Постанова
від 05.12.2011 по справі 10446/11/2070
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

05 грудня 2011 р. № 2а- 10446/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Старосєльцевої О.В.,

суддів - Панченко О.В., Сліденка А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Чубукіної М.В.,

представників

позивача - Попової Н.В.,

відповідача - Ситнік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ДНВП "Об’єднання Комунар" до СДПІ по РВПП у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання Комунар»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000550841 від 02.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5.521.061,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.; №0000560841 від 02.08.2011р. про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на 1.317.537,00грн., у тому числі: листопад 2010р. –112.669,00грн., лютий 2011р. –547.381,00грн., квітень 2011р. –657.487,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн., №0000540841 від 02.08.2011р. про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 63.537,00грн. (за основним платежем - 42.358,00грн., за штрафними санкціями –21.179,00грн.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскільки всі правочини, укладені із контрагентами, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, виконані у повному обсязі, господарські операції мали реальний характер, первинні документи оформлені належним чином, витрати за правочинами фактично понесені, отримані за правочинами (товари) послуги використані в межах господарської діяльності, наявність актів перевірок контрагентів не свідчить про нікчемність угод з такими контрагентами, а розбіжності в системі співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту не є самостійною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що згідно з актом перевірки № 1798/41-018/14308730 від 19.07.2011р., позивачем вчинені порушення ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.7.1 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 , п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200 ,“б”п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту з ПДВ були віднесені суми податку, сплачені на користь контрагентів –постачальників в межах нікчемних правочинів. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач, ДНВП «Об’єднання Комунар»пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 14308730, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в СДПІ по РВПП у м.Харкові (а.с.9-11 т.1).

З 21.06.2011р. по 19.07.2011р. СДПІ по РВПП у м.Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДНВП «Об’єднання Комунар»(ідентифікаційний код - 14308730) з питання законності декларування від’ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010р., січень, лютий, березень, квітень 2011р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011р. на рахунок платника у банку.

Результати перевірки оформлені актом від 19.07.2011р №1798/41-018/14308730 (а.с.12-205 т.1).

Відповідно до зазначеного акту відповідачем було виявлено порушення ДНВП «Об’єднання Комунар»ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, 7.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.3, п.198.4 ст.198 , п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.200.4 ст.200, п.п.«б»п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок проведення господарських операцій з ТОВ «Укрпромпостачсервіс», ТОВ «ТМС Монтаж», ТОВ «Альфа-Експерт», ТОВ «Біотопресурс», ТОВ «Дилмет», ТОВ «Акваметсервіс», ТОВ «Укртекстиль», ФОП ОСОБА_3, ТОВ «Есполіо», ФОП ОСОБА_1, ТОВ «Ітер», ТОВ «Промбудмонтажінвест», ТОВ «Дом і К», ТОВ «Кварц», ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Техенергоресурс», що відбувались в межах нікчемних правочинів; формування податкового кредиту на підставі касових чеків на придбання пального та письмових скарг на постачальників, котрі не видали податкові накладні, але за відсутності самих податкових накладних (а.с.85 т.1, аркуш акту перевірки 74); формування податкового кредиту за взаємовідносинами з постачальниками, щодо яких за даними Співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлені розбіжності в сумах задекларованих ДНВП «Об’єднання Комунар»податкового кредиту з ПДВ на сумах задекларованих контрагентами ДНВП податкових зобов’язань з ПДВ (а.с.83 т.1, аркуш акту перевірки 72).

На підставі акту перевірки від 19.07.2011р №1798/41-018/14308730 СДПІ по РВПП у м.Харкові були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000550841 від 02.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5.521.061,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.; №0000560841 від 02.08.2011р. про зменшення розміру від’ємного значення суми податку на додану вартість на 1.317.537,00грн., у тому числі: листопад 2010р. –112.669,00грн., лютий 2011р. –547.381,00грн., квітень 2011р. –657.487,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн., №0000540841 від 02.08.2011р. про збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість в загальному розмірі 63.537,00грн. (за основним платежем - 42.358,00грн., за штрафними санкціями –21.179,00грн.).

Перевіряючи правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, суд встановив наступне.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Укрпромпостачсервіс”

Як вбачається з наявних у справі документів, 02.10.2008р. між позивачем, ДНВП «Об’єднання Комунар»(в якості Замовника) та ТОВ «Укрпромпостачсервіс»(в якості Постачальника) було укладено договір № 05-267, предметом якого поставка товару (склопластикові вироби, трубка, провід, муфта термоусадочна, ремінь, рукав напарний, пароній, автошини).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач подав до суду виписані ТОВ «Укрпромпостачсервіс»видаткові накладні: №98 від 03.06.2010р. на суму 12.600,00грн. (ПДВ –2.100,00грн.), №233 від 20.12.2010р. на суму 6.270,00грн. (ПДВ –1.045,00грн.), №239 від 30.12.2010р. на суму 7.132,32грн. (ПДВ –1.188,72грн.), №12 від 01.02.2011р. на суму 5.630,00грн. (ПДВ –938,33грн.), №72 від 18.03.2011р. на суму 26.596,80грн. (ПДВ –4.432,80грн.), №104 від 11.04.2011р. на суму 216.820,80грн. (ПДВ –36.136,80грн.), №12 від 01.02.2011р. на суму 5.630,00грн. (ПДВ –938,33грн.), №145 від 05.08.2010р. на суму 3.240,00грн. (ПДВ –540,00грн.), №201 від 18.10.2010р. на суму 2.940,00грн. (ПДВ –490,00грн.), №219 від 22.11.2010р. на суму 6.270,00грн. (ПДВ –1.045,00грн.); податкові накладні : №358 від 03.06.2010р. на суму 12.600,00грн. (ПДВ –2.100,00грн.), №498 від 15.12.2010р. на суму 6.270,00грн. (ПДВ –1.045,00грн.), №521 від 30.12.2010р. на суму 7.132,32грн. (ПДВ –1.188,72грн.), №2 від 01.02.2011р. на суму 5.630,00грн. (ПДВ –938,33грн.), №20 від 18.03.2011р. на суму 26.596,80грн. (ПДВ –4.432,80грн.), №14 від 11.04.2011р. на суму 216.820,80грн. (ПДВ –36.136,80грн.); а також складені ДНВП платіжні доручення : №3596 від 03.06.2010р. на суму 12.600,00грн., №9722 від 15.12.2010р. на суму 5.225,00грн., №519 на суму 5.630,00грн., котрі виконані установами банків (а.с.4-112 т.4).

Оглянувши перелічені документи, суд не виявив недоліків в оформленні цих документів ані за змістом, ані за формою, оглянуті документи були складені реально існуючими суб’єктами господарювання.

Разом з тим, судом встановлено, що з огляду на характеристики товару, вказаного в перелічених документах за кількістю, вагою, розмірами партій тощо, переміщення цього товару в просторі потребує обов’язкового задіяння транспортних засобів.

На вимогу суду позивач пояснив, що транспортування товару у спірних правовідносинах здійснювалось автомобільним транспортом, але оригіналів товарно-транспортних накладних до суду не подав.

З цього приводу суд відзначає, згідно з ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом –Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

За приписами п.п.11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов’язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відсутність товарно-транспортних накладних в даному випадку сприймається судом як свідчення нереальності господарських операцій та зумовлює недоведеність позивачем факту отримання товару саме від ТОВ «Укрпромпостачсервіс».

Суд відмічає, що саме вказаний мотив було покладено ДПІ в основу висновку про наявність порушення ДНВП Закону України «Про ПДВ»за даним епізодом, тому суд вважає твердження відповідача обгрунтованим.

В ході розгляду справи судом встановлено, сторонами визнано, а матеріалами справи підтверджено, що за даним епізодом ДПІ було зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 745.583,00грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 1.560.813,40грн.

Таким чином, за даним епізодом позов належить залишити без задоволення, так як реальність господарських операцій не знайшла підтвердження добутими по справі доказами.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Альфа-Експерт”

Як вбачається з наявних у справі документів, між позивачем, ДНВП «Об’єднання Комунар»(в якості покупця), та ТОВ «Альфа Експерт»(в якості постачальника) було укладено договори №№ 2/1507-2010 від 15.07.10р. та 3/2412-2009 від 24.12.09р., предметом яких є поставка товару (комплектуючих виробів - мікросхем, роз'ємів, реле, трансформаторів, електровентиляторів, діодів).

Судом в ході розгляду справи встановлена відсутність спору стосовно обставин формування ДНВП за переліченими договорами валових витрат обігу та виробництва та суму 12.763.752,20грн. та податкового кредиту з ПДВ на суму 2.552.750,44грн. (а.с.5-128 т.7).

З пояснень представника відповідача, які в цій частині цілком узгоджуються з матеріалами справи та підтверджуються змістом акту перевірки, судом встановлено, що мотивами для висновку СДПІ про порушення ДНВП Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Альфа-Експерт»є ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості та сертифікатів відповідності по товарно-матеріальним цінностям, що придбані в ТОВ «Альфа-Експерт», а також надходження до СДПІ складених ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова актів перевірки ТОВ «Альфа-Експерт» № 1138/2305/33818318 від 13.04.11р., № 3342/2305/33818318 від 18.07.2011 року.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд відзначає, що ДНВП подано до суду копії складених ТОВ «Альфа-Експерт»видаткових та податкових накладних (а.с.5-128 т.7), недоліків в оформлені яких судом в ході розгляду справи не виявлено. Окрім того, суд бере до уваги, що мотив дефектності первинних документів за формою або змістом не був покладений суб’єктом владних повноважень в основу судження про порушення ДНВП закону за даним епізодом. Оглянуті судом первинні документи складені реально існуючими суб’єктами господарювання, які набули правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що СДПІ не заперечувалось ані при здійсненні перевірки, ані в ході судового розгляду. Існування обставин, за наявності яких оглянуті документи не змінюють стан і структуру активів та зобов’язань ДНВП, матеріалами справи не підтверджено.

Судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару, завищення вартісних показників придбаного товару, несумісності придбаного товару з напрямом господарської діяльності ДНВП, невикористання придбаного товару в господарській діяльності ДНВП, отримання ДНВП збиткового фінансового результату не були покладені відповідачем в основу висновку про вчинення платником податків порушення закону за даним епізодом.

Довід позивача про те, що отриманий від ТОВ «Альфа-Експерт»товар було списано у ДНВП на виробництво при виконанні замовлень № 182, 2511, 4380, 182, 400-1, 4150, 3506 підтверджується лімітно - заборними картками та не спростований податковим органом в ході розгляду справи.

З приводу посилання податкового органу на порушення ДНВП закону у зв’язку з виявленими обставинами здійснення господарської діяльності іншими суб’єктами права –постачальниками товару на другій і попередніх ланках суд відмічає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України доказів відображення ДНВП чи його контрагентами в документах податкової звітності наслідків нікчемного правочину або показників господарських операцій, котрі реально не відбулись, як такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок в кримінальній справі, рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання договору недійсним тощо, вчинення протиправного діяння власне позивачем, ДНВП за даним епізодом суб’єкт владних повноважень до суду не подав.

На підтвердження реальності спірних правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів (а.с.5-128 т.7).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що висновок відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях. Акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Податок на додану вартість", висновок відповідача про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що обставини укладання між позивачем, ДНВП “Об’єднання Комунар” (в якості покупця), та ТОВ “Альфа Експерт”(в якості постачальника) аналогічних угод були предметом розгляду у справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-39464/09/2070, який в постанові від 02.11.2009р. дійшов висновку про відсутність підстав для визнання згаданих правочинів нікчемними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011р. назване рішення окружного адміністративного суду було залишено в силі.

За таких обставин, суд не знаходить правових підстав для залишення перелічених судових рішень поза увагою при вирішенні даного адміністративного спору.

Сума грошового зобов’язання, визначеного СДПІ ВПП у м. Харкові за даним епізодом, склала: по податковому повідомленню-рішенню №0000560841 –406.057,75грн.; по податковому повідомленню-рішенню №0000550841 –2.145.244,69грн.; по податковому повідомленню-рішенню № 0000540841 –1.448,00 грн. основного платежу, 724,00грн. штрафних санкцій.

У зв’язку з недоведеністю суб’єктом владних повноважень правомірності та обгрунтованості викладених в акті висновків з приводу порушення ДНВП закону за даним епізодом, позов в даній частині вимог належить задовольнити.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Біотопресурси”(правонаступником ТОВ “МПК Строй”)

За матеріалами справи, ДНВП (в якості покупця), та ТОВ «МПК Строй»(в якості постачальника, правонаступником якого є ТОВ «Біоресурси») було укладено договори № 2-08 від 12.02.2008р., № 6 від 12.04.2010р., предметом яких є поставка товару (електронні модулі лічильника електроенергії, електромеханічні лічильні пристрої, резистори постійні, варистори, трансформатори).

Сторонами визнано, наявними у справі документами підтверджено, що за вказаними договорами ДНВП у спірних правовідносинах було сформовано валові витрати обігу та виробництва на суму 5.396.358,25грн. та податковий кредит з ПДВ на суму 1.079.271,65грн. (а.с.130-264 т.7).

Ці обставини визнані як позивачем, так і відповідачем, стосовно цих обставин відсутній спір.

Судом встановлено, що місцезнаходженням ТОВ “МПК Строй” згідно з переліченими правочинами є: Україна, Луганська область, м. Луганськ, кв. Димитрова, буд.24/41, та: Україна, Луганська область, м. Луганськ, кв.50 років оборони Луганська, буд.5/63.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість висновку суб’єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів за даним епізодом, суд зазначає таке.

З урахуванням встановлених у ході розгляду справи обставин територіального розташування сторін спірних правочинів та фізичних параметрів товарів, фізичне переміщення товарів у спірних правовідносинах у просторі потребує задіяння автомобільного транспорту.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Суд зауважує, що ч.2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

У зв’язку з цим, судом витребовувались від позивача товарно-транспортні накладні як докази реальності господарських операцій з придбання товару.

Позивач таких доказів суду не надав, пояснивши це відсутністю товарно-транспортних накладних. З цього приводу суд зазначає, що такі пояснення позивача є не обґрунтованими, так як товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.

Окрім того, на вимогу суду ДНВП не подано до матеріалів справи жодних доказів вибуття працівників ДНВП та належного ДНВП автомобільного транспорту до міста Луганська, оплати працівникам ДНВП витрат на відрядження, понесення витрат на придбання палива, необхідного для транспортування товару з м. Луганська, списання такого палива на операції з перевезення вантажів, копії подорожніх листів тощо.

Відсутність перелічених судом документів, які згідно з вимогами закону мають підтверджувати факт перевезення, вказує на відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами.

Додатково суд звертає на увагу на ту обставину, що позивач, ДНВП обізнаний з необхідністю отримання та збереження товарно-транспортних накладних, оскільки означені документи надав до суду по епізоду взаємовідносин з ТОВ «ТМС-Монтаж».

Окрім того, суд зважає на положення ч.1 ст.72 КАС України, де зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ході вирішення спору судом встановлено, що обставини укладання спірних правочинів були предметом розгляду Харківського апеляційного адміністративного суду при апеляційному перегляді судового рішення у справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-11392/10/2070.

У постанові згаданого апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р. зазначено, що договір №2-08 від 12.02.2008р. є нікчемним.

Суд не знаходить правових підстав для залишення при вирішенні даного адміністративного спору поза увагою постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011р. по справі №2а-11392/10/2070.

З огляду на неподання позивачем в ході розгляду справи до суду належних, допустимих та достатніх доказів відповідності закону спірних правочинів і реальності господарських операцій, слід дійти до висновку про недоведеність ДНВП помилковості висновків СДПІ про порушення платником податків за даним епізодом п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, тому позовні вимоги в цій частині необхідно залишити без задоволення.

Сума грошового зобов’язання визначеного суб’єктом владних повноважень за даним епізодом, склала: по податковому повідомленню-рішенню № 0000560841 –46.343,00грн. (зменшення від’ємного значення з ПДВ); по податковому повідомленню-рішенню № 0000550841 –1.000.939,65грн. (зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ); по податковому повідомленню рішенню № 0000540841 - 31989,00 грн. основного платежу, 15.994,5 грн. штрафних санкцій (збільшення грошового зобов’язання з ПДВ).

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “ТМС-Монтаж”

За матеріалами справи 07.04.2010р. між позивачем, ДНВП (в якості Замовника) та ТОВ «ТМС-Монтаж»(в якості Постачальника) було укладено договір № 1977/010, предметом якого є поставка електронних модулів, ПКІ для лічильника СО-ЄА09К (а.с.126-128 т.4).

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином ДНВП подано до суду складені ТОВ «ТМС-Монтаж»видаткові накладні №ТМС-000070 від 21.06.2010р. на суму 434.820,00грн. (ПДВ –72.470,00грн.), №ТМС-000071 від 21.06.2010р. на суму 521.784,00грн. (ПДВ –86.964,00грн.), №ТМС-000072 від 21.06.2010р. на суму 347.856,00грн. (ПДВ –57.976,00грн.), №ТМС-000073 від 21.06.2010р. на суму 323.556,36грн. (ПДВ –53.926,06грн.), №ТМС-000155 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №ТМС-000156 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №ТМС-000157 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №ТМС-000159 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №ТМС-000160 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №ТМС-000161 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №ТМС-000162 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №ТМС-000163 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №ТМС-000164 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.); податкові накладні №ТМС-000074 від 21.06.2010р. на суму 434.820,00грн. (ПДВ –72.470,00грн.), №ТМС-000075 від 21.06.2010р. на суму 521.784,00грн. (ПДВ –86.964,00грн.), №ТМС-000076 від 21.06.2010р. на суму 347.856,00грн. (ПДВ –57.976,00грн.), №ТМС-000077 від 21.06.2010р. на суму 323.556,36грн. (ПДВ –53.926,06грн.), №000157 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №0000158 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №000159 від 25.10.2010р. на суму 86.964,00грн. (ПДВ –14.494,00грн.), №000160 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №000161 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ-28.988,00грн.), №000162 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №000163 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №000164 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.), №000165 від 25.10.2010р. на суму 173.928,00грн. (ПДВ –28.988,00грн.); а також товарно-транспортні накладні : від 23.06.2010р. №122, від 23.06.2011р. №123, від 23.06.2010р. №124, від 27.10.2010р. №219, від 27.10.2010р. №220, від 27.10.2010р. без номера, від 27.10.2010р. №222, від 27.10.2010р. №223, від 27.10.2010р. №224, від 27.10.2010р. №225, від 27.10.2010р. №226, від 27.10.2010р. без номера (а.с.134-200 т.4).

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб’єктами права.

За таких обставин, суд робить висновок, що оглянуті документи не мають недоліків, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак оглянуті документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій. В ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів, не надано доказів того, що оглянуті документи не призвели до зміни в структурі активів і зобов'язань ДНВП.

Надані позивачем на вимогу суду докази транспортування товару, документи складського обліку, документи про списання товару у виробництво в сукупності спростовують висновки СДПІ про нікчемність господарських операцій за вказаним правочином.

Як встановлено судом, за даним епізодом СДПІ було зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 488.746,06грн.

В основу висновку про вчинення ДНВП порушення закону за даним епізодом податковим органом покладено мотив сумнівності реального проведення господарських операцій за 2 та подальшими ланками руху товару.

В силу приписів ст.61 Конституції України ( принцип індивідуальної юридичної відповідальності) та за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України доказів відображення ДНВП чи його контрагентами в документах податкової звітності наслідків нікчемного правочину або показників господарських операцій, котрі реально не відбулись, суд визнає даний довід відповідача довід неправомірним.

За таких обставин, позов в частині вимог за даним епізодом підлягає задоволенню, оскільки в ході розгляду справи суб’єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності та обґрунтованості висновків про нікчемність взаємовідносин між ДНВП та ТОВ «ТМС-Монтаж».

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Ділмет”

З матеріалів справи вбачається, що ДНВП “Об’єднання Комунар” (в якості покупця), та ТОВ “Ділмет” (в якості Продавця) були здійснені господарські операції з купівлі-продажу металопрокату, без укладання письмового договору у вигляді окремого документу шляхом оформлення видаткової накладної №1676 від 08.12.2010р. на суму 15.103,94грн. (ПДВ –2.517,32грн.), податкової накладної №1686 від 07.12.2010р. на суму 15.103,94грн. (ПДВ –2.517,32грн.), платіжного доручення №9387 від 07.12.2010р. на суму 15.103,94грн. (а.с. 4-7 т.5).

Оглянувши перелічені первинні і розрахункові документи, суд відзначає відсутність недоліків в їх оформленні, факт понесення ДНВП витрат шляхом вибуття з власності безготівкових грошових коштів спростовує висновок ДПІ про намір безпідставного отримання податкової вигоди у спірних правовідносинах.

Таким чином, перелічені первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реального виконання позивачем та контрагентом позивача зобов’язань за правочином. Наявності підстав для висновку, що перелічені первинні документи не спричиняють змін у складі та структурі активів і зобов’язань ДНВП судом в ході розгляду справи не виявлено.

Суд відмічає, що реальність господарських операцій за даним епізодом підтверджується також копією товаро-транспортної накладної від 13.12.2010р., котра за часом складання та номенклатурою поставки повністю узгоджується з відомостями вище зазанчених первинних документів (а.с.8 т.5), копіями документів складського обліку (а.с.10-11 т.5), лімітно-заборною карткою (а.с.12-13 т.5).

Як встановлено судом, фактичною підставою для висновку про порушення ДНВП закону за даним епізодом суб’єктом владних повноважень обрано мотив невизнання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва поданої ТОВ «Ділмет»податкової декларації з ПДВ за грудень 2010р. податковою звітністю.

З цього приводу даного висновку суд зазначає, що у ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, відповідності спірного правочину вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірного правочу наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

З огляду на приписи ст.ст.2 і 10 Закону України «Про ПДВ»суд дійшов висновку, що позивач, ДНВП та контрагенти позивача є окремими платниками податку, несуть самостійну юридичну відповідальність за порушення закону, а відтак, порушення закону одним платником податків не означає автоматичного виникнення факту порушення закону контрагентом такого платника, що повністю узгоджується з положеннями ст.61 Конституції України.

При цьому, згідно з Законом України «Про ПДВ»та Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) обставини виконання податкового обов’язку суб’єктом права, в тому числі і в частині належного складення податкової звітності, своєчасного подання такої звітності до податкового органу та повноти відображення в показниках такої звітності здійснених господарських операцій, не мало жодного юридичного значення для факту дотримання закону контрагентом такого суб’єкта права.

Оскільки судження про порушення ДНВП п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мотивано СДПІ лише посиланням на факт невизнання податковим органом поданої контрагентом ДНВП –ТОВ «Ділмет»декларації з ПДВ податковою звітністю, інших мотивів суб’’єктом владних повноважень з цього приводу в акті перевірки не наведено, фактичних даних, які б спростовували достовірність поданих ДНВП до суду первинних документів, в ході розгляду справи не наведено, то вказаний висновок суб’єкта владних повноважень слід визнати необгрунтованим.

За даним епізодом СДПІ було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2.517,32грн.

Суд відмічає, що відповідно до вимог ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов в даній частині вимог належить задовольнити.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Акваметсервіс”

За матеріалами справи між позивачем, ДНВП (в якості замовника) та ТОВ «Акваметсервіс»(в якості постачальника) було укладено договір №1936/010, предметом якого є поставка продукції (а.с.17-18 т.5).

Судом встановлено, що згаданий договір було укладено між правоздатними і дієздатними суб’єктами господарювання, предметом договору не є речі, що обмежені в цивільному обороті, за формою та змістом права і обов’язків сторін договір не суперечить закону. За таких обставин, згаданий договір визнається судом як належний та допустимий доказ факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за даним правочином ДНВП подано до суду складені ТОВ «Акваметсервіс»видаткові накладні : від 23.11.2010р. №РН-0000021 на суму 78.300,00грн. (ПДВ –13.050,00грн.), від 23.11.2010р. №РН-0000022 на суму 78.300,00грн. (ПДВ –13.050,00грн.), від 15.02.2011р. №РН-0000010 на суму 217.500,00грн. (ПДВ –36.250,00грн.), від 04.03.2011р. №РН-0000024 на суму 217.500,00грн. (ПДВ –36.250,00грн.); податкові накладні від 18.11.2011р. №48 на суму 78.300,00грн. (ПДВ - 13.050,00грн.), від 19.11.2010р. №52 на суму 78.300,00грн. (ПДВ –13.050,00грн.), від 04.03.2011р. №2 на суму 217.500,00грн. (ПДВ –36.250,00грн.); а також складені ДНВП платіжні доручення: від 18.11.2011р. на суму 78.300,00грн., від 19.11.2010р. №8832 на суму 78.300,00грн. (а.с.21-36 т.5).

З наявних у справі документів слідує, що місцезнаходженням ТОВ «Акваметсервіс»є місто Луцьк.

Позивач таких доказів суду не надав, пояснивши це відсутністю товарно-транспортних накладних з причин отримання товарів кур’єрською доставкою. Втім, з цього приводу суд зазначає, що такі пояснення позивача не обґрунтовані, так як по-перше, товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими та податковими накладними, а по-друге, зазначені в перелічених вище первинних документах партії товару за кількістю є значними.

Відсутність документів, які згідно з вимогами закону мають підтверджувати факт перевезення товару, а також неподання позивачем доказів можливості переміщення значних за кількістю партій товару за допомогою послуг кур’єрської доставки, вказує на відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином.

Сума грошового зобов’язання визначеного суб’єктом владних повноважень за даним епізодом, склала 29.080,00грн. зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Укртекстиль”

За матеріалами справи 01.03.2011р. між позивачем, ДНВП (в якості –покупця) та ТОВ «Укртекстиль»(в якості –постачальника) було укладено договір №05/195, предметом якого є поставка спецодягу та засобів індивідуального захисту (а.с.39 т.5).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним договором ДНВП подано до суду складені ТОВ «Укртекстиль»видаткові накладін : від 06.07.2010р. №8742 на суму 846,72грн. (ПДВ –141,12грн.), від 07.04.2011р. №2563 на суму 452,88грн. (ПДВ –75,48грн.), від 13.04.2011р. №2773 на суму 1.177,49грн. (ПДВ –196,25грн.), податкові накладні: від 29.06.2010р. №4966 на суму 2.304,00грн. (ПДВ –384,00грн.), від 06.04.2011р. №2105 на суму 1.630,37грн. (ПДВ –271,73грн.), а також складені ДНВП платіжні доручення: від 06.04.2011р. №376 на суму 1.358,64грн. та документи складського обліку і внутрішьогосподарського переміщення товарно-матеріальних цінностей (а.с.40-55 т.5).

Суд відмічає, що реальність господарських операцій за даним епізодом підтверджується також копіями приєднаних до справи (а.с.56-57 т.5) подорожніх листів, котрі за приписами ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (затверджено постановою КМУ від 25.02.2010р. №207), є належними та допустимими доказами перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується прибутковими ордерами № 335 від 05.07.2010р., № 75 від 20.04.2011р., № 76 від 20.04.2011р., а також даними складського обліку, а саме, картками складського обліку та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Доводи ДНВП про використання придбаного товару у виробництві, а саме, товар було відпущено у відділи за Вимогами на відпуск № 21 від 12.04.2011р.; № 14 від 12.04.2011р.; № 2 від 12.04.2011р.; № 15 від 18.04.2011р.; № 38 від 14.04.2011р.; № 10 від 15.04.2011р.; № 24 від 20.04.2011р., відповідачем в ході розгляду справи не спростовані.

Судом встановлено, що в основу висновку про вчинення платником податків порушення закону за даним епізодом суб’єктом владних повноважень покладено мотив наявності розбіжностей в Системі автомативзованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкового кредиту з ПДВ, задекларованими ДНВП за взаємовідносинами з ТОВ «Укртекстиль», та сумами податкових зобов’язань з ПДВ, задекларованими ТОВ «Укртекстиль»за взаємовідносинами з ДНВП.

Іншими мотивами висновок СДПІ про порушення ДНВП ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом не обгрунтовано, що визнано відповідачем в ході розгляду справи та підтверджено матеріалами справи.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд визнає вказаний висновок СДПІ помилковим, так як судом встановлено, що суб’єктом владних повноважень не було виявлено фактів відсутності у сторін спірного правочину правоздатності і дієздатності юридичних осіб, статусу платників ПДВ, фактів невідповідності форми або змісту спірного правочину вимогам закону, фактів неналежності складання первинних документів, фактів наявності у сторін спірного правочину наміру безпідставно одержати податкову вигоду, фактів відсутності фізичної товару, фактів завищення вартісних показників товару.

З огляду на положення ст.61 Конституції України, якими встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, самі по собі відомості Автоматизованої інформаційної системи (скорочено –АІС) співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ, так як така обставина, по-перше, не передбачена законом, а по-друге, обставини виконання податкового обов’язку одним суб’єктом права не мають жодного юридичного значення для встановлення факту наявності чи відсутності порушення закону про оподаткування в діях контрагента такого суб’єкта права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновок податкового органу про вчинення ДНВП порушення закону за епізодом взаємовідносин ДНВП з ТОВ «Укртекстиль»не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України в частині дотримання обґрунтованості.

В ході розгляду справи суб’єкт владних повноважень не подав до суду належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України, ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.191, 212, 358, 364, 365, 366 Кримінального кодексу України доказів вчинення у спірних правовідносинах діяння по відображенню в документах обов’язкової податкової звітності показників нікчемних правочинів або господарських операцій, котрі фактично не відбулись.

Існування у спірних правовідносинах обставин, які згідно з законом унеможливлюють формування податкового кредиту з ПДВ, судом з матеріалів справи не виявлено, таких доказів відповідачем до суду не подано.

Суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог в цій частині. За даним епізодом суб’єктом владних повноважень було зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 1.289,29грн., збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 384,00грн. та застосовано штраф в розмірі 192,00грн.

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_3

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ДНВП (в якості покупця) та ФОП ОСОБА_3 24.11.2010р. було укладено договір №2358/010, предметом якого є поставка товару згідно з специфікаціями.

На підтвердження доводів про правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що були проведені в межах згаданого договору, ДНВП подано до суду складені ФОП видаткові накладні: № РН-281212 від 28.12.2010р.; № РН-281213 від 28.12.2010р.;№ РН-281212 від 28.12.2010р.; № РН-081210 від 08.12.2010р.; № РН-062102 від 21.02.2011р.; № РН-210104 від 01.04.2011р.; № РН-200104 від 01.04.2011р.; № РН-072203 від 22.03.2011р.; № РН-072102 від 21.02.2011р.; № РН-092102 від 21.02.2011р.; № РН-082102 від 21.02.2011р.; № 011204 від 12.04.2011р.; № 220404 від 04.04.11р.; № 260604 від 06.04.11р.; № 270604 від 04.04.11р.; № 280604 від 06.04.11р.; № 240404 від 04.04.11р.; № 250604 від 06.04.11р.; № 230404 від 04.04.11р.; № 250404 від 04.04.11р.; № 260404 від 04.04.11р.; № 232701 від 27.01.11р.; № 212701 від 27.01.11р.; № 252701 від 27.01.11р.; № 242701 від 27.01.11р.; № 222701 від 27.01.11р.; № 122401 від 26.01.11р.; № 142501 від 26.01.11р.; № 232301 від 23.02.11р.; № 270102 від 03.02.11р.; № 290302 від 03.02.11р.; № 240202 від 11.02.11р.; № 251102 від 11.02.11р.; № 212402 від 24.02.11р.; № 222402 від 24.02.11р.; № 262203 від 22.03.11р.; № 252203 від 22.03.11р.; № 210404 від 04.04.11р.; № 042803 від 28.03.11р.; № 241212 від 24.12.10р.; № 052803 від 28.03.11р.; а також податкові накладні: від 15.12.2010р № 151217; № 031206 від 03.12.10р.; № 151218 від 15.12.10р.; № 151217 від 15.12.10р.; № 40 від 02.02.2011р.; № 41 від 02.02.2011р.; № 42 від 02.02.2011р.; № 39 від 02.02.2011р.; № 72 від 10.03.2011р.; № 226 від 24.03.2011р.; від 04.02.2011р. № 69; від 12.04.2011р. № 89; № 220404 від 04.04.11р.; № 32 від 04.04.11р.; № 52 від 06.04.11р.; № 50 від 06.04.11р.; № 53 від 06.04.11р.; № 35 від 04.04.11р.; № 51 від 06.04.11р.; № 36 від 04.04.11р.; № 34 від 04.04.11р.; № 33 від 04.04.11р.; № 181 від 27.01.11р.; № 183 від 27.01.11р.; № 179 від 27.01.11р.; № 180 від 27.01.11р.; № 182 від 27.01.11р.; № 147 від 24.01.11р.; № 164 від 25.01.11р.; № 165 від 25.01.11р.; № 221 від 21.02.11р.; № 8 від 01.02.11р.; № 38 від 02.02.11р.; № 121 від 10.02.11р.; № 122 від 10.02.11р.; № 261 від 24.02.11р.; № 264 від 24.02.11р.; № 160 від 18.03.11р.; № 194 від 22.03.11р.; № 20 від 01.04.11р.; № 190 від 22.03.11р.; № 161211 від 16.12.10р.; № 217 від 24.03.11р. на загальну суму 82 202,7 грн. у т. ч. ПДВ 13 700,45 грн.

Крім того, ДНВП були подані до матеріалів справи приймальні акти та прибуткові ордери: № 6 від 10.01.2011р.; № 1 від 10.01.2011р.; № 6 від 10.01.2011р.; № 496 від15.12.2010р.; № 93 від 03.03.2011р.; № 176 від 07.04.2011р.; № 175 від 07.04.2011р.; № 26 від 25.03.2011р.; № 92 від 03.03.2011р.; № 91 від 03.03.2011р.; № 90 від 03.03.2011р.; № 301 від 04.02.2011р.; № 205 від 22.04.2011р.; № 32 від 04.04.11р.; № 50 від 06.04.11р.; № 54 від 06.04.2011р.; № 35 від 04.04.2011р.; № 13 від 06.04.2011р.; № 55 від 06.04.2011р.; № 39 від 06.04.11р.; № 34 від 04.04.2011р.; № 36 від 04.04.2011р.; № 37 від 04.04.2011р.; № 11 від 26.01.2011р.; № 13 від 27.01.2011р.; № 10 від 27.01.2011р.; № 9 від 27.01.2011р.; № 5 від 27.01.2011р.; № 6 від 26.01.2011р.; № 8 від 26.01.2011р.; № 28 від 23.02.2011р.; № 82 від 03.02.2011р.; № 16 від 03.02.2011р.; № 82 від 11.02.2011р.; № 9 від 11.02.2011р.; № 29 від 24.02.2011р.; № 30 від 24.02.2011р.; № 28-03 від 22.03.2011р.; № 01 від 22.03.2011р.; № 31 від 04.04.2011р.; № 100 від 30.03.11р.; № 100 від 30.03.11р.; № 99 від 30.03.11р. (а.с.7-142 т.8).

Оглянувши зміст перелічених вище первинних документів, суд дійшов висновку, що фізичне переміщення зазначених в цих первинних документах товарів потребувало задіяння транспортних засобів.

У зв’язку з цим на виконання вимог ст.11 КАС України судом були витребувані у ДНВП докази реальності фізичного переміщення товару, а саме: товаро-транспортні накладні, подорожні листи тощо.

Позивач не подав до суду вказаних документів, пояснивши це їх відсутністю через втрату.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.48 Закону України “Про автомобільний транспорт” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відсутність документів, які згідно з вимогами закону мають підтверджувати факт перевезення товару з огляду на встановлені судом по справі обставини (зокрема, наявність товаро-транспортних накладних в інших випадках) вказує на відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином.

Окрім того, суд зважає також і на той факт, що згідно з поясненнями позивача ДНВП було оплачено на користь ФОП ОСОБА_3 лише 53.565,96грн.

Встановлені судом обставини спірних правовідносин свідчать про те, що складені ФОП ОСОБА_3 первинні документи не можуть призвести до зміни у структурі і складі активів ДНВП через відсутність належних та допустимих доказів отримання ДНВП товару саме від ФОП ОСОБА_3

За даним епізодом порушення СДПІ було зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 10.063,62 грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 3.636,83грн. і в цій частині вимог позов належить залишити без задоволення у зв’язку з недоведеністю позивачем помилковості висновків суб’єкта владних повноважень.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Есполіо”

За матеріалами справи судом встановлено, що 02.02.2011р. між позивачем, ДНВП (в якості покупця) та ТОВ «Есполіо»(в якості продавця) було укладено договір №05/81, предметом якого є поставка товару –смоли ЕД-20 та поліізоціоната.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним правочином ДНВП подано до суду платіжне доручення від 11.11.2010р. №8620 на суму 4.860,00грн., видаткову накладну від 30.11.2010р. №РН-30/11-1 на суму 4.860,00грн. (ПДВ –810,00грн.), податкову накладну від 11.11.2010р. №1111.1 на суму 4.860,00грн. (ПДВ –810,00грн.), лімітно-заборні картки №№768, 44, 767, документи складського обліку, видаткову накладну від 02.02.2011р. №РН-04/02-1 на суму 1.152,00грн. (ПДВ –192,00грн.), платіжне доручення від 24.03.2011р. №1765 на суму 1.152,00грн., рахунок –фактуру №СФ-02/02-1 від 02.02.2011р. на суму 1.152,00грн. (ПДВ –192,00грн.), податкову накладну від 24.03.2011р. №14 на суму 1.152,00грн. (ПДВ –192,00грн.) (а.с.46-168 т.1).

Оскільки спір по справі виник з приводу правильності формування платником податку податкового кредиту з ПДВ, то суд вважає за необхідне керуватись п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

З витребуваних на виконання вимог ст.11 КАС України від суб’єкта владних повноважень доказів судом з’ясовано, що 26.02.2010р. свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Есполіо»було анульовано ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова. Вказана обставина згідно з законом зумовлює втрату даним суб’єктом господарювання статусу платника ПДВ.

В ході розгляду справи ДНВП жодних доказів на підтвердження у ТОВ «Есполіо»статусу платника ПДВ станом на дати виписування перелічених вище документів не подав.

За таких обставин, суд доходить висновку, що складені ТОВ «Есполіо»документи з найменуванням «податкова накладна»від 11.11.2010р. №1111.1 на суму 4.860,00грн. (ПДВ –810,00грн.) та від 24.03.2011р. №14 на суму 1.152,00грн. (ПДВ –192,00грн.) мають дефект походження, складені особою без правового статусу платника ПДВ, а відтак, не є законною підставою для збільшення податкового кредиту з ПДВ.

З огляду на викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову в частині даного епізоду (зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 1.002,00грн.).

По епізоду взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1

За матеріалами справи судом встановлено, що 19.03.2010р. між позивачем, ДНВП «Об’єднання Комунар»та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №69, предметом якого є поставка дошки дерев’яної.

Посилаючись на правомірність формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що були проведені в межах даного правочину, ДНВП подано до суду видаткові накладні № 2008-C від 20.08.2010р., № 2903-С від 29.03.2011 р., податкові накладні №1908-2 від 19.08.2010р.; № 109 від 29.03.11р. на загальну суму 1699,20 грн. (в тому числі ПДВ –283,20 грн.).

В матеріалах справи також наявні прибуткові ордери від 20.08.2010р., від 29.03.2011р., картки складського обліку, довіреності на отримання ТМЦ, платіжні доручення № 6009 від 19.08.2010р. на суму 819,00 грн., № 1929 від 28.03.11р на суму 880,20 грн. (а.с.173-194 т.8).

Оглянувши перелічені вище документи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчувати наявність недоліків в оформленні первинних документів. З матеріалів справи також не вбачається існування підстав, за яких ці документи не спричиняють змін у складі та структурі активів суб’єкта господарювання.

Фізичне переміщення товару підтверджується подорожнім листом № 703056 від 20.08.2010р.

За таких обставин, подані ДНВП первинні документи сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності господарських операцій.

Довід суб’єкта владних повноважень про завищення ДНВП податкового кредиту за даним епізодом мотивований посиланням на недекларування контрагентом ДНВП - ФОП ОСОБА_1 податкових зобов”язань з ПДВ.

За наявності в матеріалах доказів фактичного оприбуткування товарів, ведення складського обліку товарів, оплати придбаного товару, використання товару у виробництві, транспортування товару, суд відзначає помилковість судження СДПІ про відсутність реальності господарських операцій за спірним правочином, оскільки вказаний висновок ґрунтується виключно з мотивів недекларування контрагентом позивача своїх зобов'язань з ПДВ, а вказана обставина згідно з законом не є доказом завищення податкового кредиту з ПДВ.

За даним епізодом СДПІ було зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 146,70грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 136,50грн. і в цій частині позов належить до задоволення, так як в ході розгляду справи суб’єкт владних повноважень не подав до суду належних та допустимих доказів вчинення ДНВП порушення ст.198 Податкового кодексу України.

По епізоду розбіжностей між сумами задекларованого ДНВП податкового кредиту з ПДВ та сумами податкових зобов’язань, задекларованих контрагентами ДНВП за відомостями Системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

За матеріалами справи судом встановлено, що посилаючись на наявність розбіжностей за АІС Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов’язань з ПДВ в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідач, СДПІ по РВПП у м.Харкові дійшов до висновку про вчинення ДНВП порушення ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого відбулось завищення податкового кредиту з ПДВ.

Поклавши в основу цей мотив, відповідач зменшив від’ємне значення з ПДВ в розмірі 7.169,80грн., зменшив бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 5.924,66грн., збільшив суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 3.712,51грн., застосував штраф в розмірі 1.856,25грн.

Судом встановлено, представниками сторін визнано, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ за даним епізодом порушення не вивчались ні правочини, ні первинні документи, ні дані бухгалтерського і податкового обліку ДНВП.

Висновок про порушення ДНВП закону за даним епізодом був зроблений суб'єктом владних повноважень виключно на підставі відомостей, що містяться в автоматизованих базах даних, які ведуться в органах державної податкової служби України. Вказані пояснення цілком узгоджуються з наявними у справі документами.

Суд відмічає, що ненадання суб'єктом владних повноважень - податковим органом оцінки правочинам та первинним документам, на підставі яких платником податків були визначені податкові зобов'язання, згідно з п.3 ч.3 ст.2 КАС України унеможливлює здійснення судової перевірки правомірності та обґрунтованості висновків такого суб'єкта владних повноважень про вчинення платником податкового правопорушення. За таких підстав суд вважає вказані висновки незаконними оскільки суб'єктом владних повноважень не були взяті до уваги усі обставини, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

По епізоду взаємовідносин позивача з ТОВ “Ітер”

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ДНВП (в якості покупця) та ТОВ «Ітер»(в якості постачальника»було укладено договір №05/50 від 01.09.2008р., предметом якого є поставка товару згідно з специфікаціями.

На підтвердження доводу щодо правильності формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що були проведені в межах згаданого договору, ДНВП подано до суду видаткову накладну №64 від 10.03.2010р. на суму 360 грн. (у т.ч. ПДВ 72,00 грн.), податкову накладну від 10.03.2010р. №10100301, прибутковий ордер № 192 від 16.11.2010р., картки складського обліку, довіреність на отримання ТМЦ, платіжне доручення № 1428 від 29.08.2011р. на суму 2.038,80грн., видаткову накладну № 68 від 15.02.2011р. на суму 1.302,00 грн. (у т. ч. ПДВ -217,00грн.), податкову накладну 11.02.2011р. № 1110204 на суму 1.302,00грн. (у т. ч. ПДВ - 217,00грн.) (а.с.201-213 т.8).

Оглянувши перелічені документи, суд не знаходить недоліків в їх оформленні. З матеріалів справи судом також не виявлено доказів існування обставин, з якими закон пов’язує неможливість віднесення показників первинних документів до податкового обліку. Доказів про те, що перелічені первинні документи не спричинили змін у структурі та складі активів ДНВП відповідач до суду не подав.

Як з‘ясовано судом, єдиним мотивом для висновку про порушення ДНВП вимог закону за даним епізодом СДПІ обрано висновки складених ДПІ у Київському районі м. Харкова актів перевірки діяльності ТОВ «Ітер»від 09.03.2011 року №714/23-3/33122033, від 07.04.2011 року №1271/23-3/33122033, якими вказано про нікчемність всіх без виключення правочинів, котрі були укладені ТОВ “Ітер” з контрагентами.

Перевіряючи достатність вказаного мотиву для висновку податкового органу про завищення платником податків податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

В силу ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984), Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом –Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985) специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень –рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Отже, ті мотиви, які були покладені податковим органом в основу прийнятих за наслідками перевірок рішень, повинні бути викладені в акті перевірки і є саме тими фактичними підставами, на яких грунтується рішення суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, при вирішенні питання законності податкового повідомлення –рішення, суду з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України, належить перевірити юридичну і фактичну обгрунтованість саме тих суджень податкового органу, котрі відображені в акті перевірки і встановити їх достатність для висновку про порушення платником податків вимог закону.

В ході розгляду справи судом встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, завищення вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені відповідачем в основу спірних рішень.

Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки суд не може змінювати фактичні та юридичні мотиви прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.

З положень норм чинного процесуального законодавства, вбачається, що законодавець не наділив акт перевірки податкового органу статусом документу, відомості якого не підлягають доказуванню при розгляді адміністративної справи, не зазначив, що акт перевірки податкового органу має перевагу над іншими доказами, зокрема, первинними документами.

З приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України, ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець не наділив податкові органи виключною компетенцією на встановлення нікчемності правочинів або нереальності господарських операцій.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що відбулось фактичне виконання спірного правочину, достовірність поданих ДНВП первинних документів не спростована відповідачем в ході розгляду справи, доказів фальшивості первинних документів СДПІ по суду не подано, нереальності господарських операцій у спірних правовідносинах відповідачем не доведено, суд не знаходить висновки складених ДПІ у Київському районі міста Харкова актів перевірок діяльності ТОВ «Ітер»належними, допустимими, достатніми і переконливими доказами вчинення ДНВП порушення закону.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про порушення ДНВП ст.7 Закону України «Про ПДВ»та ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом (зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 289,00грн.), що зумовлює необхідність задоволення позову в цій частині вимог.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Промбуд-монтажінвест”

За матеріалами справи судом встановлено, що між позивачем, ДНВП (в якості замовника) та ТОВ «Промбуд-монтажінвест»(в якості виконавця) було укладено договір № 02-12 на виконання робіт від 02.12.2010р. (ремонт силового трансформатора по вул. Чалого в м. Богодухів; договір № 05-01 на виконання робіт від 05.01.2011р. (ремонт повітряних комунікацій від поршневого компресора ВП-20/8 до ресивера, обладнання ресиверу, систем регулювання й захисту компресорів за адресою: м. Богодухів, вул. Чалого, 22; договір № 94-03 на виконання робіт від 03.03.2011р. (ремонт та наладка електричної кабельної лінії від ТП-3510 до КТПН-326 дільниці № 65 БЕМЗ в м. Краснокутськ, вул. Первомайська, 4 (а.с.217, 221, 225 т.8).

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями, що були проведені в межах названих правочинів, ДНПВ подано до суду акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 14.12.2010р., акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 21.01.2011р.; акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.03.2011р., акт приймання виконаних робіт за квітень 2011р., податкові накладні № 32 від 14.12.2010р., № 29 21.01.2011р., №73 від 22.03.2011р., №62 від 18.03.2011р. на суму 184.648,11грн. (ПДВ - 30 774,68 грн.)., платіжні доручення № 60 від 15.12.2010р., № 47 від 21.01.2011р. № 68 від 23.03.2011р. на загальну суму 184.648,11грн. (ПДВ - 30 774,68 грн.) (а.с.218-237 т.8).

Оглянувши перелічені первинні документи, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази складання первинних документів з недоліками за формою і змістом, виписування документів суб’єктами господарювання без статусу юридичної особи або платника ПДВ чи поза межами дієздатності, неіснування в реальності тих об’єктів, на яких виконувались роботи.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ “Промбуд-монтажінвест”, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

За таких обставин, суд дійшов висновоку, що перелічені вище первинні документи є належними та допустимими доказами реальності господарських операцій. Існування фактичних даних, які б засвідчували неможливість віднесення показників оглянутих первинних документів до податкового обліку, судом з матеріалів справи не встановлено. Доказів, які б доводили, що перелічені первинні документи не змінили склад і структуру активів і зобов’язань ДНВП податковий орган до суду не подав.

Спростовуючи довід платника податків про реальність господарських операцій, суб’єкт в ході розгляду справи посилався лише на висновки складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів перевірки діяльності ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»від 28.03.2011р №464/23-03-05/3698761, від 19.04.2011р. №708/23-03-05/36987611, від 30.06.2011 № 1475/23-03-05/3698761, згідно з якими всі вчинені за участі даного суб’єкта господарювання правочини є нікчемними.

Судом встановлено, що зазначені пояснення СДПІ повністю узгоджуються з дійсним мотивом винесення спірних податкових повідомлень –рішень за цим епізодом (зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 24.864,66грн., зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 5.910,02грн.).

Таким чином, причиною виникнення спору за даним епізодом є те, що СДПІ взяті на віру висновки складеного іншим податковим органом акту перевірки діяльності контрагента позивача.

Втім, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що відбулось фактичне виконання спірних правочинів, достовірність поданих ДНВП первинних документів не спростована відповідачем в ході розгляду справи, доказів фальшивості первинних документів СДПІ по суду не подано, нереальності господарських операцій у спірних правовідносинах відповідачем не доведено, суд не знаходить висновки складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірок діяльності ТОВ «Промбуд-Монтажінвест»належними, допустимими, достатніми і переконливими доказами вчинення ДНВП порушення закону.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про порушення ДНВП ст.7 Закону України «Про ПДВ»та ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Дом і К”

За матеріалами справи між позивачем, ДНВП та ТОВ «Дом і К»було укладено договір підряду №08/18 від 18.08.2010р., предметом якого є ремонт покрівлі корпусу №81, договір підряду №09/21 від 21.09.2010р., предметом якого є поточний ремонт лихтарів корпусу №69 (а.с.64-66 т.5, а.с.79-80 т.5).

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за згаданими правочинами ДНВП подано до суду договірну ціну №08/18, локальний кошторис ремонту покрівлі корпусу №81, відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат №1-2, розрахунок загальновиробничих витрат №1-1, договірну ціну корпусу №69, локальний кошторис поточного ремонту ліхтарів корпусу №69, розрахунок №1-1 прямих витрат та загальновиробничих видатків, розрахунок №1-2 загальновиробничих витрат, розрахунок №9, розрахунок №П3/1.22, розрахунок №5, податкову накладну № 1148 від 12.11.2010 р. на загальну суму 20.460,00 грн. (в тому числі ПДВ –4092,00 грн.), платіжне доручення № 8883 від 23.11.2010 р. на загальну суму 20.460,00 грн. (в тому числі ПДВ –4 092,00 грн.), податкову накладну № 1149 від 12.11.2010 р. на загальну суму 61.449,59 грн. (в тому числі ПДВ –12.289,92 грн.), платіжне доручення № 8882 від 23.11.2010 р. на загальну суму 61.449,59 грн. (в тому числі ПДВ –12.289,92 грн.), акти приймання –передачі виконаних робіт (а.с.67-121 т.5).

В ході розгляду справи відповідачем не спростовано достовірності відомостей перелічених документів, не подано доказів неправильного оформлення первинних документів, не надано доказів виписування первинних документів неіснуючим суб’єктом господарювання чи поза межами дієздатності суб’єкта господарювання, а тому перелічені документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності виконання будівельних робіт. Фактичних даних, які б засвідчували, що перелічені документи не спричиняють змін у структурі та складі активів і зобов’язань ДНВП суб’єктом владних повноважень до суду не подано. Факт проведення ДНВП розрахунку шляхом перерахування безготівкових грошових коштів спростовує припущення СДПІ про намір ДНВП безпідставно отримати податкову вигоду.

Як встановлено судом, єдиним мотивом податкового органу, за яким останній прийшов до висновку про нікчемність правочинів позивача з ТОВ «Дом і К», є наявність складеного ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова акту «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Дом і К»(ідентифікаційний код - 33900040) з питань перевірки податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період з 05.11.2010 по 31.12.2010»за № 221/23-104/33900040 від 10.03.2011р., згідно із яким встановлено нікчемність усіх правочинів ТОВ «Дом і К»з контрагентами.

Між тим, посилання відповідача на складений ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова акт перевірки діяльності ТОВ «Дом і К»не можуть бути визнані судом беззаперечним доказом нікчемності правочинів або нереальності господарських операцій, так як в силу ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України, ч.3 ст.2 КАС України лише одного висновку органу податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів або нереальність проведених ним господарських операцій є недостатньо для обґрунтованого висновку іншого податкового органу (в даному випадку - ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова) про порушення контрагентом зазначеного суб'єкта господарювання, тобто позивачем, вимог закону.

Суд відмічає, що в ході розгляду справи суб'єкт владних повноважень не подав до суду ані судових рішень, якими встановлені факти нікчемності правочинів чи нереальності господарських операцій, ані доказів на спростування відомостей первинних документів.

В силу приписів ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України, адміністративний суд позбавлений можливості перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень і обґрунтовувати спірні рішення суб''єкта владних повноважень іншими мотивами, ніж ті, якими він керувався при їх винесенні.

Оскільки складений податковим органом акт перевірки не є безумовним доказом вчинення платником податків нікчемного правочину або нереальності господарських операцій, а іншими доказами реальність господарських операцій між ДНВП та ТОВ «Дом і К»не була спростована відповідачем в ході розгляду справи, то висновки ДПІ про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ" за даним епізодом (зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 13.651,06грн.) слід визнати недоведеним.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Кварц”

Згідно із матеріалами справи між позивачем, ДНВП (в якості покупця) та ТОВ «Кварц»(в якості постачальника) склались правові взаємовідносини, в яких ТОВ «Кварц»як постачальником були складені видаткові накладні № РН-0000008 від 26.01.2011р. на суму 6.600,0 грн. (ПДВ –1.100,00грн.), РН-00000026 від 23.02.2011р. на суму 8.960,00грн. (ПДВ –1.493,34грн.), РН-0000027 від 24.02.2011р. на суму 43.200,00 грн. (ПДВ –7.200,00грн.), а також податкові накладні від 22.02.2011р. №33, від 24.01.2011р. № 8, від 08.02.2011р. № 20 на загальну суму 58.760,00грн. (у т. ч. ПДВ –9.009,13 грн.) (а.с.124-137 т.5).

ДНВП на користь ТОВ «Кварц»були перераховані безготівкові коштів згідно з платіжним дорученням 119 від 18.02.11р. на суму 4.250,80, № 911 від 22.02.11р. на суму 43.200,00 грн., № 221 від 24.01.11р. на суму 6.600,00 грн. № 8288 від 03.11.2010р. на суму 19.800,00 грн.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій за переліченими первинними документами, суд прийшов до висновку, що відсутність доказів транспортування товару у спірних правовідносинах, таких як: товаро-транспортних накладних, подорожніх листів з огляду на характеристики товару у спірних правовідносинах –металопрокат, не дозволяє суду погодитись з доводами позивача про правомірність віднесення податкових накладних на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Разом з тим, суд зазначає, що мотив відсутності доказів транспортування товару не був покладений ДПІ в основу спірного рішення за даним епізодом, а відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, так як зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного рішення чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Посилання відповідача на складений Орджонікідзевською ОДПІ Дніпропетровської області акт «Про результати позапланової виїзної перевірки Господарчого товариства з обмеженою відповідальністю (торгівельно –виробниче підприємство) "Кварц" (ідентифікаційний код - 21914796) з питань достовірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "АМБ - Інвест" (ідентифікаційний код - ЄДРПОУ 34563256) за період з 01.01.2011р. по 28.02.2011р.»№ 87/23-124-3/21914796 від 14.06.2011р., не може бути визнано судом беззаперечним і достатнім доказом нікчемності правочинів або нереальності господарських операцій, так як в силу ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207 та 208 Господарського кодексу України самого лише висновку одного органу податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів або нереальність проведених ним господарських операцій є недостатньо для обгрунтованого висновку іншого податкового органу про порушення контрагентом зазначеного суб'єкта господарювання вимог закону. При цьому, суд відзначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт перевірки податкового органу не має правового статусу тотожного судовому рішенню, а тому правомірність викладених в акті перевірки відомостей підлягає доказуванню і не може бути сприйнята як безумовно правильна.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах складений Орджонікідзевською ОДПІ акт перевірки № 87/23-124-3/21914796 від 14.06.2011р. був взятий СДПІ на віру як абсолютно правильний, питання реальності проведених між ДНВП та ТОВ «Кварц»господарських операцій СДПІ самостійно не перевірялась, що зумовлює невідповідність висновків СДПІ по РВПП у м.Харкові вимогам ч.3 ст.2 КАС України в частині обгрунтованості.

Оскільки складений податковим органом акт перевірки не є безумовним доказом вчинення платником податків нікчемного правочину або нереальності господарських операцій, а іншими доказами реальність господарських операцій між ТОВ «Кварц»та ДНВП не була спростована СДПІ на момент винесення спірного рішення, то висновки ДПІ про порушення ДНВП ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом (зменшення від’ємного значення з ПДВ в розмірі 9.009,13грн.) слід визнати недоведеним.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Укрнадраресурси”

За матеріалами справи 19.05.2010р. між позивачем, ДНВП (в якості Комітента) та ТОВ «Укрнадраресурси»(в якості Комісіонера) було укладено договір комісії №КН-206/10, предметом якого (з урахуванням додаткових угод) є виконання зобов’язання щодо укладення договорів по купівлі природного газу в 2010-2011р.р. (а.с.141-150 т.5).

Оглянувши вказаний договір суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність форми або змісту договору положенням закону, відсутності у сторін договору правоздатності або дієздатності суб’єктів господарювання, а тому визнає даний договір належним та допустимим доказом факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводів про реальність господарських операцій за вказаним договором позивач подав до суду копії складених ТОВ «Укрнадраресурси»податкових накладних від 30.11.2010р. №4729 на суму 10.349,40грн. (ПДВ –1.724,90грн.), від 31.12.2010р. №5213 на суму 99.776,86грн. (ПДВ –16.629,48грн.), від 31.12.2010р. №5212 на суму 1.158.527,06грн. (ПДВ –193.095,34грн.), від 31.01.2011р. №105 на суму 1.903.728,34грн. (ПДВ –317.288,06грн.), від 28.02.2011р. №206 на суму 1.847.108,03грн. (ПДВ –307.851,34грн.), акт виконаних послуг від 31.12.2010р. на суму 20.341,73грн. (ПДВ –3.390,29грн.), акт виконаних послуг від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 30.04.2011р., акт приймання передачі природного газу від 31.12.2010р., від 31.12.2010р.. від 31.01.2011р., від 28.02.2011р., від 30.04.2011р., а також складені ДНВП платіжні доручення від 29.11.2010р. №9134 на суму 1.724,90грн., від 29.11.2010р. №9135 на суму 98.250,67грн., від 30.11.2010р. №41 на суму 8.624,50грн., від 30.11.2010р. №42 на суму 491.253,36грн., від 15.12.2010р. №114 на суму 800.761,71грн., від 17.12.2010р. №9885 на суму 1.327.588,77грн., від 17.12.2010р. №9892 на суму 23.307,30грн., від 17.12.2010р. №9893 на суму 1.327.588,77грн., від 17.12.2010р. №9894 на суму 23.307,30грн., від 22.12.2010р. №10031 на суму 14.058,26грн., від 28.12.2010р. №243 на суму 888.807,16грн., від 28.12.2010р. №246 на суму 15.604,00грн., від 30.12.2010р. №10205 на суму 843.295,95грн., від 30.12.2010р. №10206 на суму 14.805,00грн., від 30.12.2010р. №10215 на суму 8.695,00грн., від 25.03.2011р. №1844 на суму 120.000,00грн.

Оцінивши перелічені документи за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають недоліків, які б позбавляли їх статусу первинних, доказів про те, що перелічені документи не спричинили змін у складі та структурі активів і зобов’язань сторін спірного правочину відповідач до суду не подав, а відтак, перелічені документи визнаються судом належними на допустимими доказами реальності господарських операцій.

Окрім того, суд відзначає, що оглянуті судом акти приймання –передачі природного газу були складені за участі сторонньої особи –ВАТ «Харківміськгаз», яка здійснила транспортування газу, що додатково доводить реальність господарських операцій з поставки природного газу. Оскільки постачання природного газу відбулось за участі ТОВ «Укрнадраресурси», то суд знаходить помилковим твердження СДПІ про нікчемність спірного правочину.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для висновку про порушення ДНВП п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом СДПІ обрано висновки складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова акту №985/233/36627473 від 12.03.11 року «Про результати виїзної планової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю “Укрнадраресурси” (ідентифікаційний код - 36627473) з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 03.11.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного законодавства за період з 03.11.2009 р. по 31.12.2010 р.», згідно з яким усі угоди укладені ТОВ “Укрнадраресурси” з контрагентами є нікчемними.

Суд зазначає, що складений податковим органом акт перевірки діяльності платника податків не має переваги перед іншими доказами по адміністративній справі, правовий статус даного документу не є тотожнім правовому статусу судового рішення, акт перевірки містить не достовірно встановлені обставини, які не потребують доказування, а лише суб’єктивну оцінку податкового органу обставин фактичної дійсності, а відтак, викладені в акті судження підлягають доведенню в ході розгляду адміністративної справи у спосіб подання до суду відповідних доказів.

Втім, в ході розгляду справи СДПІ в підтвердження свого висновку про нікчемність правочину та нереальність проведених в межах такого правочину господарських операцій жодних інших доказів, окрім складеного ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова акту перевірки ТОВ «Укрнадраресурси», до суду не подано, достовірності наявних у справі первинних документів не спростовано.

Оскільки складений податковим органом акт перевірки не є безумовним доказом вчинення платником податків нікчемного правочину або нереальності господарських операцій, а іншими доказами реальність господарських операцій між ТОВ «Укрнадраресурси»та ДНВП не була спростована СДПІ на момент винесення спірного рішення, то судження СДПІ про порушення ДНВП ст.7 Закону України «Про ПДВ»та ст.198 Податкового кодексу України за даним епізодом (зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 209.724,82грн.) слід визнати недоведеним.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Техенергоресурс”

За матеріалами справи 22.11.2010р. між ДНВП (в якості замовника) та ТОВ «Техенергоресурс»(в якості виконавця) було укладено договір №22/11, предметом якого є виконання робіт з секційного ремонту паркану.

На підтвердження реальності господарських операцій за згаданим правочином ДНВП подано до суду платіжні доручення від 29.11.2010р. №9128 на суму 14.638,08грн, № 5 від 17.01.2011р. на суму 3.659,47грн., акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 за грудень 2010р., акт приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2010р., податкові накладні № 1403 від 29.11.2010р. на суму 14.638,08грн. (ПДВ –2.439,68грн.), № 1457 від 09.12.2010р. на суму 3.659,47грн. (ПДВ –609,91грн) (а.с. 207-215 том 5).

Відповідач, спростовуючи правомірність формування ДНВП податкового кредиту за даним епізодом, подав до суду складений ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова акти перевірки діяльності ТОВ «Техенергоресурс»від 01.06.2011р. №1249/23-03-05/34566972, від 19.04.2011 р. № 709/23-03-05/34566972, відповідно до яких усі угоди, вчинені ТОВ «Техенергоресурси»з контрагентами, є нікчемними. Інших доводів відповідач на підтвердження власного судження не навів.

Суд зазначає, що згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу (ч.1 ст.71); в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71).

Оцінивши зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не спростовано обгрунтованості доводів платника податків про реальне виконання робіт, не подано доказів фальшивості первинних документів, складення первинних документів з недоліками по формі чи змісту, виписування податкових накладних особами, які є мають статусу платника ПДВ, відсутності фактичного виконання робіт, завищення вартісних показників виконаних робіт. При цьому, факт оплати ДНВП вартості проведених робіт за відсутності в матеріалах справи доказів пов’язаності сторін спірного правочину, вчинення ними взаємоузгоджених, зловмисних дій по безпідставному набуттю податкової вигоди, спростовує судження СДПІ про нікчемність.

За таких обставин, позов ДНВП в цій частині вимог підлягає задоволенню, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що при винесенні спірного рішення за даним епізодом податковий орган не забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України стосовно обгрунтованості і обгрунтував прийняте рішення непідтвердженими належно доводами, котрі мають характер припущення.

По епізоду взаємовідносин з ТОВ “Електроспецтех”

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем, ДНВП (в якості Замовника), а ТОВ “Електроспецтех” (в якості Виконавця) було укладено договір № 08/10-10 на виконання робіт від 08.10.2010р. на проведення теплотехнічних випробувань водонагрівального котла “Колві-500”№ 2 за адресою: м. Богодухів, вул. Чалого, 22; договір підряду № 20/5 від 20.05.2010р. на заміну віконних блоків в цеху 24 (СКБ) корпус 1; договір № 03/11-10 від 03.11.2010р. на проведення технологічних випробувань котла “Колві-500” № 1 за адресою: м. Богодухів, вул. Чалого, 22; договір підряду № 27/10 від 27.07.2010р. на заміну ущільнювачів на вікнах в корпусі № 62; договір підряду № 30/09 від 28.07.2010р. на капітальний ремонт покрівлі корпусу № 25, корпусу № 12 (а.с.12, а.с.15, а.с.127, а.с.130-134, а.с.152-155 т.6).

До матеріалів справи долучені виписані ТОВ «Електроспецтех»за переліченими договорами: акт приймання-передачі виконаних робіт від 21.10.2010р. до договору № 08/10-10 на виконання робіт від 08.10.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2010р. до договору підряду № 20/5 від 20.05.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. до договору підряду № 20/5 від 20.05.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. до договору підряду № 20/5 від 20.05.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. до договору підряду № 20/5 від 20.05.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. до договору № 03/11-10 від 03.11.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. до договору підряду № 27/10 від 27.07.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. до договір підряду № 30/09 від 28.07.2010р.; акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010р. до договір підряду № 30/09 від 28.07.2010р.; акт приймання виконаних робіт за грудень 2010р. до договір підряду № 30/09 від 28.07.2010р.; акт приймання виконаних робіт за грудень 2010р. до договір підряду № 30/09 від 28.07.2010р. а також податковими накладними: № 1302 від 21.10.10р.; від 29.10.2010р. № 1595; від 25.11.2010р. № 1797; від 30.09.2010р. № 540/2; від 26.11.2010р. № 1798; № 1990 від 03.12.2010р.; № 103 від 25.11.2010р.; від 24.11.2010р. № 1704; від 10.11.2010р. № 1693; від 21.09.2010р. № 449/2; від 10.11.2010р. № 1692; від 09.12.2010р. № 2075; № 2085 від 22.12.10р.; № 2099 від 24.12.10р.; № 2103 від 27.12.10р.; № 2110 від 27.12.10р.; на загальну суму 619.138,80грн. (у т.ч. ПДВ –103.189,80грн.). Зобов’язання по оплаті вартості наданих послуг виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями: № 830 від 21.10.2010р.; № 7357 від 30.09.2010р.; № 103 від 25.11.2010р.; № 6283 від 01.09.2010р.; № 7045 від 21.09.2010р.; № 4062 від 18.06.2010р. на загальну суму 619.138,80 грн. (у т.ч. ПДВ - 103.189,80 грн.) (а.с.11-205 т.6).

Оглянувши перелічені документи та дослідивши матеріали справи, суд не знаходить фактичних даних, які б засвідчували відсутність підстав для віднесення перелічених податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ. Підстав для висновку про те, що перелічені первинні документи не призводять до зміни складу та структури зобов’язань і активів ДНВП. Матеріали справи не містять.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності змін у структурі і складі активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів і зобов’язань сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Як з’ясовано судом єдиним мотивом, покладеним в основу висновку про нікчемність спірних правочинів та нереальність господарських операцій за ними, є висновки складених ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова актів перевірок діяльності ТОВ «Електроспецтех»від 01.06.2011р. № 1250/23-03-05/34689962, від 19.04.2011р. №710/23-03-05/, відповідно до яких усі угоди, вчинені ТОВ «Електроспецтех»з контрагентами, є нікчемними. Інших доказів на підтвердження доводу про правомірність спірних податкових повідомлень –рішень за даним епізодом СДПІ до суду не подано.

Оскільки акт перевірки згідно з процесуальним законом не є безумовним і достатнім доказом нікчемності правочину і нереальності господарських операцій, а інших доказів на підтвердження факту нікчемності СДПІ до суду не надано, достовірності наданих ДНВП первинних документів податковим органом в ході розгляду справи не спростовано, жодних фактичних даних, які б свідчили про невиконання робіт до суду не подано, то позов ДНВП в цій частині вимог підлягає задоволенню, оскільки в ході розгляду справи судом встановлено, що при винесенні спірного рішення за даним епізодом (зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 46.116,86грн., зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 52.248,99грн., збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ в розмірі 4.823,95грн., застосовано штраф в розмірі 2.411,96грн.) податковий орган не забезпечив дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України стосовно обгрунтованості і обгрунтував прийняте рішення непідтвердженими належно доводами, котрі мають характер припущення.

По епізоду порушення вимог п. 201.11 ст.201 Податкового кодексу України

За матеріалами справи судом встановлено, що згідно з судженням СДПІ по РВПП у м.Харкові (стор.74 акту перевірки) у спірних правовідносинах ДНВП вчинено порушення п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: до складу податкового кредиту віднесено суми сплаченого при придбанні палива податку за відсутності оригіналів податкових накладних, які не витребовувались ДНВП від контрагентів, перелічених в додатку №3 до акту.

Даний епізод, за розрахунками СДПІ, спричинив завищення податкового кредиту в розмірі 12.847,29грн., у зв’язку з чим податковим органом було зменшено від’ємне значення з ПДВ в розмірі 6.953,60грн. та зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ в розмірі 5.893,69грн.

Судом встановлено, що згадана сума ПДВ утворилась в результаті придбання працівниками підприємства під час знаходження у відрядженнях ПММ за готівковий розрахунок (за межами Харкова), що підтверджується фіскальними чеками, наявними в матеріалах справи (а.с. 177-247, т 2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву iз скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви iз скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Матеріалами справи встановлено та не спростовується відповідачем, що ДНВП "Об'єднання Комунар" було у встановленому порядку подано до СДПІ по РВПП у м. Харкові скарги на постачальників, які не видали податкові накладні разом з фіскальними касовими чеками.

Твердження відповідача про те, що в ході перевірки скарг позивача ДПІ, на обліку у яких перебувають постачальники паливно-мастильних матеріалів, виявили, що позивач не звертався до постачальників з проханням видати податкову накладну, судом вважаються не обґрунтованими, так як законом не передбачено письмове звернення покупця до постачальника про видачу податкової накладної.

Оскільки у спірних правовідносинах ДНВП були виконані в повному обсязі вимог п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, то суд доходить висновку про неправомірність висновку СДПІ з приводу завищення податкового кредиту з ПДВ за даним епізодом.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин за окремими епізодами, то позов необхідно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "Об’єднання Комунар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові :

- №0000550841 від 02.08.2011р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 5.521.061,00грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2.925.589,95грн.;

- №0000560841 від 02.08.2011р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1.317.537,00грн., у тому числі: листопад 2010р. - 112.669,00грн.; лютий 2011р. - 547.381,00грн.; квітень 2011р. - 657.487,00грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1,0 грн. у частині зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ в розмірі 515.547,38грн.;

- № 0000540841 від 02.08.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 63.537,00грн., з яких за основним платежем 42.358,00грн., за штрафними санкціями 21.179,00грн., у частині визначення основного платежу в сумі 10.369,00грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5.184,50грн.

3. В решті вимог адміністративний позов - залишити без задоволення.

4. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 12.12.2011 року.

Головуючий суддя О.В. Старосєльцева

Судді О.В. Панченко

А.В. Сліденко


Суд	Харківський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	05.12.2011
Оприлюднено	04.01.2012
Номер документу	20249476
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —10446/11/2070

Ухвала від 12.08.2011

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Старосєльцева О.В.

Ухвала від 12.08.2011

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Старосєльцева О.В.

Постанова від 05.12.2011

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Старосєльцева О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.12.2011 по справі 10446/11/2070ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —10446/11/2070

Ухвала від 12.08.2011

Ухвала від 12.08.2011

Постанова від 05.12.2011

Постанова
від 05.12.2011 по справі 10446/11/2070
ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД