Постанова

від 08.09.2008 по справі а17/352-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А17/352-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.09.08  об 11:30                                                                                Справа № А17/352-08

Господарський суд Київської області у складі судді Суховий В.Г.

при секретарі судового засідання Фролов О.С.

за участю представників:

позивача:  Котова Н.І.

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом    Київське обласне відділення Фонду  соціального захисту інвалідів

до                 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліком К”

про               стягнення 2 541 грн.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Київське обласне               відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліком К” (далі –Відповідач) про стягнення  2 541 грн, з яких 4 988,00 грн - адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 році нормативу, встановленого            ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон), та 47,00 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.07.2008р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.08.2008р.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог ст. 19 Закону у 2007 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2 494,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що у ч. 3 ст. 20 Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, а оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 57 днів, то він повинен сплатити пеню у розмірі 47,00 грн.

У зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 08.09.2008р.

В судовому засіданні 08.09.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Представником позивача подано заяву від 08.09.2008р., в якій на підставі ст.ст. 49, 51 КАС України позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2 541,00 грн, у тому числі 47,00 грн. пені.

Відповідач свого представника в судове засідання вдруге не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 01.07.2008р. та повістками про призначення судового засідання на 20.08.2008р. та на 08.09.2008р., за адресою згідно Витягу з Єдиного державного  реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого державним реєстратором на запит суду.

Проте, ухвала суду від 01.07.2008р. про призначення до розгляду справи, повістка та додана позовна заява з додатками, які були надіслані відповідачу за належною адресою, були повернуті поштовим відділенням зв'язку.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.  

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 128 КАС України неприбуття  в  судове  засідання без   поважних причин представника  сторони  або  третьої  особи,  або неповідомлення ним про  причини  неприбуття  не  є перешкодою для розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,                           суд в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 9 та ч. 10 ст. 20 Закону спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно з Положенням, затвердженим Директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004р., Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворене для реалізації покладених  завдань на Фонд соціального захисту інвалідів за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, та підзвітне і підконтрольне Фонду.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У частині першій ст. 19 Закону (в редакції чинній з 23.02.2006р.) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця..

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік                        (Ф №10-П1), поданого відповідачем позивачу, середньооблікова чисельність штатних працівників  облікового  складу за рік складає 8 чоловік.  Таким чином, згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1-го робочого місця.

Фактично відповідачем не працевлаштовано жодного інваліда, що підтверджено звітом відповідача за 2007 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” .

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” (в редакції від 23.02.2006о.) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006) підприємства, установи,   організації, у тому числі підприємства,   організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи,  які  використовують  найману  працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18  Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18  Закону  (в редакції чинній з 18.03.2006) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм ст.ст. 18 і 19 Закону вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог ст. 18 Закону.

У статті ж 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

2) звернення  інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

У частині третій ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) чітко визначено зобов'язання підприємства, що використовує найману працю:

1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов'язку щодо інформування щомісячно державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних) для інвалідів. Також, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження здійснення останнім будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.

Водночас, позивач надав суду лист Ірпінського міського центру зайнятості № 250 від 20.05.2008р., у якому зазначено перелік підприємств, які надавали звіти про наявність вакансій для інвалідів у 2007 році. Підприємство відповідача у зазначеному переліку відсутнє.

В судовому засіданні 08.09.2008р. представник позивача пояснив, що у нього відсутня інформація та докази щодо звернення інвалідів про працевлаштування до відповідача, направлення відповідними органами та організаціями до відповідача інвалідів для працевлаштування.

Водночас, представник позивача зазначив те, що вчинення відповідними державними органами дій щодо працевлаштування (в тому числі направлення) інвалідів до відповідача, а так само і їх безпосереднє звернення можливе лише за умови одержання центром зайнятості та інвалідами інформації про наявність у відповідача вакантних місць для інвалідів.

Суд вважає, що з такою позицією слід погодитися.

У статті 20 Закону зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, сума штрафних санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняті робочі місця інвалідами в зв'язку з невиконанням 4% нормативу визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача ця сума складає 2 494,00 грн. (39 900,00 грн. –фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві / 8 –середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2007 році / 2 (половина середньої річної заробітної плати) * 1 –вільні робочі місця).

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом адміністративно-господарські санкції в сумі 2 494,00 грн відповідачем не сплачені.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині стягнення 2 494,00  грн. штрафних санкцій, як адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу, встановленого ст. 19 Закону, є обґрунтованими.

Крім того, частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За таких обставин, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з відповідача підлягає стягненню 2 494,00  грн. адміністративно-господарських санкцій та 47,00 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Керуючись ст.ст. 128, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліком К” (код 30942128) на  користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 19023989) 2541,00 грн., у тому числі 2 494,00 грн. штрафних санкцій, 47,00 грн. - пені.

3.          Копію постанови надіслати відповідачу.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги або після закінчення апеляційного розгляду справи і залишення постанови без змін.

Дану постанову може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги або у 20-денний термін після подання у 10-денний термін заяви про її апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги.

    Суддя:                                                                                  Суховий В. Г.