Рішення

від 02.06.2008 по справі 3877-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2008

Справа

№2-7/3877-2008

За

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний

номер НОМЕР_1)

До

відповідача  Дочірнього підприємства

санаторія «Орлине Гніздо» (98600, м. Ялта, вул. Комунарів, 5/8,  ідентифікаційний код 02650920)

Про

стягнення  8885,69 грн.

Суддя

Дворний І. І.

представники:

Від

позивача - ОСОБА_1., паспорт НОМЕР_2.

Від

відповідача  - не з'явився.

         Суть справи: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до

Дочірнього підприємства санаторія «Орлине Гніздо» про стягнення 8885,69 грн.

Позовні

вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків по повній

та своєчасній оплаті вартості поставленого позивачем товару за договором від

04.06.2006 р., через що заборгованість Дочірнього підприємства санаторія

«Орлине Гніздо» перед Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 складає

1011,91 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не

погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 4489,69

грн., 3% річних у розмірі 488,10 грн. та 2895,99 грн. інфляційних втрат.

У

судовому засіданні Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 надав суду

уточнену позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 1011,91 грн.

заборгованості, 1402,90 грн. пені, 3% річних у сумі 493,43 грн. та 2983,02 грн.

інфляційних втрат.

Відповідач

у судове засідання двічі не з'явився, відзив на позов не надав, про причини

неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був проінформований

належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею

77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський

відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд

справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття

22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно

користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове

засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може

розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає

вирішенню спору.

Оскільки

матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін,  підстав для відкладення розгляду справи не

вбачається.

Суд

вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку ст.

75 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд

справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу

України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши

представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

04.06.2006

р. між Дочірнім підприємством санаторієм «Орлине Гніздо» (Замовник) та

Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Постачальник) був укладений

договір, п. 1.1 якого передбачено, що Постачальник поставляє, а Покупець

приймає та своєчасно сплачує продукцію харчової промисловості, найменовану в

подальшому «товар», в асортименті та за цінами, вказаними в накладних.

Постачальник

поставляє м'ясо, м'ясопродукти та продукти забою тварин в асортименті (п. 1.2

Договору).

Покупець

вправі за згодою з Постачальником протягом всього строку дії договору

коректувати та змінювати предмет та суму Договору в межах кошторису витрат (п.

1.3 Договору).

Відповідно

до п. 5.1 Договору розрахунок за отриманий товар здійснюється сторонами на

наступних умовах: 100% оплата по факту поставки товару протягом 7 банківських

днів.

З

матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору

позивачем здійснювалася поставка товару, про що свідчать наявні в матеріалах

справи накладні. Однак, вартість товару відповідачем в повному обсязі оплачена

не була, у зв'язку з чим заборгованість Дочірнього підприємства санаторія

«Орлине Гніздо» перед Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 складає

1011,91 грн., наявність якої стала приводом для звернення до суду з цим

позовом.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу

України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної

дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно

до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається

зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником

(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим

Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник)

зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського

характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити

гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт

(управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної

сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч.

1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між

учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в

силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь

другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право

вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання,

які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним

кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно

до умов  договору  та 

вимог  цього  Кодексу, 

інших актів цивільного законодавства, 

а за відсутності таких умов та вимог - 

відповідно до   звичаїв   ділового 

обороту  або  інших 

вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення

стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського

кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники

господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним

чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності

конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Відповідно

до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк

(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст.

525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не

допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків,

передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з

мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано

належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач

не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі

1011,91 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського

процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом,

передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким

чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов

договору від 04.06.2006 р. в частини повної та своєчасної оплати вартості

поставленого товару, через що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 відносно стягнення з Дочірнього підприємства санаторія

«Орлине Гніздо» заборгованості у сумі 1011,91 грн. є обґрунтованими та такими,

що підлягають задоволенню.

Ч. 1

ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських

зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників

господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За

погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому

не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно

застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення

виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1

ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися

неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч.

1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання)

забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою,

відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які

боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або

неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у

відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день

прострочення виконання.

Отже,

види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового

характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом

встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому

забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546

Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між

кредитором та боржником.

Ст.

611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові

наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В п.

6.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежу за поставлений

товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від

несплаченої суми за кожен день прострочення.

Проте,

позивачем допущені певні помилки при здійсненні розрахунку пені.

Так,

відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних

санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено

законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли

зобов'язання мало бути виконано. Отже, вказана норма права передбачає строк, у

межах якого нараховуються штрафні санкції.

За

таких обставин, стягненню з відповідача підлягає пеня у сумі 797,44 грн. за

період з 07.08.2006 р. по 07.02.2007 р. (18711,91 грн. х 8,5% : 365 дн. х 183

дн.).

Уточнена

вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розміір 1402,90 грн. не може

бути прийнята судом до розгляду, оскільки згідно з ч. 6 ст. 22 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмови від позову,

зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії

суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом

інтереси.

Крім

того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства

санаторія «Орлине Гніздо» 3% річних у сумі 493,43 грн. та 2983,02 грн.

інфляційних втрат.

Так,

ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом

встановлено, що суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем

правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача

 Державне мито та витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень

ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись

ст.ст. 82-84  Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства

санаторія «Орлине Гніздо» (98600, м. Ялта, вул. Комунарів, 5/8,  ідентифікаційний код 02650920) на користь

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер

НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 1011,91 грн., пеню у сумі 797,44 грн.,

3% річних у сумі 493,43 грн., 2983,02 грн. інфляційних втрат, 60,68 грн.

державного мита та 70,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                        Дворний

І.І.