Рішення

від 10.09.2008 по справі 5020-12/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-12/349

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" вересня 2008 р. справа № 5020-12/349

За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄОС»

    Фороська селищна Рада

про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою,

                                                                                                                         Суддя Харченко І.А.,

Представники сторін

Від позивача  –Любарська Г.В., довіреність б/н від 17.01.2008, представник;

Від відповідача ТОВ «ЄОС» - Плешаков О.С., довіреність б/н  від 02.07.2007, представник;

Від відповідача Фороська селищна Рада –не з'явився;

Суть спору:

24.06.2008 Відкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод»звернулось до суду з позовною заявою (вх. №1632) до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄОС»про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову, оформленою листом голови правління –президента ВАТ «Севастопольський морський завод»Череватим Анатолієм Олександровичем, від права постійного користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,40 га. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчинив правочин без достатнього обсягу дієздатності голови Правління, тобто без попереднього узгодження зі Спостережною Радою, відмова здійснена посадовою особою на користь пов'язаної юридичної особи, голова Правління діяв з перевищенням повноважень, в порушення інтересів юридичної особи.

Ухвалою від 26.06.2008 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/349.

Ухвалою від 28.07.2008 залучено до участі у справі іншого відповідача Фороську селищну Раду.

Відповідач Фороська селищна Рада явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про дату, місце та час засідання повідомлено належним чином –рекомендованою кореспонденцією.  

Справа розглядається за наявними в неї матеріалам у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач ТОВ «ЄОС»позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №11156 від 28.07.2008), пояснив, що спірна земельна ділянка не перебуває у власності позивача, а отже і попереднього погодження із Спостережною Радою та правлінням товариства на відмову від неї не вимагається.

У розгляді справи оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статей 20, 22 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

Рішенням №15 третьої сесії п'ятого скликання Фороської селищної ради від 08.04.2006 товариству з обмеженою відповідальністю «ЄОС»надано дозвіл на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місцярозташування об‘єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,40 га) по наданню земельної ділянки до оренди для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель ВАТ «Севастопольській морський завод»(арк.с 17).  

Підставою для прийняття зазначеного рішення стали: відмова Голови Правління-Президента ВАТ «Севастопольський морський завод»Череватого А.О. (вихід. №08-01.056 від 13.03.2006), звернення директора ТОВ «ЄОС»Дейнека К.М. від 25.04.2006 №11.

У тексті листа Голови Правління-Президента ВАТ «Севастопольський морський завод»Череватого А.О. (вихід. №08-01.056 від 13.03.2006) «Про відмову від частини земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 40 га»), зазначено, що ВАТ «Севастопольський морський завод»розглядає заяву ТОВ «ЄОС»про реалізацію нерухомого майна для організації сімейного відпочинку з дітьми. Службами ВАТ «Севастопольський морський завод»ведеться підготовка відповідних документів. У зв‘язку з цим ВАТ «Севастопольський морський завод»відмовляється від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0, 40 га, на якому розташовано заявлене майно»(арк.с. 18).

Зазначена земельна ділянка (площею 0, 40 га), від права користування якою ВАТ „Севморзавод” відмовився, входить до складу земельної ділянки загальною площею 41, 7536 га (з наступними коригуваннями), якою ВАТ «Севморзавод»користується на підставі Державного акту на право постійного користування землею II - КМ № 002888, реєс. № 21 від 24.07.01 (арк.с. 20-21).

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 95 Земельного кодексу України зазначає, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі;  власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Згідно статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі, й добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Таким чином, можна дійти висновку, що добровільна відмова землекористувача веде до припинення його прав та обов‘язків як землекористувача щодо певної земельної ділянки.

У статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

З аналізу вищевказаних норм можна дійти висновку, що відмова ВАТ «Севастопольський морський завод»від права користування земельною ділянкою шляхом направлення відповідного листа за підписом органу, вповноваженого на подібні дії установчими документами Товариства –є одностороннім правочином спрямованим на припинення прав та обов‘язків ВАТ «Севастопольський морський завод»як землекористувача земельної ділянки; відмова від частини земельної ділянки, орієнтовною площею 0, 40 га, викладена у листі Голови Правління-Президента ВАТ «Севастопольський морський завод»Череватого А.О. (вихід. №08-01.056 від 13.03.2006), повинна відповідати вимогам, встановленим § 1 Глави 16 Розділу 4 Цивільного кодексу України. Також до такого правочину мають бути застосовані правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону, передбачені § 2 цієї ж Глави.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У статуті Позивача, зареєстрованого 13.04.2004 та чинного у даній редакції на момент вчинення спірного правочину, зазначено, що органами управління Відкритого акціонерного товариства "Севастопольський морський завод" (надалі ВАТ «СМЗ») є Загальні збори акціонерів, Спостережна рада та Правління товариства.

Відповідно до підпункту 9 пункту 10.2 до повноважень Спостережної Ради Позивача належить надання  попередньої згоди на укладання угод щодо відчуження нерухомості.

Згідно статті 181 Цивільного кодексу України до об'єктів нерухомого майна належить, зокрема, земля.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі»орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За обсягом повноважень користувача, якому надається право постійного користування земельною ділянкою, вказане право подібне до права власності, а відмова від права постійного користування земельною ділянкою є відчуженням даної земельної ділянки.

Таким чином, органом управління, який має достатній обсяг дієздатності щодо вчинення від імені ВАТ "СМЗ" правочинів щодо відчуження прав на земельні ділянки є Правління за умови отримання попередньої письмової згоди Спостережної Ради ВАТ "Севастопольський морський завод".

В свою чергу, спірний правочин був вчинений одноособово Головою Правління-Президентом ВАТ "СМЗ" без попереднього погодження Спостережною Радою, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, як правочин вчинений особою без достатнього обсягу дієздатності.

Виходячи з положень частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України, можна дійти висновку, що правочин, від імені юридичної особи, вчиняється особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно зі статтею 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Тільки у випадку, коли орган, який представляє юридичну особу діє в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищує своїх повноважень волевиявлення під час вчинення правочину буде відповідати внутрішній волі юридичної особи.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зміст будь-якого правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При вчиненні А.О.Череватим одностороннього правочину з відмови від права користування земельною ділянкою порушено вимоги ч. 3 ст. 92 ЦК України, а саме вчинено правочин недобросовісно та нерозумно, тобто без додержання вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаний правочин порушує права та законні інтереси ВАТ «Севастопольський морський завод», оскільки відповідач скористався правовими наслідками цієї відмови у власних інтересах.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача ООО «ЄОС»витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

Керуючись ст. 49, 77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

1.          Визнати недійсним односторонній правочин про відмову, оформлений листом голови правління –президента ВАТ «Севастопольський морський завод»Череватим Анатолієм Олександровичем вихідної №08-01.056 від 13.03.2006, від права постійного користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,40 га, що був вчинений на користь товариства з обмеженою відповідальність «ЄОС».

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄОС» (99001, м. Севастополь, вул. Надєждінцев, 20 кв. 32, ідентифікаційний код 33924611) на користь Відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод” (99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13, ідентифікаційний код  14312370)  85,00 грн. –державно мито, 118,00 грн. –витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

             Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Примірники рішення надіслати на адресу учасників процесу рекомендованою кореспонденцією.

Суддя                                                                                                                              І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку ст. 84 ГПК України

15.09.2008.