Постанова

від 06.09.2011 по справі 2а-2351/11/2770

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

< Копия >

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.09.11

Справа №2а-2351/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

судді –Дудкіної  Т.М.,

при секретарі –Шарко С.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі адміністративну справу за позовом   Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтекс»про стягнення            29 226,00 грн.,

                                                                    ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтекс»про стягнення заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 29 226,00 грн.

        Позовні вимоги мотивовані несплатою відповідачем суми податкового зобов’язання, самостійно визначеного у поданій ним декларації.  

        06.09.2011 до початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутність.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи сповіщався відповідно до вимог законодавства за юридичною адресою, проте поштова кореспонденція повернута відділенням зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не значиться», тому суд розглядає справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтекс»зареєстровано Ленінської районною державною адміністрацією у                     м. Севастополі як юридична особа 22.05.2007 та державну реєстрацію припинення не проводило /а.с.5/.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ”, пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтекс»у період виникнення та існування спірних відносин було платником податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до абзацу 1 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За правилом пункту 54.1  статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 Податкового кодексу України).

        Згідно з абзацом 1 пункту 57.1 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

        09.02.2011 відповідач надав до інспекції податкову декларацію з податку на прибуток підприємства №124725, у якій підприємство самостійно визначило собі суму зобов’язання до сплати за 2010 рік у розмірі 29 228,00 грн.

        У встановлений законодавством строк самостійно визначена сума зобов’язання відповідачем не сплачена, внаслідок чого з урахуванням існуючої на момент виникнення боргу переплати з податку на прибуток підприємств у розмірі 2,00 грн., сума заборгованості відповідача склала 29 226,00 грн.  

        На виконання приписів пунктів 59.1, 59.3 статті 53 Податкового кодексу України  позивачем на адресу відповідача направлена податкова вимога №147 від 23.02.2011 про сплату заборгованості з податку на прибуток підприємств у розмірі 29 226,00 грн.; поштова кореспонденція повернута відділенням зв’язку з відміткою «за зазначеною адресою не значиться»/а.с.9/.

        Абзацом 3 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України  визначено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

        Як стверджує позивач, та не спростовано з наданням належних доказів відповідачем,  на час розгляду справи сума заборгованості відповідачем не сплачена.

        Відповідно до підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України державні податкові інспекції в районах, в містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції подають до судів позови, зокрема про стягнення коштів з платника, який має податковий борг.

        Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене суд визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Щодо шляху стягнення із відповідача суми заборгованості перед бюджетом, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Відповідно до пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2  Положення стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.

Таким чином погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків є можливим виключно у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків, саме за рішенням податкового органу на підставі рішення суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Позивач доказів недостатності коштів, які перебувають у власності відповідача, для погашення заборгованості суду не надав, з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків до суду не звертався.

Окрім того, суд не може підміняти орган державної влади до компетенції якого віднесено здійснення заходів щодо погашення податкового боргу саме шляхом прийняття  рішення про погашення усієї суми податкового боргу та відповідно продаж майна платника податків, якім є позивач.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин, належним способом захисту прав позивача є саме стягнення з відповідача заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 29 226,00 грн.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень,  якого звільнено від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до пункту 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідача не стягуються.

Постанова складена у повному обсязі 09.09.2011.

Керуючись статями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                        ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інтекс»(99029, м. Севастополь, вул. М. Музики, 98, ідентифікаційний код 35128304, р/р 26007013019145 (840), 26007013019145 (978), 26007013019145 (980) у ПАТ «ВТБ Банк»,              м. Київ, МФО 321767, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення) на користь Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя  отримувач –Державний бюджет Ленінського району м. Севастополя, р/р 31110009700007, банк отримувача –Головне управління Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код платежу 11021000) заборгованість зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 29 226,00 грн. (двадцять дев’ять тисяч двісті двадцять шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, з надсиланням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя                                                                                                           Т.М. Дудкіна