Постанова

від 18.08.2011 по справі 2а-4033/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 18 серпня 2011 року                      № 2а-4033/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва  

до

Приватного підприємства «Міць»

про          

стягнення заборгованості у розмірі 8054,63грн.

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості по страхових внесках з приватного підприємства  «Міць».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 26 червня 1997 року             № 400/97-ВР, відповідно до якого сплата страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є обов’язковою для всіх суб’єктів підприємницької діяльності, відповідач не сплатив страхові внески. В зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 8054 грн. 63 коп.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міць»зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва та є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»та статті 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-ІV із змінами та доповненнями, страхові внески –це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

          Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

          Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.        

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Згідно з частиною 12 статті 20 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В силу частини 2 статті 106 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строк, визначені статтею 20 даного Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Частиною 3 цієї статті встановлено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Протягом 10 робочих днів з дні одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов’язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Як свідчать матеріали справи, внаслідок порушення відповідачем вимог Закону щодо сплати страхових внесків у строки та в порядку, що визначені законодавством з питань загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у відповідача виникла заборгованість в сумі 8054 грн. 63 коп.

Наявність заборгованості у вказаній сумі підтверджується розрахунком суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за березень, травень, червень 2010 року, витягом з особового рахунку страхувальника юридичної особи або фізичної особи, вимогою про сплату боргу від 5 травня 2010 року № Ю-551 на суму 6319,86грн, яка була отримана головним бухгалтером, що підтверджується підписом уповноваженої особи на корінці вимоги.

Також були виставлені вимоги про сплату боргу від 1 липня 2010роу за №Ю-551 на суму 1040,86грн. а за 2 серпня 2010року № Ю-551 на суму 693,91грн. які були також отримані головним бухгалтером, що підтверджується підписом на корінці вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростувати докази позивача відповідач не надав.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також відсутності витрат позивача - суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

          Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з приватного підприємтсва «Міць»(04212, місто Київ,  вул. Богатирська, 1,  код ЄДРПОУ 25293003) на користь Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва (р/р 256083012611, ГУ Ощадбанку по місту Києву та Київській області, МФО 322669, код ЄДРПОУ 26063587) заборгованість в розмірі 8054 (вісім тисяч п’ятдесят чотири) грн. 63 коп.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями    185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук