Рішення

від 20.12.2011 по справі 7/153-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/153-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 7/153-11

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Приватного підприємства Фірми «Ураган», м. Львів,

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М», Київська область, м. Вишгород,

про                    стягнення 21 853,11 грн.

представники сторін у судове засідання не з'явились

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

03.11.2011 року Приватне підприємство Фірма «Ураган»(далі –позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою б/н від 21.10.2011 року (вх. № 4792 від 03.11.2011 року) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(далі –відповідач) про стягнення 21 853,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо проведення в повному обсязі оплати за поставлений на підставі видаткових накладних товар, а тому просить суд стягнути з відповідача 20 991,60 грн. суму боргу, 545,77 грн. інфляційних втрат та 315,74, грн. 3% річних, а всього 21 853,11 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.11.2011 року було порушено провадження у справі №7/153-11 та призначено її розгляд на 01.12.2011 року.

У судове засідання 01.12.2011 року представники сторін, які належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень, не з'явились. Ні позивач, ні відповідач про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.12.2011 року.

05.12.2011 року через загальний відділ господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 25.11.2011 року (вх. №16691 від 05.12.2011 року), в якому Приватне підприємство Фірма «Ураган»просить суд розглядати справу без участі представників позивача за наявними документами у справі. Подане клопотання разом з доданими позивачем документами залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 20.12.2011 року представники сторін у справі повторно не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені належним чином.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі представників сторін у справі, за наявними в ній матеріалами, так як їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 20.12.2011 року господарським судом на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

У період з 21.03.2010 року по 13.04.2010 року Приватним підприємством Фірма «Ураган» (позивач у справі) було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(відповідач у справі) товар на загальну суму 116 991,60 грн.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №УР-0000581 від 21.03.2010 року на суму 76 423,21 грн., №УР-00023 від 01.04.2010 року на суму 24 680,02 грн. та №УР-0000149 від 13.04.2010 року на суму 15 888,37 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку»затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Господарським судом досліджено, що поставлений згідно вищевказаних видаткових накладних товар був отриманий уповноваженим представникам відповідача Бажаном Станіславом Петровичем, повноваження якого на отримання матеріальних цінностей від позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей серії ЯПЖ №194131 від 21.03.2010 року, серії ЯПЖ №194132 від 01.04.2010 року та серії ЯПЖ №194135 від 13.04.2010 року.

З вищенаведеного господарський суд дійшов до висновку, що у період з 21.03.2010 року по 13.04.2010 року Приватне підприємство Фірма «Ураган»поставило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»отримало продукцію на загальну суму 116 991,60 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

З метою оплати поставленого відповідачу товару Приватне підприємство Фірма «Ураган»виставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»рахунки-фактури №УР-0000542 від 21.03.2010 року на суму 76 423,21 грн., №УР-0000676 від 01.04.2010 року на суму 24 646,80 грн. та №УР-0000677 від 13.04.2010 року (копії рахунків додані позивачем до позовної заяви).

Наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №10 від 01.04.2010 року на суму 15 000,00 грн., №13 від 02.04.2010 року на суму 17 000,00 грн., №14 від 09.04.2010 року на суму 29 000,00 грн., №21 від 20.04.2010 року на суму 15 000,00 грн., №25 від 07.05.2010 року на суму 10 000,00 грн. та №38 від 21.05.2010 року на суму 10 000,00 грн. підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»частково оплатило отриманий товар у розмірі 96 000,00 грн. Відтак залишок неоплаченої вартості товару становив 20 991,60 грн. (116 991,60 грн., вартість поставленого товару - 96 000,00 грн., часткова проплата).

Оскільки залишок вартості поставленого товару у сумі 20 991,60 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»так і не сплатило, позивач звертався до відповідача з претензією б/н від 14.03.2011 року щодо сплати суми боргу у розмірі 20 991,60 грн., яка отримана відповідачем 14.03.2011 року (що підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками).

Відповіді на надіслану претензію відповідач не надав, суму боргу не сплатив, що і стало підставою для звернення Приватного підприємства Фірми «Ураган»з позовом до суду.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до норм ст.ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції (частина 2 ст. 642 ЦК України).

В силу частини 1 ст.644 ЦК України, якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи вищевикладене, господарським судом встановлено, що в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства між сторонами було укладено у спрощений спосіб договір поставки, що підтверджується, зокрема, пропозицією позивача (вираженою шляхом вчинення відповідних дій - поставка товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»). При цьому, факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджується прийняттям даного товару його уповноваженими особами та частковою оплатою вартості отриманого товару. Відтак, оформленими належним чином видатковими накладними сторони узгодили всі істотні умови договору поставки: предмет договору, вартість товару, його кількість тощо.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, згідно з приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до частини 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивач звертався до відповідача з претензією, в якій була викладена вимога про сплату заборгованості за поставлений товар. Надіслана претензія була отримана відповідачем 14.03.2011 року.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 530, ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, тобто до 21.03.2011 року включно.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння  відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки, станом на момент розгляду справи у суді, позивачем доведено існування у відповідача суми боргу у розмірі 20 991,60 грн. за отриманий товар, і зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20 991,60 грн. підлягає задоволенню.

Також, позивачем, згідно ст. 625 ЦК України, заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 545,77 грн. та 3 % річних у розмірі 315,74 грн., нарахованих на суму боргу за період з 21.03.2011 року по 31.09.2011 року.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а три проценти річних –платою за користування коштами, належним до сплати кредиторові, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд вважає, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 545,77 грн. інфляційних втрат та 315,74 грн. 3 % річних.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, а відтак позов підлягає задоволенню повністю у сумі 21 853,11 грн., з яких 20 991,60 грн. основний борг, 545,77 грн. інфляційні втрати та 315,74 грн. 3% річних.

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.

При цьому господарський суд зазначає, що згідно п. п. б ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року (чинному на момент звернення позивача з позовом до суду та сплати державного мита) державне мито із позовних заяв майнового характеру сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи, що ціна заявленого позову становить 21 853,11 грн., то розмір державного мита, що підлягав сплаті за подання позовної заяви у справі №7/153-11 становить 218,53 грн. (1 відсоток ціни позову). В той час позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням №500 від 29.07.2011р. сплачено 304,01 грн., тобто позивач сплатив державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 47 ГПК України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» сплачене державне мито підлягає поверненню повністю або частково у випадку внесення мита у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

За таких обставин, надмірно сплачене державне мито у розмірі 85,48 грн. (304,01 грн. –218,53 грн.) підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-М»(07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд.1, код ЄДРПОУ 30684379) на користь Приватного підприємства Фірми «Ураган»(79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 98, код ЄДРПОУ 23947676) 20 991 (двадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 60 коп. боргу, 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 74 коп. 3% річних та судові витрати: 218 (двісті вісімнадцять) грн. 53 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Приватному підприємству Фірма «Ураган»(79026, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 98, код ЄДРПОУ 23947676) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у розмірі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 48 коп., про що видати довідку.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                       В.М. Антонова

Повне рішення складено 23.12.2011 року