Рішення

від 11.09.2008 по справі 7027-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

7027-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2008Справа №2-7/7027-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; 95034, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 23А, ідентифікаційний код 33643230)

До відповідача Малого приватного підприємства «Таврія» (98400, м. Бахчисарай, вул. Маяковського, 10, ідентифікаційний код 30800334)

Про стягнення  15 966,40 грн.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача – Рєдкозубова О. Є., предст., дов. №22/33-14/1148 від 11.07.2006 р.

Від відповідача  - Хачатуров С. В., директор, наказ №1 від 02.01.2003 р.

         Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Малого приватного підприємства «Таврія» про стягнення 15 966,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх обов'язків за договором поставки №40/554 від 08.11.2005 р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, через що заборгованість Малого приватного підприємства «Таврія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» складає 12999,99 грн. та до часу звернення до суду в добровільному порядку не погашена. Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 1105,29 грн. пені, 1702,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 158,83 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично проти позову не заперечував, але просив суд призначити звірку взаємних розрахунків. У судовому засіданні відповідач зазначив, що заборгованість перед позивачем оплачена в повному обсязі.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

        Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

08.11.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» (Постачальник) та Малим приватним підприємством «Таврія» (Покупець) був укладений договір поставки №40/554, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник передає у власність Покупця, а Покупець приймає та сплачує алкогольні та безалкогольні напої, продукти харчування та промислові товари в асортименті партіями, надалі по тексту найменовані як продукція та/або товар, на умовах цього договору. Конкретні кількість, асортимент та ціни продукції вказуються у витратних накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість Продукції, що продається за цим договором, вказуються в додатковій угоді (Додатку) або можуть погоджуватися сторонами при підписанні накладної та вказуватися в ній. Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції вважаються остаточно погодженими сторонами цього договору після підписання повноважними представникам сторін накладної. Накладні на поставку продукції є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору Покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника або оплачує товар будь-яким іншим шляхом, передбаченим чинним законодавством (готівкові або безготівкові розрахунки). Підставою для оплати продукції, отриманої Покупцем за цим Договором, є витратна накладна або це договір. Постачальник зобов'язаний зарахувати перераховані Покупцем грошові кошти в рахунок оплати найпізнішої несплаченої Покупцем партії продукції.

В пункті 2.4 Договору сторони передбачили, що Покупець зобов'язується оплачувати кожну партію продукції не пізніше 7 календарних днів з дати ї отримання (дати складання накладної).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов укладеного договору позивачем за витратною накладною №РН-54-016445 від 27.12.2007 р. був поставлений товар на загальну суму 36220,20 грн. (а. с. 8). Накладна містить підпис працівника відповідача про отримання товару.

Однак, товар був оплачений не в повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість Малого приватного підприємства «Таврія» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» складає 12999,99 грн., що стало підставою для звернення до суд з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

 Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

В процесі розгляду справи між сторонами за ухвалою ГС АР Крим від 04.09.2008 р. була проведена звірка взаємних розрахунків зі складанням двостороннього акта, з якого вбачається, що за період з 09.06.2008 р. по 08.09.2008 р. відповідачем була оплачена заборгованість у сумі 12999,99 грн. в повному обсязі.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення заборгованості підлягає припиненню за пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність предмета спору.

Так, в п. 3 Роз'яснень «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» від 23.08.94 р. N 02-5/612 (з наступними змінами та доповненнями) Вищий арбітражний суд України зазначив, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до ст. 549 ЦК України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пункті 3.3 Договору сторони обумовили, що у випадку недотримання строків оплати продукції, вказаних в п. 2.4 Договору, Покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, яка діє в цей період, від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Позивачем заявлена до відшкодування сума пені у розмірі 1105,29 грн., яка обчислена за період з 03.01.2008 р. по 31.05.2008 р. Суд звертає увагу на те, що при обчислені суми пені позивач виходив з розміру заборгованості станом на 26.05.2008 р. (12999,99 грн.), хоча на день початку перебігу строку для нарахування пені, розмір заборгованості був значно більшим Таким чином, розрахований позивачем розмір пені не перевищує граничного розміру, викладення ж вимоги про стягнення пені у сумі, яка є меншою належної до сплати, є правом кредитора. За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» про стягнення з відповідача пені у сумі 1105,29 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з Малого приватного підприємства «Таврія» 1702,29 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 158,83 грн.

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суми інфляційних втрат та 3% річних також розраховані позивачем правомірно, через що підлягають стягненню з відповідача.

 Враховуючи те, що сума заборгованості була сплачена відповідачем після звернення до суду, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

          З урахуванням викладеного, керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства «Таврія» (98400, м. Бахчисарай, вул. Маяковського, 10, ідентифікаційний код 30800334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» (04053, м. Київ, вул. Воровського, 4; 95034, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 23А, ідентифікаційний код 33643230) пеню у сумі 1105,29 грн., 1702,29 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 158,83 грн., 159,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині стягнення з Малого приватного підприємства «Таврія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Віктан Трейд» заборгованості у розмірі 12 999,99 грн.

4.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.