Постанова

від 24.11.2011 по справі 2а-12095/11/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 листопада 2011 р.

о 12 годині 50 хвилин

Справа №2а-12095/11/0170/11

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання  Фурлетовій Г.Ю., розглянувши  

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дакос-Т»

до Державної податкової інспекції в місті Сімферополь АР Крим 

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними.

Обставини справи:  Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакос-Т» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополь АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0009802301 та №0009792301 від 23.09.2011р.

Позовні вимоги вмотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту та складу валових витрат сум податків, у зв’язку із встановленням під час проведення перевірки, що угода з ПП «Флоратекс», не має реального товарного характеру.

Ухвалами суду від 05.10.2011 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з’явився про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином судовою повісткою, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином – судовою повісткою.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -  

                                                    ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дакос-Т» є юридичною особою (ідентифікаційний код 31591956), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (а.с.5), знаходиться на обліку у ДПІ в м. Сімферополь АР Крим. З 09.06.2006р. є платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №00890069 (а.с.11).

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дакос-Т» з питань дотримання податкового законодавства при правових взаємовідносинах з ПП «Поліхім», ПП «Флоратекс», ТОВ «Компанія «Столичний град», ТОВ «Консалтинг Сіті», ТОВ «Промоушин Україна», ТОВ «Промоушин-Україна», ТОВ «Бікколайдер» за період з 01.01.2008р. до 31.03.2011р.

За  результатами перевірки складено акт №13064/23-2/31591956  від 13.09.2011р. (а.с.15-25), в висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п 5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1998р., в результаті чого донараховано податок на прибуток підприємств в сумі 4921, в тому числі за 3 квартал 2009 року 2712грн., за 4 квартал 2009 року 2209грн.;

- п.п 7.2.1 п.7.2, п.п 7.4.1 п.7.4  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 1767грн., в тому числі за жовтень 2009р. у сумі 1767грн.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства ґрунтується на тому, що перевіркою не встановлено фактичного отримання соди харчової від ПП «Флоратекс», що виключає можливість її використання в господарський діяльності ТОВ «Дакос-Т», таким чином у позивача нема підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, на підставі податкових накладних отриманих від ПП «Флоратекс». Перевіркою встановлено у контрагента позивача (ПП «Флоратекс») незначну кількість трудових ресурсів(5 осіб), відсутність основних фондів. Операції ПП «Флоратекс», на думку відповідача. Не підстверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення господарської діяльності. Внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно с контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

За результатами перевірки та на підставі акту №13064/23-2/31591956  від 13.09.2011р. відповідачем прийняте податкові повідомлення-рішення №0009802301 від 23.09.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 2208,75грн., в тому числі 1767грн. за основним платежем, 441,75грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.26) та №0009792301 від 23.09.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 6151,25грн., в тому числі 4921грн. за основним платежем, 1230,25грн. за штрафними фінансовими санкціями (а.с.27).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням відповідача позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.  

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 ст. 5 Закону №334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України №334, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку регулювалися нормами ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в якій однак не встановлено перелік документів, необхідних для включення витрат підприємства до складу валових витрат.

Згідно п.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991р. №1251-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники  податків  і   зборів (обов'язкових   платежів) зобов’язані вести бухгалтерський облік.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV(далі Закон №996) встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно  до п.1 ст.9 Закону України №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України №996 визначено значення термінів для цілей цього Закону.

Так, відповідно до абзацу 11 ст. 1 Закону №996 первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996 встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (п.1 ст.9 Закону №996).

Таким чином, первинні бухгалтерські документи є документами, обов’язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом залучено до матеріалів справи,  досліджено первинні бухгалтерські документи ТОВ «Дакос-Т» та встановлено наступне.

Позивачем до складу валових витрат в 2009 році були включені витрати на придбання соди харчової у ПП «Флоратекс» відповідно до видаткових накладних №334 від 30.10.2009р. (загальна сума 10600,80грн., сума без ПДВ 8834, сума ПДВ 1766,80грн.) (а.с.43), №186 від 19.08.2009р. (загальна сума 13020грн., сума без ПДВ 10850грн., сума ПДВ 2170грн.) (а.с.44).

Отримана сода харчова сплачена позивачем в повному обсязі платіжними дорученнями №191 від 19.08.2009р. (а.с.41) та №266 від 29.10.2009р. (а.с.42).

Висновки відповідача про порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ґрунтується на тому, що перевіркою встановлено  у контрагента позивача (ПП «Флоратекс») незначну кількість трудових ресурсів, відсутність основних фондів, і, таким чином,  вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно с контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Однак законодавством не встановлена кількість трудових ресурсів та основних фондів, що є мінімальною для здійснення таких поставок.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” у зв’язку із включенням ним до складу валових витрат у  2009р. витрат з придбання соди харчової від ПП «Флоратекс» не знайшов підтвердження під час розгляду справи.

Щодо посилання відповідача на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2011р. у справі №1-130/2011 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.27 п.3, 205 ч.2, ст.364 ч.3 КК України, та ОСОБА_2 у вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 27 п.3, 205 ч.2, ст.364 ч.3КК України, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст.72 КАС України встановлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою

Вищезазначеним вироком суду не встановлена безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Флоратекс» із постачання соди, які відбулися саме 19.08.2009р. та 30.10.2009р.  

Встановлення вироком суду скоєння злочину та створення засудженими особами суб’єктів господарювання без мети здійснення господарської діяльності само по собі не свідчить про здійснення такими суб’єктами господарювання усіх господарських операцій виключно задля штучного формування податкового кредиту або валових витрат їх контрагентами. Також не свідчить це про безтоварність усіх без виключення господарських операцій.  

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009792301 від 23.09.2011р. є неправомірним, а відтак позовні вимоги в частині його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.  

Щодо включення до податкового кредиту з податку на додану вартість суми ПДВ, сплаченої позивачем ПП «Флоратекс» в складі ціни отриманої соди харчової, то суд зазначає наступне.

На час включення позивачем до складу податкового кредиту спірних сум ПДВ  нормативно-правовим актом, якій  визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997року (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №168).

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”  податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  юридичної  особи  або  прізвище,  ім'я  та по батькові фізичної  особи,  зареєстрованої  як  платник  податку  на  додану вартість;   

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи  або  місце  податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис   (номенклатуру)   товарів   (робіт,  послуг)  та  їх кількість (обсяг, об'єм);

є)   повну   або   скорочену  назву,  зазначену  у  статутних документах  отримувача;   

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку  податку  та  відповідну  суму  податку у цифровому  значенні;

и) загальну  суму коштів,  що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом залучено до матеріалів справи податкову накладну №0000750 від 29.10.2009р. (а.с.28), на підставі якої до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року включено суму ПДВ 1766,80грн., яка відповідає вищезазначеним нормам Закону №168.

Крім того, суд зазначає, що в акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкової накладної, виданої ПП  «Флоратекс».

Виявлені порушення відповідач обґрунтовує відсутністю у платника податку права на податковий кредит через відсутність реального товарного характеру угоди між позивачем та ПП  «Флоратекс», у зв’язку із відсутністю у ПП  «Флоратекс» достатньої кількості трудових ресурсів, основних фондів для здійснення господарської діяльності .

Однак, як зазначалось вище законодавством не встановлено необхідний мінімуму трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей необхідний для укладання та виконання правочинів, за якими позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.  

Крім того, порушення вимог законодавства іншими суб’єктами господарської діяльності є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких суб’єктів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм  постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача, суд зазначає що в цій часині позовних вимог слід відмовити, оскільки визначення відповідачем податкових зобов’язань у випадках встановлених законом здійснюється шляхом прийняття відповідних податкових повідомлень-рішень.

Підпунктом 4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень) було встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо, зокрема, дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, визначення податкового зобов’язання у цьому випадку є не тільки правом але й і обов’язком контролюючого органу.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» N 509-XII від 04.12.1990р. (чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень) було передбачено право податкового органу застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції та стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.  

Під час судового засідання, яке відбулось 24.11.2011 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 29.11.2011 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд, -

                                              ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим  №0009792301 від 23.09.2011р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дакос-Т» (ідентифікаційний код 31591956) збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на  6151,25грн., у тому числі 4921,00грн. за основним платежем, 1230,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим  №0009802301 від 23.09.2011р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Дакос-Т» (ідентифікаційний код 31591956) збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на  2208,75грн., у тому числі 1767,00грн. за основним платежем, 441,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні інших позовних вимог  відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Москаленко С.А.