Рішення

від 06.08.2008 по справі 23/17-08-1790

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

23/17-08-1790

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2008 р.Справа  № 23/17-08-1790

За позовом:  Приватного підприємства “Торгтехніка-ПАК”            

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРИНА”      

про стягнення 25 172, 27 грн.

Суддя                                                                                            Степанова Л.В.

Представники:

від позивача:  не з'явився;

від відповідача: Гулакян А.Г. за довіреністю № б/н від 23.06.2008р.

Суть спору: про стягнення 25 172, 27 грн.

Приватне підприємство “Торгтехніка-ПАК” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРИНА” про стягнення 20 466, 40 грн. суми основного боргу, 2 959, 77 грн. індексу інфляції, 1 500, 50 грн. пені, 245, 60 грн. річних, а всього 25 172, 27 грн. та судові витрати, а саме 251, 72 грн. державного мита, 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та послуги адвоката.

13.06.2008 року, позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на його користь 15 143, 22 грн. суми основного боргу,  2 632, 15 грн. суми індексу інфляції, 1 319,61 грн. пені, 218,86 грн. річних, а всього 19 313, 84 грн. та судові витрати та витрати на послуги адвоката у сумі 2000 грн.

27.06.2007 року представник позивача надав уточнення позовних вимог в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на послуги адвоката 1 500 грн.  

У судовому засідання 27.06.2008 року, відповідач надав до суду відзив на позов в якому позовні вимоги у сумі  19 313, 84 грн. визнає в повному обсязі.  

Розглянув матеріали справи, суд встановив:

Між Приватним підприємством “Торгтехніка-ПАК” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРИНА” був укладений договір поставки № 28 від 01.10.2007 року.

Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався виготовити та передати у власність відповідача продукцію, що іменується надалі «Товар», а відповідач прийняти та оплатити Товар, відповідно до умов договору.

Вказані обставини підтверджуються копіями видаткових накладних: № ТП-0000592 від 01.10.2007 року відвантажено гофроящики на суму 4825,40 грн., № ТП-000533 від 19.10.2007 року відвантажено гофроящики на суму 14300,00 грн., № ТП-000616 від 07.11.2007 року відвантажено гофрокоробки на суму 11288,74 грн., № ТП-0000108 від 02.02.2008р. вивантажено гофроящики на суму 48755,14 грн.  Відповідачем було сплачено частину боргу на суму 28288,74 грн.

Сума основного боргу за договором поставки відповідача перед позивачем становить        20 466,40 грн.

Згідно наданої до господарського суду Одеської області заяви від 13.06.2008 року про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 15 143, 22 грн. суми основного боргу, пеню в розмірі 1319,61 грн., суму 3% річних 218, 86 грн. та індексу інфляції 2632,15 грн., та судові витрати в зв'язку з частковою оплатою боргу відповідачем. Також  27.06.2007 року представник позивача надав уточнення позовних вимог в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на послуги адвоката 1 500 грн.

Відповідач у судовому засіданні 06.08.2008 року повідомив, що 18.07.2008 року та 24.07.2008 року перерахував суму основного боргу у розмірі 15 143, 22 грн., що підтвердив випискою з банку.  

Таким чином можна зробити висновок, що відповідач погасив суму основної заборгованості у розмірі 20 466, 40 грн. і предмет спору в частині стягнення суми основного боргу відсутній.

Відповідно до п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу –господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного провадження у справі в частині основного боргу на суму 20 466, 40 грн. підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 4.2 договору при несвоєчасній оплаті поставленого товару, вказаних в п. 3 додатку №1 до договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, крім того штрафні санкції у розмірі 20% від вартості поставленого, але не оплаченого своєчасно товару.

Згідно наданого до суду позивачем розрахунку сума пені складає 1319, 61 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Підстави для виникнення права на неустойку встановлені ст. 550 Цивільного кодексу України.

У відповідності з пунктами 1, 2 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. З укладеного між сторонами по справі договору видно (пункту 4.2 укладеного договору), що між учасниками правочину узгоджено питання щодо стягнення пені у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором та встановлено розмір пені що нараховується, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1319, 61 грн.

Позивачем також надано розрахунок 3 % річних на суму 218, 86 грн. та індексу  інфляції на суму 2632,15 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 218,86 грн. та індекс інфляції у розмірі 2632,15 грн.

У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимога позивача щодо відшкодування витрат на оплату юридичних послуг підлягає задоволенню, оскільки ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру”, яка визначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Судові витрати за участю адвоката при розгляді справи   підлягають сплаті, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. На підтвердження цього позивачем надано: договір на надання юридичних послуг від 14.04.2008р., касовий ордер №20 від 24.04.2008р. про сплату 1500 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно задоволеним вимогам та у відповідності з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 48, 49,75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “МАРИНА” (65085, м. Одеса, вул. Тираспольське шосе, 16, р/р 26002311225401 в АБ «Південний», МФО 328209, код 34380592) на користь Приватного підприємства “Торгтехніка-ПАК” (21032, м. Вінниця, вул. Нечуя Левицького, 14, р/р 26007001677001 у ВФ ТА «Укрінбанк», МФО 302333, код 34887052) 2632 (дві тисячі шістсот тридцять дві)  грн. 15  коп. індексу інфляції; 1319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять ) грн. 61 коп. пені;  218 (двісті вісімнадцять) грн. 86 коп. 3% річних;  1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. судові витрати на послуги адвоката, витрати по сплаті державного мита в сумі 246 (двісті сорок шість) грн. 37  коп.;  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в  сумі  118 (сто вісімнадцять) грн.  

3. В частині стягнення основного боргу на суму 20 466 (двадцять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 40 коп. провадження у справі припинити.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Рішення підписано 11.08.2008 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                       Степанова Л.В.