Рішення

від 20.12.2011 по справі 13/185/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

20 грудня 2011 р.                        Справа 13/185/2011/5003

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Ульяненкова Т.В.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: прокурора Ленінського району м. Вінниці (21021, м. Вінниця, вул. Космонавтів , 26) в інтересах Держави - в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  (код ЄДРПОУ 20029342, 04112, м. Київ, вул. О.Теліги, 8), яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  (код ЄДРПОУ 13320947, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15 а, к. 501)   

до: селянського (фермерського) господарства  "Лілея" (код ЄДРПОУ 20107065, 24800, смт. Чечельник, вул. Біднюка,14, Чечельницький район, Вінницька область)  

про стягнення 17 671,44 грн.

за участю представників сторін:

прокурор : Муранова Л.А., посвідчення № 51-2011 від 07.06.2011 року

від позивача : ОСОБА_1 - за дорученням

від відповідача : Кириченко В.Ф., - керівник

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Ленінського району м. Вінниці в інтересах держави - в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, яке представляє Вінницьке відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств  21.11.2011 року звернувся в господарський суд Вінницької області з позовом до селянського (фермерського) господарства  "Лілея" про стягнення 17 671,44 грн. з яких 15000 грн. - основного боргу, 386,44 грн. - пені, 2285,00 грн. - інфляційних нарахувань.

Позов обґрунтовано наступним. 25.05.2007 року між Вінницьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та селянським (фермерським) господарством  "Лілея" укладено договір № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, відповідно до якого позивач надав відповідачу на поворотній основі кошти у сумі 15000 грн.. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість та нарахування пені й інфляційних втрат. Зазначені обставини й стали підставою звернення до суду.

Ухвалою суду від 23.11.2011 р. порушено провадження у справі № 13/185/2011/5003 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2011 року, проте в зв'язку з неявкою відповідача та неподанням сторонами витребуваних доказів, ухвалою суду від 06.12.2011 р. судове засідання було відкладено на 20.12.2011 року.

На визначену дату з'явилися представники позивача, відповідача та прокурор.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові. Представник відповідача визнав позов повністю та просив зменшити суму інфляційних нарахувань. В свою чергу Прокурор та представник позивача заперечили проти зменшення суми боргу, оскільки це не передбачено укладеним договором.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

25.05.2007 р. між Вінницьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та селянським (фермерським) господарством  "Лілея" укладено договір № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству. Договором передбачено наступне: Укрдержфонд (Вінницьке відділення) зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству "Лілея" в сумі 15000 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк (п.1); Укрдержфонд зобов'язаний надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі (п.п. 3.2, 3.2.1); фермерське господарство зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) згідно з встановленим графіком : до 01.12.2008 року в сумі 5000 грн., до 01.12.2009 року в сумі 5000 грн., до 01.12.2010 року в сумі 5000 грн. (п.п. 3.4, 3.4.2); фінансова підтримка (допомога) надається фермерському господарству "Лілея" терміном до 01.12.2010 року (п.4.1); фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарством згідно з встановленим графіком (п.3.4.2) (п.4.2); відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу (5.1); за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Вінницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення (п. 5.2); договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги) та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором (п.7.2).

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв на поворотній основі фінансову підтримку у сумі 15000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 241 від 11.06.2007 року, № 264 від 14.06.2007 року та № 304 від 09.07.2007 року (а.с. 8).

Фінансова допомога була надана відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до розділу 3 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року.    

15.04.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 15 з проханням сплати заборгованість по договору № 21 від 25.05.2007 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9). Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді.

Станом на 21.11.2011 р. (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 15000 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт  має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України № 1102 від 25.08.2004 року "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам" передбачає, що кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідні рахунки Фонду і його регіональних відділень, відкриті в територіальних органах Державної казначейської служби, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.     

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Відповідач доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши в сукупності  докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов до переконання в тому, що позов підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 25.05.2007 року був укладений договір № 21 про надання фінансової підтримки (допомоги), відповідно до якого позивач надав відповідачу фінансову підтримку на поворотній основі у сумі 15000 грн.. Відповідачем зобов'язання щодо повернення коштів, згідно встановленого графіку не виконано.

Отже позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 15000 грн., підлягають задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими ним та дослідженими судом письмовими доказами, а саме, договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, платіжними дорученнями, письмовими розрахунками.

Також як вбачачається з позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача, нараховані до стягнення пеню в сумі 386,44 грн. за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року та інфляційні нарахування у розмірі 2285,00 грн. за період з 01.12.2008 року по 30.09.2011 року.

При вирішенні вимог про стягнення пені й інфляційних нарахувань, суд виходив з наступного.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що  якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Згідно ст. 625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не провів розрахунок за договором у встановлений п. 4.1. договору термін (до 01 грудня 2010 року), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимоги про стягнення з нього на користь позивача пені та інфляційних втрат, що передбачено також пунктами 5.1 та 5.2 укладеного між сторонами договору.

Таким чином, з урахуванням наведеного та розрахунку наданого позивачем, з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 386,44 грн. та інфляційні нарахування в сумі 2285,00 грн..

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -        

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Лілея" (код ЄДРПОУ 20107065, 24800, смт. Чечельник, вул. Біднюка, 14, Чечельницький район, Вінницька область) на користь Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (код ЄДРПОУ 13320947, 21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 15а,     к. 501) 15000 грн. основного боргу (р/р 37111011000396, код 13320947, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015), 386,44 грн. пені та інфляційні нарахування в сумі 2285,00 грн. (р/р 31111106700002, код 34701167, держбюджет м. Вінниця 21081100, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015).

3. Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Лілея" (код ЄДРПОУ 20107065, 24800, смт. Чечельник, вул. Біднюка, 14, Чечельницький район, Вінницька область) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1411,50 грн..

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                             Тісецький С.С.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 23 грудня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи