Постанова

від 02.11.2011 по справі 1170/2а-3487/11

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 року                                                             Справа № 1170/2а-3487/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд   

у складі: головуючого судді - Мирошниченка В.С.  

при секретарі –Поцелуйко А.І.   

за участю:

представник позивача-Самаріна А.С.

представника відповідча-Бобуха С.А.

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за адміністративним позовом приватного підприємства «Потенца»до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції   про визнання  протиправним та скасування наказу, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Потенца»звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції, в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Кіровоградської ОДПІ №1875 від 11.07.2011р.  «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»в зв’язку з відсутністю підстав для проведення перевірки відповідно до вимог п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України; зобов’язати Кіровоградську ОДПІ відновити показники податкових зобов’язань в розмірі 183622 грн. та податкового кредиту в розмірі 182522 грн. з податку на додану вартість задекларованих ПП «Потенца»за квітень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»на підставі акту № 59/23-6/37384081 від 12.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»код ЄДРПОУ 31703622».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у Кіровоградської ОДПІ не було правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки; висновки акту перевірки про нікчемність господарських операцій підприємства у квітні 2011 року зроблені неправомірно, оскільки не досліджувалися первинні документи, та за відсутності відповідного рішення суду про встановлення недійсності правочинів.Також зазначив, що у відповідача відсутні повноваження на зміну податкових зобов’язань платника податку без винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні адміністративний позов не визнав, пославшись на те, що під час проведення перевірки позивача та складання акта перевірки вимоги діючого законодавства були дотримані, посадові особи Кіровоградської ОДПІ діяли в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений ПК України, а тому підстави для задоволення позову відсутні. В ході перевірки встановлено, що угоди поставки є нікчемними правочинами по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»на загальну суму податкового кредиту 182522 грн. по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями на загальну суму податкового зобов’язання 183622 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 11.07.2011 року за вихідним номером 423697/10/1520 на адресу позивача направлено поштою лист «Про запрошення для усунення сум розбіжностей»(а.с. 19) стосовно формування сумнівного податкового кредиту у квітні 2011 року.

11.07.11р. начальником Кіровоградської ОДПІ прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Потенца»на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, яке оформлено відповідним наказом № 1875 від 11.07.2011 року (а.с. 20).

12.07.11р. посадовими особами  Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт».

За результатами перевірки складено акт від 12.07.11 за № 59/23-6/37384081 (а.с. 9-17), якою встановлено порушення:

- відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків; господарські операції за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. щодо придбання ПП «Потенца»товарів (робіт, послуг) у контрагента-постачальника та продажу ПП «Потенца»товарів на адресу контрагентів-покупців не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв»язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону. Такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 626, 629,650,655,658,662 Цивільного кодексу України встановлено нікчемні правочини: по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»на загальну суму податкового кредиту 182522 грн.; по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями на загальну суму податкового зобов»язання 183622 грн.

- порушення п.185.1 ст.185, п.п.а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого суб’єктом господарювання завищено податкові зобов’язання за квітень 2011р. на загальну суму 183622 грн.

- порушення п.198.3 п.198.6, п.198.2 ПК України, в результаті чого суб’єктом господарювання завищено податковий кредит за квітень 2011р. на загальну суму 182522 грн.

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії суб’єкта владних повноважень на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України суд зазначає наступне.

Щодо вимог позивача про скасування наказу про проведення позапланової перевірки судом встановлено, що згідно змісту наказу начальника Кіровоградської ОДПІ № 1875 від 11.07.11р., правовою підставою позапланової перевірки ПП «Потенца»є пп. 75.1.2. п. 75.1 ст.75, пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що у відповідності до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних невиїзних перевірок визначений ст. 79 ПК України, у відповідності до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно пп. 78.1.1 ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведення позапланової перевірки можливе лише за умови, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проаналізувавши приписи ст.78 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що рішення про проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків може бути прийнято податковим органом за одночасної наявності таких обставин як 1) отримання платником податків письмового запиту податкового органу з привод надання письмових пояснень та документів в підтвердження таких письмових пояснень, 2) сплив 10 робочих днів з дня отримання платником податків згаданого вище запиту податкового органу та не надання платником  пояснень та документів .

Виходячи з вищезазначеної правової норми, видання наказу керівником Кіровоградської ОДПІ «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Потенца» з підстав визначений пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було можливе лише у випадку не подання позивачем витребуваних документів протягом 10 робочих днів від з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що наказ про проведення перевірки та письмовий запит про надання документального підтвердження для усунення розбіжностей складені в один день –11.07.11р. З цього слідує, що перебіг десятиденного строку для надання позивачем пояснень та документів навіть не розпочався, в результаті чого позивач об’єктивно був позбавлений можливості надати відповідь на вказаний запит. Таким чином, суд доходить висновку, що запит відповідача був зроблений формально, без наміру подальшого вивчення первинних документів, аналізу господарських операції. Відповідачем порушено положення п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК України, згідно яких передбачено право платника податків бути присутнім під час проведення перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом;

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що у начальника Кіровоградської ОДПІ були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки позивача, а дії по проведенню зазначеної перевірки є незаконними.

Відповідно до положень ст.22, 185 ПК України об’єктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст..186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку

За правилами п.187.1  ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1, ч.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ–це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності об’єкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобов’язання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється об’єкт оподаткування.

Відповідно до положень ст.83 ПК України  для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі вказані документи не досліджувалися, виходячи зі змісту акту, перевірка проводилася на підставі установчих документів ПП «Потенца», декларації з податку на додану вартість, реєстру податкових накладних, копій податкових накладних, акту від 07.07.2011р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Євросвіт», на підставі наданих позивачем листом від 08.07.2011р. копій документів на запит щодо підтвердження взаємовідносин ПП «Потенца з ТОВ «Євросвіт»за квітень 2011р.: даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АРМ «Аудит», АРМ –свідоцтво (ПДВ), АІС –«ТАХ», АС «Бест-Звіт».

Суд звертає увагу на те, що із дослідженого тексту акту перевірки встановлено, що в ході перевірки  не встановлено в перевіреному періоді факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Євро світ» до підприємств-покупців у зв’язку з відсутністю (не надання до перевірки) актів приймання-передачі товарів, видаткових накладних, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування. зберігання товарів та інших первинних документів.

Таким чином, встановлення факту наявності або відсутності об’єкта оподаткування податком на додану вартість можливе лише було на підставі первинних документів, які позивач об’єктивно був позбавлений надати податковому органу.

Щодо висновків акту перевірки про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228, 626, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року№ 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”.

Суд також звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215,216,228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або  знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки позивача суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо вимоги про визнання незаконними дії відповідача зі зміни податкових зобов’язань та податкового кредиту без винесення податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Питання визначення суми податкових та/або грошових зобов’язань платника податків, порядок їх сплати  та оскарження рішень контролюючих органів, врегульовані положеннями розділу 4 Податкового кодексу України, статтями 54, 58 якого визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54). У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від’ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58), яке містить  підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 58 ПК України та наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 (далі - Порядок № 985), суд приходить до висновку, що законодавець встановив єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т. ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби. Крім того, відповідно до зазначених нормативних актів складання податкових повідомлень-рішень передбачено не тільки на збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і на їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Із досліджених матеріалів справи та пояснень представника відповідача, судом встановлено, що у спірних правовідносинах Кіровоградська ОДПІ не винесено жодного податкового повідомлення-рішення, чим порушено положення вказаних вище нормативних актів.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність    надходження цих податків, платежів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, контролю за здійсненням таких сплат органами державної податкової служби розроблений порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р.

Слід відмітити, що вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами державної податкової служби і не може носити обов’язкового характеру у зв’язку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам Податкового кодексу та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобов’язань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Проте вказаний нормативний акт, яким зі слів представника відповідача регулюється порядок ведення  «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»використовується у роботі органами державної податкової інспекції. Суд враховуючи положення  ст. 162 АС України вважає за можливе застосувати такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, відобразити в зазначеній електронній базі даних суми податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість, які позивач включив  до податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень 2011 року.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.  2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється в порядку визначеному ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160-163,185-186 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.   

Визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції  № 1875 від 11.07.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»в зв’язку з відсутністю підстав для проведення перевірки ПП «Потенца»відповідно до вимог п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Зобов'язати Кіровоградську об’єднану державну податкову інспекцію відновити показники податкових зобов'язань в розмірі 183622 грн. та податкового кредиту в розмірі 182522 грн. з податку на додану вартість задекларованих ПП «Потенца»за квітень 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»на підставі акту № 59/23-6/37384081 від 12.07.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»з питань правильності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ за квітень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»код ЄДРПОУ 31703622».

Присудити приватному підприємству «Потенца» судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі.

          Постанова у повному обсязі складена 04.11.2011 р.

Суддя-підпис

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                 В.С.Мирошниченко