Постанова

від 09.09.2008 по справі 6623-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6623-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.09.2008Справа №2-29/6623-2008А

За позовом – ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря», м. Джанкой.

До відповідача – Джанкойської об'єднаної Державної податкової інспекції, м. Джанкой.

Про скасування податкових повідомлень-рішень.

                                                                                              Суддя О.І. Башилашвілі

Секретар судового засідання В.В. Романів

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Кошелева О. В., в. о. керівника згідно наказу від 28.08.06р. №10.

Від відповідача – не з'явився.

Суть спору: Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Джанкойської ОДПІ, в якому просить суд відмінити акт невиїзної документальної перевірки з питання сплати податку на додану вартість №121/15-124862077 від 07.02.2007р., № 43/15-1 від 04.06.2007р., №1425/15-1 від 15.12.2007р., а також відмінити податкові повідомлення-рішення від 15.02.2007р. №0000241830/0 на суму 51 709,72 грн., від 15.06.2007р. №0000761830/0 на суму 18 578,43 грн., від 31.12.2007р. №0070981501/0 на суму 14023 грн.

Позовні вимоги обгрунтовує безпідставністю проведення у 2007 році перевірки за 2001р., а також тим, що спірні податкові повідомлення-рішення складені без урахування призначень платежів, зроблених позивачем в погашення зобов'язань з ПДВ, чим штучно створена нова недоїмка та штучно збільшена сума штрафу. Вважає також, що ці дії відповідача порушують його право власника вільно користуватися та розпоряджатися належними йому коштами.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, наведених у запереченнях на позов. Зокрема, вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р.  за порушення позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону – порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань на строк, що перевищує 90 календарних днів. При цьому, відповідач зауважив, таке рішення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період. Також вказує, що погашення узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток по акту документальної перевірки № 0065/23 від 18.07.2001р. в повному обсязі було здійснено у серпні 2006р., і діючим законодавством при винесенні рішень не передбачено розмежування сум податкових зобов'язань, по яким минув термін позовної давності.

В свою чергу, свої дії по погашенню податкового боргу позивача, що виник раніше, за рахунок коштів підприємства при сплаті ним поточних зобов'язань, обґрунтовує п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р., якою передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, що не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення по різним податкам і зборам (обов'язковим платежам) – у рівних пропорціях, а також ч. 2 п. 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України», затвердженої наказом ДПА України № 276, відповідно до якої проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку. Штрафні санкції розраховані, виходячи з даних особового рахунку позивача, який формується в автоматичному режимі.

Уточнивши позовні вимоги та доповнивши підстави позову, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. на суму 7011,51грн., №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р.  на суму 25854,87грн., №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. на суму 9293,73грн.

В даній заяві позивач посилається на порушення Джанкойською ОДПІ положень Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 в частині не направлення завчасного письмового запрошення посадовим особам підприємства на проведення перевірки та позбавлення можливості надати первинні документи для її проведення, а також в частині не підтвердження викладених в актах перевірок  висновків первинними документами підприємства.

Крім того, позивач вважає, що нарахування передбачених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р.  штрафних санкцій є недопустимим у випадку порушення строків сплати розстроченого податкового боргу, а не граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Позивач також вказує, що за період з 22.07.2001р по 07.02.2004р. перевірка позивача проведена неправомірно з пропуском строку давності, у зв'язку з чим відповідне нарахування штрафних санкцій за цей період вважає протиправним.

Суд приймає уточнення позивача.

Відповідач надав суду додаткові заперечення на уточнення позовних вимог, відповідно до яких відповідач заперечує проти уточнених позовних вимог вважає їх необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.

Після з'ясування усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів.

Після закінчення дебатів, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В період з лютого 2007р. по листопад 2007р. Джанкойською ОДПІ проведено три невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати ТОВ «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» податку на прибуток до бюджету, під час яких були встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. з наступними змінами і доповненнями, що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток протягом перевірених періодів, за що до позивача на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовані штрафні санкції.

Згідно з матеріалами справи, за результатами перевірки, проведеної Джанкойською ОДПІ 05-07.02.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток до бюджету за період 22.07.2001р. – 22.01.2007р., відповідачем складено акт перевірки № 121/15-1/24862077 від 07.02.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000241830/0 від 15.02.2007р., а потім №0000241830/1 від 05.04.2007р. застосовані штрафні санкції на суму 25854,87грн.

За результатами перевірки, проведеної Джанкойською ОДПІ 01.06-04.06.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток до бюджету за період 16.08.2004р. – 30.03.2007р., відповідачем складено акт перевірки № 543/15-1 від 04.06.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. застосовані штрафні санкції на суму 9293,73грн.

За результатами перевірки, проведеної Джанкойською ОДПІ 14-15.11.2007р. з питання своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток до бюджету за період 30.12.2006р. – 24.10.2007р., відповідачем складено акт перевірки № 1425/15-1 від 15.11.2007р., на підставі якого відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. податковим повідомленням-рішенням №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. застосовані штрафні санкції на суму 7011,51грн.

Суд вважає позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за № 268/545 податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

Як свідчать матеріали справи, до позивача застосовані штрафні санкції на підставі  п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р., п. 17.3 якої визначає, що сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

П.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., з наступними змінами та доповненнями,  передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.           

Враховуючи викладене, суд вважає перевірку позивача за період з 22.07.2001р. до 09.02.2004р. (граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2003 рік)  необгрунтованою, а нараховані за цей час згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р.  (всього на суму 25854,87грн.) штрафні санкції в розмірі 22 234,63 грн. безпідставними, оскільки для їх нарахування пропущено строк давності.

В іншій частині (з дати нарахування 16.02.2004р. по 16.08.2004р.) нарахування штрафних санкцій на суму 3 620,24грн. також є необґрунтованим.

Як вбачається з акту перевірки, за цей період штрафні санкції нараховані за порушення строків сплати боргу згідно договору про розстрочення № 11 від 23.05.2001р. з термінами сплати 16.02.2004р., 19.02.2004р., 17.05.2004р. та 16.08.2004р., а також податкових зобов'язань з податку на прибуток, самостійно визначених нашим підприємством у податковій декларації № 6126 від 07.05.2004р.

П.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р., на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що  у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, підставою для нарахування зазначених штрафів є дві обов'язкові умови: податкове зобов'язання повинно бути узгоджене, а строк його сплати повинен бути визначений Законом N 2181.

Підпунктом 18.1.2 ст. 18 Закону N 2181 передбачено, що за бажанням платника податку податковий борг, який виник у період з 01.01.2000 р. до 01.01.2001 р. і не сплачений на день набрання чинності цією статтею (21.02.2001 р.), може бути розстрочений на строк, що не перевищує 60 календарних місяців від місяця виникнення податкового боргу, включаючи такий місяць.

При цьому основна сума розстроченого податкового боргу (без пені та штрафних санкцій) підлягає сплаті рівними частками у строки, встановлені Законом N 2181 для квартального податкового періоду, з відстроченням першого платежу на строк, який визначається платником податків, але не може бути більшим двох квартальних податкових періодів, наступних за квартальним періодом, у якому був укладений договір про розстрочення.

У договорі вказується: назва платежу, коди бюджетної класифікації, сума розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання, термін розстрочення (відстрочення), термін сплати зазначених сум, права та обов'язки платника податків і податкового органу, а також умови дії прийнятого рішення та укладеного договору.

В даному випадку такий договір розстрочки був укладений між позивачем та Джанкойською ОДПІ № 11 від 23.05.2001р., що не заперечується сторонами по справі.

Тобто конкретний термін сплати розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання передбачено не Законом N 2181, а договором про розстрочення.

Отже, при порушенні термінів сплати розстрочених сум податкового боргу на підставі ст. 18 Закону N 2181,  нарахування штрафних санкцій є безпідставним.

Вказана позиція відображена також в Листі ДПА України № 9552/7/23-1117 від 17.05.2005р., який в розумінні п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. є офіційним роз'ясненням вищого податкового органу питання щодо правомірності нарахування штрафних санкцій відповідно до пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) за порушення строків сплати розстрочених, відповідно до ст. 18 вищевказаного Закону, сум податкового боргу.

Судом також встановлено, що визначені в даному договорі розстрочення терміни сплати боргу не співпадають з термінами сплати, вказаними відповідачем в акті перевірки. Так, в договорі вказано у 2004р.: 19.02.2004р., 20.05.2004р., 19.08.2004р. та 19.11.2004р., в той час як в акті перевірки вказано: 16.02.2004р., 19.02.2004р., 17.05.2004р. та 16.08.2004р., що також призвело до викривлення даних щодо кількості днів прострочення.

Сплата ж податкових зобов'язань в розмірі 600 грн., визначених у декларації № 6126 від 07.05.2004р. за 1 квартал 2004р., як зазначено в аті перевірки, 22.01.2007р., документально не підтверджується, що свідчить про відображення відповідачем в акті перевірки припущень, що в силу вимог п.2.3.4 Порядку № 327 не допускається.

Про обгрунтованість позовних вимог позивача свідчить також наступне.

Так, в усіх трьох актах перевірок, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, відсутні посилання на первинні документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність викладених у актах перевірок  фактів порушень щодо несвоєчасної сплати узгоджених зобов'язань, оскільки, як встановлено судом та не заперечується Джанкойською ОДПІ,  при проведенні невиїзних документальних перевірок позивача не були досліджені первинні документи, що свідчать про розмір узгоджених податкових зобов'язань та строки  і суми їх сплати (податкові декларації та платіжні доручення позивача),  а висновок про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

В той же час, п. 6.1.7 Інструкції про порядок  застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби визначає, що про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань складається податкове повідомлення за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).

З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення має бути покладено саме акт перевірки.

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі  чинним податковим законодавством України не передбачено.

Дослідивши акти перевірок разом зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями та оцінивши їх в порядку ст. 86 КАС України, а також надані позивачем первинні документи (платіжні доручення про сплату визначених у перевірених деклараціях податкових зобов'язань з податку на прибуток), суд прийшов до висновку, що розрахунок штрафних санкцій, застосованих до позивача спірними податковими повідомленнями рішеннями, не відповідає фактичним обставинам справи та не грунтується на первинних документах позивача.

Судом враховано також те, що відповідно до абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205 (далі- Порядок № 327),  невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п.1. 7 Порядку № 327 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В свою чергу, п. 2.3.2 Порядку встановлено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно, в тому числі, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Відповідно до п.2.3.4 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, чинним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі, особовий рахунок не є первинним документом платника податків, який може свідчити про порушення граничних строків сплати зобов'язань, у зв'язку з чим  суд доходить висновку про необгрунтованість здійсненого відповідачем нарахування штрафних санкцій згідно зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Вказана обставина свідчить про порушення відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України, яка  зобов'язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Крім того, п. 1.11 Порядку № 327 визначає, що у разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби.

Викладене свідчить про те, що згідно з чинним порядком проведення невиїзних перевірок платнику податків відповідач повинен був направити запрошення та надати можливість подати до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, оскільки особовий рахунок платника податків, який ведеться органами державної податкової служби та на підставі даних якого відповідачем зроблено висновок про порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону та зроблено розрахунок штрафних санкцій, не є документом бухгалтерського або податкового обліку позивача.

Проте, як було встановлено судом, запрошення позивачеві на перевірку не направлялось, доказів зворотнього Джанкойською ОДПІ не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, застосування спірних штрафних санкцій до позивача викликано тим, що платежі, якими позивач сплачував поточні зобов'язання, Джанкойська ОДПІ у порядку п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-I від 21.12.2000р. направляла у погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що такі дії податкового органу не  ґрунтуються на податковому законодавстві, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 3 і ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що обов'язок юридичної  і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Ст..1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов'язок погашати податковий борг покладено на платника податків.          

Дослідивши положення п. 7.7 ст.. 7 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”, суд доходить висновку, що вказана норма розповсюджується виключно на платників податків, адже податкові зобов'язання та податковий борг згідно з вимогами ст. 1 даного Закону погашає саме він, і ця норма не наділяє  податкові органи правом направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу  платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, правом вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженням по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, з позовом до позивача про стягнення податкового боргу, що виникав у позивача протягом 2001-2004р.р., відповідач не звертався, а самостійно погашав його за рахунок поточних платежів позивача 2006-2007р.р, внаслідок чого і дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань за 2001-2006р.р.

Крім того, відповідно до положень чинних протягом спірного періоду Інструкцій про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету № 37 та № 276, облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.

З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, належних доказів того, що  нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно, на підставі первинних документів позивача,  Джанкойською ОДПІ суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ВТП «Заря» є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та  підлягають задоволенню.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 30,60грн. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Враховуючи викладені обставини та наведенні норми, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні – 09.09.2008р.

У повному обсязі постанову складено та підписано – 12.09.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. п. 1 ст. 153, 160, 163, п. 4 ст. 167  КАС України, суд –

          ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Скасувати податкові повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим №0070981501/01364/15-1 від 21.11.2007р. на суму 7011,51грн., №0000241830/0 від 15.02.2007р. та №0000241830/1 від 05.04.2007р.  на суму 25854,87грн., №0000761830/0654/15-1 від 15.06.2007р. на суму 9293,73грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31111095500002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 22301854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельне підприємство «Заря» (96100, АР Крим, м. Джанкой, вул. Кірова, 77, код ЄДРПОУ 24862077) 3, 40 грн. судового збору.

4.          Виконавчий лист видати після набрання постановою суду законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.