Постанова

від 06.10.2011 по справі 2а-9607/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                    (письмове провадження)     

 06 жовтня 2011 року                      справа № 2а-9607/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кандагар-Тур»

до

Державної податкової інспекції у  Шевченківському  районі  міста Києва

про          

визнання консультації № 2763/10/31-030 від 22.03.2011р., зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кандагар-Тур»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у  Шевченківському  районі  міста Києва про визнання консультації № 2763/10/31-030 від 22.03.2011р., зобов’язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані незаконністю висновків, на думку позивача, податкової консультації щодо відсутності права у туристичного оператора (агента) на включення до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ, сплачених ним при придбанні туристичної послуги, оскільки до формування (виникнення) бази оподаткування, відповідно до п. 207.5. ст. 207 Податкового кодексу України (далі –ПК), у туристичного оператора (агента) вже виникає право на податковий кредит на підставі ч. 2 п. 198.3. ст. 198 ПК за рахунок сум ПДВ, сплачених ним при придбанні туристичної послуги  в іншого платника податку.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі і просив суд визнати недійсною оскаржувану податкову консультацію та зобов’язати відповідача надати нову.

Представник відповідача позов не визнає та подав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до яких оскаржувана податкова консультація не підлягає скасуванню, оскільки надана відповідно до положень ПК, не містить нових правових норм, жодним чином не зачіпає  права, свободи та законні інтереси позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Кандагар-Тур», ідент. код 35625585, звернувся до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва з письмовою заявою (вих. № 103 від 11.02.2011) про надання податкової консультації щодо включення  до складу податкового кредиту суми податку, нарахованого (сплаченого) туристичним оператором у зв’язку зі сплатою вартості  туристичної послуги на підставі агентського договору, укладеного з готелем –юридичною особою платником ПДВ, якщо туристичний оператор виступає у цій операції як посередник (агент) цього готелю.

ДПІ у шевченківському районі міста Києва розглянуто вказану заяву позивача та листом (вих. № 2763/10/31-030 від 22.03.2011) надано податкову консультацію, згідно якої позивачеві роз’яснено положення ст. 207 ПК, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, згідно яких не включаються до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені туристичним оператором (агентом) при придбанні туристичної послуги, оскільки положеннями ст. 207 ПК спеціально визначено базу оподаткування –винагорода туристичного оператора (агента).

З даними висновками відповідача позивач не погоджується, оскільки, на думку позивача, положення ст. 198 ПК, що визначає порядок підстави та обчислення податкового кредиту, не ставить у залежність  виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту  від способу визначення  бази оподаткування. Крім того, до формування (виникнення) бази оподаткування, відповідно до п. 207.5. ст. 207 ПК, у туристичного оператора (агента) вже виникає право  на податковий кредит на підставі ч. 2 ст. 198.3 ст. 198 ПК за рахунок сум ПДВ, сплачених ним при придбанні туристичної послуги в іншого платника податку.

На підставі вищезазначеного, позивач просить суд визнати недійсною оскаржувану податкову консультацію та зобов’язати відповідача надати нову консультацію.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 9.1.3 ст. 9 ПК, ПДВ –загальнодержавний податок, правові засади обчислення, нарахування і слати якого визначено розділом V ПК України.

Положеннями ст. 207 ПК встановлено порядок оподаткування туристичних послуг, зокрема цією статтею встановлюються правила оподаткування туристичних послуг, що надаються особою, яка діє від власного імені, не є агентом іншої особи і використовує товари чи послуги інших осіб у процесі надання цих туристичних послуг.

Тобто, вказана норма встановлює спеціального платника –особа, яка надає туристичні послуги, та спеціальний об’єкт оподаткування –туристичні послуги.

Відповідно до положень вказаної статті, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, туристична послуга –послуга з тимчасового розміщення туриста в готелі, мотелі, кемпінгу, інших місцях тимчасового проживання, а також послуги з харчування, транспортного, екскурсійно-інформаційного та іншого  туристичного обслуговування, включаючи послуги із страхування життя або здоров’я такого туриста чи його цивільної відповідальності перед третіми особами, які включаються до вартості послуги з тимчасового розміщення туриста або вартості туристичного ваучера (путівки).

Зазначений комплекс туристичних послуг з метою оподаткування  розглядається як єдина туристична послуга.

Положеннями п. п.  207.3 та 207.4 вказаної статті, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття туристичного оператора та туристичного агента.

Так, туристичний оператор -  особа, яка безпосередньо надає послугу з тимчасового розміщення туриста чи придбаває послуги інших платників податку, що включаються до складу туристичної послуги згідно з п. 207.2 цієї статті, з метою їх надання туристам як безпосередньо, так і через туристичного агента шляхом постачання туристичного ваучера (путівки).

Туристичний агент –особа, яка згідно з умовами цивільно-правового договору, укладеного з туристичним оператором, придбаває туристичний ваучер (путівку) або проводить посередницькі  операції з його  постачання від імені та/або за дорученням туристичного оператора туристам або іншим туристичним агентам.

Пунктом 207.5 ст. 207 ПК встановлено спеціальний порядок обчислення розміру ПДВ, так як законодавчо визначено, що базою оподаткування у разі проведення операції з постачання туристичної послуги туристичним оператором або туристичним агентом є вартість такої послуги (без урахування податку), яка дорівнює сумі винагороди (маржі) такого туристичного оператора (агента), тобто різниці між загальною сумою, що сплачується їх покупцем (без урахування податку), та фактичними  витратами туристичного оператора з проведення  оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, вартість яких  включається до вартості такої туристичної послуги, а для туристичних агентів –вартість туристичного ваучера (путівки), придбаного у туристичного оператора, крім туристичних агентів, які діють у цій операції як посередники.

Як вбачається зі змісту податкової консультації, відповідачем надано допомогу стосовно практичного використання конкретної норми закону, а саме надано допомогу щодо застосування положень ст. 207 ПК, зокрема зазначено, що суми ПДВ, сплачені  туристичним оператором (агентом) при придбанні туристичної послуги до складу податкового кредиту не включаються.

Суд не приймає до уваги твердження позивача, що формування (виникнення) бази оподаткування, відповідно до п. 207.5. ст. 207 ПК, у туристичного оператора (агента) вже виникає право  на податковий кредит на підставі ч. 2 ст. 198.3 ст. 198 ПК за рахунок сум ПДВ, сплачених ним при придбанні туристичної послуги в іншого платника податку, на підставі правила конкуренції правових норм: «спеціальна норма скасовує дію загальної у випадках, передбачених першої».

Оскільки в даному випадку ст. 207 ПК встановлено спеціальну базу оподаткування при проведенні операцій з постачання туристичних послуг туристичним оператором (агентом), то дана норма скасовує дію загальної, що визначає загальну базу оподаткування.

Таким чином, туристичний оператор (агент) має право на внесення до податкового кредиту лише ті суми податку, що визначені в порядку п. 207.5 ст. 207 ПК.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що зазначену консультацію надано у відповідності до норм та змісту податку на додану вартість, без перекручування змісту норм ПК.

Відповідно до положень ст. 52 ПК, за  зверненням  платників  податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного  використання окремих  норм  податкового  законодавства  протягом 30 календарних днів,  що  настають  за  днем  отримання  такого  звернення  даним контролюючим органом.

Податкова консультація має  індивідуальний  характер  і може  використовуватися виключно платником податків,  якому надано таку консультацію.

Консультації  надаються  органом  державної  податкової  служби або митним органом,  в якому платник податків перебуває  на обліку,  або  вищим  органом державної податкової служби або вищим  митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а  також  центральним  органом  державної  податкової  служби  або спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої  влади  в галузі митної справи.

Контролюючі  органи  мають  право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Положеннями ст. 53 ПК встановлено наслідки застосування податкових консультацій

Так, згідно положень вказаної статті не  може  бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або  електронній  формі,  а  також  узагальнюючої податкової   консультації,   зокрема,   на  підставі  того,  що  у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову  консультацію  контролюючого  органу, викладену  в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника  податків,  суперечить  нормам  або  змісту  відповідного податку чи збору.

Визнання судом  такої  податкової  консультації  недійсною  є підставою для надання нової податкової консультації з  урахуванням висновків суду.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку про правомірність наданої податкової консультації та відсутність підстав для визнання її недійсною.

Згідно зі ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України,  ст. ст. 69-71, 94, ч. 6. ст. 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

           Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                Н.М. Клименчук