Постанова

від 25.10.2006 по справі 7/311-312/2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/311-312/2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

25 жовтня 2006 р.                                                             Справа  № 7/311-312/2006

за позовом Орендного виробничого підприємства „Шляхрембуд”, м. Мукачево

до відповідача Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області, м. Мукачево

про  визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень –рішень Мукачівської ОДПІ про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів на загальну суму 1850,07 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 8129,40 грн.,  

                                         Суддя С.Швед

За участю представників сторін:                                                            

від позивача –Тоба Н. М., гол. бухгалтер (довіреність від 25.10.2006р. №150);

від відповідача –Скальський Є. В., нач. юридичного відділу ( довіреність від 11.10.2006р. №10-0).

     Представники сторін у судовому засіданні 25.10.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 25.10.2006р.).

                      ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2006 року Орендне виробниче підприємство „Шляхрембуд” (далі - Підприємство) звернулося до суду з позовними вимогами до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень –рішень ДПІ від 03.08.2006р. №0002771741/0/2698/1702/22092439/14148, №0002761741/0/2700/2702/22092439/14150, 0002751741/0/2699/0702/22092439/14149 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 1850,07 грн., від 05.06.2006р. №0003981640/0, №0003971640/0 та від 01.08.2006р. №0003981640/1/3019/16-01/22092439/16484 (повторне), №0003971640/1/3020/16-01/22092439/16483 (повторне) про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 8129,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зазначені у розрахунках органу державної податкової служби суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів, на які нараховані спірні суми штрафних санкцій за їх несвоєчасну сплату, були в повному обсязі перераховані до держбюджету, а затримка їх сплати пов'язана із  дебіторською заборгованістю Управління комунального господарства м. Мукачева за надані послуги по ремонту та будівництву автошляхів.

Відповідач позов не визнав, оскільки порушення термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по ПДВ та податку з власників транспортних засобів підтверджені актами перевірки, розрахунками штрафних санкцій  та витягами з облікової картки платника податків.

              Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

Актами перевірок Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції  від 23.06.2006р №508/1702/22092439 та від 17.05.2006р. №207/16-40 встановлені факти порушення Підприємством граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань із податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за період з 14.04.2003р. по 23.06.2006р. та податку на додану вартість за період з 30.09.2003р. по 18.04.2004р. та застосовано згідно з оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями штрафні санкції на підставі п.п. 17.1.7. п.17.1. ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III)  у сумі 1850,07 грн.  по податку з власників транспортних засобів та 8129,40 грн. по податку на додану вартість.

Висновок органу державної  податкової служби базується на тому, що платник податків, самостійно визначивши належні до сплати спірні суми податкових платежів за визначені в розрахунках до актів перевірок податкові періоди, сплатив їх із затримкою.

При вирішенні спірного питання суд виходить з того, що усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів відповідно до чинного законодавства. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.  Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 8 Конституції України).

Статтею 4 розділу ІІ Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006, передбачено, що судові рішення мають відповідати критерію юридичної визначеності незалежно від якості законодавства, яке може бути нечітким, суперечливим або таким, що містить прогалини. Суд, застосовуючи положення закону, повинен ураховувати цілі та намір законодавця, інтерпретувати його, виходячи з принципу верховенства права.

  Пунктами 2 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. №9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” визначено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи  іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

   Основною засадою судівництва є забезпечення принципу верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України) при здійсненні правосуддя.

  Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає і інші соціальні регулятори, зокрема норми суспільної моралі, традиції, звичаї, рівень економічного та соціального розвитку тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає категорії справедливості, яка виражається в рівному юридичному масштабі поведінки, пропорційності, розумності та достатності юридичної відповідальності.

Обставини та матеріали справи не дають суду підстав вважати законним і справедливим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з огляду на наступне.

Наголошуючи на  важливості  гарантій  захисту  прав  і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб Конституція України встановила, що ніхто не може бути двічі притягнений до  юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення (стаття 61).

          Згідно з п.п. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону №2181-III за порушення строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, визначених цим Законом, платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці  до  30 календарних днів,  наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

      -  при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

       - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          Разом з тим, статтею 16 цього ж Закону за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання передбачена відповідальність платника податків у вигляді нарахування на суму узгодженого податкового зобов'язання (податкового боргу) пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення у його сплаті до повного погашення податкового боргу.

    Нарахування пені розпочинається:

    а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

    б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону (п.п.16.1.2. п. 16.1. ст. 16  Закону №2181-III).

Аналіз вищенаведених правових норм Закону №2181-III дає підстави для об'єктивного висновку про наявність у ньому фактично тотожних по своєму змісту та суті заходів впливу на платника податків.

Передбачена статтею 16 та  п.п. 17.1.7. п. 17.1. статті 17 Закону №2181-III відповідальність застосовується до платників податків за одне і те ж саме правопорушення –несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання, справляється у відсотковому співвідношенні до такої суми заборгованості та  по своєму смисловому та превентивному змісту є тотожною.  

Одночасне застосування до платника податків відповідальності шляхом нарахування пені як плати у вигляді відсотків,  нарахованих  на  суму податкового   боргу,  що  справляється  з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням  податкового зобов'язання, та штрафних санкцій  як  плати у  вигляді  відсотків від суми несвоєчасно погашеного податкового зобов'язання, прямо суперечить вищенаведеному імперативному припису статті 61 Конституції України, а також  конституційним принципам верховенства права, справедливості при здійсненні правосуддя,  пропорційності, розумності та достатності юридичної відповідальності.

Застосування до платників податків подвійної відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобов'язань призводить до вкрай негативних наслідків як для суб'єктів господарювання, так і для економіки України в цілому.

Одночасне нарахування штрафних санкцій та пені призводить до безвихідноважкого фінансового становища підприємств, активи суб'єктів господарювання постійно перебувають у податковій заставі чи під арештом рахунків, знижуються темпи та обсяги виробництва (робіт, послуг), унеможливлюється своєчасність проведення розрахунків за енергоносії, виплат заробітної плати працівникам та інших соціальних виплат, прямим наслідком чого є доведення підприємств до банкрутства, розпродаж основних фондів за мінімальною вартістю, звільнення працівників і ,відповідно, зменшення реальних надходжень податкових платежів до державного бюджету, що у сукупності становить реальну і фактичну загрозу енергетичній, економічній та соціальній безпеці України як Держави.

По відношенню до конкретної ситуації по справі, застосування до позивача як шляхоремонтного підприємства штрафних санкцій при постійному недофінансуванні за виконані роботи для комунального господарства міста Мукачева (а.с.а.с. 70-77) приведе до зупинення діяльності Підприємства та наведених вище негативних наслідків.   

  У даному випадку суд передусім виходить з того, що вирішальне значення  для  об'єктивного та справедливого вирішення справи мають конституційні принципи і норми, застосування яких судом повинно здійснюватися у першу чергу, оскільки правова норма про застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.7. пункту 17.1. статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, суперечить інтересам Держави та статті 61 Конституції України, яку суд застосовує до спірної по справі ситуації як конституційну норму прямої дії, не застосовуючи положення п.п.17.1.7. п.17.1. статті 17 Закону № 2181-ІІІ (стаття 8 Конституції України, пункти 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”).  

   З врахуванням наведеного позов Підприємства підлягає задоволенню, а оспорювані ним податкові повідомлення –рішення Мукачівської ОДПІ - скасуванню у повному обсязі.

        Керуючись статтями 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, ст.ст. 7, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

      1. Позов задоволити повністю.

      2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.08.2006р. №0002771741/0/2698/1702/22092439/14148, №0002761741/0/2700/2702/22092439/14150, 0002751741/0/2699/0702/22092439/14149 про застосування до Орендного виробничого підприємства „Шляхрембуд” (м. Мукачево, вул. Купальна, 14, код 22092439) штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на загальну суму 1850,07 грн., від 05.06.2006р. №0003981640/0, №0003971640/0 та від 01.08.2006р. №0003981640/1/3019/16-01/22092439/16484 (повторне), №0003971640/1/3020/16-01/22092439/16483 (повторне) про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 8129,40 грн..

      3. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її прийняття і є обов'язковою  до виконання на території України.

          Суддя                            С.Швед