Постанова

від 11.09.2008 по справі 06/1889

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

06/1889

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

11.09.08 р.                                                                                          справа № 06/1889          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Шкурдової  Л. М. (доповідач по справі),

суддів:                                                  Ільєнок Т.В.

                                                  Тарасенко К. В.

Секретар судового засідання  Салякіна М.І.

за участю представників сторін –згідно з протоколом судового засідання від 11.09.2008  (в матеріалах справи)

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»

на рішення господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року,          

у справі № 06/1889 (суддя Анісімов І.А.)

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС», м. Харків

до              товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»,             м. Черкаси     

про               стягнення 68286,55 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

          рішенням господарського суду Черкаської області від 26.06.2008 р. у справі № 06/1889 позов товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»про стягнення 68286,55 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 15375,68 грн. боргу, 137,75 грн. річних, 155,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 26,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні позову в іншій частині позивачу відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 р. у справі № 06/1889 в частині стягнення неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»задовольнити повністю.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального права, оскільки при розрахунку суми процентів за користування чужими грошовими коштами було застосовано ст. 625 ЦК України, тоді як позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення саме процентів за користування чужими грошовими коштами, а не 3% річних. Також судом безпідставно відмовлено у задоволенні пені, оскільки станом на теперішній час відповідачем не погашена заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.08.2008, за апеляційною скаргою фізичної товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»на рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2008 згідно зі ст. 98 ГПК України, порушено апеляційне провадження у справі № 06/1889 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2008  за участю представників сторін.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.08.2008 відкладено розгляд справи № 06/1889 в апеляційному провадженні на 11.09.2008 на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник Скаржника в судових засіданнях 21.08.2008 та 11.09.2008 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення  місцевого господарського суду від 26.06.2008 р. в частині стягнення неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»задовольнити повністю.

Представник відповідача в судові засідання 21.08.2008 та 11.09.2008 не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач повідомлений належним чином, відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, відзив на апеляційну скаргу до суду не надіслав.

Заслухавши думку представника Скаржника, порадившись на місці, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника Скаржника, розглянувши доводи апеляційної скарги; доведеність обставин, що мають значення для справи, застосування норм матеріального та процесуального права, законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2008 року частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що 04.04.2008 товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС» (далі-Позивач, Скаржник) звернулось до місцевого господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»(далі-Відповідач, Товариство, Покупець) про стягнення 68286,55 грн., з яких 15375,68 грн. боргу, 50278,47 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 2632,40 грн. пені.

При цьому, підставою для звернення Позивача до місцевого господарського суду з позовом є невиконання Відповідачем зобов'язань з оплати вартості Товару, поставленого на  підставі Дистриб'юторського договору № 01/15 від 12 квітня 2004 року.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року у справі № 06/1889 позов товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»до товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»про стягнення 68286,55 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 15375,68 грн. боргу, 137,75 грн. річних, 155,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 26,81 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у задоволенні позову в іншій частині позивачу відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними у оскаржуваному судовому акті,  щодо стягнення боргу у розмірі 15375,68 грн. з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 квітня 2004 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»та товариством з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»укладено Дистриб'юторський договір № 01/15. Відповідно до умов цього договору Позивач зобов'язується передавати погодженими партіями товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується приймати Товар і сплачувати за нього визначену грошову суму. Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в специфікаціях (видаткових накладних), що є невід'ємною частиною цього Договору. Згідно з п. 2.4. Договору № 01/15 від 12.04.2004 кількість, найменування (асортимент) і ціна кожної партії фіксуються у відповідній видатковій накладній. Пунктом 7.4 Договору № 01/15 від 12.04.2004 документами, що підтверджують кількість і асортимент, є видаткові накладні. Дата, що вказується у видатковій накладній, є датою прийняття Відповідачем відповідної партії товару. Відповідно до п. 4.1 Договору № 01/15 від 12.04.2004 розрахунок за кожну партію товару, тобто товар, кількість, ціна й найменування якого вказана в одній специфікації, повинен бути здійснений у повному обсязі Відповідачем протягом трьох банківських днів з моменту підписання сторонами відповідної специфікації. Даний Договір вважається укладеним з моменту підписання першої видаткової накладної або Специфікації (закінчення процесу узгодження всіх істотних умов даного Договору) і діє до 31 грудня 2005 р. Дія даного Договору продовжується на тих самих умовах і на той самий термін, якщо в останній місяць терміну дії даного Договору Позивач не направить Відповідачу Заяву про припинення даного Договору.

01 грудня 2005 р. між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 01/15 від 12.04.2004, згідно з якою внесені зміни до Договору № 01/15 від 12.04.2004, а саме встановлено, що строк оплати товару, отриманого Відповідачем від Позивача до підписання цієї Додаткової угоди, Сторонами змінено на 01.01.2006. Строк дії Договору сторонами продовжено на один календарний рік. Якщо будь-яка з Сторін не виконає взяті на себе зобов'язання, строк дії Договору пролонгується до повного виконання зобов'язань.

На виконання вищевказаних умов договору Позивач передав, а Відповідач прийняв згідно з видатковою накладною № НР-00809 від 09.06.2006,  копія якої наявна в матеріалах справи, Товар на загальну суму 15375,68 грн.

Для отримання Товару Відповідачем було видано довіреність серії ЯКР № 538780 від 09.06.2006 на ім'я Бакланова В.Г.

За своєю правовою природою Дистриб'юторський договір № 01/15 від 12.04.2004 укладений між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов Договору № 01/15 від 12.04.2004  вартість товару у розмірі 15375,68 грн., поставленого позивачем відповідачу на підставі зазначеного договору згідно з видатковою накладною № НР-00809 від 09.06.2006, у строки встановлені п. 4.1 цього Договору відповідачем позивачу не сплачена.

29.01.2008 Позивачем на адресу Відповідача надіслано вимогу № 28/01, в якій Позивач просив протягом семи календарних днів сплатити заборгованість у розмірі 15375,68 грн.

Відповідач відповіді на вимогу не надав, оплату заборгованості не здійснив.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, станом на час звернення до суду першої інстанції з позовною заявою заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 15375,68 грн.

При зверненні до місцевого господарського суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача 50278,47 грн. за користування чужими грошовими коштами. При цьому обґрунтовуючи вказану вимогу позивач посилався на ч. 3 ст. 692 та ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.1 Договору № 01/15 від 12.04.2004 встановлено, що з дня, коли товар повинний бути оплачений Відповідачем, відповідач сплачує 0,5% за кожний день від загальної ціни товару, тобто ціни по усім видатковим накладним, якщо оплата не зроблена або зроблена неналежним чином, понад неустойку і збитки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Задовольняючи позов в частині стягнення 50278,47 грн. за користування чужими грошовими коштами місцевий господарський суд в оскаржуваному судовому акті посилався на ст. 625 ЦК України.

Проте, за оцінкою колегії суддів при задоволенні позову в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, оскільки 3% річних, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю юридичною природою є санкцією, тобто особливим видом цивільно-правової відповідальності, тоді як проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені ст. 536 ЦК України, за своєю юридичною природою є платою за користування грошима.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскільки , як встановлено вище, місцевим господарським судом неправомірно застосовано ст. 625 ЦК України до вимоги щодо стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами,  розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами, доданий позивачем до позовної заяви, є арифметично вірним, вимога про стягнення 50278,47 грн. підлягає задоволенню повністю.

Щодо відмови позивачу позові в частині стягнення неустойки у розмірі 2632,40 грн. з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності, то колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними у оскаржуваному судовому акті з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 1, п. 1 ч. 2  ст. 258 ЦК України)

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності (ч. 2 ст. 267 ЦК України).

Приписами ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, сутність закріпленого в ч. 2 ст. 267 ЦК України правила полягає в тому, що суд надає захист порушеному суб'єктивному праву, незважаючи на закінчення позовної давності, а позовна давність застосовується виключно за заявою сторони винної у порушенні зобов'язання. Тобто, право на позов у процесуальному аспекті не погашається закінченням строку позовної давності, оскільки позовна давність-це інститут матеріального (право особи на задоволення позовних вимог по захисту порушеного права), а не процесуального (право особи, чиє суб'єктивне право порушено, на пред'явлення позовної заяви до суду) права. Отже, позовною давністю погашається не право на пред'явлення позову, тобто звернення до суду, а право на позов у розумінні одержання судового захисту.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують звернення відповідача до  місцевого господарського суду з заявою про застосування позовної давності до спірних правовідносин  в частині стягнення пені.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що до спірних правовідносин місцевим господарським судом неправомірно застосовано строк позовної давності встановлений ст. 257 ЦК України.

Заявляючи позов до місцевого господарського суду позивач просив стягнути 2632,40 грн. неустойки, яка нарахована на підставі п. 9.4.1 Договору № 01/15 від 12.04.2004 за період з 28.03.2007 по 26.03.2008.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, за своєю правовою природою неустойка, яку позивач просив стягнути місцевий господарський суд з відповідача, є пенею, оскільки обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь  одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до п.п. 9.4.1 Договору № 01/15 від 12.04.2004 за невиконання або неналежне виконання обов'язку за даним Договором Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5 % від загальної ціни товару за кожний день незалежно від провини.

Позивач просив суд стягнути з відповідача неустойку, нараховану за період з 28.03.2007 по 28.03.2008. Як встановлено вище колегією суддів апеляційного господарського суду, поставку товару, з вимогою про стягнення заборгованості за який звернувся до суду позивач, здійснено позивачем відповідачу 09.06.2006. Отже, з урахуваннями вимог п. 4.1 Договору, з 13.06.2006 відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором № 01/15 від 12.04.2004 .

Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені за договором № 01/15 від 12.04.2004 р. припиняється 13.12.2006.

З огляду на викладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої саме за період з 28.03.2007 р. по 26.03.2008   у сумі 2632,40 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Частиною 2 ст. 103 ГПК України встановлено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду від 26.06.2008 у справі № 06/1889 частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення у справі № 06/1889.

Враховуючи наведене вище та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»на рішення господарського суду Черкаської  області від 26 червня 2008 року у справі № 06/1889 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Черкаської області від 26 червня 2008 року у справі № 06/1889 скасувати частково в частині стягнення неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами.

3.          Прийняти нове рішення у справі № 06/1889 щодо стягнення неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами.

   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології» (18031, м. Черкаси, пров. Косовського, 39, код 32339926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»(61047, м. Харків, вул. Сергія Грицевця, 39, кв. 106, код 31942246) 50278,47 грн. (п'ятдесят тисяч двісті сімдесят вісім грн.. 47 коп.) процентів, 656,58 грн. (шістсот п'ятдесят шість грн. 58коп.) витрат по сплаті державного мита та 113,46 грн. (сто тринадцять грн. 46коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

4. В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології»  (18031, м. Черкаси, пров. Косовського, 39, код 32339926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»(61047, м. Харків, вул. Сергія Грицевця, 39, кв. 106, код 31942246) 15375,68 грн. (п'ятнадцять тисяч триста сімдесят п'ять грн. 68коп.) боргу рішення господарського суду Черкаської області від 26.06.2008  у справі № 06/1889 залишити без змін.

4.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «АгроХімТехнології» (18031, м. Черкаси, пров. Косовського, 39, код 32339926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРТУС»(61047, м. Харків, вул. Сергія Грицевця, 39, кв. 106, код 31942246) 328,29 грн. (триста двадцять вісім грн. 29коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.  Господарському суду Черкаської області видати накази на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 06/1889.

5. Матеріали справи № 06/1889 повернути до господарського суду Черкаської  області.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення.

Головуючий суддя:                                                                      Шкурдова  Л. М.

Судді:                                                                                                    Ільєнок Т.В.

                                                                                                    Тарасенко К. В.

Дата відправки  15.09.08