Постанова

від 26.06.2008 по справі 29/429-07     

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23"червня 2008 р.                                                             

Справа № 29/429-07       

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Бондаренко

В.П., судді Лакізи В.В., судді Камишевої Л.М.

при

секретарі Березка О.М. 

за

участю представників сторін:

позивача 

- не з'явився

відповідача -Зучек   Є.Н., дор. № 2 від 10.01.2008р.

третіх осіб - 1.  ОСОБА_1

                          2.

ОСОБА_2; ОСОБА_3,  дор. № 550166 від

21.12.2007 р.

                          3.

ОСОБА_4; ОСОБА_3, дор. № 550165 від 22.12.2007р.

                          4.

ОСОБА_5; ОСОБА_3, дор. № 826799 від 21.12.2007 р.

                          5.

ОСОБА_6; ОСОБА_3, дор. № 826796 від 21.12.2007 р.

                          6. ОСОБА_7; ОСОБА_3, дор.

№ 826809 від 22.12.2007 р.

                          7.

ОСОБА_8;

                          8.

ОСОБА_9; ОСОБА_3,  дор. № 607401 від

22.12.2007 р.

                          9.

ОСОБА_10; ОСОБА_3, дор. № 826797 від 21.12.2007 р.

                         10.

ОСОБА_11

                         11.

ОСОБА_12; ОСОБА_3,  дор. № 826798 від

21.12.2007 р.

                         12. не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні

Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  відповідача (вх. № 742Х/1-10) на

рішення господарського суду Харківської області від 06.03.08 р. по справі №

29/429-07

за позовом  Відкритого акціонерного товариства

"Каравай", м. Харків

до  Регіонального відділення Фонду державного

майна України по Харківській області, м. Харків

3-і особи: 1)  ОСОБА_1;

                2) ОСОБА_2;

                3) ОСОБА_3;

                4) ОСОБА_4;

                5) ОСОБА_5;

                6) ОСОБА_6;

                7) ОСОБА_7;

                8) ОСОБА_8;

                9) ОСОБА_9;

                10) ОСОБА_10

                11)ОСОБА_11

                12)

Харківська міська рада

про

визнання права власності

встановила:

          Рішенням

господарського суду Харківської області від 06.03.08 р. по справі №

29/429-07  (суддя Тихий П.В.) позов

задоволено частково та визнано за Відкритим акціонерним товариством

«Каравай»право власності на частку в багатоповерховому житловому будинку літ.

"Ю-5", загальною площею 1011,1 м2, що розташований за

адресою АДРЕСА_1, в розмірі 99,896%. Решту позову залишено без розгляду.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився,

звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне

застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та

прийняти нове, яким  у задоволенні

позову  про визнання права власності на

частку в розмірі 99,896% в багатоповерховому житловому будинку літ.

"Ю-5", загальною площею 1011,1 м2, що розташований за

адресою АДРЕСА_1 відмовити. В іншій частині рішення  залишити без змін. В  обґрунтування апеляційної скарги  відповідач 

посилається на те, що господарський суд першої інстанції при прийнятті

оскаржуваного рішення не   врахував того,

що спірний будинок не був введений в експлуатацію, не міг бути переданий у

комунальну власність та залишився у державній власності.

Треті особи підтримують апеляційну скаргу відповідача та також

просять частково скасувати рішення суду першої інстанції.

          Позивач та третя

особа, Харківська міська рада, відзиви на апеляційну скаргу не надали, своїх

представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не

повідомили.

          Враховуючи, що

позивач та третя особа були належним чином повідомлені про час та місце

судового засідання, судова колегія вважає можливим розгляд справи за

відсутністю представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами

справи.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

вислухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, перевіривши

правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті

оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія

суддів  встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням

уточнень до неї від 03.12.07, просить визнати ВАТ "Каравай" та

державу в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Харківській області суб'єктами права спільної часткової власності житлового

будинку АДРЕСА_1, припинити право власності держави в особі Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Харківській області на 0,104%

частки житлового будинку АДРЕСА_1, визнати за позивачем право власності на

квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 1011,1

м2, житловою площею 391,1 м2.

У подальшому  позивач

доповнив позовні вимоги та просив суд ВАТ «Караван»(доля 99,896%) та державу в

особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській

області (доля 0,104%) суб'єктами права спільної часткової власності житлового

будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 132-133).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що в процесі

приватизації у 1996 р. Державного виробничо-торгового підприємства

«Харківхліб», правонаступником якого є ВАТ «Каравай», вказаний житловий будинок

як об'єкт незавершеного будівництва вартістю 153,91 грн. не увійшов до

статутного фонду ВАТ «Каравай», але продовжував обліковуватися на його балансі.

З посиланням на ст.ст. 356-357 ЦК України, висновок будівельно-технічного

дослідження та інші документи позивач вважає, що стан будівлі після проведення

добудови у 2000 р. відповідає діючим технічним нормам, має достатню готовність

до експлуатації, у зв'язку з чим, на думку позивача, ВАТ «Каравай»та держава в

особі РВ ФДМУ по Харківській області правомірно набули право спільної часткової

власності на вказаний будинок у розмірі 99,896% та 0,104% відповідно.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції

щодо задоволення позовних вимог в частині визнання за ВАТ «Караван»права

власності на частку в розмірі 99,896% в багатоповерховому житловому будинку

АДРЕСА_1 загальною площею 1011,1 м2, житловою площею 391,1 м2,

виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Закону України

«Про приватизацію державного майна»та Закону України «Про особливості

приватизації в агропромисловому комплексі», на підставі наказу Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 2055п від

10.10.1996 р. Державне виробничо-торгове підприємство «Харківхліб»було включено

до переліку несільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу, що

підлягали приватизації шляхом перетворення у відкриті акціонерні товариства.

Наказом РВ ФДМУ по Харківській області № 2205-п від 31.10.1996 р.

була призначена комісія з приватизації вищезазначеного об'єкту, на яку було

покладено підготовку проекту Плану приватизації та здійснення оцінки вартості

майна згідно даних балансу на початок відповідного року та наступним його

затвердженням станом на 01.10.1996 р.

27.02.1997 року розпорядженням РВ ФДМУ по Харківській області №

150-Р затверджено План приватизації цілісного майнового комплексу Державного

виробничо-торгового підприємства «Харківхліб».

За умовами Плану приватизації (розділ ІІІ) об'єкт незавершеного

будівництва «Житловий будинок АДРЕСА_1»не було включено до статутного фонду

підприємства, цей об'єкт було включено до переліку державного житлового фонду,

який приватизується відповідно до Закону України «Про приватизацію державного

житлового фонду».

Відповідно до наказу РВ ФДМУ по Харківській області № 380п від

03.03.1997 р. ДВТП «Харківхліб»було перетворено у ВАТ «Каравай». Відповідно до

ст. 3 Статуту ВАТ «Каравай»є правонаступником ДВТП «Харківхліб».

Як вбачається з  матеріалів

справи, актом  передачі нерухомого майна

№ 40 від 28.09.1998 р. (т. 1, а.с. 56-57) РВ ФДМУ по Харківській області

передало у власність Державному виробничо-торговому підприємству

«Харківхліб»саме те майно Хлібозаводу № 3, яке 

перелічено у вказаному акті. Однак будівля гуртожитку за адресою

АДРЕСА_1, право власності на частку якої просить визнати позивач, до переліку

майна, переданого у власність позивачу не увійшла.

Таким чином, позивачем не надано доказів того, що йому було

передано в порядку приватизації нежитлову будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1, у

зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, тому

рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що обґрунтування свого права власності

на майно, зазначене в позові позивач посилається на ст. 331, 376 Цивільного

кодексу України. Однак зазначені статті мають різні правові підстави щодо

визнання права власності. Новостворене майно і самочинне будівництво не є

тотожними поняттями.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 331 ЦК України  право власності на новостворене нерухоме

майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення

будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття

нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його

прийняття до експлуатації. 

       У ч. 3 ст.18 Закону

України «Про основи містобудування» зазначено, що закінчені будівництвом

об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом

Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством

порядку об'єктів забороняється.

«Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом

об'єктів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р.

№ 1243 передбачено затвердження акту державної приймальної комісії органом

виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та

реєстрацію в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка

видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано суду

доказів прийняття об'єкта в експлуатацію та затвердження акту державної

приймальної комісії органом місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з рішення Виконавчого

комітету Харківської міської ради № 609 від 27.06.1996 р. «Про розташування

гуртожитку по АДРЕСА_1»(т. 3, а.с. 36), 

Обласним виробничо-торговим підприємством «Харківхліб»проведено

реконструкцію гуртожитку, який розташований на території по АДРЕСА_1.  Реконструкція була проведена самовільно.  У вказаному рішенні також зазначено, що

згідно із Законом України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу України

«Про адміністративні правопорушення», ст.ст. 244-6, 97, на керівництво

Хлібозаводу № 3 накладено штраф (постанова від 23.05.1996 р. № 599). Враховуючи

прохання обласного виробничо-торгового підприємства «Харківхліб», висновки

Харківської державної академії міського господарства від 25.06.1996 р. про

можливості експлуатації гуртожитку по АДРЕСА_1, виконком Харківської міської

ради дозволив обласному виробничо-торговому підприємству

«Харківхліб»розташування гуртожитку на території Хлібозаводу № 3 по АДРЕСА_1.

Харківське виробничо-торгове підприємство «Харківхліб»зобов'язано було виконати

топогеодезичну зйомку території в М 1:500 і по одному екземпляру передати до

Головного управління земельних ресурсів і Головного управління містобудування і

архітектури та пред'явити об'єкт державній технічній комісії для прийняття до

експлуатації.

Таким чином, з вказаного рішення вбачається, що позивачем було

здійснено самочинне будівництво в період ще до 1996 р, а не в 2000 р., яке

вказує позивач у позові. При цьому вказане рішення не є підставою для набуття у

Обласного виробничо-торгового підприємства «Харківхліб» права власності на

вказану будівлю гуртожитку, оскільки механізм набуття права власності на

самочинне будівництво визначений ст. 376 ЦК України.

Статтею 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля,

споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним, якщо вони збудовані або

будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без

належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил. Право власності на самочинно збудоване нерухоме

майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне

будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за

умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване

нерухоме майно.

Частиною 4 вказаної стаття встановлено, що якщо  власник 

(користувач)  земельної  ділянки 

заперечує проти  визнання  права власності на нерухоме майно за

особою,  яка здійснила  (здійснює) 

самочинне  будівництво  на 

його  земельній ділянці,  або 

якщо  це  порушує права інших осіб,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок.

Таким чином, у разі визнання права власності на самочинне

будівництво відповідно до вказаної статті відповідачем у справі повинен бути

власник земельної ділянки тому посилання позивача на ст. 376 Цивільного кодексу

України судова колегія вважає необґрунтованим.

Що стосується позовних вимог в частині визнання за державою права

власності на частку майна в розмірі 0,104%, то вони також не підлягають

задоволенню, а рішення господарського суду в цій частині підлягає скасуванню,

виходячи з наступного.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємство,

установи, організації інші юридичні особи (у тому  числі 

іноземні),  громадяни,  які здійснюють підприємницьку діяльність без

створення юридичної особи і в установленому порядку набули   статусу  

суб'єкта  підприємницької  діяльності,  

мають   право   звертатися  

до господарського    суду   згідно  

з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом

своїх  порушених  або 

оспорюваних прав   і  охоронюваних 

законом  інтересів,  а 

також  для  вжиття передбачених  цим 

Кодексом  заходів,  спрямованих 

на запобігання правопорушенням.

          З матеріалів

справи вбачається, що  позивач не надав

доказів того, що він мав повноваження для звернення до суду з позовом в

інтересах держави та щодо пред'явлення позову про визнання за державою права

власності на частку майна в розмірі 0,104%.

Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для звернення з

позовом про визнання за державою права власності на частку майна в розмірі

0,104%. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити, а

не залишати позовну заяву без розгляду відповідно до п. 1 ст. 81 ГПК України.

          На підставі викладеного

судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської

області від 06.03.08 р. по справі № 29/429-07 прийняте при неповному з'ясуванні

обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального та процесуального

права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача

підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 101, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 4

статті 104, статтею 105  Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну  скаргу

задовольнити частково.

          Рішення

господарського суду Харківської області від 06.03.08 р. по справі №

29/429-07   скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

                    Головуючий суддя                     (підпис)                Бондаренко В.П.

суддя                     (підпис)                Лакіза В.В.

суддя                    (підпис)                Камишева Л.М.

Постанову

підписано 27.06.2008 р.