Постанова

від 21.11.2011 по справі 2а-14199/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

в порядку письмового  провадження

м. Київ

 21 листопада 2011 року                     № 2а-14199/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді                                                            Блажівської Н.Є.

розглянув в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу

За позовом          Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до                         Приватного підприємства «Гранд –Сервіс»

про                      стягнення заборгованості

                                                               ОБСТАВИНИ СПРАВИ

          Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва ( надалі –також «Позивач», ДПІ у Голосіївському районі міста Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Гранд –Сервіс»(надалі –також «Відповідач», ПП. «Гранд –Сервіс») (код ЄДРПОУ 32303940) про стягнення заборгованості на користь держави до державного бюджету: розрахунковий рахунок № 31115009700002 суму 60195,26 грн; розрахунковий рахунок № 31117029700002 суму 2013446,41 грн; розрахунковий рахунок № 33117340700002 суму 4470,25 грн; розрахунковий рахунок № 34218378700002 суму 16,78 грн. Банк одержувач: ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019.

          Представник Відповідача явку уповноваженого представника в судове засідання 21 листопада 2011 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду за юридичною адресою, що було вказано в позовній заяві.

          Представник Позивача в судовому засіданні щодо розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечив.

          Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати експерта чи свідка.

Заслухавши представника Позивача, який не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження, та враховуючи неявку представника відповідача, який був повідомлений належним чином, Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на час розгляду справи ПП «Гранд –Сервіс» має заборгованість з податку на прибуток приватних підприємств до бюджету в сумі  19534, 87 грн. та з податку на додану вартість у сумі 1991723,25 грн.

          Позивач у позовній заяві зазначає про те, що податковий борг Відповідача виник на підставі подання до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва податкових декларацій з податку на додану вартість №25632 від 20.03.2009 року, № 64973 від 21.04.2009 року, № 109065 від 20.05.2009 року; № 131213 від 22.06.2009 року; № 218899 від 31.08.2009 року та податкових декларацій з податку на прибуток приватних підприємств № 163728 від 06.08.2008; № 246208 від 06.11.2008 року; №288579 від 22.12.2008 року; №84514 від 24.07.2009 року; №218898 від 31.08.2009 року, а тому, відповідно до чинного законодавства України визначених в цих податкових деклараціях податкові зобов’язання вважаються узгодженими.

          В зв’язку з непогашенням податкових зобов’язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 19534,87 грн., як зазначив Позивач у позовній заяві, було винесено податкове –повідомлення рішення №0015161510/0 від 16.06.2010 року на суму 11600,24 грн.; з податкового –повідомлення рішення № 0048041510/0 від 17.09.2009 року на суму 3729,23 грн.; з податкового –повідомлення № 0048031510/0 від 17.09.2009 року на суму 3015,40 грн.; з податкового –повідомлення рішення № 0003271510/0 від 24.02.2010 року на суму 1190,00 грн.; податкових зобов’язань з податку на додану вартість на суму 1991723,25 грн., який визначено з податкового –повідомлення рішення № 0000092330/0 від 26.01.2011 року на суму 1991723,25 грн.

          В матеріалах справи відсутні письмові заперечення Відповідача на позов.

          Таким чином, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

          Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

          Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про державну податкову службу України», Законом України «Про систему оподаткування»№ 1251-ХІІ від 25 червня 1991 року, Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 3 липня 2001 року № 266.

          Приватне підприємство «Гранд –Сервіс»- зареєстровано як платник податків у ДПІ у Голосіївському районі міста Києва.

          Відповідно до статті 65 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

          Для цілей даної адміністративної справи, Суд акцентує увагу на те, що при її розгляді застосовуються норми законодавства, яке було чинним станом на час виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено Законом України  «Про податок на додану вартість».

Відповідно до статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є: 2.1. будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. 2.2. Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку. 2.3. Особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: 2.3.1. Коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). 2.3.2. Особа, що уповноважена вносити консолідований податок з об'єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності та підприємствами зв'язку, що перебувають у підпорядкуванні платника податку, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. 2.3.3. Особа, яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж, при цьому особа-нерезидент може здійснювати таку діяльність тільки через своє постійне представництво, зареєстроване на території України. 2.3.4. Особа, що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна, незалежно від того, чи досягає вона загальної суми операцій з поставки товарів (послуг), визначеної підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті, чи ні, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством. 2.4. Будь-яка особа, що імпортує (для фізичних осіб - ввозить (пересилає)) товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством, за винятком фізичних осіб, не зареєстрованих платниками податку, які ввозять (пересилають) товари (предмети) у супроводжувальному багажі або отримують їх як поштове відправлення у межах неторгового обороту в обсягах, що не підлягають оподаткуванню відповідно до митного законодавства (крім ввезення транспортних засобів чи запасних частин до них такими фізичними особами) та нерезидентів, які пересилають поштові відправлення згідно з правилами Міжнародного поштового союзу на митну територію України, та отримувачів таких поштових відправлень. У разі ввезення (пересилання) товарів (предметів) фізичними особами, не зареєстрованими як платники цього податку, в обсягах, що перевищує неторговий оборот, який підлягає оподаткуванню, такі особи сплачують податок на додану вартість під час перетину такими товарами (предметами) митного кордону України без реєстрації виходячи з митної вартості товарів (предметів), що перевищують розмір неторгового обороту.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, процедуру оскарження дій органів стягнення визначено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III (надалі –також «Закон № 2181»).

Статтею 4 Закону № 2181 визначено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 4.1.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом (підпункт 4.1.2 статті 4 Закону № 2181).

Відповідачем до ДПІ у Голосіївському районі міста Києва подані наступні податкові декларації: з податку на додану вартість:

-          №25632 від 20 березня 2009 року на суму 3172,00 грн. ;

-          № 64973 від 21 квітня 2009 року на суму 4101,00 грн.;

-    № 109065 від 20 травня 2009 року на суму 5149,00 грн.;

-    № 131213 від 22 червня 2009 року на суму 4116,00 грн.;

-    № 218899 від 31 серпня 2009 року на суму 4680,00 грн., а також

податкові декларації з податку на прибуток:

-          № 163728 від 6 серпня 2008 року на суму 12189,00 грн.;

-          № 246208 від 6 листопада 2008 року на суму 15077,00 грн.;

-          №288579 від 22 грудня 2008 року на суму 79863,00 грн.;

-          №84514 від 24 липня 2009 року на суму 11362,00 грн.;

-          №218898 від 31.серпня 2009 року на суму 12412,00 грн.

Відповідно до пункту 5. 1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відтак, на підставі вказаної норми права, самостійно визначені Відповідачем в податкових деклараціях податкові зобов’язання вважаються узгодженими.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону № 2181 визначено строки погашення податкового зобов'язання.

Так, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (підпункт 5.3.1 статті 5 Закону № 2181).

Як зазначено Позивачем в позовній заяві, Відповідачем не було погашено самостійно визначених в податкових деклараціях податкових зобов’язань зі сплати ПДВ та податку на прибуток.

Відповідно до пункту 10. 4 статті 10 Закону України  «Про податок на додану вартість»контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні –відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центральних податкового та митного органів.

Відповідно до пункту 1.9 статті 1 Закону N 2181-III податкове повідомлення –письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.  

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки Відповідача та складеного акту перевірки № 1140-15-113 від 15 червня 2010 року Відповідачу було винесено податкове –повідомлення рішення № 0000092330/0 від 26 січня 2011 року за платежем «податок на додану вартість»на суму 1991723,25 грн.; з податку на прибуток підприємств на підставі акту перевірки № 465/15-129 від 15 червня 2010 року винесено податкове –повідомлення рішення №0015161510/0 від 16 червня 2010 року на суму 11600, 24 грн.; на підставі акту перевірки №1820-15-113 від 17 вересня 2009 року винесено податкові – повідомлення рішення № 0048041510/0 від 17 вересня 2009 року на суму 3729,23 грн., № 0048031510/0 від 17 вересня 2009 року на суму 3015,40 грн.;  на підставі акту перевірки № 290-15-125 від 23 лютого 2010 року винесено податкове повідомлення –рішення № 0003271510/0 від 24 лютого 2010 року на суму 1190,00 грн.; штрафні санкції у розмірі 16,78 грн.

Суду не було надано доказів на підтвердження того, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення було оскаржено Відповідачем в адміністративному або судовому порядку та було скасовано у спосіб та відповідно до процедури, визначеної Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами».

Таким чином, Суд встановив, що сума заборгованості Відповідача з податку на прибуток підприємства згідно з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями становить  19534,87 грн.., а податкове зобов’язання з податку на додану вартість становить 1991723,25 грн.

В той же час, відповідно до даних облікової картки Приватного підприємства «Гранд –Сервіс», Відповідачем здійснювались часткові проплати по погашенню боргу та подавались до податкового органу податкові декларації з від’ємним значенням, а тому станом на момент подачі позову до суду загальна сума боргу становить 2 078 128,70 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.     

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню..

           На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

                                         П О С Т А Н О В И В

Адміністративний позов задовольнити повністю .

Стягнути заборгованість перед бюджетом з ПП «Гранд –Сервіс»(код ЄДРПОУ 32303940), суму в розмірі 2 078 128,70 грн. з них 60195,26 грн., яка підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок № 31115009700002; 2013446,41 грн., яка підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок № 31117029700002; 4470,25 грн., яка підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок № 33117340700002; 16,78 грн., яка підлягає зарахуванню на розрахунковий рахунок № 34218378700002. Банк одержувач: ГУ ДКУ у місті Києві, МФО 820019.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                    Н. Є.  Блажівська