Рішення

від 21.08.2008 по справі 1880-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1880-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

21.08.2008Справа №2-22/1880-2006

21 серпня 2008 року                     Справа №2-22/1800-2008

За позовом           Спільного українсько-німецького підприємства «Амтек ЛТД»

(м. Сімферополь, вул.Ушинського, 2/46)

до

третя особа          Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» (м.Алушта, вул. 15 Квітня, 4)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Архсервіс»

(м. Сімферополь, вул. Октябрьська,9)

про

За зустрічним позовом

до

про          стягнення 197528,02 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» ( м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4)

Спільного українсько-німецького підприємства «Амтек ЛТД» (м.Сімферополь,вул.Ушинського, 2/46)

стягнення 121229 грн., 80000 грн., та визнання актів  прийому виконаних робіт недійсними, визнання господарських зобов'язань та угоди прийому - передачі виконаних робіт недійсними

          Суддя: Калініченко А.А.

Представники сторін:           

Позивача :          Пученіна Г.В. – представник, дов. № 246 від 22.04.2008 р.

Відповідача:

За участюексперта Кримського НДІСЕ           Борсукова А.М. – представник, дов. у справі

Овцинова О.В. – посв. № 89

встановив:

Позивач – Спільне українсько-німецьке підприємство «Амтек ЛТД», м.Сімферополь, – звернувся до Господарського суду АР Крим із позовною заявою до  товариства  з обмеженою відповідальністю «Дайвіс», м.Алушта, про стягнення 197528,02 грн.  заборгованості за виконані підрядні роботи за договорами від 12.12.2001 р., 20.12.2001 р., та від 31.10.2002 р.  

Позовну заяву прийнято до розгляду суддєю  Господарського суду АР Крим Гайворонським В.І.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10.02.2004 р. до розгляду прийнято зустрічну позову заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс»  до відповідача - Спільного українсько-німецького підприємства «Амтек ЛТД» про стягнення зайве перерахованих грошових коштів у сумі 121229 грн., та  також повернення 80000  грн., перерахованих за договором № 9 від 09.05.2003., який ухвалою Господарського суду АР Крим  від 04.11.2003 – 20.11.2003 р  по справі № 2-2/15159-2003 р. визнано неукладеним.

15.07.2008 р. вимоги за зустрічною позовною заявою були уточнені, відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив стягнути з  позивача (відповідача за зустрічним позовом) зайве перераховані грошові кошти у сумі 125454 грн., а також 80 000 грн. – кошти,  перераховані за договором № 9 від 09.05.2003 р., який визнано неукладеним.

20.02.2007 р. вимоги за зустрічною позовною заявою доповнені: позивач за зустрічним позовом  просив визнати правочин щодо прийому-передачі виконаних робіт на  об'єкті у м. Сімферополі по проспекту Кирова, 36, який оформлено актами прийому  виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 р. по березень 2003 р.  недійсним.

Розпорядженням голови Господарського  суду АР Крим Луцяк  М.І. від 01.08.2008 р. справу  № 2-17/1880-2006  передано на розгляд  судді  Господарського суду АР Крим Калініченко А.А.

У судовому засіданні, яке відбулось 21.08.2008 р. представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтримав вимоги, викладені у первісному позові, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) просив у задоволенні первісного позову  відмовити, задовольнити  зустрічний позов з урахуванням уточнень та доповнень.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін,  дослідивши представлені докази, суд

                                                        встановив:

Між позивачем Спільним українсько-німецьким підприємством «Амтек ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» були укладені договори на виконання підрядних робіт № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р., у відповідності із яким позивач (відповідач за зустрічним позовом)  прийняв на себе зобов'язання по розібранню споруд, реконструкції нежитлового приміщення та будівництву торгівельно-розважального центру, який знаходиться за адресою: м.Сімферополь, вул. Кирова, 36.

Відповідно до п. 2.7 договору № 140 від 12.12.2001 р. оплата виконаних робіт здійснюється протягом трьох банківських днів після підписання акту здачі - прийому робіт. Згідно з п. п. 3.2 договору № 143/5 від 20.12.2001 р.  та договору № 94/5  від 31.10.202 р. оплата виконаних робіт здійснюється не пізніше 30 банківських днів після повного   завершення робіт, включаючи  усунення виявлених у процесі роботи недоліків.

           Сторони підписали акти  виконаних робіт до зазначених договорів за  січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2002 р., у яких визначено обсяг та вартість виконаних робіт.

Загальний обсяг виконаних позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) робіт за договорами становить 1 027 236,02 грн.  

У  порушення умов договорів, відповідач (позивач за зустрічним позовом) лише частково здійснив перерахування  коштів за  виконані  позивачем роботи на розрахунковий рахунок  позивача (відповідача за зустрічним позовом)  у сумі 829708 грн. Станом на 01.12.2003 р. вартість виконаних позивачем, але не сплачених відповідачем робіт за  договорами № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р. становить 197528,02 грн., які позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить стягнути з відповідача (позивача за зустрічним позовом).  

Не погодившись із вимогами  про  стягнення з нього несплаченої частини вартості за виконані роботи  за договорами № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р. у сумі 197528,02 грн., відповідач звернувся до господарського суду із  зустрічною позовною заявою, у якій, з урахуванням уточнень та доповнень, просив стягнути з  позивача (відповідача за зустрічним позовом) зайве перераховані грошові кошти у сумі 125454 грн., та також повернути 80000 грн., перераховані за договором № 9 від 09.05.2003., який в ухвалі Господарського суду АР Крим  від 04.11.2003 – 20.11.2003 р  по справі № 2-2/15159-2003 р. визнано неукладеним, а також визнати правочин щодо прийому-передачі виконаних робіт на об'єкті у м. Сімферополі по проспекту Кирова, 36, який оформлено актами прийому виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 р. по березень 2003 р.  недійсним.

У зв'язку із виникненням питань щодо обсягу та вартості виконаних за договорами  № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р.  робіт ухвалою Господарського суду від  17.02.2008 р. провадження по справі було зупинено та призначено комплексну судову будівельно-бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено Науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру ГУ МВС України в АР Крим.

Згідно з висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 32  від 15.04.2005 р. загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 835210 грн., заборгованість відповідача складає 74498 грн. При розрахуванні вартості робіт до норм витрат праці робочих – будівельників, машиністів, часу експлуатації будівельних машин та механізмів експертами застосовано коефіцієнт 1,15  на підставі  п. 3.1 ДБН Д .1.1-2-99.    

Однак, оскільки обміри фізичних обсягів робіт не зафіксовані експертом документально та не підтверджені позивачем та відповідачем, а також у зв'язку із тим, що  показники ДБН, за якими проведено розрахунки, відображені у експертному висновку, не  є обов'язковими, а носять рекомендаційний характер, а тому не використовувались сторонами під час виконання договорів № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р., за клопотанням позивача (відповідача за зустрічним позовом) ухвалою Господарського суду АР Крим від 04.04.2006 р по справі призначено повторну будівельну експертизу, проведення якої було доручено Севастопольській філії Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса.

Як вбачається з висновку повторної комісійної експертизи, проведеної спеціалістами Севастопольської філії Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса № 192 від 22.09.2006 р., данні, викладені у актах виконаних робіт не повністю співпадають з фактично виконаними роботами, вартість робіт, фактично виконаних позивачем за договором № 140 від 12.12.2001 р – 89500 грн., за договором № 143/5 від 20.12.2001 р – 835658 грн., за договором № 94/5 від 31.10.2002 р. – 184280 грн. При розрахуванні експертом вартості фактично виконаних робіт, до норм витрат праці робочих, часу експлуатації машин застосовано коефіцієнт 1,3 (по додатку Г , табл. Г 1 п.2 ДБН Д.1.1-2-99).

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 12.01.2007 р. до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено проектну установу  Товариство з обмеженою відповідальністю «Архсервіс» у зв'язку із необхідністю обґрунтування  коефіцієнта  складності робіт , застосованого до норм витрат праці робочих, часу експлуатації машин.

Ухвалою Господарського суду АР Крим  від 26.04.2007 р. за клопотанням відповідача (позивача по даній справі) по справі було призначено будівельну експертизу, проведення якої було доручено Кримському науково-дослідницькому інституту  судових експертиз.

Згідно з висновком Кримського науково-дослідницького інституту судових експертиз № 1653 від 16.04.2008 р. вартість фактично виконаних будівельних робіт за договорами № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р. , та № 94/5 від 31.10.2002 р., складає 784254 грн. При розрахуванні експертом вартості фактично виконаних робіт застосовано коефіцієнт 1,15 на підставі  п.6  п.6.1 ДБН Д 1.1-2-99.

Таким чином, з експертних висновків, зроблених  Науково-дослідницьким експертно-криміналістичним центром № 32  від 15.04.2005 р. та Кримським науково-дослідницьким інститутом судових експертиз №1653 від 16.04.2008 р. вбачається, що для здійснення розрахунків фактично виконаних робіт експерти зазначених установ застосовані коефіцієнти  складності робіт, виконаних  під час реконструкції торгово-розважального  центру по вул.Кирова, 36 у м. Сімферополі, встановлені нормами ДБН, але не узгоджені між замовником та підрядником під час підписання проектної документації.

Згідно зі ст. 627 ЦК України  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом,  який  регулює  взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких  інших  умов  господарських  взаємовідносин,    що    не суперечать  законодавству  України,  є  виключною    компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.  Втручання державних органів та посадових  осіб  у  реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності  зверх своєї компетенції не допускається.

          Відповідно до ст.17 Закону України «Про інвестиційну діяльність» вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначається за вільними  цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами. Вартість будівництва визначається з використанням державних кошторисних норм,  які є обов'язковими при здійсненні  будівництва об'єктів із залученням коштів Державного бюджету України,  бюджету Автономної Республіки Крим,  місцевих  бюджетів,  а  також  коштів державних підприємств, установ та  організацій.  

Договори № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р. , та № 94/5 від 31.10.2002 р., укладені між позивачем та відповідачем  не передбачають здійснення робіт у відповідності з Державними будівельними нормами, а також використання бюджетних коштів.  

Приймаючи до уваги викладене, застосування експертами Науково-дослідного екпертно-криміналістичного центру та Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз  при проведенні розрахунків фактично виконаних робіт за договорами підряду № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р., коефіцієнту 1,15 є неправомірним.  

Згідно зі ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання в силу якого, один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського або  управлінсько -господарського характеру  на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін) або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі й кредитор) має право  вимагати  від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку. Ст.  193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання  зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України )  зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони ( кредитора) певні дії ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші та ін.) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати  від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України( ст. 526 ЦК України). Виконання зобов'язання  може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

Згідно з актами виконаних за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень та липень 2002 р., підписаних відповідачем, загальна вартість виконаних позивачем робіт становить 1 027 236,02 грн.

Однак, зазначена сума вартості робіт, виконаних позивачем, спростована результатами експертизи. Згідно з експертним висновком Севастопольської філії Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 192 від 22.09.2006 р., данні, викладені у актах виконаних робіт не повністю співпадають з фактично виконаними роботами, вартість робіт, фактично виконаних позивачем за договором № 140 від 12.12.2001 р – 89500 грн., за договором № 143/5 від 20.12.2001 р – 835658 грн., за договором № 94/5 від 31.10.2002 р. – 184280 грн.

Відповідач виконав свої зобов'язання частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок  позивача (відповідача за зустрічним позовом) 829708 грн. Непогашеною залишилась сума 197528,02 грн.

У порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт у в повному обсязі. За таких обставин суд вважає, що матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем зобов'язань,  передбачених договорами № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р., та № 94/5 від 31.10.2002 р., тому згідно зі ст. 218, 230 ГК України, ст.ст. 526, 549,  625 ЦК України підлягають задоволенню вимоги по стягненню з відповідача заборгованості у сумі  197528,02 грн.

Вимоги, викладені у зустрічній позовній заві, задоволенню не підлягають наступних підстав

Звертаючись із вимогою про стягнення з  позивача (відповідача за зустрічним позовом) зайве перерахованих грошових коштів у сумі 125454 грн., а також 80 000 грн. – коштів, перерахованих за договором № 9 від 09.05.2003 р., який визнано неукладеним, а також про визнання правочину щодо прийому-передачі виконаних робіт на об'єкті у м. Сімферополі по проспекту Кирова, 36, який оформлено актами прийому виконаних підрядних робіт та актами на додаткові роботи за період з січня 2002 р. по березень 2003 р.  недійсним, відповідач (позивач за зустрічним позовом) посилається на те, що всі акти виконаних робіт підписані під впливом омани з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) .

Згідно зі ст. 33 Господарського    процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті факти, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть  підтверджуватись іншими засобами доказування( ст.34 ГПК України).

Відповідач, у порядку, передбаченому ст. 33 ГПК України, не надав суду доказів того, що всі акти виконаних  за договорами № 140 від 12.12.2001 р., № 143/5 від 20.12.2001 р. , та № 94/5 від 31.10.2002 р., робіт підписані саме внаслідок навмисний дій або бездіяльності з боку позивача, які вчинялись з метою введення в оману відповідача. Крім того, висновком експерту підтверджено обсяг та вартість фактично виконаних робіт.

Той факт, що з боку відповідача (позивача за зустрічним позовом) акти підписані особою, яка не має необхідних знань для визначення  об'ємів виконаних робіт та їх вартості по узгодженню з інженером, який у теперішній час працює у позивача (відповідача за зустрічним позовом), такими доказами служити не можуть.

Згідно зі ст. 49  ГПК України судові витрати підлягають віднесенню на відповідача.

За  згодою представника позивача у ході судового засідання, яке відбулось  21.08.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. У відповідності зі ст. 84 ГПК України рішення оформлене та підписане 11.09.2008 р.

Керуючись ст.ст. 49,  82 –85 ГПК України, суд

вирішив:

1.  Первісний позов задовольнити.

           2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дайвіс» ( м. Алушта, вул. 15 Квітня, 4, код ЄДРПОУ30999380 п/р 26008258853001 КРУ КБ «Приватбанк» МФО 384436) на користь Спільного українсько-німецького підприємства «Амтек ЛТД» (м. Сімферополь, вул. Ушинського, 2/46, код ЄДРПОУ 13776742 п/р 26006301323086 КРУ Промінвестбанку м.Сімферополя МФО 324430) 197528,02 грн. заборгованості, 1700 грн.  державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

           3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Калініченко А.А.