Рішення

від 11.09.2008 по справі 8369.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

8369.1-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2008Справа №2-15/8369.1-2008

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» (95006, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Карла Лібкнехта, 39/41, ідентифікаційний код 01416501)

До відповідача Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Платинна, 9, ідентифікаційний код 01036017)

Про стягнення 498816,72 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Сигитова С.В., довіреність б/н від 04.01.2008 р., у справі

Від відповідача – Анкудінова О.М., довіреність вих.. № 417/1 від 01.07.2008 р., у справі

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство "Кримгідроспецбуд" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Закритого акціонерного товариства "Кримводбуд" про стягнення з останнього 498816,72 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за контрактом субпідряду №12/3 від 06.02.1995р. щодо оплати виконаних у період з жовтня  по грудень 1995 року будівельно-монтажних робіт по будівництву водопроводу з водопостачання м. Ялти з Вілінського водозабору в посушливі роки.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, заявив клопотання про припинення провадження у справі з  посиланням на те, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002 р. в іншій справі №2-18/4206-2002 вирішено спір  між тими ж сторонами та про той же предмет спору, а також зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2007 р. у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002 р. в іншій справі №2-18/4206-2002 встановлено, що роботи по будівництву частини водоводу в 1995 році БМУ-627 тресту "Кримгідроспецбуд",  виконані в рамках контракту №12/3 від 06.02.1995 р. ОП "Кримводбуд", сплачені.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 р. рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Згідно вказаної постанови присуджено до стягнення з відповідача 498816,72 грн. заборгованості.

31.03.2008р. по справі № 2-25/16001-2007 був виданий наказ на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 р. по справі № 2-25/16001-2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2008 р. касаційна скарга Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» була задоволена частково, Рішення Господарського суду АР Крим від 17.12.2007 р.  та Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 р. у справі № 2-25/16001-2007 скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду АР Крим.

Резолюцією голови господарського суду АР Крим Луцяка М.І. розгляд даної справи доручено судді Іщенко І.А., справі привласнений № 2-15/8369.1-2008.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.07.2008 р. справа була прийнята у провадження судді І.А. Іщенко, призначена дата судового засідання.

15.08.2008 р. до канцелярії Господарського суду АР Крим від відповідача - Закритого акціонерного товариства «Кримводбуд» надійшла заява № 479/1 від 11.08.2008р. про визнання наказу  у справі № 2-25/16001-2007 від 31.03.2008р., виданого на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 р., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 27.08.2008 р. вказана заява була задоволена,  наказ № 2-25/16001-2007 від 31.03.2008 р., виданий господарським судом АР Крим на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2008 р. у справі № 2-25/16001-2007, визнаний таким, що не підлягає виконанню.

У судовому засіданні представником позивача були надані письмові пояснення з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України, в яких зазначив про наявність підстав для звернення з відповідним позовом до суду.

Представником відповідача були надані письмові пояснення, в яких просить суд відмовити Відкритому акціонерному товариству «Кримгідроспецбуд» у позові, застосувавши пропущений строк позовної давності для звернення з позовом до суду.

29.08.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі Управління капітального будівництва виконавчого комітету Ялтинської міської ради у якості третьої особи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 02.09.2008 р. у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено через його необґрунтованість.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва, після закінчення якої слухання справи було продовжено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, суд

                                              ВСТАНОВИВ :

06.02.1995 року між трестом “Кримгідроспецбуд” і КП “Кримводбуд” був укладений контракт субпідряду №12/3 на виконання будівельно-монтажних робіт по водопостачанню м. Ялти з Вілінського водозабору в посушливі роки. (а.с. 22-23 Т.1)

Обсяг робіт за контрактом №12/3 від 06.02.1995 року визначався відрізком траси від пікету (ПК) 230 до ПК 287+40.

Пунктом 2 контракту № 12/3 визначено загальну вартість робіт - 73 млрд. крб., що складає 730000,00 грн. Джерелом фінансування робіт являється бюджет (пункт 4 Контракту).

Відповідно до наказу тресту “Кримгідроспецбуд” № 7/02 від 09.02.1995 року, фактичне виконання будівельних робіт доручено структурному підрозділу тресту без прав юридичної особи - БМУ-627.

Під час судового засідання судом встанвлено, що у провадженні господарського суду АР Крим знаходилась справа № 2-18/4206-2002 за позовом ВАТ „Кримгідроспецбуд” до ЗАТ „Кримводбуд” про стягнення 374687,10 грн.

Рішенням господарського суду АР Крим від 10-17.09.2002 року позовні вимоги ВАТ „Кримгідроспецбуд” про стягнення 374687,10 грн. було задоволено у повному обсязі. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002 року вказане рішення господарського суду АР Крим було скасовано, у задоволенні позову ВАТ „Кримгідроспецбуд” відмовлено. (а.с. 50-52 Т.1)

Так, в рамках справи № 2-18/4206-2002 судом апеляційної інстанції було встановлено наступне.

З відомості витрачання засобів по будівництву водоводу УКБ Ялтинського міськвиконкому, а також рахунків УКБ і платіжних доручень №195 від 29.03.95р. №227 від 07.04.1995р. №232 від 13.04.1995р. №227 від 06.05.1995р. №313 від 26.05.1995р. №357 від 28.05.1995р. №381 від 03.07.1995р. №387 від 07.07.1995р. №415 від 21.07.1995р. №443 від 11.08.1995р. №550 від 24.10.1995р. №568 від 30.10.1995р. №582 від 13.11.1995р. №590 від 16.11.1995р. №611 від 29.11.1995р. №619 від 30.11.1995р. №636 від 04.12.1995р.,№693 від 28.12.1995р.,№694 від 29.12.1995р. через Ялтинську філію АКБ “Укрсоцбанк” субпідряднику БМУ-627 тресту “Кримгідроспецбуд” і ВАТ “Кримгідроспецбуд”, згідно листів генерального підрядчика ОП “Кримводбуд” і рахунків УКБ Ялтинського міськвиконкому, перераховано авансів на придбання матеріалів на будівництво об'єкту “Водопостачання м. Ялта з Вілінського водозабору в посушливі роки” 86500000 тис. крб. (або 865000,00 грн.) при загальній вартості робіт за контрактом 73 млрд. крб. Призначенням платежів в рахунках і платіжних дорученнях вказано “на будівництво водоводу з Вілінського водозабору”.

Акт звірки виконаних робіт від 03.01.1996 року судом апеляційної інстанції не був прийнятий судовою колегією до уваги у якості доказу наявності заборгованості, оскільки не був підписаний розпорядниками кредитів як ОП “Кримводбуд” так і тресту “Кримгідроспецбуд”.

Судом також було відхилено посилання позивача на наявність додаткових угод до контракту №12/3 від 06.02.1995 року, які б надавали право субпідряднику продовжувати роботи за його рамками і вимагати їх оплати. Тому, також було відхилено довід позивача про те, що позовна сума увійшла до збільшеної суми вартості будівельних робіт в розмірі 1546264,10 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 року у справі № 2-18/4206-2002 заяву Відкритого акціонерного товариства "Кримгідроспецбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2002 року у справі №2-18/4206-2002 залишено без задоволення.

Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу,  який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте у суду відсутні підстави стверджувати про наявність встановлених судовим рішенням фактів, які мають беззаперечне значення для вирішення даного спору, оскільки в рамках справи № 2-18/4206-2002 було встановлено факт здійснення перерахування відповідачем у якості лише авансових платежів 865000,00 грн., а також здійснення перепроцентовки вартості укладених сталевих труб та збільшення вартості робіт до 1546264,61 грн. Судом апеляційної інстанції в рамках справи № 2-18/4206-2002 зроблено висновок про включення суми у розмірі 374687,10 грн. до складу перехованих авансів в загальному розмірі 865000,00 грн., при тому, відповідач, в силу пункту 5.2 Контракту № 12/3 був зобов'язаний перераховувати аванс за виконання робіт в сумі 30 % річної вартості робіт.

У даному випадку йдеться про стягнення вартості фактично виконаних робіт протягом 1995 року.

Відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом  порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд вважає за можливе прийняти в якості доказу у справі Висновок № 822 спеціаліста по будівельно-технічним дослідженням від 18.08.1998 року (а.с.15-19 Т.1 з додатками).

Так, підставою здійснення експертного дослідження з`явилось питання щодо підтвердження виконаних відкритим акціонерним товариством „Кримгідроспецбуд” в особі БМУ-627 будівельно-монтажних робіт в період з жовтня 1995 року по грудень 1995 року і визначення їх вартості.

Із змісту висновку № 22 від 18.08.1998 року вбачається, що дослідження здійснювалось на підставі первинних документів, а саме:

- контракту субпідряду від 06.02.1995 року „Водопостачання м. Ялти з

Вілінського водозабору в Посушливі роки”;

- акту звірки виконаних робіт за об'ємом водопостачання м.Ялти з Віліського водозабору в Посушливі роки”;

- реєстру виконаних робіт по вказаному об'єкту;

- відомостей вартості виконаних робіт і не прийнятих „Генпідрядником” по об'єкту „Водопостачання м. Ялти з „Вілінського водозабору в Посушливі роки”;

- виконаного плану водоводу по об'єкту;

- відомостей виконаних робіт і не прийнятих Генпідрядником;

- Акту прийому виконаних робіт на 7 аркушах по об'єкту „Водопостачання м. Ялти з Вілінського водозабору в Посушливі роки”;

- Протоколу узгодження додаткових витрат і доплат, викликаних впливом ринкових відносин для УКБ Ялтинського міськвиконкому з 1 липня 1995 року;

- вартості матеріалів на об'єкті „Водопостачання м. Ялти з Вілінського водозабору в Посушливі роки”.

- Локальних кошторисів № 84-1 Водовод від ПК 244+60 до ПКП246+35; № 89-1 Водовод від ПК246+40 до ПКП250+00; № 98-2 Водовод від т.А до ВІС(2-а нитка); № 98-2 Водовод від т.А до ВНС; № 98-1 Водовод від РВЧ до Т.А.; № 98-1 Водовод від РЧВ до т.А (2-а нитка), а також № 99-2 Подаючий трубопровід.

В результаті дослідження наданих документів було встановлено, що у 1995 році „Генпідрядник” - ОП „Кримводстрой” в особі управляючого Котеленец Б.А. і „Субпідрядник” трест „Кримгидроспецбуд” в особі управляючого Мекеди А.М. уклали контракт на будівництво об'єктів „Водопостачання м. Ялти з Вілінського водозабору в Посушливі роки”. Водовод від ПК230 до ПК287+40 на суму будівельно-монтажних робіт 73 млрд. крб. (Додаток №1).

Згідно акту від 3 січня 1996 року, підписаного головним бухгалтером СМУ-627 тресту „Кримгідроспецбуд” Сурядновою Г.А. і головним бухгалтером „Кримводбуд” Зайцевою В.І., обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт по об'єкту „Водопостачання м. Ялти з Вілінського водозабору в Посушливі роки”, згідно довідок форми 3 за лютий-грудень 1995 року, виконаний на суму 169534951,00 ( сто шістдесят дев'ять мільярдів п'ятсот тридцять чотири мільйони дев'ятсот п'ятдесят одна тисяча) крб.(додаток №2).

В період з жовтня 1995 року по грудень 1995 року „Субпідрядником” трестом „Кримгідроспецбуд” виконано обсяг робіт по даному об'єкту, який не було прийнято „Генпідрядником”.

Відомість даних виконаних робіт підписана начальником БМУ-627 Заярним М.Л. і начальником ПТО БМУ-627 Чукаєвою  Л.А. з розшифровкою кошторисів і найменуванням об'єктів на суму прямих витрат в цінах 1984 року 91969,00 (дев'яносто одна тисяча дев'ятсот шістдесят дев'ять) рублів. На підставі первинних матеріалів, а також норм ДБН 4-16-94 було проведено розрахунок повної вартості виконаних робіт, що склало 498816,72 грн.  

Також, факт виконання позивачем робіт підтверджується наявними у справі актами приймання виконаних робіт за період 1995 року, відомостями та розрахунками про виконані роботи.

У даному випадку йдеться про невиконання відповідачем власних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт по контракту № 12/3 у розмірі 498816,72 грн.

Згідно частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України  вказівки,  що  містяться  у постанові касаційної інстанції,  є обов'язковими для суду першої інстанції під  час  нового  розгляду справи.

Так, у своїй постанові від 17.06.2008 р. Вищим господарським судом України було зазначено звернути увагу на заявлене відповідачем клопотання про застосування позовної давності. (а.с. 48 Т.1)

Аналогічне клопотання було надане представником відповідача під час судового засідання 02.09.2008 р.

Так, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Як зазначено судом вище та встановлено під час судового засідання позивачем виконувалися роботи на підставі контракту № 12/3 від 06.02.1995 р. у період з жовтня по грудень 1995 року.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту розрахунки за виконані роботи здійснюються у відповідності з договірною ціною щомісячно на підставі довідки про вартість виконаних робіт по формі № 3, оплата Генпідрядником здійснюється через 5 днів після підписання форми № 3.

Акт погодження до контракту № 12/3, де сторони збільшили кошторисну вартість будівельних робіт з 865000,00 грн. до 1546264,10 грн. з урахуванням грошової інфляції був підписаний 01.07.1995 р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати виконаних робіт мало місце з січня 1996 року.

Відповідно до статті 76 Цивільного кодексу УРСР (чинного на час дії контракту та виконання робіт) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. В данному випадку - з січня 1996 року.

Згідно зі статтею 71 Цивільного кодексу УРСР загальний строк для захисту особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється у три роки.

Таким чином, термін для звернення з відповідним позовом до суду скінчився у січні 1999 р.

Так, абзацом 3 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, із наступними змінами та доповненнями, передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущений без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведений.

Тобто йдеться про захист у судовому порядку лише порушеного права і  тільки у тих випадках, коли буде доведено належність особі визначеного матеріального права і воно порушене, але при цьому строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд має право ухвалити рішення, яким відмовити у позові через пропуск строку давності. Відновлення ж пропущеного строку позовної давності з поважних причин у свою чергу можливе лише у разі доведеності порушення прав та необхідності їх захисту.

В силу частини 2 статті 80 Цивільного кодексу УРСР  якщо  суд визнає  поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

При цьому, Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог з врахуванням всіх обставин справи.  

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

Суд зазначає, що причини поважності пропуску строку позовної давності оцінюються судом виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, позивачем не було заявлено про відновлення пропущеного строку позовної давності, як і не представлено суду жодної причини пропуску строку позовної давності всупереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд враховує  значний проміжок часу, який минув з моменту виникнення у Відкритого акціонерного товариства «Кримгідроспецбуд» права на звернення до суду за захистом порушеного права – січень 1996 р., до фактичного звернення до суду з даним позовом – 08.11.2007 р.

Отже, на думку суду, причина пропуску строку для звернення з відповідним позовом до суду може бути визнана поважною лише у випадку проявлення позивачем всієї турботливості та обачності, направлених на поновлення порушеного права з метою задоволення своїх вимог. Проте, з матеріалів справи вчинення позивачем  відповідних дій не вбачається.

Статтею 80 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що сплив строку позовної давності до звернення з позовом до суду є підставою для відмови у позові.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу україни.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 11.09.2008 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.