Постанова

від 31.10.2011 по справі 2а-11974/11/0170/3

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 жовтня 2011 р.  

Справа №2а-11974/11/0170/3

(17:40)                                                                      м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді   Шкляр Т.О., при секретарі Желудковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом   Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК          

до   Приватного підприємства "Югпромсервіс"              

про стягнення

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - не з'явився.

Суть справи:

Сакська об'єднана державна податкова інспекція в АРК звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Приватного підприємства "Югпромсервіс" про стягнення заборгованості у сумі 13815,68 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.10.11 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог податкового законодавства в частині сплати орендної плати за земельні ділянки у сумі 13815,68 грн.

Відповідачем письмових заперечень проти позову не надано.

У судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.34).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією з рекомендованим повідомленням про вручення (а.с.33).

Враховуючи зазначені вище обставини, з урахуванням ст. 122, ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд  

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Югпромсервіс" (ЄДРПОУ 30438910) зареєстровано 18.06.1999 р. Сакською райдержадміністрацією за адресою місцезнаходження: 96560, АР Крим, Сакський р-н, с. Прибережне, вул. Каламитська, буд. 16, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серії А 01 № 229619 (а.с.10) та свідчить Витяг з ЄДР (а.с.7).

02.07.1999 р. ПП "Югпромсервіс" узято на облік платника податків за № 55 (а.с.18).

21.01.2010 р. відповідачем подано податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік, згідно якої відповідачем самостійно нараховано суму орендної плати за зеемельну ділянку за жовтень-листопад 2010 року у розмірі 14249,68 грн. (а.с.22), з якої відповідачем самостійно сплачено 434,00 грн.

Згідно додатку 1 до вказаної декларації земельна ділянка, за оренду якої відповідачем нараховано орендну плату, надана відповідачу на підставі договору оренди землі, укладеного з Сакською райдержадміністрацією від 17.08.2009 р., за межами населеного пункту для комерційного використання - АЗС (а.с.24).

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 3 ст. 6, п. 7 ч. 1 ст. 3, п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України, відповідно до яких визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції  є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин, дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Сакська ОДПІ в АР Крим входить в систему органів податкової  служби в Україні, є суб’єктом владних повноважень та контролюючим органом в розумінні ч. 1 ст. 1, ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” № 509 від 04.12.1990 р. із змінами і доповненнями, п.2.1.4. ст. 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 р. (що діяв на момент проведення перевірки), якa виконує в тому числі функції щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); проведення перевірок фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України, а отже має право на звернення до суду з позовною заявою щодо вирішення спорів у сфері податкових правовідносин, що   передбачено п.п.41.1.1 п. 41.1 ст. 41, п.п.20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України.

Під час виникнення спірних правовідносин основним нормативно-правовим актом, що визначав засади декларування та сплати податкових зобов'язань платників податків, був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р., який на час розгляду справи втратив чинність на підставі Закону України від 02.12.2010 р. №  2756 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу України”.

Оскільки відповідно до розділу 20 підрозділу 10 п. 10 ПК України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, ДПА України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі, акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу, а Закон № 2181, що діяв під час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність з 01.01.2011 р. на підставі Закону України від 02.12.2010 р. № 2756 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового Кодексу України”, суд звертається до відповідних положень ПК України при вирішенні справи по суті в частині, що стосується права податкового органу звертатись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу, про наявність якого йде мова у п.п. 20.1.18 та п.п.20.1.28 ст. 20 ПК України.

Такий підхід зумовлений тим, що перебіг спірних правовідносин відбувався під час дії Закону України № 2181. Відтак первинним завданням суду є встановлення правомочності позивача звернутися до суду з позовними вимогами на момент розгляду справи. Прийняття ж рішення по справі повинне відбуватися за тими нормами закону, що діяв на час виникнення спірних правовідносин з урахуванням норм ПК України в частині, що стосується права податкового органу звертатись до суду з вимогою про стягнення податкового боргу.

Згідно п.п.5.3.1 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р., що діяв на час декларування відповідачем сум орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, яка подається за базовий податковий (звітний) період.

Податковою декларацією визнається документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п.1.11 ст. 1 Закону України № 2181).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно було подано до Сакської ОДПІ в АР Крим податкову декларацію орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік із нарахуванням податкового зобов'язання, яке підлягає сплаті, у  розмірі 14249,68 грн. за жовтень-листопад 2010 року (а.с.22).

Згідно п.8 ч.1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” № 1251 від 25.06.1991 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків, який за своєю природою є обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня, обов’язок щодо своєчасної сплати якого несе платник податку відповідно до ст. 9 вказаного Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю” № 2535 від 03.07.1992 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону України № 2535 об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі - на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій (ст. 14).

Відповідний податковий розрахунок зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2010 рік був поданий відповідачем 21.01.10 р. із зазначенням суми податку у загальному розмірі 14249,68 грн. за жовтень-листопад 2010 року (а.с.22), з якого відповідачем самостійно сплачено часткову суму податкового зобов'язання у розмірі 434,00 грн.

Відповідно до статті 15 Закону України № 2535 власники землі та землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (ст. 17 Закону України № 2535), у разі порушення цього порядку платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не сплачено суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у загальній сумі 13815,68 грн. за жовтень-листопад 2010 року.

Таким чином, відповідачем самостійно задекларовано та узгоджено в порядку п.п. 5.1 ст. 5 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності та комунального податку.

Оскільки податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом України № 2181 або іншими законами України (п. 1.2 ст. 1), то його несвоєчасна сплата визнається як податковий борг (п. 1.3 ст. 1).

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності на час звернення позивача до суду, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже сума заборгованості з податкового зобов'язання після узгодження і несплати у встановлений законом строк є податковим боргом, який після набрання чинності Податковим кодексом України стягується відповідно до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п.20.1.28. ПК України органи податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу, для чого можуть звертатися до суду (п.п.20.1.18), що вказано також в

п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 року № 509 (з відповідними змінами та доповненнями згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового Кодексу України" № 2756 від 02.12.2010 року).

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень-листопад 2010 року у сумі 13815,68 грн.

Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Постанову складено у повному обсязі 31.10.11 р.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160-163, 167 КАС України, суд    

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з рахунків Приватного підприємства "Югпромсервіс" (ЄДРПОУ 30438910) 13815,68 грн. податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за жовтень-листопад 2010 року до місцевого бюджету Лісновської сільської ради, ГУ ДКУ м.Сімферополь, р/р 33216812700256, МФО 824026, код платежу 13050200.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.  

Суддя                                                                Шкляр Т.О.