Рішення

від 29.11.2011 по справі 5026/2254/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 29 листопада 2011 року                                        Справа № 08/5026/2254/2011

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Кучеренко О.І., при секретарі судового засідання Голосінській Н.М., за участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1- представник за довіреністю,

від 1 відповідача та 2 відповідача –ОСОБА_2 - представник за довіреністю,            

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу за позовною заявою

позивача            публічного акціонерного товариства ”Західінкомбанк”       

до

відповідачів:     - приватного підприємства ”Зрюкін”

                           - приватного підприємства ”Болід”               

про                       стягнення  6 737 005,63 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство ”Західінкомбанк” звернулося до суду з позовом про стягнення  з відповідачів, як із солідарних боржників (позичальника та заставодавця), заборгованості за кредитними зобов'язаннями першого відповідача  в загальній сумі  6 737 005,63  грн. в тому числі:                4 020 000,00 грн. заборгованості за кредитом, 1 154 053,22 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору у розмірі 25% від суми отриманого кредиту, 389250,00 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту, 168 702,41 грн. штрафу за недотримання строків сплати нарахованих процентів, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, згідно кредитного договору №4-ЮО від 21.03.2006 та відшкодування у зв’язку з цим державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У судовому засіданні 29.11.2011 представник позивача подав письмову заяву, якою відмовився від позовної вимоги про стягнення 389 250,00 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту.

Судом прийнято відмову позивача від позову в частині вимоги про стягнення 389 250, 00 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту тому, провадження в цій частині суд ухвалив припинити. Суд розглядає позовні вимоги позивача в загальній сумі 6 347 755,63 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в сумі 6 347 755,63 грн. з обставин викладених у позовній заяві.

Представник першого  відповідача у письмовому відзиві на позов та у судовому засіданні  позовні вимоги визнала частково, згідно наданого розрахунку перший відповідач визнає заборгованість у сумі 5 286 712,33 грн., проти задоволення позову в іншій частині  заперечила з мотивів, що позивач просить провести подвійне стягнення неустойки за порушення одного і того ж зобов’язання (п.7.1.1 та 4.2.1 Договору - порушення строків повернення кредиту), крім того, посилаючись на ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України  перший відповідач вважає, що пункт  5.1 кредитного договору, щодо нарахування відсотків за користування кредитом в частині застосування ”з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць” є недійсною. Представник першого відповідача просить суд  застосувати строк позовної давності, щодо стягнення 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору у розмірі 25% від суми отриманого кредиту, оскільки першу частину кредитних коштів позичальник повинен був сплатити ще у 2009 році, а строк позовної давності щодо застосування неустойки один рік.

          Представник другого відповідача у судовому засіданні та у письмовому відзиві на позов, проти позову заперечує повністю посилаючись на приписи ст. 572, 589  ЦК України та ЗУ ”Про іпотеку” оскільки,  поручитель, яким є ПП ”Болід”, відповідає по зобов’язанням боржника, своїм майном, переданим у заставу, на яке кредитор має право звернути стягнення.  Законом України ”Про іпотеку” та договором застави нерухомого майна (іпотеки) №4-ЮО/ІР не передбачено солідарну відповідальність іпотекодавця та боржника у випадку невиконання умов кредитного договору  позичальником. Крім того пунктом 1.4 договору застави  чітко передбачено, що за рахунок предмету іпотеки Заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі.  

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, судом встановлено наступне.

          21 березня 2006 року між позивачем –ТОВ КБ ”Західінкомбанк” (Кредитор), правонаступником якого є позивач у справі) в особі директора Черкаської філії ТОВ КБ "Західінкомбанк" Станчука Є.М., діючого на підставі довіреності, та виробничо-комерційною фірмою "Зрюкін" (Позичальник), правонаступником якого є перший відповідач у справі) в особі директора Зрюкіна С.К., діючого на підставі Статуту, було укладено кредитний договір №4-ЮО (далі-Договір), за умовами якого Кредитор надає грошові кошти (кредит) Позичальнику в розмірі 1 780 000,00 грн. на строк з 21.03.2006 по 21.03.2011, для поповнення обігових коштів (закупівля обладнання, сировини, товарів, оплати транспортних та інших послуг, виплати заробітної плати, сплати нарахувань із заробітної плати, сплати податкових платежів, рефінансування заборгованості по кредитам та здійснення іншої господарської діяльності), а Позичальник зобов’язався повернути кредит, сплатити 18% річних, комісійну винагороду за видачу кредиту в розмірі 1% від суми кредиту на умовах, передбачених цим Договором.          

Відповідно до пункту 4.2.3. Договору відповідач зобов’язався проводити часткове погашення кредиту згідно  графіка.   

В пункті 5.1. Договору вказано, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється Кредитором з 1-го по останній календарний день звітного місяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, процентної ставки, передбачено п. 1.1. договору, з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

За несвоєчасне виконання зобов’язання Позичальником за договором кредитування  розділом 7 кредитного договору сторони встановили, що позивальник сплачує кредитору штраф у наступних розмірах:

- за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов’язків згідно п.п.4.2.1-4.2.3 у розмірі  25% від суми отриманого кредиту;

- за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту  згідно з п..4.2.1 договору у розмірі 10% від суми несвоєчасно несплаченої частини кредиту;

- за недотримання строків сплати нарахованих процентів або комісійної винагороди  в порядку  передбаченому розділом 5 договору  у розмірі  10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом або комісійної винагороди.

Додатковою угодою №1 від 20.03.2007 до Договору, ліміт  кредитування збільшено до  2 050 000,00 грн. із сплатою 18% річних. Пунктом 3 додаткової угоди  сторони  погодили графік часткового погашення кредиту.

Додатковою угодою №2 від 08.08.2007 до Договору, встановлено максимальний ліміт кредитування у розмірі 3 520 000,00 грн.  із сплатою 18% річних, з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць користування кредитними коштами, комісійної винагороду в розмірі 0,95% від суми наданого кредиту та інших платежів за договором, на умовах визначених цим договором.  Цією додатковою угодою сторони погодили, що термін користування кредитними коштами встановлюється до 21.03.2011 року включно, а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої із умов договору  - до першої письмової вимоги кредитора.

Додатковою угодою №3 від 30.11.2007 до Договору, максимальний  ліміт кредитування встановлений у розмірі 4 020 000,00 грн. із сплатою 18% річних. Пунктом 3.2.1 цієї додаткової угоди  Позичальник зобов’язувався забезпечити своєчасне повернення  одержаних кредитних коштів згідно графіка (Додаток №1 ”Графік погашення кредиту” від 30.11.2007, який є невід’ємною частиною даного договору), сплату нарахованих процентів та належне виконання інших умов даного договору.  

З метою забезпечення виконання Позичальником зобов‘язань за кредитним договором між  позивачем –ТОВ КБ ”Західінкомбанк” (Заставодержатель), в особі директора Черкаської філії  ТОВ КБ "Західінкомбанк" Станчука Є.М., діючого на підставі довіреності та ПП ”Болід” (Заставодавець), в особі директора Зрюкіної М.С., діючого на підставі статуту було укладено договір застави нерухомого майна №4-ЮО/ІР від 21.03.2006.  Предметом іпотеки є нерухоме майно: нежиле приміщення (частина 1-го поверху приміщення з 1 по 10 номер та частина приміщення підвалу з  1 по 15 номер), загальною площею 429,7 кв.м., яке розташоване за адресою м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 29.

Відповідно до п. 4.1 договору застави  заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов’язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час не залежно від настання  строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов’язків, передбачених  цим договором та/або кредитним договором, та/або договором страхування  предмета іпотеки в частині сплати страхових платежів.

Між Заставодержателем та Заставодацем до договору застави №4-ЮО/ІР були укладені наступні додаткові угоди :

- додаткова угода №1  від 22.03.2007 року, якою сторони встановили, що зобов’язання Позичальника, що випливає з кредитного договору, а саме: повернути Заставодержателю кредит в розмірі 2 050 000,00 грн. у строк та на умовах , зазначених у кредитному договорі та додатковій до нього угоді №1 від 20.03.2007.

- додаткові угоди №2 від 08.08.2007 та №3 від 30.11.2007, якими сторони погодили, що зобов’язання Заставодавця, що випливає з кредитного договору, а саме: повернути Заставодержателю кредит в сумах 3 520 000,00 грн. та 4 020 000,00 грн. відповідно, у строк та на умовах визначених у кредитному договорі.  Сплатити заставодержателю проценти за користування кредитом у розмірі та на умовах визначених у кредитному договорі, штрафні санкції у випадку неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором та збитки у повному обсязі під якими розуміються витрати, зроблені заставодержателем, втрати ним грошових коштів, а також неодержані ним доходи.

Позивач виконав взяті на себе зобов’язання, надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 4 020 000 грн., що підтверджується випискою руху коштів по особовому рахунку з 21.03.2006 по 25.03.2011 Позичальника та не заперечується першим відповідачем.

У зв’язку з невиконанням Позичальником взятих на себе зобов’язань за кредитним договором, несплатою кредиту та процентів  в установлені договором строки, позивач 23.04.2009 направив першому відповідачу претензію №967,  в якій зобов’язав останнього погасити заборгованість. Претензію ПП ”Зрюкін” отримало 27.04.2009, що підтверджується поштовим повідомленням про її вручення особисто Зрюкіну. Перший відповідач на вказану претензійну вимогу відповіді не надав, у вказаний строк  кошти не сплатив.

13.11.2009 позивач повторно направив першому відповідачу претензію №115-2, яка залишена ним без відповіді та задоволення.

Листами від 28.03.2011 та від 29.03.2011 Банк звертався до Заставодавця  в яких повідомив, що ПП ”Зрюкін” не виконує умови кредитного договору і що за позичальником рахується заборгованість в загальній сумі 5 211 819,19 грн. У разі несплати позичальником суми заборгованості по кредиту у добровільному порядку Банк змушений буде звернутися до суду, або до нотаріальної контори про вчинення виконавчого напису. Докази отримання Заставодавцем  вищевказаних листів містяться в матеріалах справи.

Перший відповідач взяті на себе зобов’язання згідно кредитного договору належним чином не виконав і станом на 03.03.2011 має заборгованість: 4 020 000,00 грн. непогашеного кредиту, 1 154 053,22 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору у розмірі 25% від суми отриманого кредиту,  168 702,41 грн. штрафу за недотримання строків сплати нарахованих процентів, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, які позивач просить стягнути з відповідачів  солідарно.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового  задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором  банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути  кредит та сплатити проценти.

За умовами, укладеного між позивачем та першим відповідачем, Договору та додаткових угод до нього №1, №2, №3, Кредитор надає Позичальнику кредит в розмірі 4 020 000,00  грн., згідно визначеного графіка з кінцевим строком повернення 21.03.2011, із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 %  річних  з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Отримання Позичальником кредиту підтверджується випискою руху коштів по особовому рахунку з 21.03.2006 по 25.03.2011 Позичальника (а. с.19), згідно яких останній отримав 4 020 000,00 грн. кредитних коштів.

У відповідності до кредитного договору та додатків до нього Позичальник зобов’язаний здійснювати повернення основної заборгованості за Кредитом згідно графіка та щомісячно сплачувати відсотки за користування Кредитом.

Як вбачається із матеріалів справи, та наданих позивачем розрахунків, Позичальник не виконував умови кредитного договору належним чином. Станом на 03.03.2011 за Позичальником рахується непогашена заборгованість за кредитом у сумі 4 020 000,00 грн.

Строк виконання зобов'язання по поверненню кредиту в розмірі 4 020 000,00 грн. закінчився 21.03.2011, доказів про добровільну  сплату цієї суми суду не  надано, тому до примусового стягнення на користь позивача підлягає 4 020 000,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється  до останнього робочого дня кожного місяця, починаючи  з місяця отримання кредиту, із нарахуванням індексу інфляції на рахунок кредитора № 20686000006.

За розрахунками позивача, остання сплата відсотків була здійснена відповідачем у квітні 2010 року, заборгованість Позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом станом на 04.03.2011 становить 1 154 053,22 грн.              

Як вбачається із розрахунку суми процентів за користування кредитом позивач, застосовуючи пункт 5.1. кредитного договору, нараховує на вказаний у договорі розмір процентів (18%) індекс інфляції за попередній місяць, таким чином, позивач збільшує розмір процентної ставки за користування кредитом.

Однак, суд вважає таку умову договору незаконною, а розрахунок розміру суми процентів неправомірним, виходячи із наступного.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати  за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення,  попиту і пропозицій,  які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Порядок нарахування індексу інфляції передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України  відповідно до якої, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу  з урахуванням  встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення.

У пункті 5.1. Договору, на який посилається позивач, фактично передбачено нарахування індексу інфляції не на суму боргу, а на розмір процентної ставки, що суперечить чинному законодавству, тому умова в пункті 5.1. кредитного договору "з нарахуванням індексу інфляції за попередній місяць" є недійсною відповідно до ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Таким чином, нарахування індексу інфляції передбачено законом тільки за прострочення грошового зобов’язання і не може бути застосований при нарахуванні відсоткової ставки за користування кредитом, оскільки тягне за собою збільшення розміру відсоткової ставки, що є порушенням умов встановлених сторонами у договорі.

Виходячи  з викладеного, сума процентів за користування кредитом повинна бути розрахована відповідно до розміру процентної ставки, вказаного у пункті 1.1. кредитного договору, а саме: 18% річних, і становить після перерахунку 1 104 150,14 грн., та яка визнається першим відповідачем.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 7.1.1 кредитного договору встановлено, що за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов’язків, згідно з п.п. 4.2.1 –4.2.3 Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту та відповідно до п 7.1.4 за недотримання строків сплати нарахованих процентів або комісійної винагороди в порядку передбаченому розділом 5 договору  - у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом або комісійної винагороди. В письмовому поясненні від 28.11.2011 та у судовому засіданні позивач уточним, що 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору (п.7.1.1 Договору) у розмірі 25% від суми отриманого кредиту, нараховано боржнику у зв’язку із порушенням останнім термінів повернення кредиту, згідно п.4.2.3 Договору.

Позивачем  відповідно до п.7.1.4 нараховано штраф у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, що становить 168 702,41 грн. Оскільки, судом встановлено, що позивачем невірно розраховано суму процентів (застосовано індекс інфляції), тому сума штрафу, відповідно до суми несвоєчасно сплачених відсотків також підлягає перерахунку, та становить 162 562,19 грн. Перший відповідач щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій у розмірі 10 % від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом у сумі 162 562,19 грн., - не заперечував, разом з тим, просив застосувати строк позовної давності до стягнення штрафу у розмірі 25% від суми отриманого кредиту в сумі 1 005 000,00 грн.

Оцінюючи наведені першим відповідачем доводи щодо застосування строку позовної давності, суд приходить до висновку, що у вказаних правовідносинах відсутні підстави до застосування позовної давності у зв’язку з таким. Так, згідно з п.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність, зокрема, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки. Як вбачається з письмового пояснення позивача, штраф, передбачений п. 7.1.1 Договору, нарахований ним за користування Позичальником частиною кредиту понад строку, встановленого Графіком повернення кредиту визначеного п.4.2.3 Договору. Як вбачається із змісту вказаного пункту Договору (із врахування додаткових угод) останній платіж по поверненню суми кредиту визначено в термін до 21.03.2011, таким чином вимога про стягнення штрафу за вказане позивачем правопорушення (оскільки графік був порушений) заявлена ним у строк передбачений п.2 ст. 258 ЦК України, а тому підлягає до задоволення.

Позивач, звертаючись з позовом до суду, просив заявлену ним заборгованість стягнути солідарно з Позичальника та Іпотекодавця, оскільки, на його думку, згідно п. 4.3.3 договору застави нерухомого майна №4-ЮО/ІР від 21.03.2006, який укладено між позивачем та  ПП ”Болід”, у випадках, коли суми, вирученої від продажу Предмета іпотеки не достатньо для повного задоволення розміру зобов’язання, позивач має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення розміру зобов’язання.

Суд критично оцінює вказані доводи позивача з огляду на таке:

Правовідносини щодо такого виду забезпечення виконання зобов’язань, як застава урегульовані ЦК України, Законами України «Про заставу»та «Про іпотеку»(далі –Закон), останній є більш спеціальним, оскільки урегульовує відносини стосовно нерухомого майна, так, як згідно вказаного Закону - іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном. Відповідно до ст. 3 вказаного Закону іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як встановлено в судовому засіданні, з метою забезпечення виконання зобов’язання Позичальника за кредитним договором, ПП ”Болід” (Заставодавець) передало в іпотеку позивачу нежиле приміщення (частина 1-го поверху приміщення з 1 по 10 номер та частина приміщення підвалу з  1 по 15 номер), загальною площею 429,7 кв.м., яке розташоване за адресою м. Черкаси, вул. О. Дашкевича, 29.

Законом встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Вказані положення Закону відображені також у п. 1.4 договору застави нерухомого майна (іпотека), відповідно до якого, за рахунок предмета іпотеки Заставодержатель  має право задовольнити свою вимогу за основним зобов’язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи  сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, також відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги  за основним зобов’язанням і звернення  стягнення на предмет іпотеки, інших витрат у разі їх виникнення.

Законом встановлено, що майновий поручитель це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, а згідно ст. 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Таким чином, суд прийшов до висновку, що хоча перший та другий відповідачі солідарно відповідають за зобов’язаннями першого відповідача, але оскільки другий відповідач є майновим поручителем у позивача відсутні правові підстави стягувати з майнового поручителя грошові кошти, оскільки останній поручався забезпечувати виконання зобов’язання за рахунок предмета іпотеки, який визначений у договорі іпотеки. Тому вимога позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором  із другого відповідача, як солідарного відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення.

          На підставі викладеного, з першого відповідача на користь позивача слід стягнути 4 020 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 104 150,14 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору у розмірі 25% від суми отриманого кредиту та 162 562,19 грн. штрафу за недотримання строків сплати нарахованих процентів, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом.

          На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати: державне мито в сумі       25 500,00 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі   220,40  грн.

Керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити  частково.

Стягнути з  приватного підприємства ”Зрюкін”, (вул. Гагаріна, буд. 33, кв. 264, код 14204284) на користь публічного акціонерного товариства ”Захід інкомбанк” (проспект Перемоги, буд. 15, м. Луцьк, код 19233095) –4 020 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 1 104 150,14 грн. несплачених відсотків за користування кредитом, 1 005 000,00 грн. штрафу за порушення  умов кредитного договору у розмірі 25% від суми отриманого кредиту та 162 562,19 грн. штрафу за недотримання строків сплати нарахованих процентів, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплачених процентів за користування кредитом, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 220,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 389 250,00 грн. штрафу за користування частиною кредиту понад строку, встановленого графіком повернення кредиту, у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту, провадження припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя                                                                                      О.І. Кучеренко

Повне рішення складено 02.12.11