Рішення

від 02.09.2008 по справі 4333-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

4333-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2008Справа №2-7/4333-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» (95011, м. Сімферополь, вул. Героїв Аджимушкая, 3, к. 1, ідентифікаційний код 16501081)

До відповідача Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; м. Київ, вул. Димитрова, 3,  ідентифікаційний код 00039019) в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (95000, м. Сімферополь, проспект Кірова, 36, ідентифікаційний код 09324017)

Про стягнення  16 923,51 грн.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача – Горчакова В. В., предст., дов. від 15.12.2007 р.

Від відповідача  - Машевський О. С., предст., дов. №1313 від 05.04.2008 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Кримської республіканської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» про стягнення 16 923,51 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не здійснюється виплата позивачеві процентів за користування грошовими коштами, які зараховуються на рахунки позивача в іноземній валюті, у зв'язку з чим заборгованість Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» складає 14 981,46 грн. та до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1942,05 грн.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що умовами укладеного між сторонами договору про розрахунково-касове обслуговування не було передбачено нарахування процентів на залишки коштів на рахунках. Крім того, банк стверджує, що буд-які додаткові угоди про нарахування процентів на залишки між сторонами укладені не були, а позивачем не доведено, що залишки коштів використовувались банком.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України. За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

28.04.2001 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» (Клієнт) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Банк) в особі Кримської республіканської філії був укладений договір №5/1303 на розрахунково-касове обслуговування, пунктом 1.1 якого передбачено, що Банк зобов'язується відкрити Клієнту поточний рахунок №2600131303002 у валюті: рублі Росії, долари США, надалі за текстом «рахунок», і здійснює його розрахунково-касове обслуговування, надалі за текстом «послуги», відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 9.1 цей Договір набуває чинності з дати підписання та діє протягом невизначеного періоду часу.

Сторони не представили суду доказів розірвання цього договору, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Отже, суд дійшов висновку,  що на момент розгляду справи зазначений договір продовжує діяти.

Звертаючись до суду з цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» посилається на те, що банком не були сплачені проценти за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунках позивача в іноземній валюті, через що просить стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» заборгованість у сумі 14 981,46 грн. в примусовому порядку.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Панорама-Тур» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до частини 1 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

При цьому, статтею 1070 ЦК України передбачено, що за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.  Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Суд зазначає, що відповідно до вищевказаних норм Цивільного кодексу України використання грошових коштів на рахунку клієнта є не обов'язком, а правом банку, яким банк може й не скористатися.

У той же час, всупереч положенням статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивачем не доведено, що грошові кошти, які залишалися на його рахунках, використовувалися банком. Такими доказами можуть бути, наприклад, виписки про рух коштів на рахунках або інші документи, з яких би вбачалося відповідне використання коштів банком. Фактично позивачем ототожнюється знаходження коштів на рахунках з їх використанням банком, а звідси, виходячи з тверджень позивача, при знятті з рахунку коштів не в повному обсязі в будь-якому разі буде наявне використання банком коштів, що залишилися. На думку суду, користування чужими грошовими коштами можливе у разі невиконання банком свого обов'язку щодо перерахування або повернення коштів, які знаходяться на рахунках позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в Додатку №1 до договору №5/1303 від 28.04.2001 р. в  графі «відсотки на незнижувальні залишки на рахунках» та «відсотки на поточні залишки на рахунках» взагалі не передбачений будь-який розмір відсотків, а позивачем не зазначено законодавство, на підставі якого він обчислює відсотки, виходячи з облікової ставки НБУ. Також при здійсненні розрахунку пені позивачем не було враховано, що згідно з листом НБУ від 17.05.2007 р. N 14-011/1150-5118 з 01.06.2007 р. облікова ставка НБУ встановлена на рівні 08,0%, через що доданий позивачем розрахунок пені не може бути визнаний судом обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи те, що чинним законодавством України передбачений обов'язок банку сплачувати проценти саме за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, а таке користування позивачем доведено не було, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

 Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд залишає за позивачем відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          В позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.