Інет» прийнято до спі льного розгляду з первісним позовом Центру медичної реаб ілітації та санаторного ліку вання «Крим».

06.09.2011р. позивач надіслав до су ду заяву в порядку статті 22 Го сподарського процесуальног о кодексу України, відповідн о до якої просив суд визнати д оговір б/н від 01.04.2006р. визнати не дійсним, спонукати відповіда ча укласти новий договір оре нди з Центром медичної реабі літації та санаторного лікув ання «Крим» на оренду нерухо мого майна.

У зв' язку із припиненням п овноважень судді ГС АР Крим К овтун Л.О. проведений повторн ий автоматичний розподіл спр ави, який передбачений пункт ом 3.1.11 Положення «Про автомати зовану систему документообі гу суду», внаслідок якого спр ава передана до провадження судді Господарського суду АР Крим Барсуковій А.М.

Ухвалою Господарського су ду АР Крим від 01.12.2011р. справа при йнята до провадження суддею ГС АР Крим Барсуковою А.М., роз гляд справи призначений на 08.1 2.2011р.

Частиною 1, 3 статті 69 Господа рського процесуального коде ксу України встановлено, що с пір має бути вирішено господ арським судом у строк не біль ше двох місяців від дня одерж ання позовної заяви. У винятк ових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особл ивостей розгляду спору, госп одарський суд ухвалою може п родовжити строк розгляду спо ру, але не більш як на п'ятнадц ять днів.

Як зазначає коментована ст аття 69 Господарського процес уального кодексу України у д еяких випадках перебіг строк у розгляду справи починаєтьс я спочатку. Ці випадки пов'яза ні зі змінами суб'єктного скл аду осіб, які беруть участь у с праві, а також змінами у склад і суду, який розглядає справу . Перебіг строку розгляду спр ави починається спочатку так ож у випадках заміни судді аб о одного з суддів, яка можлива у випадках заявленого і задо воленого в порядку, встановл еному статтею 20 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни, відводу чи самовідвод у судді або в разі його звільн ення, тимчасової непрацездат ності, відпустки, відрядженн я та в інших випадках, які унем ожливлюють участь судді у ро згляді справи. Аналогічна пр авова позиція міститься в пу нкті 10 Роз' яснень Вищого арб ітражного суду України від 10.1 2.1996р. № 02-5/422 «Про судове рішення» , де зазначено, що рішення госп одарського суду може приймат ись тільки тим суддею (суддям и), який брав участь у розгляді справи. У разі необхідності з аміни судді в процесі розгля ду справи або додаткового вв едення судді до складу суду р озгляд справи слід починати спочатку.

Крім того, у відповідності д о Роз' яснення Вищого арбітр ажного суду України від 25.02.92 р. N 01-6/244 «Про деякі питання практи ки застосування Арбітражног о процесуального кодексу Укр аїни із подальшими змінами т а доповненнями, у разі необхі дності заміни судді чи склад у суддів, залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відп овідача розгляд справи, а отж е і відлік строку, встановлен ого статтею 69 АПК (ГПК), розпочи нається заново.

Таким чином, оскільки справ а розподілена на суддю ГС АР К рим Барсукову А.М. 30.11.2011р. ( а.с. 102), п ередбачений законодавчо дво місячний строк розгляду спра ви починає перебігати саме з 30.11.2011р.

Розглянувши матеріали спр ави,заслухавши пояснення пре дставників сторін, господарс ький суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2006р. між Ялтинською К ЕЧ (Орендодавець) та Товарист вом з обмеженою відповідальн істю «Парт-Інет» ( Орендар) ( Ві дповідач) укладений договір оренди нежитлового приміщен ня ( а.с. 7-9).

У відповідності до частини 1 Договору, об' єктом договор у є нежитлове приміщення в жи лому будинку, за адресою: АД РЕСА_1, площею 31, 10 кв.м.

Так, в обґрунтування своєї п равової позиції, позивач пос илається на те, що оспорювани й договір не зареєстрований та не передавався від Ялтинс ької КЕЧ району позивачеві, а також укладений без дозвол у Міністерства Оборони Укра їни всупереч вимогам Постан ови КМУ 778 від 11.05.2000р. Також не бул о проведено оцінку орендован ого майна, воно не застрахова не, не має дозволу органів по жежної безпеки, орендна плат а не сплачується .

Дослідивши доводи позивач а , суд вважає за необхідне заз начити таке:

Відповідно до пункту 1 Поста нови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практик у розгляду цивільних справ п ро визнання правочинів недій сними» від 6 листопада 2009 року № 9 цивільні відносини щодо нед ійсності правочинів регулюю ться Цивільним кодексом Укра їни та іншими актами законод авства. При розгляді справ пр о визнання правочинів недійс ними суди залежно від предме та і підстав позову повинні з астосовувати норми матеріал ьного права, якими регулюють ся відповідні відносини, та н а підставі цих норм вирішува ти справи. Судам необхідно вр аховувати, що згідно із статт ями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не м оже суперечити Цивільного ко дексу України, іншим законам України, які приймаються від повідно до Конституції Украї ни та Цивільного кодексу Укр аїни , міжнародним договорам , згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою Укра їни, актам Президента Україн и, постановам Кабінету Мініс трів України, актам інших орг анів державної влади України , органів влади Автономної Ре спубліки Крим у випадках і в м ежах, встановлених Конституц ією України та законом, а тако ж моральним засадам суспільс тва. Зміст правочину не повин ен суперечити положенням так ож інших, крім актів цивільно го законодавства, нормативно -правових актів, прийнятих ві дповідно до Конституції Укра їни (статті 1, 8 Конституції Укр аїни). Відповідність чи невід повідність правочину вимога м законодавства має оцінюват ися судом відповідно до зако нодавства, яке діяло на момен т вчинення правочину (пункт 2 П останови Пленуму Верховного Суду України «Про судову пра ктику розгляду цивільних спр ав про визнання правочинів н едійсними»від 6 листопада 2009 р оку № 9).

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними , господарський суд, згідно з пунктом 1 роз' яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12 березня 1999 року «Про де які питання практики вирішен ня спорів, пов' язаних з визн анням угод недійсними», пови нен встановити наявність ти х обставин, з якими закон по в'язує визнання угод недій сними і настання відповідни х наслідків, а саме: відповід ність змісту угод вимогам за кону; додержання встановлено ї форми угоди; правоздатніст ь сторін за угодою; у чому конк ретно полягає неправомірніс ть дій сторони та інші обстав ини, що мають значення для пра вильного вирішення спору.

Відповідно до приписів ста тей 33, 34 Господарського процес уального кодексу України кож на сторона повинна довести с уду ті обставини, на які вона п осилається як на підставу св оїх вимог і заперечень, спосо бом, передбаченим чинним зак онодавством для доведення та кого роду фактів.

Приписами статті 215 Цивільн ого кодексу України встановл ено, що підставою недійсност і правочину є недодержання в момент вчинення правочину с тороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першо ю - третьою, п'ятою та шостою ст атті 203 цього Кодексу. Недійсн им є правочин, якщо його недій сність встановлена законом ( нікчемний правочин). У цьому р азі визнання такого правочин у недійсним судом не вимагає ться. У випадках, встановлени х цим Кодексом, нікчемний пра вочин може бути визнаний суд ом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановл ена законом, але одна із сторі н або інша заінтересована ос оба заперечує його дійсність на підставах, встановлених з аконом, такий правочин може б ути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 статті 203 Цивільног о кодексу України передбачен о, що зміст правочину не може с уперечити цьому Кодексу, інш им актам цивільного законода вства, а також інтересам держ ави і суспільства, його морал ьним засадам.

Однією з підстав визнання о спорюваного договору недійс ним позивач зазначає той фак т, що договір не передавався в ід Ялтинської КЕЧ району поз ивачеві.

Проте, суд не може взяти до у ваги такі підстави визнання договору недійсним, оскільки не передання договору не сві дчить про його недійсність і застосування такої підстави позову суперечить нормам ді ючого законодавства.

Щодо підстави позову, визна ченої позивачем, яка базуєть ся на непроведеності оцінки орендованого майна , відсутн ість страховки та дозволу ор ганів пожежної безпеки, слід зауважити:

Пунктом 1 статті 759 Цивільног о кодексу України встановлен о, що за договором найму (оренд и) наймодавець передає або зо бов'язується передати наймач еві майно у користування за п лату на певний строк.

У відповідності до пункту 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комуна льного майна» в редакції, що діяла на момент укладання ос порюваного договору, істотни ми умовами договору оренди є :

об'єкт оренди (склад і варті сть майна з урахуванням її ін дексації);

термін, на який укладається договір оренди;

орендна плата з урахування м її індексації;

порядок використання амор тизаційних відрахувань;

відновлення орендованого майна та умови його повернен ня;

виконання зобов'язань;

забезпечення виконання зо бов'язань - неустойка (штраф, п еня), порука, завдаток, гаранті я тощо;

порядок здійснення орендо давцем контролю за станом об 'єкта оренди;

відповідальність сторін;

страхування орендарем взя того ним в оренду майна;

обов'язки сторін щодо забез печення пожежної безпеки оре ндованого майна.

У відповідності статті 11 ви щенаведеного Закону, оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою К абінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди переду є укладенню договору оренди.

Проте, при детальному дослі дженні Договору оренди, з ньо го вбачається, що дійсно відс утня погодженість стосовно вартості майна з урахуванням її індексації, страхування о рендарем взятого ним в оренд у майна; обов'язки сторін щод о забезпечення пожежної безп еки орендованого майна.

До того ж, відповідач не спр омігся довести суду, що була п роведена експертна оцінка ма йна.

Не можуть бути прийняті су дом в якості доказів заява ві дповідача, адресована началь нику КТУ пожежної безпеки що до проведення пожежно-техніч ного дослідження від 30.03.2009р. , до говір страхування № 010701-055-0342/08 від 27.10.2008р. та звіт про незалежну о цінку вартості майна від 20.06.2008 р. ( а.с. 48- 51), з огляду на те, що заз начена документація, а відпо відно й дії відповідачем бул и здійснені тільки починаюч и з 2008 року, тоді як оспорюваний договір укладений 01.04.2006р.

Отже, дійсно, доводи позивач а в цій частині підтверджені матеріалами справи та не спр остовані відповідачем.

Посилання ж позивача на нев иконання відповідачем обов' язку зі сплати орендної плат и спростовуються матеріалам и справи, оскільки явно вбача ється, що орендна плата відпо відачем оплачувалась (а.с. 44 -45), п роте була повернута позиваче м ( а.с. 46).

Крім того, позивач сам підт верджує сумлінне виконання о бов' язків за договором у ві дзиві на зустрічний позов ( а.с . 76).

Щодо заперечень відповіда ча на вимогу щодо визнання не дійсним договору ( а.с. 37), суд зв ертає увагу на те, що відповід ач жодним чином не доводить с уду факту додержання сторона ми всіх необхідних вимог Зак ону, проте посилається на те, щ о зміна власника майна не тяг не за собою його недійсність .

Проте, підставами визнання недійсним договору позиваче м визначено саме недодержанн я порядку укладання договору , але ніяк не зміна власника ма йна.

Стосовно заперечень відпо відача, які в тому числі є й пі дставами зустрічного позову , суд вважає за необхідне заз начити таке:

Відповідно до частини 1 стат ті 1 Господарського процесуа льного кодексу України підпр иємства, установи, організац ії, інші юридичні особи, грома дяни, які здійснюють підприє мницьку діяльність без створ ення юридичної особи і в уста новленому порядку набули ст атусу суб' єкта підприємниц ької діяльності, мають право звертатися до господарськог о суду згідно з встановленою підвідомчістю господарськи х справ за захистом своїх пор ушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтер есів, а також для вжиття перед бачених Кодексом заходів, сп рямованих на запобігання пра вопорушенням.

За приписами статті 12 Госпо дарського процесуального ко дексу України господарським судам підвідомчі: справи у сп орах, що виникають при укладе нні, зміні, розірванні і вико нанні господарських договор ів.

Статтею 15 Цивільного кодекс у України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або ос порювання.

Кожна особа має право зверн утися до суду за захистом сво го особистого немайнового аб о майнового права та інтерес у.

Дійсно у відповідності до п унктів 1,2 статті 17 Закону Украї ни «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначаєтьс я за погодженням сторін. Терм ін договору оренди не може бу ти меншим, ніж п'ять років, якщ о орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності за яви однієї із сторін про прип инення або зміну умов догово ру оренди протягом одного мі сяця після закінчення термін у дії договору він вважаєтьс я продовженим на той самий те рмін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач( позивач за зуст річним позовом) посилається на те, що жодна зі сторін не за явила наміру про розірвання договору , що є підставою дійс ності та пролонгації договор у.

Із такою позицією відповід ача суд не погоджується, оскі льки він не розрізняє такі по няття, як розірвання, припине ння та визнання недійсним до говору. В рамках даної справи не розглядається пролонгаці я договору взагалі. Не ставит ься питання про розірвання а бо припинення договору. Досл іджується його дійсність, як а не пов' язується зі строка ми.

Вищий Господарський суд Ук раїни на питання чи вправі го сподарський суд самостійно з мінити позовні вимоги позива ча у справі чи спонукати стор они до уточнення позовних ви мог? Відповів в пункті 14 Інфор маційного листа від 11.04.2005 р. N 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарс ького процесуального кодекс у України, порушені у доповід них записках про роботу госп одарських судів у 2004 році» : від повідно до частини 2 статті 19 К онституції органи державної (в тому числі судової) влади, ї х посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межа х повноважень та у спосіб, що п ередбачені Конституцією та з аконами України.

Частина 4 статті 22 Господарс ького процесуального кодекс у України визначає зміну під стави або предмета позову, зб ільшення чи зменшення розмір у позовних вимог виключно як право, а не обов'язок позивача .

Пунктом 2 статті 83 Господарс ького процесуального кодекс у України передбачено право господарського суду щодо вих оду за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопот ання заінтересованої сторон и), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонуканн я до їх уточнення.

Крім того, приписами статті 22 Господарського процесуаль ного кодексу України передба чено право позивача змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової зая ви лише до початку розгляду г осподарським судом справи по суті.

Таким чином, суд розглядає п озовні вимоги саме за тими пі дставами, які визначені пози вачем за зустрічним позовом.

Проте факт того, що у сторін були відсутні заперечення н е є обґрунтованою підставою для визнання договору дійсни м. Тим більш, коли суд встанови в, що сторонами порушені вимо ги Закону при укладанні дого вору.

У відповідності до пункту 2 статті 180 Господарського коде ксу України господарський до говір вважається укладеним, якщо між сторонами у передба чених законом порядку та фор мі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Проте, судом вже встановлен о, що при укладанні спірного д оговору, сторони не погодили всіх істотних умов договору .

Підсумовуючи викладене, мо жна зробити висновок про нео бґрунтованість вимог відпов ідача ( позивача за зустрічни м позовом) в частині визнання чинним та пролонгованим дог овору оренди б/н від 01.06.2006р.

Стосовно посилань позивач а на те, що на відсутність доз волу на його укладання від Мі ністерства оборони України а бо уповноваженого ним органу військового управління , слі д зазначити таке:

У відповідності до пункту 3 Порядку надання дозволу війс ьковим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду , затвердженог о постановою Кабінету Мініст рів України від 11 травня 2000 р. № 7 78 , дозвіл на передачу юридичн им і фізичним особам закріпл еного за військовими частина ми рухомого та нерухомого ві йськового майна в оренду, за в инятком озброєння, боєприпас ів, бойової та спеціальної те хніки, надається військовим частинам, зареєстрованим як суб'єкти господарської діяль ності у Збройних Силах, за умо ви, що це не заподіюватиме шко ди їх бойовій та мобілізацій ній готовності (не впливатим е на повноту, своєчасність та якість виконання поставлени х перед військовими частинам и завдань у мирний та воєнний час).

У відповідності до пункту 10 вказаного вище Положення пі сля проведення конкурсу війс ькова частина у п'ятиденний т ермін з дати затвердження йо го результатів подає до Міно борони або до уповноваженого ним органу військового упра вління:

лист-клопотання про наданн я дозволу на передачу військ ового майна в оренду;

копію свідоцтва про реєстр ацію військової частини як с уб'єкта господарської діяльн ості у Збройних Силах;

проект договору оренди вій ськового майна;

акт оцінки вартості військ ового майна, що передається в оренду;

розрахунок орендної плати за перший місяць оренди післ я укладення договору оренди, здійснений відповідно до ви мог законодавства і підписан ий командиром (начальником) т а головним бухгалтером (нача льником фінансової служби) в ійськової частини;

копію, свідоцтва про держав ну реєстрацію орендаря як су б'єкта підприємницької діяль ності.

Подані матеріали щодо орен ди рухомого військового майн а розглядаються Міноборони а бо уповноваженими ним органа ми військового управління у п'ятнадцятиденний термін. За результатами розгляду зазна чених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління надс илають військовим частинам п исьмові дозволи на передачу цього майна в оренду та висно вки до договорів оренди, які є обов'язковими для урахуванн я військовими частинами під час їх підписання, як то перед бачено пунктом 11 наведеного П орядку.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарськ ого процесуального кодексу У країни закріплені принципи р івності всіх учасників судов ого процесу перед законом і с удом та здійснення судочинст ва на засадах змагальності. П ринцип рівності перед законо м і судом означає рівність су б' єктивних процесуальних п рав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом виплив ає, що правосуддя здійснюєть ся незалежно від правового с татусу учасників процесу, їх нього майнового стану, форми власності й інших критеріїв ; процесуальне становище уча сників судочинства визначає ться тільки процесуальним за конодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок виріш ення справ визначається проц есуальною формою. Змагальніс ть полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводят ь перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконую ть суд у правильності власно ї правової позиції. Принцип з магальності передбачає покл адання тягаря доказування на сторін, покладання на них від повідальності за доведеніс ть їхніх вимог чи заперечень , звільнення суду від обов' я зку збирання доказів. Принци п змагальності вимагає від с торін ініціативи та активнос ті в реалізації їхніх процес уальних прав, тобто обумовлю є мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 стат ті 4-3 Господарського процесуа льного кодексу України стор они та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданим и господарському суду доказа ми. Саме у цьому полягає актив ність сторін та інших учасни ків процесу в змагальності. П ричому ризик настання наслід ків вчинення або не вчинення процесуальних дій покладаєт ься на сторони та інших осіб, я кі беруть участь у справі.

Стаття 34 Господарського про цесуального кодексу України закріплює наступні приписи: доказами у справі є будь-які ф актичні дані, на підставі яки х господарський суд у визнач еному законом порядку встано влює наявність чи відсутніст ь обставин, на яких ґрунтують ся вимоги і заперечення стор ін, а також інші обставини, які мають значення для правильн ого вирішення господарськог о спору.

Ці дані встановлюються так ими засобами:

письмовими і речовими дока зами, висновками судових екс пертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беру ть участь в судовому процесі . В необхідних випадках на вим огу судді пояснення представ ників сторін та інших осіб, як і беруть участь в судовому пр оцесі, мають бути викладені п исьмово.

Проте відповідач пояснив с уду , що не може надати дозвіл Міністерства оборони Україн и на передачу майна в оренду, оскільки він був отриманий т а знаходився в Ялтинській КЕ Ч, яка в свою чергу, ліквідован а на підставі Директиви Міні стра оборони України від 25.07.2006р . № Д 322/1/010.

Так, дійсно, перевірити факт наявності документу у лікві дованої особи є неможливим, п роте й відсутність цього док ументу також під сумнівом, пр оте, суд вважає за необхідне н агадати, що до документів, як і витребовуються для отриман ня вищезгаданого дозволу, ві дноситься, зокрема, й акт оцін ки вартості військового майн а, що передається в оренду, тод і як доказів проведення оцін ки відповідач не надав. Отже з і встановленого факту відсут ності одного з необхідних дл я отримання дозволу, докумен тів, ставиться під великий су мнів факт отримання Дозволу взагалі. Проте, беручи до уваг и, що суд не може покладати в о снову правосудного рішення п рипущення, щодо відсутності або наявності зазначеного до зволу, суд обмежується встан овленими у дійсній справі пі дставами, кожна з яких є доста тньою для визнання спірного договору недійсним.

Але при розгляді справи, суд ом встановлені вже декілька підстав для визнання договор у недійсним, отже факт наявно сті Дозволу вже не вплине на д ійсність договору.

За таких обставин, суд вважа є позовні вимоги позивача, в ч астині визнання Договору нед ійсним, законними, обґрунтов аними та такими, що підлягают ь задоволенню.

Стосовно вимог позивача пр о спонукання відповідача до укладання нового договору ор енди, суд вважає за необхідне зазначити таке:

Частиною 7 статті 179 Господар ського кодексу України перед бачено, що господарські дого вори укладаються за правилам и, встановленими Цивільним к одексом України з урахування м особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормати вно-правовими актами щодо ок ремих видів договорів.

Відповідно до частини 2 стат ті 638 Цивільного кодексу Украї ни договір укладається шляхо м пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і при йняття пропозиції (акцепту) д ругою стороною.

При цьому, слід зазначити, щ о пропозиція укласти договір є правочином, так як і акцепт, а тому і акцепт і оферта мають свідчити про вираження волі та відповідати загальним ви могам, додержання яких є необ хідним для чинності правочин у.

У відповідності до приписі в статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласт и договір має містити істотн і умови договору і виражати н амір особи, яка її зробила, вва жати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 1 статті 63 8 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору , умови, що визначені законом я к істотні або є необхідними д ля договорів даного виду, а та кож усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторі н має бути досягнуто згоди.

Враховуючи, що в порядку ста тей 32, 33 Господарського процес уального кодексу України поз ивач належними та допустимим и доказами не підтвердив фак ту надіслання відповідачу пр опозиції укласти договір в р озумінні статті 181 Господарс ького кодексу України та ста тті 641 Цивільного кодексу Укр аїни, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зад оволення позову.

Крім того, нормами статті 16 Ц ивільного кодексу України пе редбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за з ахистом свого особистого нем айнового або майнового права та інтересу. Згідно статті 20 Г осподарського кодексу Украї ни кожний суб' єкт господарю вання та споживач має право н а захист своїх прав і законни х інтересів.

У вказаних нормах наводить ся перелік способів захисту порушених прав та інтересів, який не є виключним, оскільки вказана норма визначає, що за хист відповідних прав та інт ересів може здійснюватися ін шими способами, передбаченим и законом.

Тобто на момент звернення д о суду позивачем було відсут нє порушеного права, оскільк и зарано говорити про те, що ві дповідач ухиляється від укла дання договору.

До того ж відповідно до част ини 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що вин икають при укладенні господа рських договорів, укладення яких є обов' язковим на підс таві закону, розглядаються с удом. При цьому, в частині 2 ста тті 187 Господарського кодексу України зазначено, що день на брання чинності рішенням суд у, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вва жається днем укладення відпо відного договору, якщо інше н е визначено таким рішенням. О тже, захист права особи, яка зв ернулась з позовом з переддо говірного спору може здійсню ватись лише шляхом прийняття рішення про укладення догов ору, а не про зобов' язання ві дповідача укласти відповідн ий договір.

Крім вказаних вище обстави н, також має місце той факт, що позивач не надав суду навіть редакцію договору, яку хотів би укласти із ідповідачем.

Сукупність вищенаведених обставин є підставою для від мови в позові в частині спону кання відповідача до укладан ня договору.

Крім того, суд зазначає, що п озивачем при поданні заяви в порядку статті 22 Господарськ ого процесуального кодексу У країни, фактично додав ще одн у позовну вимогу, проте ним не було доплачено держане мито у розмірі 85,00 грн., що є порушенн ям частини 2 статті 46 Господар ського процесуального кодек су України.

Відповідно до підпункту ”б ” пункту 2 статті 3 Декрету Каб інету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 „Про державне мито”, як им сторони користувались при сплаті державного мита на мо мент звернення позивача із п озовом до суду, із заяв немайн ового характеру, що подаютьс я до господарських судів, бул а встановлена ставка державн ого мита у розмірі 85, 00 грн.

Оскільки позивачем заявле но дві вимоги немайнового ха рактеру , то сума державного мита має складатися із сплат и державного мита за дві нема йнового характеру у розмірі по 85, 00 грн. за кожну вимогу .

Тоді як згідно платіжного доручення № 1424 від 17.06.2011р., яке пр икладене до позовної заяви, д ержмито сплачено у розмірі 85 , 00 грн.

Таким чином 85,00 грн. державно го мита підлягає стягненню з позивача в державний бюджет .

Щодо вимоги відповідача (по зивача за зустрічним позовом ) про спонукання позивача до укладання додаткової угоди до договору оренди, суд вважа є за необхідне зазначити, що, о скільки відсутні підстави вв ажати цей договір дійсним, ви моги щодо спонукання укласти додаткову угоду до недійсно го ( як то було встановлено вищ е) договору є неспроможними т а такими, що не підлягають зад оволенню.

За таких обставин, у суду ві дсутні підстави для задоволе ння зустрічного позову в ціл ому.

Судові витрати покладають ся на сторін пропорційно до р озміру задоволених позовних вимог, як то передбачає статт я 49 Господарського процесуал ьного кодексу України.

З урахуванням викладеного , керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Госп одарського процесуального к одексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити ч астково.

2. Визнати недійсним до говір оренди б/н від 01.04.2006р., укл адений між Ялтинською КЕЧ ра йону та Товариством з обмеже ною відповідальністю «Парт-І нет».

3. В іншій частині позов у відмовити.

4. Стягнути з Товариств а з обмеженою відповідальніс тю «Парт - Інет» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Фру нзенське шосе, 8, кв. 6, ідентифік аційний код 33520583) на користь Цен тру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим » (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Парт еніт, ідентифікаційний код 0767 2406) 85, 00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат за інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу.

5. Стягнути з Центру мед ичної реабілітації та санато рного лікування «Крим» (98542, АР Крим, м. Алушта, смт. Партеніт, і дентифікаційний код 07672406) 85,00 гр н. державного мита.

6. В задоволенні зустрі чного позову відмовити.

7. Накази видати в поряд ку статтей 116, 117 Господарського процесуального кодексу Укра їни.

За згодою представників у с удовому засіданні 22.12.2010р. оголо шено вступну і резолютивну ч астини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена в ідповідно до статті 84 Господа рського процесуального код ексу України та підписана 22.12.20 10р.

Рішення може бути оскаржен о в порядку та строки передба чені статтями 91-93 Господарськ ого процесуального кодексу У країни. Рішення набирає зако нної сили відповідно до стат ті 85 Господарського процесуа льного кодексу України.

Суддя Господарсько го суду

Автономної Республіки Кр им Бар сукова А.М.