Рішення

від 06.12.2011 по справі 25/141-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 т ел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р. С права № 25/141-11

Господарський суд Ки ївської області у складі суд ді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засідан ні справу

за позовом Товарист ва з обмеженою відповідальні стю Фірма “ЦЕОЛІТ ”, м. Бровари, Київська область

до Товариства з обмежен ою відповідальністю “КНЯЖА А ВІЛА”, с. Красилівка, Броварсь кий район, Київська область

про стягнення 18 735,73 грн.

за участю представникі в:

позивача - ОСОБА_1. (дов іреність від 17.01.2011 № 09/11);

відповідача - ОСОБА_ 2 (доручення від 06.12.2011 № 2).

Обставини справи:

До господарського суд у Київської області надійшла позовна заява Товариства з о бмеженою відповідальністю Фірма “ЦЕОЛІТ” (дал і - позивач) до Товариства з о бмеженою відповідальністю “ КНЯЖА АВІЛА” (далі - відпові дач) про стягнення 18 735,73 грн., з я ких: 17 200,00 грн. - попередня опла та, 1 124,81 грн. - інфляційні втра ти та 410,92 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтова ні недосягненням сторонами з годи на укладення господарсь кого договору та повернення перерахованих у якості попер едньої оплати коштів, які поз ивач сплатив за виставленими відповідачем рахунками.

Ухвалою суду від 31.10.2011 поруше но провадження у справі, розг ляд справи призначено на 17.11.2011.

У судовому засіданні 17.11.2011 у з в' язку з витребуванням дода ткових документів на підстав і частини 3 статті 77 Господарс ького процесуального кодекс у України оголошено перерву до 06.12.2011.

05.12.2011 через канцелярію господ арського суду Київської обла сті

(вх. № 16839 від 05.12.2011) надійшо в відзив на позов, у якому відп овідач визнав те, що згодився на повернення грошових кошт ів та повернув позивачу 3 500,00 гр н. Також у відзиві вказано, що претензії до якості, кількос ті чи строків виготовлення м еталоконструкції у позивача до відповідача були відсутн і, пояснив що зазначені кошти відповідач не має можливост і повернути на даний момент, о скільки реалізувати готову к онструкцію неможливо і проси в прийняти позивача одну з пр опозицій: прийняти конструкц ії та оплатити витрачені дод аткові кошти у розмірі 855,00 грн. і повернути перераховані ко шти у розмірі 3 500,00 грн.; отримат и конструкції в об' ємі різн иці перерахованих та додатко во витрачених коштів відпові дачем та сплачених позивачем ; надати допомогу у реалізаці ї продукції, після чого відпо відач поверне різницю перера хованих позивачем коштів. Ві дзив залучений до матеріалів справи.

06.12.2011 присутній у судовому за сіданні представник позивач а повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задов ольнити з мотивів, викладени х у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2011 проти позову заперечив повністю, п осилаючись на твердження від зиву на позов, а також надав кр еслення та видаткові накладн і на підставі яких мало бути з дійснено виготовлення метал оконструкцій, а в подальшому і її передача позивачу. Вищев казані документи залучені до матеріалів справи.

Відповідно до статті 85 Госп одарського процесуального к одексу України в судовому за сіданні 06.12.2011 оголошено вступн у і резолютивну частини ріше ння.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення пр исутніх в судовому засіданні представників сторін, дослі дивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Як вбачається з матеріа лів справи та не заперечуєть ся сторонами, у травні 2010 року м іж позивачем та відповідачем досягнуто усної домовленост і, згідно з якою після 100 % попер едньої оплати позивачем відп овідач зобов' язувався пере дати позивачу металоконстру кції, а позивач зобов' язува вся прийняти їх.

На підставі виставлених ві дповідачем рахунків від 11.05.2010 № 104 на суму 14 400,00 грн. та від 20.05.2010 № 114 н а суму 6 300,00 грн., позивачем пере раховано 100% погодженої сторон ами попередньої оплати в сум і 20 700,00 грн., що визнається відпо відачем та підтверджується п латіжними дорученнями від 10.05 .2010 № 296 на суму 14 400,00 грн. та від 19.05.2010 № 339 на суму 6 300,00 грн., що містятьс я в матеріалах справи (а.с. №№ 1 3-14, Т. 1).

29.11.2010 відповідачем перерахов ано позивачу 1 000,00 грн. із зазна ченням призначення платежу: «повернення (аванс), повернен ня коштів постачальником», в становлено судом відповідно до виписки з рахунку позивач а (а.с. № 16, Т.1).

11.01.2011 відповідачем надіслано позивачу факсограмне повідо млення з гарантійним листом № 2 наступного змісту: «згідно з Вашою відмовою у покупц і металоконструкцій та н ашою двосторонньою домов леністю щодо повернення кошт ів за Ваше замовлення, на я ке було витрачено матеріали та виконано багато роботи з в иготовлення, доводимо Вам сл ідуючий графік повернення ко штів (оскільки нам потрібно з найти покупця даного замовле ння) в сумі 19 700,00 грн.: січень 2011 ро ку - 5000,00 грн.; лютий 2011 року - 5000,00 грн.; березень 2011 року - 9 700,00 грн . (а.с. № 15, Т. 1).

19.01.2011 відповідачем перерахов ано позивачу 1 000,00 грн. із зазна ченням призначення платежу: «повернення (аванс), повернен ня коштів постачальником», в становлено судом відповідно до виписки з рахунку позивач а (а.с. № 16, Т.1).

22.04.2011 позивачем на адресу від повідача надіслано попередж ення від 21.04.2011 № 51/11, в якому остан ній вказав, що станом на 20.04.2011 ві дповідачем відповідно до гра фіку повернення коштів повер нено останньому 1 000,00 грн. та про сив добровільно сплатити реш ту суми у розмірі 18 700,00 грн. В під твердження надіслання зазна ченої претензії позивач нада в до суду повідомлення про вр учення поштового відправлен ня, з якого вбачається, що упов новажена особа відповідача о тримала зазначену кореспонд енцію 16.05.2011.

У подальшому, відповідачем перераховано позивачу кошти 19.05.2011 у розмірі 500,00 грн. та 23.05.2011 у ро змірі 500,00 грн. із зазначенням п ризначень платежів: «поверне ння (аванс), повернення коштів постачальником», встановлен о судом відповідно до виписк и з рахунку позивача (а.с. № 16, Т.1 ).

06.07.2011 позивачем надіслано на адресу відповідача претензі ю від 06.07.2011 № 85/11, в якій він вказав , що станом на 01.07.2011 заборговані сть відповідача складає 17 700,00 г рн. та просив невідкладно пов ернути зазначені кошти. В під твердження надіслання зазна ченої претензії позивач нада в до суду повідомлення про вр учення поштового відправлен ня, з якого вбачається, що упов новажена особа відповідача о тримала зазначену кореспонд енцію 15.07.2011.

На вищевказану претензію в ідповідачем надіслано лист - відповідь

від 15.07.2011 № 42, в яком у повідомив про те, що станом н а момент отримання листа про дукція ще не продана, відпові дач несе збитки і вимагав в не гайному порядку приїхати заб рати продукцію, повернути пе рераховані грошові кошти у р озмірі 3 000,00 грн. або припинити н адсилання претензій, оскільк и це буде підставою для його з вернення до суду.

12.08.2011 відповідачем перерахов ано позивачу 500,00 грн. із зазнач енням призначення платежу: « повернення (аванс), поверненн я коштів постачальником», вс тановлено судом відповідно д о виписки з рахунку позивача (а.с. № 16, Т.1).

Крім зазначеної вище випис ки з рахунку позивача, у якост і письмового доказу перерахо ваних відповідачем на рахуно к позивача коштів, а, отже, і су ми залишку неповернутої попе редньої оплати, судом взято д о уваги банківську довідку в ід 15.11.2011 № СІІ-0000-157-03/1516, яку позивач надав на вимогу суду, з якої вб ачається, що на рахунок остан нього кошти від відповідача надходили тільки у вищезазна чених розмірах часткового по вернення. Оригінал довідки з алучений до матеріалів справ и.

На момент подання позовної заяви, різниця між повернути ми та перерахованими коштами склала 17 200,00 грн., що і стало підс тавою для звернення позивача до суду.

Позивач обґрунтовує позов ні вимоги частиною 3 статті 180, ч астиною 8 статті 181 Господарсь кого кодексу України, частин ою 3 статті 214 Цивільного кодек су України та стверджує, зокр ема, що позивачем за усною дом овленістю з відповідачем пер ераховано на рахунок останнь ого попередню оплату за прод укцію, проте, сторонами не дос ягнуто згоди на укладання го сподарського договору, сторо ни не погодили його обов' яз кові умови, відповідачем при йнято відмову позивача від п родукції, відмову від правоч ину вчинено в такій само форм і, в якій було вчинено правочи н.

Відповідачем позовні вимо ги заперечуються тим, що прод укцію виготовлено за індивід уальним замовленням, за дода тковими вимогами позивача у ході виготовлення вона зміню валась, що призвело до додатк ових витрат відповідача, сво ю згоду на повернення сплаче них позивачем коштів відпові дач вважає попередньою, оскі льки згодом виявилось, що про дукцію не вдалось продати ін шим покупцям.

З огляду на положення чинно го законодавства та докази, щ о надані сторонами на підтве рдження своїх вимог та запер ечень, суд вважає, що позовна в имога про стягнення 17 200,00 грн. п опередньої оплати підлягає з адоволенню з наступних підст ав.

Відповідно до статті 6 Цивіл ьного кодексу України сторон и є вільними в укладенні дого вору, виборі контрагента та в изначенні умов договору.

Статтею 11 Цивільного кодекс у України передбачено, що цив ільні права та обов' язки ви никають із дій осіб, що передб ачені актами цивільного зако нодавства, а також із дій осіб , що не передбачені цими актам и, але за аналогією породжуют ь цивільні права та обов' яз ки.

Частиною 2 цієї ж статті пер едбачено, що підставами вини кнення цивільних прав та обо в'язків, зокрема, є: договори т а інші правочини.

Статтею 220 Цивільного кодек су України встановлено, що пр авочином є дія особи, спрямов ана на набуття, зміну або прип инення цивільних прав та обо в' язків. Правочини можуть б ути двосторонніми, двосторон нім правочином є погоджена д ія двох сторін.

Частиною 1 статті 181 Господар ського кодексу України встан овлено, що господарський дог овір за загальним правилом в икладається у формі єдиного документа, підписаного сторо нами та скріпленого печаткам и. Допускається укладення го сподарських договорів у спро щений спосіб, тобто шляхом об міну листами, факсограмами, т елеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтверд ження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не вс тановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладенн я даного виду договорів.

Частиною 7 статті 179 Господар ського кодексу України визна чено, що господарські догово ри укладаються за правилами, встановленими Цивільним код ексом України з урахуванням особливостей, передбачених ц им Кодексом, іншими норматив но-правовими актами щодо окр емих видів договорів.

Згідно із приписами статті 180 Господарського кодексу Укр аїни господарський договір в важається укладеним, якщо мі ж сторонами у передбачених з аконом порядку та формі дося гнуто згоди щодо усіх його іс тотних умов. Істотними є умов и, визнані такими за законом ч и необхідні для договорів да ного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із стор ін повинна бути досягнута зг ода (частина 2); при укладенні г осподарського договору стор они зобов'язані у будь-якому р азі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3) ; умови про предмет у господар ському договорі повинні визн ачати найменування (номенкла туру, асортимент) та кількіст ь продукції (робіт, послуг), а т акож вимоги до їх якості. Вимо ги щодо якості предмета дого вору визначаються відповідн о до обов'язкових для сторін н ормативних документів, зазна чених у статті 15 цього Кодексу , а у разі їх відсутності - в дог овірному порядку, з додержан ням умов, що забезпечують зах ист інтересів кінцевих спожи вачів товарів і послуг (части на 4).

Відповідно до частини 8 стат ті 181 Господарського кодексу У країни, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотни х умов господарського догово ру, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відб увся). Якщо одна із сторін здій снила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються норм ами Цивільного кодексу Украї ни.

Частиною 2 статті 214 Цивільно го кодексу України встановле но, що особи, які вчинили двост оронній правочин, мають прав о за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачен их законом, відмовитися від н ього, навіть і в тому разі, якщ о його умови повністю ними ви конані.

Приписами частини 1 статті 1 74 Господарського кодексу Укр аїни передбачено, що господа рські зобов'язання можуть ви никати: безпосередньо із зак ону або іншого нормативно-пр авового акта, що регулює госп одарську діяльність; з акту у правління господарською дія льністю; з господарського до говору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господ арювання, придбання або збер еження майна суб'єкта або суб 'єктом господарювання за рах унок іншої особи без достатн іх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелект уальної власності та інших д ій суб'єктів, а також внаслідо к подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

За наявними матеріалами сп рави, суд не може дійти виснов ку, що сторони погодити предм ет, ціну та строк дії договору .

Сторонами погоджено ціну п родукції, проте, доказів на пі дтвердження погодження пред мету та строку договору суду не надано.

Крім того, як позивачем, так і відповідачем зазначено, що строк передачі конструкції сторонами не визначався.

Що ж до предмету договору, т о за наявними матеріалами сп рави не можна зробити однозн ачного висновку щодо того як ий за своєю правовою природо ю договір мали намір укласти сторони: купівлі - продажу г отової продукції чи підряду на виготовлення продукції за замовленням позивача.

З огляду на наявні в матеріа лах справи письмові докази, н айменування продукції - мет алоконструкції, проте, доказ ів погодження її номенклатур и, асортименту, кількості про дукції або робіт по виготовл енню продукції, що мав здійсн ити відповідач, а також вимог до їх якості суду не надано.

Крім того, у відзиві на позо в стверджується, що у межах пр оцедури передачі продукції в ідповідач мав додатково здій снити земельні і бетонні роб оти, оплату яких не погоджено з позивачем.

Твердження відповідача, що виготовлення металоконстру кцій здійснено за погодженим и позивачем кресленнями та з веденим кошторисним розраху нком вартості не підтверджує ться наданими відповідачем д окументами, оскільки вони не містять даних про погодженн я їх позивачем, не підписані у повноваженим представником позивача, не скріплені відби тком його печатки.

Крім того, твердження відпо відача про фактичне виготовл ення ним металевої конструкц ії та докази надані ним не зна ходять свого підтвердження, зокрема, і у зв' язку з тим, що відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фі зичних осіб-підприємців (а.с. 2 7 - 30 Т. 1) у графі “види діяльності ” (а.с. № 28, Т.1) зазначено: виробни цтво готових кормів для твар ин, що утримуються на фермах; р емонт і технічне обслуговува ння машин та устаткування дл я перероблення сільгосппрод уктів; виробництво машин та у статкування для переробленн я сільгосппродуктів; оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; оптова торгів ля зерном насінням та кормам и для тварин; роздрібна торгі вля іншими непродовольчими т оварами, однак виготовлення будь-яких металевих конструк цій не вказано, а інших доказі в щодо здійснення діяльності по виготовленню металевих к онструкцій за індивідуальни ми замовленнями відповідач с уду не надав.

У зв' язку з тим, що правові дносини сторін не були оформ лені у вигляді єдиного двост ороннього документу, волевия влення сторін було встановле но судом на підставі дій, що бу ли вчинені сторонами та їх пе реписки, з урахуванням надан ня доказів направлення та от римання контрагентом цієї пе реписки, а також вимог статей 32, 36 Господарського процесуал ьного кодексу України.

Позивачем перераховано ві дповідачу 100 % погодженої стор онами попередньої оплати 10.05.201 0 у сумі 14 400,00 грн. та 19.05.2010 у сумі 6 300,00 грн. У своєму листі від 11.01.2011 від повідач підтверджує двостор онню домовленість щодо повер нення коштів та надає графік повернення коштів. 29.11.2010, 19.01.2011, 19.05.20 11, 23.05.2011, 12.08.2011 відповідачем частко во повертаються суми поперед ньої оплати.

З огляду на встановлені суд ом фактичні обставини справи , сторони не досягли згоди з ус іх істотних умов господарськ ого договору, а отже, такий дог овір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Виходячи із змісту частини 1 статті 174 Господарського код ексу України, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України неукладеність догов ору виключає можливість вини кнення за ним прав та обов'язк ів у сторін, оскільки в цьому в ипадку договір вважається та ким, що не відбувся.

Крім того, відмову позивача від продукції та повернення попередньої оплати погоджен о у двосторонньому порядку.

Отже, враховуючи наведені в ище обставини та норми матер іального права, до спірних пр авовідносин необхідно засто совувати загальні норми Циві льного кодексу України, щодо виникнення зобов' язань у з в' язку із отриманням однією юридичною особою від іншої ю ридичної особи грошових кошт ів без належних правових під став.

Однак, з позовної заяви вбач ається, що позивач виходячи з того, що зобов' язання відпо відача виникло на підставі з дійсненої передоплати щодо п ередачі продукції, помилково застосував норми глави 54 Циві льного кодексу України, а сам е статті 693 цього Кодексу.

У свою чергу, суд вказує, що в ідповідно до пункту 16 інформа ційного листа Вищого господа рського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 “Про деякі питання, поруше ні у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосу вання норм Господарського пр оцесуального кодексу Україн и” на питання: “Чи може господ арський суд у вирішенні спор у застосувати інші норми мат еріального права, ніж ті, на як і посилаються сторони та інш і учасники судового процесу? ” вказав, що господарські суд и у вирішенні спорів не лише м ожуть, а й повинні застосовув ати норми права, якими регулю ються спірні правовідносини у конкретних справах, незале жно від того, чи посилаються н а відповідні норми сторони т а інші учасники судового про цесу (якщо це не змінює матері ально-правових підстав позов у).

Оскільки грошові кошти у ро змірі 17 200,00 грн. не можуть вважа тися такими, що перебувають у відповідача на законних під ставах, у даному випадку суд з астосовує статтю 1212 Цивільног о кодексу України, відповідн о до якої передбачено, що особ а, яка набула майно або зберег ла його у себе за рахунок іншо ї особи (потерпілого) без дост атньої правової підстави (бе зпідставно набуте майно), зоб ов'язана повернути потерпіло му це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли п ідстава, на якій воно було наб уте, згодом відпала.

Положення цієї глави засто совується незалежно від того , чи безпідставне набуття або збереження майна було резул ьтатом поведінки набувача ма йна, потерпілого або інших ос іб чи наслідком події.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 17 200,00 грн. грошових коштів є зак онною та підлягає задоволенн ю.

Посилання відповідача на н еправомірність односторонн ьої відмови позивача від дог овору, яка нібито мала місце в діях останнього, не знаходит ь об' єктивного підтверджен ня, оскільки судом встановле но та не заперечувалось сами ми сторонами про неукладеніс ть договору, а тому відмова ві д договору можлива була лише у випадку, якщо б договір відб увся.

Крім цього, оскільки відпов ідачем порушено строки повер нення грошових коштів, позив ач на підставі статті 625 Цивіл ьного кодексу України заявля є до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період прострочення з січня по вере сень 2011 року в розмірі - 1 124,81 гр н. та 3% річних з 01.01.2011 по 30.09.2011 в розм ірі - 410,92 грн.

Згідно зі статтею 509 Цивільн ого кодексу України зобов'яз анням є правовідношення, в як ому одна сторона (боржник) зоб ов'язана вчинити на користь д ругої сторони (кредитора) пев ну дію (передати майно, викона ти роботу, надати послугу, спл атити гроші тощо) або утримат ися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржн ика виконання його обов'язку . Зобов'язання виникають з під став, встановлених статтею 11 ц ього Кодексу. Зобов'язання ма є ґрунтуватися на засадах до бросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, грошовим зобов'яз анням вважається зобов'язанн я, змістом якого є сплата борж ником грошей. Грошові зобов'я зання можуть бути частиною і нших оплатних зобов'язань (на приклад, обов'язок покупця сп латити гроші за придбаний то вар, обов'язок наймача оплати ти користування майном тощо) , а можуть мати самостійний ха рактер (відносини позики, кре диту, банківського вкладу то що).

Відповідно до частини 2 стат ті 625 Цивільного кодексу Украї ни боржник, який прострочи в виконання грошового зобов' язання, на вимогу кредито ра зобов'язаний сплатити сум у боргу з урахуванням встано вленого індексу інфляції за весь час прострочення, а тако ж три проценти річних від про строченої суми, якщо інший ро змір процентів не встановлен ий договором або законом. Так им чином, частина 2 статті 625 ць ого Кодексу визначає спеціал ьні правові наслідки простро чення виконання грошових зоб ов'язань.

Статтею 612 Цивільного кодек су України встановлено, що бо ржник вважається таким, що пр острочив, якщо він не приступ ив до виконання зобов'язання або не виконав його у стро к, встановлений договором аб о законом.

З приписів статті 1212 Цивіл ьного кодексу України вбачає ться, що повернення виконано го однією із сторін здійснює ться не у зв'язку із зобов'язан ням, а у зв'язку з його виконан ням поза межами певного зобо в'язання.

Сторонами не подано суду на лежних та допустимих доказів існування між ними жодних гр ошових (цивільно - правових) зо бов' язань, з яких вбачався б и обов' язок відповідача спл атити в певний строк на корис ть позивача ту чи іншу грошов у суму, оскільки для стягненн я з відповідача на підставі с татті 625 Цивільного кодексу Ук раїни 3 % річних та інфляційних втрат необхідна саме наявні сть одночасно двох обставин - грошового зобов' язання т а відповідного прострочення боржником виконання такого грошового зобов'язання.

Враховуючи вищенаведене, п озовні вимоги в частині стяг нення інфляційних втрат та 3% р ічних задоволенню не підляга ють.

З огляду на зазначене, суд д ійшов висновку, що позовні ви моги про стягнення з відпові дача грошових коштів в розмі рі 17 200,00 грн. є доведеними, обґру нтованими, відповідачем не с простованими, а, відтак, підля гають задоволенню.

Витрати по сплаті державно го мита та витрати на інформа ційно - технічне забезпечен ня судового процесу відповід но до статті 49 Господарського процесуального кодексу Укра їни покладаються на сторони пропорційно розміру задовол ених вимог.

Керуючись статтями 43, 33, 44, 49, 82-85 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити ча стково.

2. Стягнути з Товариства з об меженою відповідальністю “К НЯЖА АВІЛА” (07451, Київська облас ть, Броварський район, с. Краси лівка, вул. Механізаторів, буд . 3, код ЄДРПОУ 32412391) на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю Фірма “Ц ЕОЛІТ” (07400, Київська область, м . Бровари, вул. Єсеніна, буд. 1/1, к од ЄДРПОУ 19417174) - 17 200 (сімнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. забор гованості, 172 (сто сімдесят два ) грн. 00 коп. - державного мита та 216 (двісті шістнадцять) грн. 6 5 коп. - витрат на інформаційн о-технічне забезпечення судо вого процесу.

3. У задоволенні решти позов них вимог відмовити.

4. Видати наказ після набран ня рішенням законної сили.

Рішення набирає зако нної сили після закінчення д есятиденного строку з дня йо го належного оформлення і пі дписання та може бути оскарж ено в апеляційному порядку.

Суддя С .О. Саванчук

Повне рішення складено 12.12.2011.