Постанова

від 02.09.2008 по справі 55/412-07 (29/177-07)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

55/412-07 (29/177-07)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 вересня 2008 р.                                                                                    № 55/412-07 (29/177-07)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючогоВолковицької Н.О. Костенко Т.Ф.

за участю представників сторін:

позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

відповідачаБочкової А.Ю. дов. від 28.08.2008 рокуБочкової І.І. дов. від 28.08.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сади України"

на постанову від 21.04.2008 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 55/412-07 господарського суду Харківської області

за позовомФермерського господарства "Морозівське"

доТовариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України"

про стягнення 6475,00грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Морозівське" звернулось до господарського  суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" про стягнення 6475,76 грн. матеріальної шкоди, послуг адвоката у сумі 1500,00 грн., а також з метою забезпечення позову позивач просив суд накласти арешт на майно відповідача в межах ціни позову.

У квітні 2007 року позивач в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 6475,76 грн. матеріальної шкоди, 2508,29 грн. інфляційних, 614,22 грн. 3% річних, послуг адвоката у сумі 1500 грн., державного мита у сумі 102,00 грн., 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2007 року. позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" на користь Фермерського господарства "Морозівське" 6475,76 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. витрат на послуги адвоката, 102,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2007 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2007 року  рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2007 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2007 року у справі № 29/177-07 скасовано.

Справу передано на розгляд господарському суду Харківської області.

При новому розгляді господарський суд Харківської області рішенням від 26.02.2008 року  позовні вимоги задовольнив частково.

Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" на користь Фермерського господарства "Морозівське" 6475,76 грн. матеріальної шкоди, 61,56 грн. держмита та 71,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову щодо стягнення з відповідача 3492,61 грн. інфляційних та 760,59 грн. 3% річних відмовлено.

В частині стягнення з відповідача 1500 грн. витрат на оплату послуг адвоката відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Фермерському господарству "Морозівське" у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні касаційної інстанції заявник уточнив касаційні вимоги та просить скасувати рішення та постанову в частині задоволення позовних вимог.

Зокрема, скаржник зазначає, що при винесенні рішення про стягнення матеріального збитку в розмірі 6475,60 грн. попередніми судовими інстанціями порушені норми матеріального права, а саме не встановлений розмір заподіяної шкоди, оскільки на думку заявника судами помилково в основу підтвердження розміру матеріального збитку покладений Акт автотоварознавчої експертизи № 2 від 20.01.2004 року, який не є висновком судового експерта та здійснений на підставі неіснуючого нормативного акта.

Крім того, судами не надано відповідної оцінки і довідці № 2385 від 24.04.2007 року виданої начальником Кегичівського РВ ГУ МВС в Харківської області, з якої вбачається, що Фермерське господарство "Морозівське" з моменту ДТП і по дату проведення експертизи не використовувало у господарській діяльності автомобіль ВАЗ - 21093 державний номер 57098 ХК та не встановлений факт, що експертом 20.01.2004 року досліджувалися пошкодження, спричиненні саме 25.08.2003 року.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій в частині, що оспорюється у касаційному порядку та вбачається з матеріалів справи 25.08.2003 року о 08:00 годині на автодорозі в с. Андріївка Кегичівського району Харківської області Даниленко О.І. керуючи трактором МТЗ-80 д/н 087-54, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" при здійсненні повороту наліво допустив наїзд на автомобіль ВАЗ-21093 д/н 57098 ХК, який належить Фермерському господарству "Морозівське".

У зв'язку з даною дорожньо-транспортною пригодою водієві автомобіля ВАЗ-21093 Караптан О.О. заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, а автомобіль суттєво пошкоджений.

Державною Автодорожною інспекцією Кегичівського РО УМВДУ в Харківській області було складено протокол огляду та перевірки технічного стану транспорту від 25.08.2003 року, в якому зазначено, що при огляді автомобіля ВАЗ-21093 були виявлені такі пошкодження як деформація лівого переднього крила, капоту, переднього правого крила, задньої лівої двері, передньої лівої двері та переднього бамперу з лівого боку.

Згідно довідки Начальника Кегичевського районного відділу головного управління МВС України в Харківській області №2385 від 24.04.2007 року, автомобіль ВАЗ-21093 570-98 ХК, який належить Фермерському господарству "Морозівське" був в порядку статті 79 Кримінального процесуального кодексу України в опечатаному вигляді переданий на відповідальне зберігання Фермерському господарству "Морозівське".

Судами також встановлено, що відповідно до постанови Кегичівського районного суду від 18.04.2006 року Даниленко О.І. був звільнений від кримінальної відповідальності за дії передбачені частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України, внаслідок акту амністії. Як вбачається з даної постанови суду Даниленко О.І. визнав себе винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

13.01.2004 року відповідача було повідомлено телеграмою за підписом аварійного комісара Чунихіна А.В. про необхідність з'явлення президента агрофірми "Сади України" Зайцева А.Б., або направлення повноважного представника на 10.00 год. 16.01.2004 року в с. Андріївка Фермерське господарство "Морозівське" для огляду автомобіля ВАЗ 21093 д.н. 57098 ХК, який було пошкоджено внаслідок ДТП, яке трапилось 25.08.2003 року в с. Андріївка Кегічевського району Харківської області.

Однак, відповідач на телеграму не відреагував та не з'явився 16.01.2004 року для огляду автомобіля.

Закритим акціонерним товариством Український центр після аварійного захисту "Експерт-Сервіс" було проведено авто товарознавчу експертизу автомобіля ВАЗ 21093 з приводу матеріального збитку, завданого власнику ВАЗ 21093 державний номер 57098 ХК та вартості відновлюваного ремонту даного автомобіля.

За результатами експертизи було складено акт № 2 від 20.01.2004 року, автотоварознавчої експертизи, відповідно з яким матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ВАЗ-21093 державний номер 27098 ХК, в результаті його пошкодження при ДТП, складає 7810,50 грн., вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу деталей складає 6475,76 грн.

При цьому, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Закрите акціонерне товариство Український центр післяаварійного захисту "Експерт-Сервіс" має право на здійснення експертної діяльності підтверджується сертифікатом № 122/02 суб'єкта оціночної діяльності від 22.04.2002 року. Виконання товарознавчої експертизи було проведено аварійним комісаром Чунихіним А.В., який має кваліфікацію судового експерта, що підтверджується свідоцтвом № 360 від 22.06.2001 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд виходив з того, що майно позивача було пошкоджено з вини відповідача, в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди у сумі 6475,76 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком оскільки відповідно статті 11112 Господарського процесуального кодексу України  вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Однак, в порушення зазначених приписів ні суд першої інстанції ні апеляційний суд не виконали вказівки, які містились в постанові Вищого господарського суду України від 16.10.2007 року, а саме не виконали всі вимоги процесуального законодавства для всебічної перевірки всіх обставин справи.

Так, поза увагою судів залишилась належна оцінка акта №2 від 20.01.2004 року автотоварознавчої експертизи, щодо якої неодноразово як при першому так і при повторному розгляді справи заперечував відповідач з огляду на те, що при проведенні експертизи використані Науково - методичні рекомендації з питань проведення автотоварознавчої експертизи оцінки транспортних засобів, затверджені наказом Міністерства юстиції України №60/5 від 01.10.1999 року, який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства юстиції України від 18.12.2003 року N 160/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2003 року за N 1176/8497 у зв'язку з прийняттям наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 N 142/5/2092 "Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів".

Висновок експерта відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковим для суду і оцінюється за правилами статті 43 цього Кодексу, а відтак рішення та постанова у даній справі не можуть вважатись законними як це передбачено пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення".

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити  докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Харківської області від 26.02.2008 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2008 року у справі № 55/412-07 господарського суду Харківської області в частині задоволення позовних вимог скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади України" задовольнити частково.

Головуючий суддя                                        Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

Т. Костенко