Рішення

від 05.12.2011 по справі 4/155-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 4/155-11

               Суддя господарського суду Київської області Щоткін О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Комсомольськ

до  Коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства, м. Бориспіль

про стягнення 54 491,32 грн.

за участю представників:

позивач –не з’явився;

відповідач –не з’явився;

Обставини справи:

          В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа №4/155-11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) до Коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 54 491,32 грн., яка складається з 51787,04 грн. боргу за договором поставки № 1/12-08 від 24.12.2008 року, 2704,28 грн. пені.

         Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2011р. у справі №4/155-11 розгляд справи було призначено на 21.11.2011 р.

          21.11.2011р. позивач в судовому засіданні подав додаткові пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

          Представник відповідача в судові засідання 21.11.2011р. та 05.12.2011р. не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103232219517 від 25.11.2011р. Вимоги ухвали суду від 20.10.2011р. та від 21.11.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Зважаючи на те, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи норми статті 69 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

встановив:

24 грудня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (продавець) та Коопунівермагом Бориспільського районного споживчого товариства (покупець) було укладено договір поставки № 1/12-09, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується виготовити та поставити в 2008-2010 роках, а покупець прийняти та оплатити трикотажні вироби.

Відповідно до п. 2 договору, сума поставки по даному договору складається у відповідності до накладних.

Товар відпускається по договірним цінам. Покупець оплачує товар по вільно-договірним цінам, які діють на момент поставки (п.3,5 договору).

Так, на виконання умов договору, позивач, починаючи з 01.01.2009р. поставив відповідачу товар на загальну суму 147786,96 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

Пунктом 6 договору визначено, що оплата за поставлений товар здійснюється наступним чином: - передоплата в розмірі 50% та наступна оплата на протязі 25 банківських днів з моменту отримання товару.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме видаткових накладних та банківських виписок з рахунку позивача щодо надходжень від відповідача грошових коштів, відповідач розрахувався за поставлений товар частково в сумі 96000,00 грн. (останній платіж –19.04.2010р.), у зв’язку з чим, за словами позивача, він поніс збитки в розмірі поставленого та неоплаченого товару в розмірі 51 787,04 грн.   

Проте, як пояснив в судовому засіданні представник позивача, а також як вбачається з матеріалів справи, сума, яка підлягає до стягнення з відповідача складає суму боргу, яка виникла за договором, у зв’язку з несплатою поставленого товару, що ніяким чином не пов’язано зі збитками, понесеними позивачем, в розумінні ст.. 22 Цивільного кодексу України, у зв’язку з невиконанням умов договору.

Враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки за поставлений товар не розрахувався, в порядку досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а  також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.  Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (та 43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач в судове засідання неодноразово не з’являвся та в силу вищезазначених норм законодавства не надав суду доказів оплати заборгованості за договором поставки, у зв’язку з чим суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з Коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства  заборгованості в розмірі 51787,04 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2704,28 грн., посилаючись на норми п. 8 договору, яким встановлена майнова відповідальність у  відповідності до чинного законодавства за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за договором.

Проте, суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1. статі 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки, сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений договором не був, а з матеріалів справи (п. 8 договору, на який посилається позивач) не вбачається, що між позивачем та відповідачем вчинений письмовий правочин щодо відповідальності останнього за невиконання грошового зобов’язання у вигляді пені, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 2704,28 грн. пені задоволенню не підлягають.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства заборгованості за договором поставки підлягають частковому задоволенню в розмірі 51787,04 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1.          Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Коопунівермагу Бориспільського районного споживчого товариства (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76, код 01754735) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (39806, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) –51787 (п’ятдесят одну тисячу сімсот вісімдесят сім) грн. 04 коп. боргу, 517 (п’ятсот сімнадцять) грн. 87 коп. державного мита та 94 (дев’яносто чотири) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В іншій частині позову –відмовити.

4.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                               О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 20.12.2011р.