Рішення

від 13.12.2011 по справі 5013/2004/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5013/2004/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "13" грудня 2011 р.Справа № 5013/2004/11

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/2004/11

за позовом: Прокурора Гайворонського району в інтересах держави в особі Гайворонської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Гайворон  

до відповідача: Фермерського господарства "Світлана", Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Кам'яна Криниця   

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вікнинської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області, Кіровоградська область, Гайворонський район, с. Вікнина

про зобов'язання повернути земельну ділянку  

Представники сторін:

від прокуратури - Сігіда Л.М., старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах, посвідчення № 884;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - участі не брали;

від 3-ї особи -  участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Прокурором Гайворонського району Кіровоградської області подано позов в інтересах держави в особі Гайворонської районної  державної адміністрації до фермерського господарства "Світлана" з вимогою зобов'язати (спонукати) останнього повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 12,14 га, що розташована за межами населеного пункту с. Вікнина, невитребувані земельні частки (паї) № 34 (2,70 га), №35 (2,74 га), №206 (3,30 га), № 537 (3,40 га) Гайворонській районній державній адміністрації шляхом її звільнення.

Подання позову обґрунтовано тим, що відповідач займає зазначену земельну ділянку за договором, який з огляду на відсутність в ньому всіх істотних умов і не здійснення його державної реєстрації є неукладеним, та при наявності інших порушень оформлення права оренди землі.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2011 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Крім того, даною ухвалою за клопотанням прокурора залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вікнинську сільську раду Гайворонського району Кіровоградської області.

Ухвалою господарського суду від 18.11.2011 р. з причин нез'явлення в судове засідання представників сторін та не поданням всіх витребуваних документів, розгляд справи відкладено  до  13.12.2011 р.

В судовому засіданні 13.12.2011 р. представником прокурора позовні вимоги на підставах, викладених у позовній заяві, підтримано в повному обсязі.

Позивач та відповідач участі своїх представників  в судове засідання не забезпечили, витребуваних документів до суду не подали, хоча належним чином сповіщенні про дату, час і місце засідання суду, свідченням чого є поштові повідомлення про вручення поштової кореспонденції (а.с. 24,  31, 45, 47).

Долинівська сільська рада Гайворонського району Кіровоградської області свого представника в засідання суду також не направила.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, і у статті 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов‘язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому, частина 2 статті  2 Господарського процесуального кодексу України зобов‘язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також вказувати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Гайворонської районної державної адміністрації, прокурором Гайворонського району визначено в чому саме полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту. Отже, прокурором у даній справі пред'явлено позов з дотриманням  вищезазначених вимог законодавства.

Господарський суд враховує, що згідно з частиною 6 статті 29 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, поданого прокурором в інтересах держави, не позбавляє прокурора права підтримувати позов і вимагати вирішення спору по суті.

Таким чином, не подання до суду відомостей з приводу підтримання чи заперечення вимог прокурора позивачем - Гайворонською районною державною адміністрацією, не позбавляє господарський суд можливості вирішити даний спір по суті.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що  якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на викладене, господарський суд розглядає справу за відсутності представників позивача, відповідача, третьої особи та основі наявних у справі матеріалів.

Розглянувши позовні вимоги прокурора, оцінивши  наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника прокуратури, господарський суд

                                                          ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи слідує,  що 20.01.2011 р. між Вікнинською сільською радою, яка виступила орендодавцем, та фермерським господарством "Світлана", як орендарем,  підписано договір оренди землі, на виконання умов якого зазначена сільська рада передала відповідачеві в оренду  земельну ділянку сільськогосподарського призначення (невитребувані паї) загальною площею 12,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва  (а.с. 13-14).

Згідно з пунктом 6 договору, його  укладено терміном на 1 рік.

Вказаний договір підписано обома сторонами  - Вікнинською  сільською радою (орендодавець) і фермерським господарством "Світлана" (орендар) та скріплено печатками.

Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

У відповідності до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно загальних положень цивільного законодавства України укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору та надання результату досягнення згоди належної форми.

Так, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законом України "Про оренду землі" (стаття 15) визначено такими, як істотні, наступні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди;  орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно названої норми невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

В порушення викладеного підписаний між Вікнинською сільською радою та фермерським господарством "Світлана" договір оренди землі від 20.01.2011р. не містить в собі таких істотних умов, як: умови збереження стану об'єкта оренди;  строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;  умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Як повідомлено Вікнинською сільською радою, додатки до договору оренди не складались (а.с. 19, 36).

Отже, при підписанні договору оренди землі від 20.01.2011 р. сторонами порушено вимоги статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею  20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Указом Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру", який у силу статті 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладено  на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 23 травня 2003 року N135, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003 р. за N408/7729, установлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Поміж тим, матеріали справи не містять інформації щодо реєстрації договору оренди землі, сторонами якого є Вікнинська сільська рада та фермерське господарство "Світлана", державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах. Натомість, відділ Держкомзему у Гайворонському районі повідомив, що реєстрація будь-яких договорів оренди на зайняту відповідачем земельну ділянку площею 12,14 га не проводилась (а.с. 18, 27).

У відповідності до частини першої статті 210 Цивільного кодексу України  правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною третьою статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, не будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку та за відсутності всіх істотних умов, договір оренди землі від 20.01.2011 р., що підписаний між Вікнинською сільською радою та фермерським господарством "Світлана", не може вважатися укладеним.

При цьому господарський суд враховує, що положення частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до яких недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі є підставою для визнання його недійсним, застосуванню не підлягає, оскільки вказане суперечить змісту частини першої статті 215 прийнятого пізніше Цивільного кодексу України, згідно з якою недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Неукладений договір не породжує для сторін договору прав та обов'язків, на досягнення яких було спрямовано їх волевиявлення при документальному оформленні договору, а отже фермерське господарство "Світлана" не набуло статусу орендаря за договором від 20.01.2011р.

Як звертає увагу Верховний Суд України у постанові пленуму "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року, у  разі передчасної передачі на виконання юридично ще не укладеного договору майна, право на це майно у набувача не виникає і власник може витребувати його в порядку, встановленому главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи наведене та оскільки відповідач отримав земельну ділянку в користування за неукладеним договором, до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені  вище положення статей 1212, 1213 глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно із  Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай) мають: колишні члени сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; інші громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай) (ст. 1 Закону).

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією (ст. 2 Закону).

Відповідно до статті 79 Земельного кодексу, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до статті 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Таким документом, згідно зі статтею 126 Земельного Кодексу України, є державний акт на право власності на земельну ділянку.

Як передбачають Перехідні положення Земельного кодексу України (пункти 16, 17), громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Власники земельної частки (паю) мають право на виділення їх у натурі (на місцевості) та набуття прав власності на виділені в натурі (на місцевості) земельні ділянки відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) (ст. 9 Закону).

Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 N 122.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської (селищної), міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання її власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається в договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відомо їх місцезнаходження.

У тих же випадках, коли земельна ділянка є невитребуваною, відповідно до пункту 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 року N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Окремо слід зазначити, що згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, тобто відповідні районні державні адміністрації.

Тобто, перераховані органи виконавчої влади або місцевого самоврядування мають право розпоряджатися зазначеними земельними ділянками (передавати їх в оренду) до моменту отримання власниками земельних часток (паїв) державних актів на земельну ділянку.  

В матеріалах справи відсутні відомості стосовно видачі та реєстрації державних актів на земельні частки (паї), які зайняті відповідачем. Згідно даних відділу ДЗК, спірна земельна знаходиться за межами населеного пункту с. Вікнино Гайворонського району Кіровоградської області, а отже перебуває в розпорядженні Гайворонської районної державної адміністрації.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як повідомлено Гайворонською районною державною адміністрацією, яка не заперечує перебування спірної земельної ділянки в її розпорядженні, нею повноваження щодо укладення договорів оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, сільським, селищним або міським радам не делегувались (а.с. 16).

З викладеного слідує, що Вікнинська сільська рада не мала повноважень розпоряджатися земельною ділянкою, з приводу повернення якої виник спір, шляхом передачі її в оренду.

Крім того,  підставою для набуття права оренди на землю є прийняття  відповідних рішень органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування  у  межах їх компетенції щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою. Навіть при набутті права за результатами аукціону це також відбувається за умови прийняття відповідним органом рішення про продаж (надання в користування) земельної ділянки (гл. 21 Земельного кодексу).

Виникає право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки лише з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що відносно земельної ділянки, яку займає відповідач, Гайворонською районною державною адміністрацією жодних розпоряджень про передачу її в користування фермерському господарству "Світлана"  не приймалось. Право власності чи право користування на земельну ділянку за  фермерським господарством "Світлана"   не реєструвалось.

Використання фермерським господарством "Світлана"  земельної ділянкою  площею 12,14 га на території Вікнинської сільської ради  за межами с. Вікнино на підставі договору, заключеного на рівні сільської ради з порушенням вимог земельного законодавства, встановлено також актом перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 07.09.2011 р. (а.с. 12, 29). Вказану перевірку проведено у присутності голови фермерського господарства "Світлана", яким підписано акт перевірки без зауважень.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи здійснює державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів шляхом, зокрема, проведення перевірок.

Згідно з Порядком планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року N 312, державний інспектор при проведенні перевірки: перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства. При проведенні всіх видів перевірок державний інспектор складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за встановленою формою, в якому зазначаються, зокрема, обставини порушення земельного законодавства.

Отже, акт перевірки державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель у Гайворонському районі від 07.09.2011 р. в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом на підтвердження зайняття відповідачем земельної ділянки з порушенням вимог земельного законодавства України.

Докази звільнення відповідачем земельної ділянки або належного оформлення права на неї до суду не подано та в матеріалах справи на час розгляду справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, отримана згідно договору від  20.01.2011 р.  фермерським господарством "Світлана"   земельна ділянка  підлягає поверненню Гайворонській районній державній адміністрації шляхом її звільнення.

За даних обставин, позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент подання позову до суду) державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Положення Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011 р., застосуванню не підлягають, оскільки позовну заяву подано до господарського суду до зазначеної дати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

                                                           ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати фермерське господарство "Світлана" (26412, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Кам'яна Криниця, ідентифікаційний код 31067788) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 12,14 га, що розташована за межами населеного пункту с. Вікнина, невитребувані земельні частки (паї) №34 (2,70га), 35 (2,74 га), 206 (3,30 га), 537 (3,40 га) Гайворонській районній державній адміністрації (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, пл. Радянська, 5, ідентифікаційний код 04055305) шляхом її звільнення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства "Світлана" (26412, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Кам'яна Криниця, ідентифікаційний код 31067788) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31115095700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22090200 "Державне мито, не віднесене до інших категорій") -  85 грн. державного мита.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства "Світлана" (26412, Кіровоградська область, Ульяновський район, с. Кам'яна Криниця, ідентифікаційний код 31067788) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДК у м. Кіровограді, банк отримувача - ГУДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, № рахунку: 31214264700002, ідентифікаційний код: 24145329, код бюджетної класифікації: 22050003 "Надходження від оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах (місцеві господарські та апеляційні господарські суди)" - 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                   В.В.Тимошевська

Повне рішення складено 19.12.2011 р.