Постанова

від 27.08.2008 по справі 5/1395-19/237а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/1395-19/237А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.08                                                                                           Справа№ 5/1395-19/237А

За позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, м. Львів

До Відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас", м. Львів;

До Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд", м. Київ;

Про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло на підставі договору №17/11 від 01.11.2005р. та застосування правових наслідків визнання угод недійсними, передбачених ст. 208 ГК України

Суддя Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь Представники Сторін:

Позивача:      Більо І.В.-

              старш. держ. податк. інспектор (дов. №11154/10-010);

Відповідача-1: Босак О.Є. –предст.(дов. від 29.01.2008р.)

Відповідача-2: не заявився

Представникам Сторін, які взяли участь у справі, роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.ст.49,51 КАС України, в тому числі право  заявляти  відводи.

Суть спору:

Позов заявлено Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю „Будклас" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФортАгроБуд" про визнання недійсним господарського зобов'язання та застосування правових наслідків визнання угод недійсними, передбачених ст. 208 ГК України.

Обставини справи:

Ухвалою суду від 27.06.2006р. було відкрито провадження в адміністративні справі та призначено попереднє судове засідання на 12.07.2006р. 12.07.2006р. Ухвалою було оголошено перерву в сдовому засідані до 23.08.2006р. 23.08.2006р. Ухвалою суду було оголошено перерву до 07.09.2006р. 07.09.2006р. Ухвалою суду було оголошено 20.09.2006р.

          Ухвалою суду від 20.09.2006р. було зупинено провадження у справі до завершення розслідування кримінальної справи стосовно ТзОВ "ФортАгроБуд", м. Київ.

          Ухвалою суду від 21.05.2008р. провадження у справі було поновлено, та розгляд справи призначено на 09.07.2008р.

          Розгляд справи неодноразово відкладався про, що свідчать Ухвали від 09.07.2008р. та від 07.08.2008р.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, Позивач просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ТзОВ „ФортАгроБуд", м. Київ та ТзОВ "Будклас", м. Львів, яке виникло на підставі спірного договору та застосувати правові наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, стягнути з ТзОВ „ФортАгроБуд" та ТзОВ "Будклас" все одержане ними за укладеним господарським зобов'язанням.

Відповідач-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас", м. Львів явку уповноваженого представника в судове засідання забезпечив, у поданому суду письмовому запереченні на позовну заяву вважає позовну заяву ДПІ у Шевченківському районі м. Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будклас", м. Львів та до Товариства з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд", м. Київ про визнання недійсним господарського зобов'язання та стягнення в дохід держави коштів одержаних за таким господарським зобов'язанням, необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні.

Відповідач-1 зазначає про те, що Позивачем не надано доказів, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд", м. Київ явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ "Будклас" за період з 31.08.2004р. по 31.12.2005р., про що складений Акт перевірки від 19.04.2006р. При проведенні перевірки ТзОВ "Будклас" встановлено, що підприємство мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю „ФортАгроБуд", м. Київ.

01.11.2005р. між Замовником- ТзОВ "Будклас", м. Львів та Підрядником- ТзОВ "ФортАгроБуд", м. Київ було укладено Договір підряду №17/11.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

30.11.2005р. Замовником - ТзОВ "Будклас" та Підрядником- ТзОВ "ФортАгроБу" було підписано Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад 2005р., за формою №КБ-3 згідно якої загальна вартість виконаних робіт становить 383997,00 грн.

В рахунок оплати вартості виконаних підрядних робіт ТзОВ "Будклас" було здійснено оплату в безготівковій формі на банківський рахунок Підрядника- ТзОВ "ФортАгроБуд" вартості виконаних підрядних робіт.

30.11.2005р. Підрядником - ТзОВ "ФортАгроБуд" було виписано податкову накладну №3011 на суму 383997,00 грн. в тому числі ПДВ 63999,00 грн.

Податковий орган в обґрунтування своїх вимог посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006р., яким визнано недійсними установчі документи ТзОВ „ФортАгроБуд", а саме: свідоцтво про державну реєстрацію та статут від дати державної реєстрації, тобто від 26.01.2005р.; визнано недійсною державну реєстрацію ТзОВ „ФортАгроБуд", код ЄДРПОУ 33055397 від 26.01.2005р.; визнано недійсною реєстрацію ТзОВ „ФортАгроБуд" платником податку на додану вартість (свідоцтво № 35626336 від 03.02.2005р.), тобто від 03.02.2005р.; визнано ТзОВ „ФортАгроБуд" таким, що не набуло статусу юридичної особи від дати реєстрації, тобто від 26.01.2005р. Таким чином, на переконання позивача, та обставина, що установчі документа ТзОВ „ФортАгроБуд" визнані недійсними в судовому порядку, та відповідно анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, є достатніми підставами вважати, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТзОВ „ФортАгроБуд", ним до державного бюджету не були сплачені суми податків, встановлені законодавством з питань оподаткування.

Однак, як вбачається з ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 13.06.2006р., цією ухвалою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Будклас" про перегляд рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 24.02.2006р. у зв'язку з нововиявленими обставинами задоволено. Скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006р. за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд", ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, Третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів та свідоцтва № 35626336 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „ФортАгроБуд" недійсними з моменту їх реєстрації за нововиявленими обставинами. Притягнуто до участі у справі за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд", ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, Третя особа: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання установчих документів та свідоцтва № 35626336 про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ „ФортАгроБуд" недійсними з моменту їх реєстрації в якості третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Будклас".

В результаті подальшого розгляду вказаної справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2006 року справу № 2-2039/2006р. за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд", ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, ТзОВ "Будклас" про визнання недійсними установчих документів та реєстраційних документів ТзОВ „ФортАгроБуд" залишено без розгляду.

При прийнятті постанови суд виходив з наступного:

Згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 1 ст. 179 ГК України, передбачено, що майново-господарські зобов'язанню, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських Договорів, є   господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова просить визнати недійсним господарське зобов'язання між ТзОВ „ФортАгроБуд" та ТзОВ „Будклас", яке виникло на підставі спірного договору та застосувати правові наслідки визнання господарських зобов'язань недійсними, передбачені ст. 208 Господарського кодексу України, мотивуючи це тим, що установчі документи ТзОВ „ФортАгроБуд" визнані недійсними в судовому порядку, та відповідно анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, дані обставини є достатніми підставами вважати, що за результатами фінансово-господарської діяльності ТзОВ „ФортАгроБуд", ним до державного бюджету не були сплачені суми податків, встановлені законодавством з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які піддягають внесенню до Єдиного державного реєстру, буди внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Беручи до уваги рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2006р., на яке покликається позивач, слід зазначити, що на момент укладення угоди ТзОВ „ФортАгроБуд" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, крім цього, рішення Дніпровського районного суду м. Києва прийнято 24.02.2006р., тобто після укладення спірного господарського зобов'язання, а в результаті перегляду його за нововиявленими обставинами, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13.07.2006р. справу №2-2039/2006р. за позовом Риженка Вадима Миколайовича до ТзОВ „ФортАгроБуд", ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, Зирянової Яни Станіславівни, Треті особи: Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація, ТзОВ "Будклас" про визнання недійсними установчих документів та реєстраційних документів ТзОВ „ФортАгроБуд" залишено без розгляду.

Відповідно до вимог ст.207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції {спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодуванні виконаного стягується за рішенням: суду в доход держави.

Санкції, передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Позивачем не доведено, що спірне господарське зобов'язання вчинене відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, і не з будь-якою іншою метою. Чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надало йому право перевіряти достовірність даних, які вказуються продавцем в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах. Це ж стосується і перевірки покупцем намірів продавця щодо сплати ним державі податків. Згідно з Конституцією України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).

Окрім того, пунктом 1.3 Оглядового листа Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними" № 01-8/481 від 20.04.2001 року передбачено, що порушення схоронами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Податковим органом не доведено те, що спірне господарське зобов'язання укладене саме з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тому суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Виконуючи вимоги ст. 151 КАС України, після з'ясування всіх обставин у справі та перевірки їх доказами, головуючим у судовому засіданні надано Сторонам можливість дати додаткові пояснення.

Після закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами, керуючись вимогами ст. 152 КАС України, Сторони взяли участь в судових дебатах, в ході яких представник Позивача підтвердив свої правові позиції відносно предмету спору.

Після закінчення судових дебатів судом оголошено перерву для виходу до нарадчої кімнати для ухвалення постанови, згідно із вимогами ст.ст. 153, 154 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158, 160, 162, 163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями),

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку, визначеному главою 1 розділу ІV КАС України.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Левицька Н.Г.