Рішення

від 16.12.2011 по справі 24/110-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

24/110-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 24/110-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»

до Приватного підприємства «Бриг-Інвест»

про стягнення 1 696, 73 грн.

за участю представників:

позивача:Брайко М.В.

відповідача:не з'явились

     суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 1 696, 73 грн. за договором поставки № 742 КИЕ від 14.10.2010 р., з яких: 1 618, 00 грн. основного боргу, 12, 77 грн. –3 % річних, 65, 96 грн. –неустойки.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2011 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 03.11.2011 р.

У судове засідання 03.11.2011 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 19.10.2011 р. не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 25.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 16.12.2011 р. у зв'язку з повторним нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконанням сторонами вимог суду.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 19.10.2011 р., від 03.11.2011 р. та від 25.11.2011 р. в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.  

Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ № 02-5/289 від 18.09.1997 р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі,  вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 21.10.2011 р. місцезнаходження відповідача: 08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця Леніна, будинок 68, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.12.2011 р., відповідно до  ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд –

встановив:

14.10.2010 р. між сторонами було укладено договір поставки № 742 КИЕ (з протоколом розбіжностей), за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар, згідно із замовленням відповідача, у встановлений строк, а відповідач –прийняти цей товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 3.11 договору передача товару позивачем і його прийняття відповідачем по найменуванню, кількості і ціні здійснюється представниками сторін на підставі товарної накладної і тільки у відповідності з замовленням. Відповідач приймає товар  в асортименті, кількості, за цінами, що вказані в замовленні. Підтвердженням приймання товару є підпис уповноваженої відповідачем особи на екземплярі накладної, повноваження якої підтверджується довіреністю, яка залишається у позивача.

Згідно з п. 3.15 договору перехід права власності на товар відбувається в момент підписання уповноваженою особою відповідача товарної накладної.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціни на товар вказуються у накладних позивача, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 5.1 договору всі розрахунки за цим договором здійснюються виключно в національній валюті України –гривні. Оплата партії поставленого товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача на підставі наданих під час поставки накладних, що підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача. За узгодженням сторін оплата товару може бути здійснена в іншій формі.

Згідно з п. 5.2 договору відповідач повинен оплатити кожну партію поставленого товару не пізніше 30 днів з моменту отримання товару.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з рахунку відповідача.

Відповідно до п. 5.4 договору загальна вартість договору складається з суми всіх товарів отриманих по накладних за період дії договору.

Згідно з п. 6.7 договору за порушення відповідачем терміну оплати за поставлений товар, він сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним № 306231010 від 23.10.2010 р. на суму 775, 17 грн., № 392191110 від 19.11.2010 р. на суму 426, 28 грн., № 326270511 від 27.05.2011 р. на суму 1 923, 59 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму –3 125, 04 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1 507, 04 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи наступними платіжними дорученнями: платіжне доручення № 111 від 07.12.2010 р. на суму 775, 17 грн., платіжне доручення № 121 від 28.12.2010 р. на суму 426, 28 грн., платіжне доручення № 235 від 21.09.2011 р. на суму 305, 59 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар повністю не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 618, 00 грн., що і стало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного  виконання нею зобов'язання,  враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 618, 00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 6.7 договору просить суд стягнути з відповідача неустойку (пеню) за порушення відповідачем терміну оплати за поставлений товар в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає –65, 96 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Здійснений позивачем розрахунок неустойки (пені) є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за поставлений товар в строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача  3 % річних з простроченої суми за період з 27.06.2011 р. по 30.09.2011 р. складають –12, 77 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем та встановлено, що він відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 696, 73 грн. за договором поставки № 742 КИЕ від 14.10.2010 р., з яких: 1 618, 00 грн. основного боргу, 12, 77 грн. –3 % річних, 65, 96 грн. –неустойки є доведеними, обґрунтованими, підтверджені доказами, і підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу, відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України (у редакції на момент звернення до суду), покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бриг-Інвест»(08000, Київська область, Макарівський район, селище міського типу Макарів, вулиця Леніна, будинок 68, ідентифікаційний код - 36594951) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг»(52500, Дніпропетровська область, місто Синельникове, вулиця Миру, будинок 29, квартира 28, ідентифікаційний код - 37029549) 1 618 (одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу, 12 (дванадцять) грн. 77 коп. –3 % річних, 65 (шістдесят п'ять) грн. 96 коп. –неустойки, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.          

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                                           Т.В. Лутак

Дата підписання рішення: 19.12.2011 р.