Постанова

від 24.06.2008 по справі 13/315-ап-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

"24" червня

2008 р.                                                        

  Справа № 13/315-АП-08

Господарський

суд Херсонської області у складі судді

 Закуріна М. К. при секретарі

Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом Державної  податкової 

інспекції у м.Херсоні

до

відповідача-1-Приватного  підприємця 

ОСОБА_1

відповідача-2

-  приватного підприємства

„Содіум”

за

участю представників:

позивача -Іващенко Р.М.  

відповідача-1 -ОСОБА_2

відповідача-2 -не з'явився,

про стягнення з відповідача на користь

держави 357547,97 грн та з відповідача-2 на користь відповідача-1 такої ж суми,

в с т а н о в и в:

Позовні

вимоги ґрунтуються на тому, що ПП ОСОБА_1., уклавши усну угоду купівлі-продажу

від 28 вересня 2006 року з ПП „Содіум”, не пересвідчився у відсутності порушень

діючого законодавства, які мали місце, оскільки актом № 768/15-3 від 26.06.2006

р. свідоцтво платника податку на додану вартість -ПП „Содіум” анульовано та 30

червня 2006 року його виключено з реєстру платників ПДВ. Позивач вважає, що

даний договір укладений з метою, суперечною інтересам  держави і суспільства, а саме з метою

приховування доходів від оподаткування, а тому він є нікчемним та не потребує

визнання його недійсним в судовому порядку, у зв'язку з чим  просить стягнути відповідача-1 на користь

держави 357547 грн та з відповідача-2 на користь відповідача-1 таку ж суму, як

наслідок застосування положень статті 208 Господарського кодексу України.

ПП

ОСОБА_1 позовні вимоги не визнаються з посиланням на безпідставність тверджень

податкової інспекції про укладення договору купівлі-продажу з метою, яка

суперечить інтересам держави. Стверджуючи по суті про нікчемність угоди позивач

це твердження, на думку відповідача-1, не довів, а тому санкції, встановлені

частиною 1 статті 208 ГК України не можуть застосовуватися за факт несплати

податків однією із сторін договору. Відповідач також вважає, що стягнення

вартості майна, отриманого за договором унеможливлене через відсутність

судового рішення про визнання самого договору недійсним.

В

свою чергу, ПП „Содіум” заперечення на позов не надані, та в судове засідання

воно свого представника не направило, а тому розгляд справи проведено без його

участі.

Крім

викладеного з матеріалів справи слідує, що 28 вересня 2006 року між ПП ОСОБА_1

та ПП „Содіум” укладено усну угоду купівлі-продажу, на виконання якої

відповідач-2 поставив відповідачу-1 за накладними № 1038 та 1044 відповідно

22450 кг та 11952,6 кг плівки поліетиленової, вартістю 116740 грн та 62033,99

грн, про що була видана податкова накладна 

№ 1027 від 28.09.2006 р. на суму 178773,98 грн.

Разом

з тим, податковою інспекцією зазначається, що відповідач-1 отримав від

відповідача-2 також плівку за податковою накладною № 1027 від 28.09.2006 р. на

суму 178773,98 грн як окремою угодою. Проте, ці висновки позивачем зроблені

помилково, оскільки кількість та вартість плівки в цій накладній відображає

передачу плівки в цій же кількості та вартості на названими вище видатковими

накладними, а тому слід вважати, що відповідач-1 отримав плавку в кількості

34402,6 кг, вартістю 178773,98 грн.

Поряд

з цим, судом встановлено, що ПП „Содіум” зареєстроване в якості суб'єкта

господарювання рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради 27

вересня 2004 року та йому присвоєно код 33172173, що слідує з відповідного

свідоцтва про державну реєстрацію.

В

подальшому засновник ПП „Содіум” Дунін-Барковський І.В. власним рішенням від 1

березня 2006 року вирішив ліквідувати підприємство, у зв'язку з чим ним подано

до податкової інспекції 21 липня 2006 року заяву про зняття з обліку платників

податків.

Крім

того, податковою інспекцією складено акт № 768/15-3 від 26.06.2006 р.,

яким  свідоцтво платника податку на

додану вартість -ПП „Содіум” анульовано та 30 червня 2006 року його виключено з

реєстру платників ПДВ.

Разом

з тим, з фактичних обставин слідує, що господарська діяльність від імені ПП

„Содіум” здійснювалася без волевиявлення та участі керівництва підприємства,

велася невстановленою особою, яка використовувала документи приватного

підприємства.

За

таких обставин судом констатується, що 

відповідно до положень статті 207 ГК України господарське зобов'язання,

яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,

може бути  на вимогу відповідного органу

державної влади визнано судом недійсним. За частиною 1 статті 208 того ж

Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  і суспільства, то за наявності наміру в

однієї сторони усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а

одержане останньою стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені

норми слід застосовувати з урахуванням того, що за статтею 228 Цивільного

кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам

держави  і суспільства, водночас є таким,

що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Визнання судом такого правочину

недійсним не вимагається, що слідує з частини 2 статті 215 ЦК України. Позови

органів державної податкової служби про визнання таких правочинів (угод,

господарських зобов'язань) недійсними вирішенню по суті судом не підлягають.

Органи

державної податкової служби можуть звертатися до судів із позовами про

стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню

нікчемність. Висновок суду стосовно оцінки твердження органу державної податкової

служби про нікчемність правочину має бути викладеним у мотивувальній, а не

резолютивній частині судового рішення.

Водночас,

за оцінкою суду позивач не довів твердження про те, що спірна угода та

господарське зобов'язання за нею вчинені з метою суперечною інтересам держави і

суспільства - з метою приховування доходів від оподаткування, що мав зробити у

відповідності з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства

України, аз якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються  її вимоги та заперечення.

Зокрема,

ознаками недійсності господарських зобов'язань, що вчинені з метою, яка

завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є: а) наміри сторін

(сторони) порушити вимоги закону при переслідуванні мети, яка завідомо суперечить

інтересам держави і суспільства; б) наявність суб'єктивної сторони

правопорушення в діях посадових осіб сторін /сторони угоди; в) фактичне  порушення інтересів держави і суспільства

(порушення нормативних актів, які визначають соціально - економічні основи

держави і суспільства) в результаті реалізації таких угод.

Договір

купівлі-продажу поліетиленової плівки за своєю природою не є суперечними

інтересам держави і суспільства. Очевидним є його укладення, виконання

господарських зобов'язань за ним учасниками зі звичайною підприємницькою ціллю.

При цьому, належних доказів переслідування учасником чи учасниками угоди мети,

яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, як доказів вчинення

певною особою ухилення від оподаткування, яке було метою угоди, суду не

наведено. Продавець за угодою переслідував мету продати товар, покупець -

набути; і один, і інший укладав угоду для отримання доходу, і одна й інша мета

є реалізацією унормованих відносин купівлі-продажу. Така мета не є підставою

для визнання недійсними за статтею 207 ГК України господарських зобов'язань в

угоді.

Саме

по собі анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не є

достатньою підставою для визнання вчинених цим суб'єктом господарювання з

іншими суб'єктами господарювання  юридично

значимих  дій недійсними, оскільки кожен

учасник відносин має нести відповідальність лише за свої діяння та за наявності

вини.

Станом

на час виконання господарського зобов'язання приватне підприємство „Содіум”

перебувало в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно

до частини 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб

та фізичних осіб -підприємців” якщо відомості, що підлягають внесенню до

Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються

достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не

внесено змін.

У

спорі, що розглядається, для 

відповідача-1  вважаються

достовірними відомості щодо легітимності приватного підприємства „Содіум”,

стосовно участі останнього в оспорюваному зобов'язанні.

Безпосередньо

самі санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України не можуть

застосовуватися за сам факт  можливого

недекларування, несплати податків ПП „Содіум”

За

таких обставин правопорушенням може бути несплата податків, а не вчинення

правочину.

Крім

викладеного судом зазначається, що 

частиною 1 статті 208 ГК України передбачено застосування санкцій лише

судом. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою

конфіскація  майна може бути застосована

виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки

вказані санкції є конфіскаційними, нормативно передбачені до стягнення за

рішенням суду за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі

санкції слід вважати не цивільно-правовими, а адміністративно - господарськими

як такі, що відповідають визначенню за частині 1 статті 238 ГК України. Такі

санкції можуть застосовуватись протягом строків, встановлених статтею 250 ГК

України.

Згідно

з цією статтею адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані

до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення,

але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених

законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Позов

заявлено 16.05.2008р., за ним стверджується про вчинення порушень правил

здійснення господарської діяльності при укладенні та виконанні відповідачами

угоди від 28.09.2006 р.

Закінчення

зазначеного у статті 250 ГК України річного строку поряд з недоведенням по суті

підстав для стягнення коштів і майна є окремим чинником для відмови у позові.

Також

суд враховує, що відповідач-1 отримав від відповідача поліетиленову плавку,

хоча позивач просить, посилаючись на статтю 208 ГК України, стягнути її вартість,

що не є тотожним. Тобто, названою статтею 208 не передбачено стягнення вартості

майна, отриманого за договором, що визнаний недійсним, як такий, що вчинено з

метою, яка завідомо суперечить інтересам держави  і суспільства, оскільки за цією статтею за

наявності наміру в однієї сторони усе одержане нею повинно бути повернуто

другій стороні, а одержане останньою стягується за рішенням суду в доход

держави.

За

таких обставин позовні вимоги відносно стягнення з відповідача-1 на користь

держави  357547,97 грн є

необґрунтованими.

Поряд

з цим, безпідставними є вимоги податкової інспекції про стягнення з

відповідача-2 на користь відповідача-1 357547,97 грн, оскільки до компетенції

податкового органу не належать функції представлення інтересів суб'єктів

господарювання в судових органах, що вбачається за положень статті 1 Закону

України „Про державну податкову службу в Україні”.

На

підставі  зазначених правових норм й

керуючись статтями 158-163, пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень КАС

України,

п о с т а н о в и в :

1.В

задоволенні позовних вимог відмовити.

2.Роз'яснити

сторонам, що дана постанова набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано. Якщо буде подано заяву

про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі 

подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Заява про

апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на

постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.         

                                                  Дата

підпису постанови -25 червня 2008 року                 

                                 Суддя                                                                 

М.К. Закурін