Рішення

від 14.08.2008 по справі 7/173-08-3101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/173-08-3101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2008 р.Справа  № 7/173-08-3101

За позовом: ТОВ „Компанія вудсервіс ЛТД”, м.Одеса

до відповідача: ЗАТ „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд”, м.Одеса

про визнання права власності

Суддя              Лепеха Г.А.

Представники:

Від позивача –Браун Е.А., за довіреністю.

Від відповідача –Дарієнко В.Д., ліквідатор.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія вудсервіс ЛТД” (далі –Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд” (далі –Відповідач) про визнання права власності на майно, куплене у Відповідача, а саме: нежитлові будівлі та споруди промбази, які знаходяться по вул. Шабській, 110-В в м.Білгород-Дністровський Одеської області на земельній ділянці площею 2,0 га, виділеній рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №1427 від 24.10.1991 року, до складу яких належать: А-нежила будівля столярної майстерні загальною площею 70,6 кв. м.; Б-нежила будівля прохідної загальною площею 8,3 кв. м.; В-нежила будівля складу загальною площею 260,6 кв. м.; Г-нежила будівля складу загальною площею 306,6 кв. м.; Д-споруда РБУ; Є-нежила будівля складу загальною площею 47,5 кв. м.; Ж-споруда вбиральні; №1-ворота з хвірткою; №2-огорожа.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Постановою господарського суду Одеської області від 29.08.2005р.  по справі № 24/198-05-7792 (суддя Оборотова О.Ю.) закрите акціонерне товариство „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 17.12.2007р. ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. (ліцензія серії  АБ №271772 від 04.04.2006 року).

Арбітражний керуючий –ліквідатор Дарієнко Віктор Дмитрович від імені ліквідаційної комісії банкрута 17 червня 2008 року підписав з Позивачем договір купівлі-продажу майна банкрута.

Згідно вказаного договору ліквідатор продав Відповідачу наступне майно: нежитлові будівлі та споруди промбази, які знаходяться по вул. Шабській, 110-В  в м.Білгород-Дністровський Одеської області на земельній ділянці площею 2,0 га, виділеній рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №1427 від 24.10.1991 року. До складу проданих будівель та споруд промбази належать: А-нежила будівля столярної майстерні загальною площею 70,6 кв. м.; Б-нежила будівля прохідної загальною площею 8,3 кв. м.; В-нежила будівля складу загальною площею 260,6 кв. м.; Г-нежила будівля складу загальною площею 306,6 кв. м.; Д-споруда РБУ;       Є-нежила будівля складу загальною площею 47,5 кв. м.; Ж-споруда вбиральні; №1-ворота з хвірткою; №2-огорожа.

Як вбачається з акту робочої комісії про готовність закінчених будівництвом будівель та споруд від 26.10.1995 року зазначені будівлі та споруди промбази належать закритому акціонерному товариству „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд”.           

Продаж майна вчинено за 35 000,00 грн., які арбітражний керуючий –ліквідатор отримав від Позивача до підписання договору купівлі-продажу, що підтверджено квитанцією до ордеру №1 від 17.06.2008 року.

Однак арбітражний керуючий –ліквідатор нотаріально не оформив вказаний договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Зазначені обставини спонукали Позивача звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про визнання права власності на зазначене майно.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних правових підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно п.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України зазначено, що договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому вимогами ст. 527 цього ж кодексу передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах зазвичай ставляться.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій реєстрації.

Згідно п. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому п.3 зазначеної статті цього ж кодексу передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема  визнання права. Крім цього відповідно до ст.ст. 15, 16, 392 ЦК України у разі, якщо якась особа не визнає право власності іншої особи на належне такій іншій особі на праві власності майно, порушує право власності такої іншої особи на це майно, така інша особа має право звернутися до суду з позовом до особи, що порушила або не визнає її право власності для захисту свого права власності.          

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник на свій розсуд володіє,  користується  і розпоряджається  належним йому майном.  Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.  Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не заперечуються відповідачем, отже, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія вудсервіс ЛТД” (м.Одеса, вул. Варламова, 28. Код 34025283) на майно, куплене у закритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд” (м.Білгород-Дністровський Одеської області. Код ЄДРПОУ 32018265), а саме: нежитлові будівлі та споруди промбази, які знаходяться по вул. Шабській, 110-В  в м.Білгород-Дністровський Одеської області на земельній ділянці площею 2,0 га, виділеній рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради №1427 від 24.10.1991 року, до складу яких належать: А-нежила будівля столярної майстерні загальною площею 70,6 кв. м.; Б-нежила будівля прохідної загальною площею 8,3 кв. м.; В-нежила будівля складу загальною площею 260,6 кв. м.; Г-нежила будівля складу загальною площею 306,6 кв. м.; Д-споруда РБУ; Є-нежила будівля складу загальною площею 47,5 кв. м.; Ж-споруда вбиральні; №1-ворота з хвірткою; №2-огорожа.

3. Стягнути з закритого акціонерного товариства „Будівельно-монтажне управління №8 „Одесбуд” (м.Білгород-Дністровський Одеської області. Код ЄДРПОУ 32018265) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія вудсервіс ЛТД” (м.Одеса, вул. Варламова, 28. Код 34025283) 85 /вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду є обов'язковим до виконання на усій території України відповідно до вимог  ст. 45 ГПК України та підлягає державній реєстрації в органах МБТІ на підставі  ст. 182 ЦК України та  ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його прийняття.

Наказ видати після прийняття рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Лепеха Г.А.