Рішення

від 19.12.2011 по справі 8/17-4217-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/17-4217-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2011 р.Справа  № 8/17-4217-2011

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача не з'явився,

від відповідачів:

1)          ДП „Одеська залізниця” Яцук Є.В.,

2)          ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля” не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торез-Альянс-Вугілля” про стягнення 1887,48 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2011 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” до розгляду, порушено провадження у справі № 8/17-4217-2011, справу призначено до розгляду в засіданні суду на 07.11.2011 р.

За правилами ст.77 ГПК України в судовому засіданні 07.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 30.11.2011 р., у судовому засіданні 30.11.2011 р. –на 19.12.2011 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, розписками представника відповідача тощо.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Торез-Альянс-Вугілля” з невідомих причин не скористались наданим ст.22 ГПК України правом на участь у судових засіданнях, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності їхніх представників.

При цьому 19.12.2011 р. до суду поштою надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (зареєстровано за вх. № 43642/2011) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Дослідивши зміст названого клопотання, господарський суд відмовляє позивачу у відкладенні розгляду справи, оскільки 19.12.2011 р. закінчується строк розгляду спору, визначений в ч.1 ст.69 ГПК України.

Що стосується іншої частини клопотання, то у продовженні строку вирішення спору теж слід відмовити, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” не доведено існування виняткових обставин, з обов'язковою наявністю яких законодавець пов'язує можливість суду вчинити процесуальну дію за правилами ч.3 ст.69 ГПК України. При цьому про необхідність представлення доказів, потреба у наданні яких названа підставою для продовження строку, позивач дізнався не з ухвали від 30.11.2011 р., одержаної 13.12.2011 р., а значно раніше, а саме з ухвал суду від 21.10.2011 р. та від 07.11.2011 р., отриманих 02.11.2011 р. та 21.11.2011 р. відповідно. Більш того, особа, яка клопоче про збільшення строків вирішення спору, не довела, що докази будуть надані у випадку задоволення її прохання, адже документи нею витребуються у Товариства з обмеженою відповідальністю „Торез-Альянс-Вугілля”, яке як сторона у даній справі своєчасно одержувало поштову кореспонденцію.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (далі –ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі –ДП „Одеська залізниця”) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Торез-Альянс-Вугілля” (далі –ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля”) вартості нестачі вугілля кам'яного у розмірі 1887,48 грн. пропорційно до вини кожного.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо” посилається на ст.ст.909,917,920,924 ЦК України, ст.ст.307,314 ГК України, ст.ст.2,31,32,105,110,113,114 Статуту залізниць України, п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказами Міністерства транспорту України, параграф 19 розд.1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, договір поставки від 01.04.2011 р. № 5, видаткову накладну від 14.08.2011 р. № 814103, залізничну накладну від 14.08.2011 р. № 48900438, комерційний акт від 19.08.2011 р. БК 404597/29, а також представлені на виконання ухвал господарського суду докази фактичного понесення витрат на оплату втраченого вугілля у вигляді договору на переведення боргу від 01.09.2011 р. № 271ПД та платіжного доручення від 29.11.2011 р. № 802.

ДП „Одеська залізниця” у відзиві просить у задоволенні позову до нього відмовити, оскільки завантаження здійснювалось силами та засобами ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля”, яке не перевірило придатність вагону до перевезення у комерційному відношенні. В судовому засіданні 19.12.2011 р. представник залізниці доповнив позицію перевізника доводами про те, що рахунок або інший документ відправника вантажу, на підставі якого має визначатись розмір його відповідальності, не надано, та вказівкою на п.п.15.2.1 п.15.2 Правил деповського ремонту вантажних вагонів залізниць України колії 1520 (1524) мм, затверджених наказом Укрзалізниці від 31.12.2009 р. № 734-Ц, де визначено, що зазор між кришкою люка і площиною її прилягання допускаються не більше 5 мм.

ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля” відзив на позовну заяву не подало, а, відтак, розгляд справи здійснено в порядку ст.75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника ДП „Одеська залізниця”, господарський суд встановив таке.

На виконання договору поставки від 01.04.2011 р. № 5, укладеного між ТОВ „Транс-Техстрой” (постачальник) і ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо” (покупець), 14.08.2011 р. зі станції відправлення Торез Донецької залізниці ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля” (відправник) на станцію призначення Цюрупинськ Одеської залізниці для ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо” (одержувач) відправлено вагон № 64080948 з антрацитом в кількості 64000 кг, що підтверджується залізничною накладною № 48900438.

Відмітки у накладній свідчать про те, що: вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом; вантаж розміщено і закріплено згідно з параграфами 3-5 п.3,4,7,8 р.2 гл.1 дод.14 до УМВС; антрацит марковано вапном.

18.08.2011 р. на станції Миколаїв Одеської залізниці складено акт загальної форми № 3526, відповідно до якого: навантаження у вагоні № 64080948 рівномірне, нижче бортів на 300 мм; маркування вапном слабке, окрім поглиблення праворуч по ходу потяга над 4-5 люками довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм; на поперечній балці сліди просипання вантажу; між поперечною балкою та 5 люком зазор 30 мм, попередньо закладений папером; на момент огляду течі не було.

19.08.2011 р. складено акт № 18 про технічний стан вагону, згідно із яким: у вагоні № 64080948, який є технічно справним, наявна щілина шириною 30 мм, довжиною 700 мм між кришкою 5 розвантажувального люка та проміжною балкою, котру відправник вантажу бачити та усунути міг.

Того ж дня на станції Херсон Одеської залізниці в якості доповнення до акту загальної форми № 3526, складеного 18.08.2011 р., оформлено комерційний акт БК 404597/29, яким встановлено, що: проведено комісійне переваження вагону № 64080948; по документу значиться антрацит у твердому стані, тара 22000 кг, нетто 64000 кг; фактично виявилось вугілля брутто 83850 кг, тара 22000 кг, нетто 61850 кг, тобто менше, ніж вказано в документі на 2150 кг; навантаження рівномірне нижче бортів на 300 мм; маркування вапном слабке, окрім поглиблення, а саме з однієї сторони вагону над 4-5 люками довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 300 мм; на поперечній балці сліди просипання вантажу; між поперечною балкою та 5 люком зазор 30 мм, закладений папером; на момент переваження течі не було; усі люки, двері закрито; вагон прибув у технічному відношенні справним, у комерційному відношенні – згідно акту загальної форми, оформленого на станції Миколаїв Одеської залізниці від 18.08.2011 р. № 3526.

20.08.2011 р. вантаж видано ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо”, яке в подальшому звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відправника та перевізника вартості втраченого під час перевезення вугілля у розмірі 1887,48 грн. (маса відповідальної недостачі з урахуванням норми недостачі 1% маси нетто вантажу визначена як 1510 кг; вартість вантажу 1041,67 грн. без ПДВ за 1 тону –за видатковою накладною від 14.08.2011 р. № 814103 до договору поставки від 01.04.2011 р. № 5).

Перевіривши обґрунтованість доводів представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Виходячи з ч.3 ст.909 ЦК України, ч.2 ст.307 ГК України, ст.6 Статуту залізниць України, наявна у матеріалах справи залізнична накладна від 14.08.2011 р. № 48900438 свідчить про укладення між ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля” (вантажовідправник) і ДП „Одеська залізниця” (перевізник) договору перевезення вантажу на користь вантажоодержувача, яким є ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо”.

Із залізничної накладної вбачається, що завантаження вантажу у вагон № 64080948 здійснювалося відправником, який приписами ч.3 ст.308 ГК України, ч.1 ст.918 ЦК України, ст.31 Статуту залізниць України зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні.

Пунктом 3.9 роз'яснення президії Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 (із змінами) передбачено, що „відповідно до статті 31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), то господарським судам у вирішенні спорів слід розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження якості певного вантажу, наприклад, має стійкий запах, що впливає на завантажені до нього продовольчі товари. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно з зазначеною статтею Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження. Отже, якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер)...”

Згідно із п.3.20 цього ж роз'яснення президії Вищого господарського суду України за змістом ст.31 Статуту залізниць України та п.п.5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, –усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу...

Проаналізувавши ст.31 Статуту залізниць України, її тлумачення господарським судом касаційної інстанції, тексти акту загальної форми 18.08.2011 р. № 3526, акту про технічний стан вагону від 19.08.2011 р. № 18, комерційного акту від 19.08.2011 р. БК 404597/29, в якому за правилами ст.129 Статуту залізниць України фіксуються підстави для притягнення до матеріальної відповідальності контрагентів за договором залізничного перевезення та на відомості якого (комерційного акту) не подавалась письмова скарга в порядку п.16 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 (із змінами), господарський суд Одеської області відзначає, що навантаження відправником вантажу здійснено у не підготовлений для перевезення вугілля, тобто з ознаками непридатності в комерційному відношенні, вагон, тому ТОВ „Торез-Альянс-Вугілля” у втраті товару слід визнати винним.

Разом з тим, ч.1 ст.110 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Комерційний акт від 19.08.2011 р. БК 404597/29 з даними щодо поглиблення може підтверджувати те, що недостача у вагоні № 64080948 є результатом втрати вантажу під час перевезення. При цьому ДП „Одеська залізниця” не доведено факт виникнення недостачі з незалежних від неї обставин, що свідчить про втрату й з вини перевізника вантажу.

Відтак, господарський суд вважає, що, з огляду на встановлення судом обопільної вини у втраті вантажу та об'єктивну неможливість вирахування точної кількості втраченого товару внаслідок неправомірних дій кожного з відповідачів, перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення та вантажовідправник –за навантаження вугілля в комерційно несправний вагон мають нести відповідальність в рівній мірі.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв'язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Враховуючи наведене, господарський суд вказує, що ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо” правомірно заявлено до стягнення завдані неправомірними діями відправника вантажу реальні збитки в сумі 943,74 грн., фактичне понесення яких підтверджується наданими на виконання ухвал суду договором на переведення боргу від 01.09.2011 р. № 271ПД та платіжним дорученням від 29.11.2011 р. № 802, виходячи з вартості вугілля в сумі 1041,67 грн. за 1000 кг без ПДВ, яка встановлена у видатковій накладній від 14.08.2011 р. № 814103 до договору поставки від 01.04.2011 р. № 5, укладеного між ТОВ „Транс-Техстрой” і ТОВ „ХОПП „Херсоноблпаливо”.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється положеннями ч.1 ст.115 Статуту залізниць України („вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу”) та відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу відправника вантажу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 14.08.2011 р. № 48900438 у вагоні № 64080948. Названі документи, які господарський суд пропонував надати в ухвалах від 21.10.2011 р., 07.11.2011 р., 30.11.2011 р., ані відправником, ані одержувачем вантажу не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі докази не дозволяють суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,69,77,82-85 ГПК України, вирішив:

У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (зареєстровані 19.12.2011 р. за вх. № 43642/2011) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торез-Альянс-Вугілля” (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Західна, 42; код 35045396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Херсонське обласне паливопостачальне підприємство „Херсоноблпаливо” (73000, м. Херсон, вул. Маяковського, 9; код 01883094) 943/дев'ятсот сорок три/грн. 74 коп. вартості недостачі вантажу, 51/п'ятдесят одна/грн. 00 коп. державного мита та 118/сто вісімнадцять/грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 20.12.2011 р.

Суддя                                                                                       Лічман Л.В.